Справа № 551/625/25 Номер провадження 22-ц/814/1001/26Головуючий у 1-й інстанції Рябченко В. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
06 січня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Обідіної О.І., Пилипчук Л.І., при секретарі судового засідання: Буйновій О.П., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Литовченко Романа Вікторовича на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 06 жовтня 2025 року, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У червні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія» Кредит-Капітал», звернулось до суду із вказаним позовом , в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №4702485 від 02.07.2021 року у розмірі 70500,00 грн. а також вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування позову вказувало, що відповідно до умов вищевказаного кредитного договору ТОВ «Мілоан»» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 15 000,00 грн. на умовах платності, строковості та поворотності. Разом з тим, відповідач скориставшись кредитними коштами свої зобов'язання по поверненню кредиту та плати за
нього не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість перед первісним кредитодавцем.
Враховуючи те, що позивач, шляхом укладення договору про відступлення права вимоги (факторингу), набув права вимоги до відповідача за кредитним договором, вважає що наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 70500 грн.
Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 06 жовтня 2025 року позов ТОВ «Фінансова компанія» Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія» Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №3914356 від 07.07.2021 року в розмірі 70 500,00 грн., судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000, 00 грн. а всього стягнути 79 922, 40 грн.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем не доведено належними доказами укладення спірного кредитного договору, а також факт надання відповідачу кредитних коштів у розмірі зазначеному в позові.
Також вказує, що стягнення 54000 грн. відсотків за користування кредитними коштами є несправедливою умовою, оскільки створює істотний дисбаланс прав та обов'язків сторін на шкоду споживачу, що суперечить п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України та ч.4 ст. 42 Конституції України.
Окрім того, вказує, що заявлена позивачем сума заборгованості є непропорційною порівняно із початковою сумою кредиту, що вказує на зловживання правом з боку позивача.
17.12.2025 року від ТОВ “Кредит Капітал» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить її залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін.
Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність
висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Районним судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно договору про споживчий кредит №3914356 від 07.07.2021 року, який було укладено між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в результаті чого останній отримав кредитні кошти у розмірі 15 000,00 грн. на умовах платності, строковості та поворотності.
Також встановлено, що отримання вищевказаних коштів ОСОБА_1 підтверджено інформацією наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» стосовно рахунків відкритих на ім'я ОСОБА_1 , де зазначено дату 07.07.2021 року, суму 15 000,00 грн. номери картки та рахунку на яку здійснено переказ коштів. Окрім того міститься інформація про те, що клієнт банку ОСОБА_1 верифікований шляхом підписання Анкети-заяви ідентифікація клієнта від 07.02.2020 року.
08 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» укладено договір про відступлення прав вимоги №77-МЛ, відповідно до умов якого відбулось відступлення прав вимоги за кредитними договорами, у томі числі за кредитним договором №3914356 від 07.07.2021 року де відповідно до Реєстру боржників до даного договору боржником є відповідач ОСОБА_1 , а сума заборгованості становить 70 500,00 грн. Отже після укладення договору про відступлення прав вимоги №77-МЛ (факторингу), позивач набув права вимоги до відповідача, як правонаступник первісного кредитора.
Задовольняючи позов районний суд виходив з того, що оскільки фактично отримані грошові кошти відповідачем не повернуто, позивач має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання повернути тіло кредиту, комісії та відсотків у загальному розмірі 70500 грн.
Проте, колегія суддів в повній мірі не може погодитись з вказаним висновком суду з огляду на наступне.
Щодо укладення спірного договору та отримання кредитних коштів слід зазначити наступне.
Відповідно до ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст.207 цього Кодексу, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК та ГК України, а також іншими актами законодавства Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12
цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Із матеріалів справи вбачається, що 07 липня 2021 року ОСОБА_1 на сайті miloan.ua створив та заповнив анкету-заяву на кредит № 3914356, в якій зазначив свої особисті дані: прізвище, ім'я, по батькові, ідентифікаційний номер, рік народження, номер мобільного телефона та електронної адреси, паспортні дані, домашню адресу, освіту, місце роботи та щомісячні доходи.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що зазначені дані могли бути повідомлені лише особисто позичальником при укладенні кредитного договору. При цьому, відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, що його анкетні дані в незаконний спосіб могли бути використані іншою особою.
Анкета-заява на кредит також містить інформацію про процес оформлення та розгляду заяви, зокрема про такі дії: заповнення заяви, автоматичну перевірку, перевірку у базі кредитних історій, скоринг, перевірку у базі кредитних історій, обробку, підписання договору.
Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним у заяві номер телефону одноразовий ідентифікатор, який відповідач використав для підтвердження підписання договору.
Таким чином ОСОБА_1 , як позичальник шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора, прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав кредитний договір (здійснив акцепт пропозиції товариства), тобто відповідний договір вважається укладеним у відповідності до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» та, відповідно, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б спростували створення відповідачем особистого кабінету на сайті ТОВ «МІЛОАН», приналежність засобів зв'язку, які використовувались як ТОВ «МІЛОАН», та відповідачем при укладенні договору, іншій особі ніж відповідач, а також як укладення самого договору, так і отримання ним коштів за таким на вказаний картковий рахунок (приналежність такого не відповідачу, а іншій особі, відповідачем не доведено).
Суд прийшов до висновку про доведеність факту підписання договору про споживчий кредит № 3914356 від 07 липня 2021 року в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора ОСОБА_1 .
На підтвердження своїх зобов'язань позивачем надано інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» стосовно рахунків відкритих на ім'я ОСОБА_1 , де зазначено дату 07.07.2021 року, суму 15 000,00 грн. номери картки та рахунку на яку здійснено переказ коштів. Окрім того міститься інформація про те, що клієнт банку ОСОБА_1 верифікований шляхом підписання Анкети-заяви ідентифікація клієнта від 07.02.2020 року.
Вказаними доказам підтверджується отримання ОСОБА_1 07 липня 2021 року від ТОВ «МІЛОАН» кредитних коштів в розмірі 15000 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно із ст. 519 цього Кодексу первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Відповідно до ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання йому доказів переходу до нового кредитора прав
у зобов'язанні. Доказами прав нового кредитора у зобов'язанні є документи, які засвідчують права, що передаються, та інформація, яка є важливою для їх здійснення. Договір про відступлення права вимоги є реальним договором, тому право вимоги виникає і може бути визнано судом лише після передачі документів (як майна) про право вимоги.
08 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» укладено договір про відступлення прав вимоги №77-МЛ, відповідно до умов якого відбулось відступлення прав вимоги за кредитними договорами, у томі числі за кредитним договором №3914356 від 07.07.2021 року.
Відповідно до Реєстру боржників до даного договору боржником є відповідач ОСОБА_1 , а сума заборгованості становить 70 500,00 грн.
Таким чином, після укладення договору про відступлення прав вимоги №77-МЛ (факторингу), позивач набув права вимоги до відповідача, як правонаступник первісного кредитора.
Матеріали справи містять належні докази на підтвердження переходу до позивача права вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 3914356 від 07 липня 2021 року.
Також слід зазначити, що перехід права вимоги до нового кредитора відповідачем не оспорюється.
Щодо стягнення заборгованості слід зазначити наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 цього Кодексу одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ч. 1 ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
ТОВ “Фінансова компанія “Кредит-Капітал» у своїй позовній заяві просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про споживчий кредит у розмірі 70500 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 15000грн.; заборгованість за комісією 1500 грн; заборгованість за відсотками - 54000 грн.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_1 отримав у ТОВ «Мілоан» кредит, суму якого вчасно не повернув, а тому з нього на користь правонаступника кредитора ТОВ «Мілоан» - ТОВ “ Фінансова компанія» “ Кредит-Капітал» належить стягнути заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 15000 грн.
Зазначений розмір заборгованості по кредиту підтверджується наданим позивачем розрахунком, який відповідачем не спростований.
Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення відсотків із відповідача районний суду не звернув уваги на наступне.
Згідно із п. 1.1. кредитного договору №3914356 від 07 липня 2021 року кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п. 1.2. кредитного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 15000 грн. Згідно з п. 1.3. кредитного договору кредит надається строком на 30 днів з 07 липня 2021 року. Відповідно до п. 1.4. кредитного договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 06 серпня 2021 року. Згідно із п. 1.5.2. кредитного договору проценти за користування кредитом: 9000,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. У пункті 2.3. кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування може бути продовжений (пролонгований) на пільгових чи на стандартних умовах.
Відповідно до п. 2.3.1.2 кредитного договору продовження строку кредитування на стандартних умовах відбувається у разі, якщо після завершення строку кредитування позичальник продовжує користуватися кредитними коштами. Такий строк користування кредитом сторони визначили тривалістю шістдесят днів.
У пункті 2.3. сторонами погоджено максимальний строк користування кредитом - 60 днів, тобто нарахування процентів за цей період є платою позичальника за правомірне користування кредитними коштами.
Із вказаних умов договору слідує, що збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60днів.
Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої що прирівнюється до письмової) згоди позичальника (пункт 2.2.3.).
За вказаних обставин колегія суддів вважає, що слід стягнути відсотки за користування кредитним коштами за 60 днів (до 05.09.2021) у розмірі 31500 грн, що відповідає умовам договору про споживчий кредит № 3914356 від 07.07.2021 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - слід задовольнити частково, рішення районного суду в частині стягнення відсотків за користування кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача 31500 грн. заборгованості за відсотками, що відповідає умовам кредитного договору.
Щодо стягнення комісії за користування кредитним кошами у розмірі 1500 грн., колегія суддів вважає, що наявні підстави для її стягнення, оскільки такий розмір відповідає умовам кредитного договору, а саме п.1.5.1.
Щодо витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.
Пунктами 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з тим, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний
інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України). При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовані частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Разом із тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 р у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
На підтвердження отриманих правничих послуг позивач надав: копію договору №0206 про надання правової (правничої) допомоги від 02.06.2025 укладеного між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Апологет», копію Акта №163 про надання послуг правової (правничої) допомоги від 16.06.2025 року, копію Ордера на надання правничої допомоги ТОВ ФК «Кредит-Капітал», копію Детального опису наданих послуг до акту №163 від 16 червня 2025 року на загальну суму 7000 (а.с.33-38)
Враховуючи положення статті 141 ЦПК України, часткове задоволення позову, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу та складність даної справи, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи та обсяг фактично витраченого часу за надані послуги, апеляційний суд дійшов до висновку, що заявлені представником позивача витрати в суді першої інстанції на загальну суму 7000 грн. не відповідають критерію розумності, не зовсім є співрозмірними із складністю виконаної роботи, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи, матиме надмірний характер. Колегія суддів вважає, що слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Щодо судового збору слід зазначити наступне.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частина 13 вказаної статті визначає, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що позов задоволено частково на 68,09 %, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір за подачу позову у розмірі 1649,41 грн., а за подачу апеляційної скарги слід стягнути з ТОВ “ Фінансова компанія “ Кредит- Капітал» на користь ОСОБА_1 1159, 48 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Литовченка Романа Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 06 жовтня 2025 року,-змінити, зменшивши розмір заборгованості за кредитним договором №3914356 від 07.07.2021 року , яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Кредит-Капітал» з 70500 грн. до 48000 грн., з яких 15000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 31500 грн заборгованості за відсотками та 1500 грн - комісія.
Змінити розподіл судових витрат та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Кредит-Капітал» судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 1549, 41 грн. та 4000 грн. витрат на правничу допомогу, а всього 5549,41 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений при подачі апеляційної скарги, в розмірі 1159, 48 грн.
В іншій частині рішення районного суду - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 06 січня 2026 року.
Головуючий суддя : ___________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: ___________________ О.І. Обідіна __________________Л.І. Пилипчук