16 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 914/360/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Естейт Плюс»
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 (головуючий суддя Зварич О. В., судді Кравчук Н. М., Панова І. Ю.)
у справі № 914/360/24
за позовом Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Естейт Плюс»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - 1) Державне підприємство «Львівський військовий лісокомбінат»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Трентова ЛТД»,
про витребування майна,
(у судовому засіданні взяли участь прокурор Батюк І. В., представник відповідача - Юрчак В. В., представник третьої особи-1 - Давид А. М., представник третьої особи-2 - Посікіра Р. Р.)
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав заявленого позову
1. Львівська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Естейт Плюс» (далі - ТОВ «Грін Естейт Плюс») про витребування майна, розташованого у м. Львові по вул. Луганській, 3.
2. Заявлений позов Прокурор обґрунтував тим, що рішенням господарського суду Львівської області від 08.02.2017 у справі №914/2062/14, яке набрало законної сили, визнано недійсними прилюдні торги з продажу частини нерухомого майна, що перебувало у повному господарському віданні Державного підприємства «Львівський військовий комбінат» (далі - ДП «Львівський військовий комбінат»), а саме адміністративної будівлі літ. А-4 площею 1714,5 кв.м, приміщення трансформаторної підстанції площею 17,9 кв.м, частини приміщень сушильних камер і теплопункту площею 280,7 кв.м, приміщення дільниці широкого вжитку площею146,2 кв.м, приміщення столярних плит площею 848 кв.м., та застосовано наслідки недійсності правочину. Попри це Товариство з обмеженою відповідальністю «Трентова ЛТД» (далі - ТОВ «Трентова ЛТД») вказане майно не повернуло ні у володіння ДП «Львівський військовий комбінат», ні на користь власника - держави в особі Міністерства оборони України, а незаконно відчужило його ТОВ Грін Естейт Плюс». Тож, оскільки на момент продажу ТОВ «Трентова ЛТД» не було законним власником відповідного майна та не могло розпоряджатись ним, це майно підлягає поверненню власнику.
Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень, ухвалених у цій справі
3. Рішенням господарського суду Львівської області від 03.10.2024 у справі № 914/360/24 у задоволенні зазначеного позову було відмовлено з тієї підстави, що держава (зокрема, в особі Міністерства оборони України) є неналежним позивачем за вимогою про витребування майна, яке належить або належало на праві господарського відання ДП «Львівський військовий лісокомбінат» та водночас не вправі звертатися з позовом на захист інтересів відповідного державного підприємства, а належним позивачем за такою вимогою є саме ДП «Львівський військовий лісокомбінат» і воно може вимагати повернення майна не на користь держави, а на власну користь.
4. Виходячи з таких мотивів, суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для застосування позовної давності і щодо відмови в задоволенні позову, оскільки є відсутнім порушення суб'єктивного права позивача, що підлягає судовому захисту у цьому спорі.
5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 рішенням господарського суду Львівської області від 03.10.2024 було скасовано. Позов задоволено. Витребувано у ТОВ «Грін Естейт Плюс» на користь держави в особі Міністерства оборони України спірне нерухоме майно.
6. Апеляційній господарський суд вказав на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що держава (зокрема, в особі Міністерства оборони України), є неналежним позивачем за вимогою про витребування спірного майна.
7. За висновками суду апеляційної інстанції у відповідності до встановлених в рішенні Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 у справі №914/2062/14 обставин на торгах було відчужено майно, яке належить державі в особі Міністерства оборони України, а не майно ДП «Львівський військовий лісокомбінат». Тому спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника поза його волею (без згоди держави в особі Міністерства оборони України на його відчуження). З огляду на це та ураховуючи, що станом на момент подання позову у цій справі ним володіло ТОВ «Грін Естейт Плюс», відповідне майно може бути витребувано у відповідача.
8. Щодо позовної давності суд апеляційної інстанції виснував, що звернення Прокурора до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ «Трентова ЛТД» у справі № 914/1953/19 фактично перервало її перебіг до дати прийняття апеляційним господарським судом постанови у зазначеній справі. Відтак у справі № 914/360/24 Прокурор подав позов в межах встановленого законом строку для звернення до суду.
Касаційна скарга
9. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ «Грін Естейт Плюс» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 та залишити в силі рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2024.
Узагальнені доводи касаційної скарги
10. Підставою касаційного оскарження відповідач визначає підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі ? ГПК України).
11. На обґрунтування цієї підстави скаржник стверджує, що при ухваленні оскаржуваної постанови апеляційним господарським судом не було ураховано висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, а саме висновків щодо застосування:
- частин першої, п'ятої статті 236 ГПК України, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 11-104сап21 та від 16.11.2023 у справі № 11-228сап21 стосовно необхідності дотримання принципу вмотивованості судових рішень;
- частини першої статті 136 Господарського кодексу України, викладених у постанові Верховного Суду від 21.08.2024 у справі № 953/24224/19, про те, що заступник керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону та Міністерство оборони України є неналежними позивачами у справі;
- частин четвертої, п'ятої статті 75 ГПК України щодо принципу юридичної визначеності та преюдиційності судових рішень, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/11027/18, від 01.03.2023 у справі № 442/3663/20, постановах Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №922/643/19, від 10.12.2019 у справі №910/6356/19, від 26.11.2019 у справі №902/201/19, від 15.10.2019 у справі №908/1090/18 та від 17.12.2019 у справі №641/1793/17;
- статті 330 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо набуття добросовісним набувачем права власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійної підстави набуття права власності, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 та від 01.03.2023 у справі № 442/3663/20;
- норм статті 264 ЦК України щодо переривання позовної давності лише в межах строку давності, викладених у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 487/3919/15-ц.
Позиція інших учасників справи
12. У межах встановленого Верховним Судом строку Прокурор, Міністерство оборони України та ДП «Львівський військовий лісокомбінат» подали відзиви на касаційну скаргу, у яких просять відмовити у її задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
13. Крім того, до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення ТОВ «Грін Естейт Плюс» та Львівської спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону.
14. Щодо цих пояснень Верховний Суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 161 ГПК України під час розгляду справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору винятково у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Згідно із частиною п'ятою цієї статті суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло під час розгляду справи, якщо визнає це необхідним. У цій справі Верховний Суд не визнавав та не визнає необхідним одержати від учасників судового процесу додаткові письмові пояснення стосовно окремих питань. Вони мали можливість подати свої пояснення у заявах по суті справи, передбачених для стадії касаційного оскарження. З огляду на це, Верховний Суд відповідно до частини другої статті 118 ГПК України залишає без розгляду подані поза межами строку на касаційне оскарження додаткові пояснення ТОВ «Грін Естейт Плюс» та Прокурора, як заяви по суті справи, що подані поза межами встановлених строків (схожі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18).
Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
15. Судами попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи були встановлені такі фактичні обставини.
16. Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 у справі №914/2062/14, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2017, задоволено позов заступника Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, ДП «Львівський військовий лісокомбінат» до Головного управління юстиції у Львівській області, ТОВ «Трентова ЛТД» та Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція». Визнано недійсними результати таких прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна ДП «Львівський військовий лісокомбінат»:
- протокол проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 07.11.13 № 03/263/13/а-2/1 та акт державного виконавця про проведені прилюдні торги від 11.11.2013 з реалізації арештованого нерухомого майна - половини приміщення трансформаторної підстанції площею 17,9 кв.м.;
- протокол проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 07.11.2013 № 03/229/1 З/а-1 та акт державного виконавця про проведені прилюдні торги від 11.11.2013 з реалізації арештованого нерухомого майна - приміщення широкого вжитку, загальною площею 146,2 кв.м. та приміщення дільниці столярних плит, площею 848,0 кв.м.;
- протокол проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 07.11.2013 № 03/263/13/а-З та акт державного виконавця про проведені прилюдні торги від 11.11.2013 з реалізації арештованого нерухомого майна частина приміщень сушильних камер і теплопункту площею 280,7 кв.м.;
- протокол проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 03.12.2013 № 03/345/1 З/а-1 та акт державного виконавця про проведені прилюдні торги від 09.12.2013 з реалізації арештованого нерухомого майна - адміністративна будівля комбінату під літерою «А-4» загальною площею 1 714,5 кв.м., застосувавши наслідки недійсності правочину.
В частині позовних вимог до Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» провадження у справі припинено.
17. У зазначеному судовому рішенні Господарського суду Львівської області встановлено, що між Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області та Приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» було укладено договори від 20.06.2013 № 03/229/13/а, від 12.07.2013 № 03/263/13/а та від 12.09.2013 № 03/345/13/а про надання послуг по організації і проведення торгів з реалізації арештованого нерухомого майна ДП «Львівський військовий лісокомбінат».
18. Приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» за відповідними заявками відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області та на виконання вищевказаних договорів 07.11.2013 та 03.12.2013 на прилюдних торгах було відчужено нерухоме майно, а саме: приміщення трансформаторної підстанції, площею 17,9 кв.м., будівлі дільниці широкого вжитку, площею 146,2 кв.м., приміщення дільниці столярних плит (будівля №2), загальною площею 848,0 кв.м., частини приміщень сушильних камер і теплопункту, площею 280,7 кв.м. та адміністративної будівлі комбінату під літерою А-4 загальною площею 1 714,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3. Результати проведення торгів оформлено протоколами №03/263/13/а-2/1, №03/229/13/а-1,№03/263/13/а-3, №03/345/13/а-1.
19. Відповідні торги було проведено за процедурою реалізації арештованого нерухомого майна на виконання зведеного виконавчого провадження № 7/В6/2013 з примусового виконання виконавчих документів про стягнення заборгованості з ДП «Львівський військовий лісокомбінат».
20. Переможцем прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна визнано ТОВ «Трентова ЛТД».
21. В подальшому рішенням Господарського суду Львівської області від 18.01.2021 у справі № 914/1953/19, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021, у задоволенні позову заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах Міністерства оборони України до ТОВ «Трентова ЛТД» про витребування майна було відмовлено.
22. 09 лютого 2022 року ТОВ «Трентова ЛТД» (продавець) та ТОВ «Грін Естейт Плюс» (покупець) уклали договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця нежитлові приміщення частина приміщень сушильних камер і теплопункту, загальною площею 295,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3, а покупець зобов'язується прийняти вказаний об'єкт продажу та сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.
23. Відповідно до пункту 2.1 договору продаж було вчинено за 90 480,34 грн.
24. За актом прийому-передачі від 09.02.2022 ТОВ «Трентова ЛТД» передало, а ТОВ «Грін Естейт Плюс» прийняло відповідні нежитлові приміщення та сплатило за них 90 480,34 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 22.08.2022 № 87.
25. Також 09.02.2022 ТОВ «Трентова ЛТД» (продавець) та ТОВ «Грін Естейт Плюс» (покупець) було укладено ще два договори купівлі-продажу 1) адміністративної будівлі комбінату «А-4», загальною площею 1714,50 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3 (продаж вчинено за 1 505 825, 70 грн, сплачених покупцем) та 2) приміщення дільниці широкого вжитку, площею 146,2 кв.м. та приміщення дільниці столярних плит, площею 848,0 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3 (продаж вчинено за 87 575, 34 грн, сплачених покупцем).
26. Крім того, 05.07.2022 між ТОВ «Трентова ЛТД» (дарувальник) та ТОВ «Грін Естейт Плюс» (обдаровуваний) укладено договір дарування, відповідно до якого дарувальник подарував, а обдарований прийняв в дар 1/2 приміщень трансформаторної підстанції ТП 600, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3. Загальна площа цього приміщення становить 17,9 кв.м.
27. Відповідне нерухоме майно було передано ТОВ «Грін Естейт Плюс» за актами-приймання передачі.
28. На підставі вищевказаних договорів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені відповідні записи про реєстрацію права власності за ТОВ «Грін Естейт Плюс», що підтверджується копіями витягів з цього реєстру.
29. За таких обставин, у цій справі Прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про витребування відповідного нерухомого майна у ТОВ «Грін Естейт Плюс.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
30. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
31. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги ТОВ «Грін Естейт Плюс» наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та перевіривши з огляду на встановлені фактичні обставини справи правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
32. Касаційне провадження у справі, що переглядається (№ 914/360/24), зупинялось до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - судова палата) справи № 922/82/20 за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Державного підприємства «Сетам», Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт-Буд 2011» і фізичної особи-підприємця Мігунова Володимира Івановича (треті особи - Український державний науково-дослідний інститут проблем водопостачання, водовідведення та охорони навколишнього природного середовища «Укрводгео», Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Прядко Олеся Сергіївна, Державний реєстратор Комунального підприємства «Центр інвентаризації та реєстрації нерухомості» Протопопівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Жбадинський Олег Михайлович і Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Рестріелт») про визнання недійсними торгів, свідоцтва про право власності, скасування рішень і повернення майна.
33. У постанові від 18.09.2025, ухваленій у названій справі, стосовно належного позивача за вищевказаними вимогами судова палата зазначила наступне:
«…право власності - це основне речове право, зміст якого складають повноваження (права) власника щодо володіння, користування і розпорядження належним йому майном, і таке право належить також державі. Тобто державі як власнику майна належить повноваження щодо володіння, користування та розпорядження належним їй майном, яке вона здійснює через відповідний уповноважений орган. У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими її учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції.
113. Отже, держава в особі відповідного органу як власник відповідного майна вправі приймати рішення щодо такого майна, а отже, і здійснювати захист свого права власності у випадку його порушення. Обмеження такого права на захист є недопустимим.
...
121. Отже, у випадку неправомірного заволодіння майном, право власності на яке належало державі і яке (майно) знаходилося в іншої особи на такому правовому титулі як право господарського відання, то захист від такого порушення (неправомірного заволодіння) полягає у витребуванні майна також на користь його власника, яким є держава в особі уповноваженого органу. Помилково вважати, що неналежним позивачем у цих спорах, зокрема у справі, яка переглядається, є держава в особі Міністерства. Обмеження власника на звернення до суду з таким позовом з метою захисту свого права власності не відповідає приписам ст. 4 ГПК України, якою регулюється право на звернення до господарського суду і ст. 41 Основного Закону України.»
34. Водночас щодо до добросовісності/недобросовісності набувача майна у спірних правовідносинах у справі № 914/360/24 судова палата виснувала про таке:
« …законодавець у ч. 2 ст. 388 ЦК України, яка регулює інститут віндикації, закріпив норму, яка містить заборону на витребування майна, проданого на електронних торгах на виконання судових рішень, від добросовісного набувача. Визнання недійсним правочину (електронних торгів), у відповідності до результатів якого відбулася купівля-продаж, не може нівелювати чітку та зрозумілу заборону законодавця. Єдиним можливим механізмом відновлення порушених прав, за захистом яких звернувся Прокурор у цьому випадку, є витребування такого майна, однак за умови доведеності недобросовісності набувача.
…
84. Законом передбачено захист прав добросовісних набувачів у разі придбання ними майна у порядку, встановленому для виконання судових рішень (ч. 2 ст. 388 ЦК України). Саме законодавець визначив це безумовним правилом, закріпивши його у ч. 2 ст. 388 ЦК України. Установлене в ч. 2 ст. 388 ЦК України "обмеження віндикації" ґрунтується на авторитеті держави і суду, рішення якого як найважливіший акт правосуддя є обов'язковим до виконання на всій території України (див. ст. 124 Основного Закону України; принцип "res judicata").
85. Отже, з огляду на спірні правовідносини, у цьому випадку витребування спірного майна на підставі ст. 388 ЦК України є можливими лише у разі доведення Прокурором того, що відповідачі є недобросовісними набувачами спірного майна.
…
99. З огляду на вищевикладене, а також встановлені у цій справі обставини щодо придбання відповідачем-3 спірного нерухомого майна за процедурою реалізації майна на торгах, відсутні підстави вважати, що відповідач-3 і згодом відповідач-4 є недобросовісними набувачами, що підставно встановлено судами попередніх інстанцій у справі, яка переглядається. В іншому разі буде порушено ч. 2 ст. 388 ЦК України, а також європейські стандарти "правомірності втручання у право власності", що недопустимо. Судова палата також зазначає і те, що при вирішенні цього спору судами попередніх інстанцій було взято до уваги, що судовими рішеннями у справах № 820/779/17, № 922/3711/17 легітимізується правове становище відповідачів щодо предмета спору (див., зокрема, принцип "res judicata" - остаточне рішення повноважного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін спору і не може бути поставлене під сумнів).
100. При цьому судова палата зазначає, що обставини, на які покликається Прокурор у касаційній скарзі, стосуються передусім законності та правомірності дій особи, на яку держава поклала обов'язок виконання судового рішення, а доводи про необхідність їх з'ясування покупцем перш ніж взяти участь у торгах фактично покладають на покупця додатковий обов'язок ревізування дій державних органів в межах виконавчого провадження, що взагалі не відноситься до його компетенцій та можливостей. Учасник прилюдних торгів діє в умовах довіри до законності дій держави в особі її органу - виконавчої служби і не може здійснювати ревізію виконавчого провадження, перевіряючи, на забезпечення яких саме рішень включено майно до реалізації. Вирішення цих питань віднесено виключно до компетенції державного виконавця. Крім того, сам по собі факт визнання торгів такими, що проведено з порушенням, не може автоматично характеризувати набувача майна як недобросовісного.»
35. Як вбачається із предметів і підстав позовів (як фактичних, так і юридичних), суб'єктних складів учасників судових процесів, а також встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин, правовідносини у справах № 914/360/24 (яка переглядалася судовою палатою) та у справі № 914/360/24 є подібними, і в силу частини четвертої статті 300 ГПК України Верховний Суд вважає за необхідне урахувати вищенаведені висновки судової палати при здійсненні касаційного перегляду цієї справи.
36. З огляду на це, Верховний Суд зазначає, що у даному випадку Прокурором заявлено позов в інтересах належного позивача, яким є держава в особі Міністерства оборони України.
37. Натомість, беручи до уваги викладені у постанові від 18.09.2025 у справі № 922/82/20 висновки судової палати щодо добросовісності набувача, який придбав майно на торгах, з урахування встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що переглядається (№ 914/360/24), Верховний Суд звертає увагу на таке.
38. Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.01.2021 у справі № 914/1953/19, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021, було відмовлено у задоволенні позову заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах Міністерства оборони України до ТОВ «Трентова ЛТД» про витребування майна.
39. Аналіз змісту цих судових рішень свідчить про те, що при розгляді справи № 914/1953/19 судами було встановлено, що ТОВ «Трентова ЛТД» є добросовісним набувачем спірного майна. Право власності на спірне майно набуте ним за результатами проведення торгів з реалізації арештованого нерухомого майна ДП «Львівський військовий лісокомбінат», відповідно до заявок відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області. При цьому Міністерству оборони України було повідомлене про відчуження спірного майна, у відповідь на що воно зазначило, що відповідне відчуження майна не передбачає його погодження. Факт повідомлення Міністерства оборони України про продаж спірного майна не заперечувався іншими учасниками справи, що свідчить про відсутність підстав вважати, що спірне майно вибуло не з волі власника. Тому у даному випадну власник майна, переданого на примусову реалізацію, не має права віндикаційної вимоги до набувача цього майна - ТОВ «Трентова ЛТД».
40. Таким чином, судовими рішеннями у справі № 914/1953/19, що набрали законної сили та не були скасовані, підтверджено добросовісність ТОВ «Трентова ЛТД», як набувача спірного майна.
41. Згідно з приписами статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
42. У постанові від 01.03.2023 у справі № 442/3663/20, на яку посилається ТОВ «Грін Естейт Плюс» у касаційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду серед іншого зазначила, що оскільки у іншій судовій справі встановлено, що позивач є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна та відмовлено в задоволенні позову про витребування майна в добросовісного набувача, то він набув право власності на підставі статті 330 ЦК України.
43. Ураховуючи все викладене у сукупності (а саме, висловлену судовою палатою у постанові від 18.09.2025 у справі № 922/82/20 правову позицію стосовно добросовісності набувача, який придбав майно на прилюдних торгах, встановлену судами у справі № 914/1953/19 добросовісність ТОВ «Трентова ЛТД», та зазначене у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 442/3663/20), Верховний Суд доходить висновку, що у цій справі спірне майно було набуте ТОВ «Грін Естейт Плюс» в особи, яка мала право його відчужувати.
44. Відтак доводи, наведені в касаційні скарзі відповідача, знайшли своє часткове підтвердження.
45. Отже, ухвалену у цій справі оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення місцевого господарського суду слід залишити в силі, змінивши його мотивування, позаяк у задоволенні позову у даному випадку слід відмовити з тих підстав, що за встановлених судами обставин майно у відповідача не може бути витребувано в порядку статей 387, 388 ЦК України, а права позивача в зв'язку з цим захисту не підлягають.
46. Водночас, з урахуванням наведених вище мотивів відмови в задоволенні позову Прокурора, Верховний Суд не надає оцінку іншим доводам касаційної скарги ТОВ «Грін Естейт Плюс».
47. Крім того, оскільки у даному випадку у заявленому позову слід відмовити з огляду на його безпідставність, висновки суду апеляційної інстанції щодо перебігу позовної давності Верховний Суд у цій справі не перевіряє.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
48. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
49. За змістом статті 312 ГПК України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
50. Ураховуючи, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, знайшла своє часткове підтвердження, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції скасуванню, мотиви рішення місцевого господарського суду підлягають зміні, з викладенням їх у редакції цієї постанови, а в решті рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.
Розподіл судових витрат
51. Оскільки касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на користь ТОВ «Грін Естейт Плюс» підлягає стягненню 40 854,08 грн судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Естейт Плюс» задовольнити частково.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 у справі № 914/360/24 скасувати, а рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2024 змінити у його мотивувальній частині, виклавши в редакції цієї постанови, а в решті - залишити в силі.
3. Стягнути з Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (код ЄДРПОУ 3832605724) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Естейт Плюс» (код ЄДРПОУ 43498460) 40 854,08 грн судового збору за подання касаційної скарги.
4. Доручити Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил