16 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/2534/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 (суддя Бондарчук В. В.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 (головуючий суддя Пономаренко Є. Ю., судді Барсук М. А., Руденко М. А.)
у справі № 904/2534/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідеральянс»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 ,
про визнання незаконним рішення та стягнення страхового відшкодування,
(у судовому засіданні взяв участь представник відповідача - Шишлов О. Є.)
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав заявленого позову
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідеральянс» (далі - ТОВ «Лідеральянс») звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» в особі Дніпропетровської регіональної дирекції «Дніпропетровська страхова агенція» (далі - ПрАТ «СК «АРКС») про стягнення 439 893, 84 грн страхового відшкодування через пошкодження транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в порушення умов договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» від 06.09.2023 № сс212237Га3д безпідставно відмовив позивачу у виплаті зазначеного страхового відшкодування.
3. Ухвалою від 31.07.2024 Господарський суд Дніпропетровської області порушену за цим позовом справу № 904/2534/24 передав за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
4. Після цього позивач подав заяву про зміну предмета позову та просив визнати незаконним рішення ПрАТ «СК «АРКС», оформлене листом від 11.07.2024 за вих. №9316/цв, про відмову у виплаті страхового відшкодування за відповідним договором та стягнути із ПрАТ «СК «АРКС» 439 893, 84 грн страхового відшкодування.
5. Ухвалою від 20.01.2025 Господарський суд міста Києва прийняв заяву ТОВ «Лідеральянс» про зміну предмета позову до розгляду.
Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень, ухвалених у цій справі
6. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі № 904/2534/24 позов ТОВ «Лідеральянс» задоволено повністю. Визнано рішення ПрАТ «СК «АРКС», оформлене листом від 11.07.2024 за вих. №9316/цв, про відмову у виплаті страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» від 06.09.2023 № сс212237ГаЗд незаконним. Стягнуто з відповідача на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 439 893, 84 грн.
7. Суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування, відхиливши його доводи, згідно з якими страхувальник не дотримався строків подання заяви про подію та виплату, водій не виконав обов'язку пройти медичний огляд на стан сп'яніння, страхувальник не виконав вимоги страховика щодо надання всіх необхідних документів та/або інформації стосовно заявленої події.
8. На підставі наявних в матеріалах прави доказів місцевий господарський суд встановив, що страхувальник своєчасно повідомив ПрАТ «СК «АРКС» про страхову подію засобами телефонного зв'язку, на медичний огляд задля перевірки на стан сп'яніння водій не направлявся, а всі необхідні документи та інформація містяться у страховій справі, яка була витребувана судом.
9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 залишено без змін.
10. Суд апеляційної інстанції, відхиляючи ці ж заперечення відповідача, дійшов аналогічних з місцевим господарським судом висновків.
Касаційна скарга
11. Не погодившись із судовими рішеннями, ухваленими судами попередніх інстанцій, ПрАТ «СК «АРКС» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Узагальнені доводи касаційної скарги
12. У поданій касаційній скарзі відповідач посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та зазначає, що в оскаржуваних судових рішеннях суди застосували норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 344/7042/19, від 30.07.2020 у справі № 359/3391/18 та від 09.09.2019 у справі № 569/6007/17.
13. Крім того, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 8 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2025 № 1452/735, пункту 2.10. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, (далі - Правила дорожнього руху) та статті 103 Закону України «Про страхування», посилаючись при цьому на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Позиція інших учасників справи
14. ТОВ «Лідеральянс» та ОСОБА_1 правом подати відзив на касаційну скаргу відповідача не скористались, відповідних відзивів до Верховного Суду не подали.
Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
15. Як з'ясували суди попередніх інстанцій, 06.09.2023 ПрАТ «СК «АРКС» (страховик) та ТОВ «Лідеральянс» (страхувальник) уклали договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № сс212237ГаЗд, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом «Volkswagen Touareg», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
16. Згідно із змістом цього договору:
1) страховими ризиками є викрадення, збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, збитки внаслідок інших подій (пункти 9.1. - 9.3.);
2) страхова сума становить 1 627 500, 00 грн (пункт 11);
3) строк дії договору з 10.09.2023 до 09.09.2024 (пункт 18);
4) до страхових ризиків належать в тому числі збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) - будь-яке пошкодження або знищення транспортного засобу (далі - ТЗ), його окремих складових частин чи додаткового обладнання та/або комплектуючих компонентів ТЗ внаслідок ДТП (підпункт 24.2.2.).
5) страховик зобов'язаний у тому числі:
- протягом 2-х робочих днів, як тільки йому стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування;
- при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та в строк згідно з розділом 28 договору;
- при відмові у виплаті страхового відшкодування протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня складання страхового акта письмово повідомити страхувальнику причини відмови (пункт 25.1.);
6) страхувальник зобов'язаний, зокрема:
- ознайомити осіб, допущених до керування застрахованим ТЗ, у встановленому законом порядку та осіб, які мають право надати заяву про настання події, що має ознаки страхового випадку, та на виплату страхового відшкодування, з умовами договору та правил;
- на вимогу страховика надавати пояснення, в тому числі письмові щодо заявленої події, інформації про ТЗ, у зв'язку з чим прибути до страховика за визначеною страховиком адресою. Страховик здійснює такі заходи в робочі дні протягом робочих годин за місцезнаходженням будь-якого зі своїх підрозділів на розсуд страховика;
- на вимогу страховика видавати довіреність на представництво інтересів страхувальника в усіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, в тому числі з правом отримання інформації з обмеженим доступом, конфіденційної, комерційної інформації та/або документів, що стосуються заявленої події, застрахованого ТЗ, необхідних страховику для врегулювання заявленої події. Така довіреність видається за формою, текстом та на осіб, визначених страховиком, строком дії на один рік. Якщо страхувальником є фізична особа, довіреність має бути нотаріально посвідчена у нотаріуса на вибір страховика; витрати на оформлення такої довіреності несе страховик (пункт 25.2.).
7) страховик має право:
- перевіряти достовірність повідомленої страхувальником інформації та наданих документів, а також виконання страхувальником умов договору та правил;
- робити запити про відомості щодо заявленої події, застрахованого ТЗ, щодо страхувальника/вигодонабувача/особи, допущеної до керування застрахованим ТЗ, попередніх власників ТЗ, документів та інформації щодо реєстрації/перереєстрації ТЗ, належного виконання страхувальником /вигодонабувачем /особою, допущеною до керування ТЗ, умов договору та правил, до органів державної влади та місцевого самоврядування, правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, в тому числі до тих, що володіють інформацією про обставини заявленої події, інформацією, яка стосується застрахованого ТЗ, страхувальника / вигодонабувача/особи, допущеної до керування застрахованим ТЗ, попередніх власників ТЗ, документів та інформації щодо реєстрації/перереєстрації ТЗ, а також самостійно з'ясовувати причини та обставини заявленої події;
- визнати подію нестраховим випадком та/або відмовити у виплаті страхового відшкодування на підставі умов цього договору та законодавства;
- у випадку виникнення розбіжностей та суперечок між страховиком та страхувальником з приводу кваліфікації події («страховий випадок» або «нестраховий випадок») та/або стосовно наявності підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування відстрочити виплату страхового відшкодування, в тому числі для перевірки достовірності наданих страхувальником даних та правомірності укладення договору, до моменту отримання відповідей на запити та/або встановлення необхідної інформації;
- вимагати від страхувальника (вигодонабувача) у визначений страховиком термін документи, фото- та відеоматеріали, аудіозаписи, інші дані та інформацію, які на розсуд страховика стосуються заявленої події, ТЗ, страхувальника, вигодонабувача, особи, допущеної до керування застрахованим ТЗ, і є необхідними для з'ясування обставин і наслідків події та/або для прийняття рішення щодо здійснення страхового відшкодування. Таке право страховика може бути реалізоване протягом 1 (одного) року після настання події з ознаками страхового випадку (пункт 25.3.).
8) страхувальник має право при настанні страхового випадку одержати від страховика страхове відшкодування згідно з умовами договору (пункт 25.4.).
9) згідно з розділом 26 договору у разі настання передбаченої у пункті 24.2. договору події страхувальник зобов'язаний у тому числі:
- вживати заходи щодо рятування ТЗ та зменшення завданих збитків; з місця події, що має ознаки страхового випадку, повідомити та викликати на місце події відповідні компетентні органи (з урахуванням пунктів 27.6, 27.7 договору), а також дочекатися їх приїзду з метою обов'язкової реєстрації та оформлення події співробітниками відповідних компетентних органів;
- протягом 3-х робочих днів з моменту настання події сповістити про це страховика шляхом надання заяви про настання події, що має ознаки страхового випадку, та на виплату страхового відшкодування. Якщо виконання вказаних вимог було неможливим, страхувальник повинен довести це документально;
- вживати заходи щодо збереження слідів події;
- при ДТП діяти відповідно до п. п. 2.10., 2.11 Правил дорожнього руху;
- при ДТП пройти огляд на стан сп'яніння на вимогу працівника поліції або іншої уповноваженої особи в порядку передбаченому чинним законодавством України;
- надати страховику можливість провести розслідування обставин страхової події, надати йому докладну та достовірну інформацію (в тому числі таку, яка є комерційною таємницею), що стосується цього питання;
10) для підтвердження настання страхового випадку та визначення розміру завданих збитків страхувальник зобов'язаний надати страховику таку інформацію та/або документи: заяву про подію та на виплату: заява про подію та на виплату надається страхувальником шляхом телефонного звернення до контакт-центру страховика за наведеним номером або шляхом подання заяви через офіційний сайт страховика. Сторони погодили, що належне виконання страхувальником цього пункту є повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку, та не потребує додаткового письмового підтвердження, окрім випадків, передбачених пунктом 27.1.1.5 договору (пункт 27.1.1.);
11) страховик здійснює фіксацію заяви про подію та на виплату відповідно до інформації, отриманої від страхувальника (його представника) під час телефонної розмови. При фіксації заяви про подію та на виплату страхувальник зобов'язаний надати страховику повну та достовірну інформацію щодо обставин події, що має ознаки страхового випадку. Сторони погодили, що з метою фіксації заяви про подію та на виплату та іншої інформації про страховий випадок страховиком здійснюється запис телефонної розмови (пункти 27.1.1.2., 27.1.1.3., 27.1.1.4.).
12) для підтвердження настання страхового випадку страхувальник зобов'язаний надати письмову заяву про подію та виплату, за формою визначеною страховиком протягом 3-х робочих днів (незалежно від фіксації заяви через контакт-центр страховика, у телефонному режимі) виключно у випадках:
- викрадення застрахованого ТЗ;
- у разі якщо після фіксації телефонної заяви про подію та на виплату страховиком прийняте рішення про відмову у визнанні події страховим випадком та/або відмову у виплаті страхового відшкодування та страхувальник не згоден із зазначеним рішенням;
- на вимогу страховика (пункт 27.1.1.5.);
13) обставини страхового випадку можуть бути підтверджені страхувальником виключно заявою про подію та на виплату, у разі визнання цих обставин страховиком та/або обома сторонами договору, за винятком випадків, якщо законодавством встановлена необхідність їх доведення виключно письмовими доказами (довідками компетентних органів, висновками експертиз тощо) (пункт 27.1.1.6.);
14) крім страхувальника, заяву про подію та на виплату можуть надати інші уповноважені особи. У випадку виникнення суперечок між сторонами стосовно інформації, наданої зазначеними особами, обов'язок доведення її достовірності несе страхувальник (пункт 27.1.17.);
15) у разі настання події за ризиком «Збитки внаслідок ДТП» надаються: посвідчення водія, що керував ТЗ, адміністративні протоколи, схеми ДТП, складені співробітниками поліції на учасників події, надані пояснення до адміністративного протоколу, інші документи, що складались у зв'язку з ДТП; письмова заява про подію та на виплату за формою, встановленою страховиком, у разі повної загибелі ТЗ або на вимогу страховика (пункт 27.1.2.2.);
16) страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з договором на підставі заяви про подію та на виплату і страхового акта, який складається страховиком. Якщо страховиком не буде визначено інакше за конкретною подією, заява про подію та на виплату страхового відшкодування може бути подана страхувальником та прийнята страховиком у вигляді телефонного дзвінка (за умови ідентифікації страхувальника, з метою фіксації такої заяви страховиком здійснюється запис телефонної розмови. Заява про подію та на виплату подається у письмовій формі, визначеній страховиком, при повній загибелі ТЗ, у разі викрадення ТЗ або в інших випадках на вимогу страховика (пункт 28.1);
17) страхове відшкодування сплачується страхувальнику тільки після того, як повністю будуть встановлені причини та розмір збитку. Страхувальник зобов'язаний надати страховику усі необхідні документи та/або інформацію, в тому числі ті, що підтверджують причини та розмір збитку, перелік яких наведено в договорі. Ненадання вказаних документів та/або інформації дає страховику право відмовити у виплаті відшкодування як в цілому, так і в частині збитку, не підтвердженій такими документами та/або інформацією (пункт 28.2);
18) при повній загибелі ТЗ страхове відшкодування сплачується в розмірі страхової суми за вирахуванням суми знецінення ТЗ за період страхування (розділ 15 та 23), вартості пошкодженого ТЗ та встановленої згідно з розділом 10 договору франшизи (з урахуванням умов пункту 28.9. договору). Вартість пошкодженого ТЗ визначається шляхом вивчення попиту та пропозиції на ринку щодо такого ТЗ (зокрема: онлайн-аукціон з продажу автомобілів (ТОВ «Аудатекс Україна») чи аналогічні аукціони) або шляхом експертної оцінки (у випадку відсутності попиту/пропозиції на ринку). Якщо при повній загибелі ТЗ на момент настання страхового випадку застрахований ТЗ перебував під забороною відчуження чи іншим обмеженням щодо відчуження, обов'язковою умовою для виплати страхового відшкодування є отримання страховиком від страхувальника документально підтвердженої інформації про зняття обмеження або дозволу компетентного органу щодо відчуження (пункт 28.8.);
19) у разі використання онлайн-аукціону з продажу автомобіля, зазначеного у п. 28.8. договору, страховик гарантує організацію продажу пошкодженого ТЗ страхувальником впродовж 2 (двох) місяців з моменту отримання необхідних документів та/або інформації згідно з розділом 27 договору. При цьому, під організацією продажу пошкодженого ТЗ розуміється пошук покупця на пошкоджений ТЗ шляхом використання онлайн-аукціону з продажу автомобілів (ТОВ «Аудатекс Україна») та надання зобов'язуючої пропозиції страхувальнику. Якщо страховиком не буде здійснено організацію пошуку покупця на пошкоджений ТЗ, страховик зобов'язується здійснити доплату за нереалізований в цей строк пошкоджений ТЗ так, ніби його вартість дорівнює нулю (пункт 28.8.1.);
20) страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник не дотримав строків надання заяви про подію та на виплату згідно із п. 26.1.3. договору та/або письмової заяви про подію та на виплату згідно з п. 27.1.1.5. договору без поважних причин або створював страховикові перешкоди у визначенні обставин страхового випадку та розміру збитків та/або визначенні наявності підстав для визнання страховою /нестраховою та прийняття рішення за подією (своєчасно не надав пошкоджений ТЗ для огляду, не повідомив дійсні обставини страхового випадку, своєчасно не надав документи та/або інформацію на запит страховика, не прибув до страховика для надання пояснень, не надав пояснень, не надав довіреність згідно з умовами цього договору та ін.) (пункт 29.5.4.).
17. Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що 14.10.2023 о 19 год. 40 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Volkswagen Touareg», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час руху в районі перехрестя вул. Старочумацька з просп. Петра Калнишевського в м. Дніпрі своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки або безпечного об'їзду перешкоди, внаслідок чого відбулось зіткнення з попутним попереду автобусом «БАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого завдано матеріального збитку. При цьому тілесних ушкоджень зазнав пасажир автомобіля «Volkswagen Touare», реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_3 .
18. За твердженнями водія через отримання неповнолітньою особою ОСОБА_3 тілесних пошкоджень він залишив місце ДТП для направлення потерпілого до закладу здоров'я, залишивши при цьому вищевказаний ТЗ на місці.
19. За результатами огляду постраждалого ОСОБА_3 було складено два консультаційних висновка спеціаліста, зокрема, від 14.10.2023 № 2132517713, згідно з яким встановлений діагноз - струс головного мозку, та від 14.10.2023 № 2132517705, відповідно до якого встановлено діагноз - забій стінки живота.
20. ОСОБА_1 зазначив, що після огляду постраждалої неповнолітньої особи ОСОБА_3 відповідними спеціалістами та встановлення діагнозу потерпілій особі, він повернувся на місце ДТП, де залишив ТЗ, проте на цьому місці вже нікого не було, а тому він звернувся до поліції та слідчого для повідомлення деталей ДТП, якими на огляд на стан сп'яніння його направлено не було.
21. Суди попередніх інстанцій дослідили наявну у матеріалах справи заява ОСОБА_1 від 14.10.2023, адресована Начальнику НПП в Дніпропетровській області, в якій заявник просив оформити матеріали ДТП, що сталася за його участі 14.10.2023 на просп. Петра Калнишевського в м. Дніпрі та встановили, що 14.10.2023 на місце ДТП прибув Старший слідчий відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області підполковником поліції Маслак І. П., який склав протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 14.10.2023 в присутності двох понятих, а також склав схему до протоколу огляду місця ДТП від 14.10.2023 та зробив фотофіксацію місця події.
22. В подальшому цей слідчий отримав від ОСОБА_1 письмові пояснення від 16.10.2023 щодо обставин ДТП, яка сталася 14.10.2023 на перехресті вул. Старочумацька із просп. Петра Калнишевського в м. Дніпрі.
23. Водночас згідно з інформацією наданою відповідачем 16.10.2023 оператором контакт-центру ПрАТ «СК «АРКС» отримано заяву від ОСОБА_1 про подію, якою було повідомлено, що 14.10.2023 він, керуючи автомобілем «Volkswagen Touareg», реєстраційний номер НОМЕР_1 на перехресті вул. Старочумацька із просп. Петра Калнишевського в м. Дніпрі здійснив зіткнення з автобусом, що різко загальмував.
24. Також в матеріалах наданої страховиком страхової справи № 1.003.23.0014269 міститься заява про подію та на виплату за договором добровільного страхування неземного транспортного засобу, в якій зафіксовано обставини щодо події, яка мала місце 14.10.2023. Зокрема, в цій заяві зазначено дату фіксації звернення із заявою про подію та виплату - 16.10.2023.
25. Із складеного 20.10.2023 протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД №555528 вбачається, що 14.10.2023 в м. Дніпрі на вул. Старочумацька в районі просп. Петра Калнишевського водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Volkswagen Touareg», реєстраційний номер НОМЕР_1 своєчасно не вжив заходів щодо зменшення швидкості руху аж до повної зупинки, внаслідок чого скоїв зіткнення із зупинившимся попереду у попутному напрямку автобусом «БАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , чим ОСОБА_1 порушив пункт 12.3 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачено статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
26. За обставин, що склалися, 01.11.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою за вих. № 011123-1, в якій просив провести виплату страхового відшкодування по страховій події, що сталася 14.10.2023 з транспортним засобом «Volkswagen Touare», реєстраційний номер НОМЕР_1 за процедурою, яка враховує розрахунок відшкодування згідно повної гибелі транспортного засобу.
27. На запит ПрАТ «СК «АРКС» 05.12.2023 управлінням патрульної поліції в Дніпропетровській області Національної поліції України було надано довідку № 3023291492746525 про ДТП, що сталася в м. Дніпрі на вул. Старочумацька в районі просп. Петра Калнишевського, в якій зазначено місце, учасників ДТП, відомості про потерпілих. Щодо водія ОСОБА_1 , зокрема, у графі «Перевірка на стан сп'яніння» зазначено - тверезий.
28. Постановою від 11.12.2023 Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
29. Як вбачається з роздруківки з сайту онлайн-аукціону з продажу автомобілів ТОВ «Аудатекс Україна», відповідачем для визначення вартості майна, а саме пошкодженого автомобіля «Volkswagen Touareg», реєстраційний номер НОМЕР_1 було розміщено зобов'язуючу пропозицію, у зв'язку з чим було запропоновано найвищу пропозицію у розмірі 1 172 000, 00 грн.
30. З урахуванням ринкової вартості ТЗ після ДТП, яка становила 1 172 000, 00 грн відповідач здійснив розрахунок страхового відшкодування на користь ТОВ «Лідеральянс», відповідно до якого розмір страхового відшкодування становив 439 893, 84 грн.
31. Однак, вже 29.12.2023 ПрАТ «СК «АРКС» листом за вих. № 11628/12цв повідомило позивача про те, що з метою перевірки причин та обставин заявленої події, керуючись пунктами 25.3.1., 28.2., 28.15. договору страхування та статтею 25 Закону України «Про страхування», страховиком було направлено ряд запитів до компетентних органів для отримання інформації щодо заявленого випадку, на які очікується відповідь, а тому після того як будуть повністю встановлені причини та розмір збитку, передбачених розділом 28.2. договору, відповідачем у межах визначено пунктом 28.15. договору строку буде прийнято рішення щодо визнання заявленого випадку страховим (нестраховим) та здійснення (нездійснення) виплати страхового відшкодування.
32. За твердженнями ПрАТ «СК «АРКС» ним були направлені запити, у відповідь на які отримати запитувану інформацію та документи не вдалося, у зв'язку з чим відповідач надіслав ОСОБА_1 лист від 05.04.2024 за вих. № 3735/12цв, в якому просив надати:
- завірену копію акту медичного огляду на наявність стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , складеного у зв'язку з ДТП, яка сталася 14.10.2023 на перехресті вул. Старочумацька та просп. Петра Калнишевського в м. Дніпро;
- письмову нотаріально засвідчену заяву (згоду) на надання підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності відповідачу інформації, що стосується ОСОБА_1 , транспортного засобу «Volkswagen Touareg», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та обставин, що мали місце під час ДТП, яка сталася 14.10.2023.
33. Разом з тим позивач 09.04.2024 позивач надіслав на адресу відповідача претензію, в якій просив здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 439 893, 84 грн, у відповідь на яку ПрАТ «СК «АРКС» листом від 06.05.2024 за вих. № 5452/12цв повідомило, що до отримання запитуваних у ОСОБА_1 документів та інших документів, які будуть отримані страховиком після надання згоди на надання документів та інформації, що містять інформацію з обмеженим доступом, а також відповідей на решту направлених запитів у страховика відсутні підстави для прийняття рішення щодо заявленого 16.10.2023 випадку з автомобілем «Volkswagen Touareg», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
34. Надалі ПрАТ «СК «АРКС» склало страховий акт від 11.07.2024 № 1.003.23.0014269 про відмову у виплаті ТОВ «Лідеральянс» страхового відшкодування, визнавши при цьому подію, яка сталася 14.10.2023, страховим випадком.
35. Також листом від 11.07.2024 за вих. № 9316/12цв страховик повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування за заявленою подією на підставі пунктів 29.5.4., 29.5.6., 29.5.18 договору та пункту 5 частини другої, частини третьої статті 104 Закону України «Про страхування».
36. За таких обставин, ТОВ «Лідеральянс» звернулося до суду з позовом, який і розглядався у цій справі.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
37. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
38. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги ПрАТ «СК «АРКС» наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та перевіривши з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України
39. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
40. За змістом цієї норми, касаційний перегляд з вказаних підстав може відбутися за наявності таких складових:
- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;
- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
41. У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема і вище вказаного пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
42. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
43. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
44. Як вже зазначалось, у поданій касаційній скарзі ПрАТ «СК «АРКС» посилається на те, що в оскаржуваних судових рішеннях суди застосували норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 344/7042/19, від 30.07.2020 у справі № 359/3391/18, від 09.09.2019 у справі № 569/6007/17.
45. При цьому, ухвалюючи постанову від 01.07.2021 у справі № 344/7042/19 за позовом страхувальника до страхової компанії про стягнення страхового відшкодування, неустойки та відшкодування моральної шкоди, Верховний Суд виходив з того, що у цій справі судом апеляційної інстанції було встановлено, що на момент настання ДТП ТЗ керувала особа, яка у відповідності до умов договору страхування не була визначена особою, допущеною до керування ним. Відтак Верховний Суд виснував, що встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, доводи сторін спору, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем правомірно було відмовлено у виплаті страхового відшкодування за умовами укладеного між сторонами договору.
46. З наведеного слідує, що у вищевказаній справі висновки Верховного Суду про відсутність підстав для стягнення зі страхової компанії страхового відшкодування ґрунтуються виключно на встановлених (зокрема, судом апеляційної інстанції) фактичних обставинах цієї справи, підтверджених наявними в її матеріалах доказами.
47. Тобто фактично у цьому контексті йдеться не про застосування певної правової норми (правових норм) у спірних правовідносинах щодо виплати страхового відшкодування, а про доведеність/недоведеність обставин такого порушення страховиком умов договору страхування, за якого у виплаті страхового відшкодування може бути відмовлено.
48. Разом з тим умови договорів страхування, укладених сторонами справ № 344/7042/19 та № 904/2534/24 не є ідентичними, як і визначені страхувальниками підстави для відмови в здійсненні страхової виплати за ними.
49. На відміну від справи № 344/7042/19 у справі, що переглядається, судами попередніх інстанцій на підставі досліджених та оцінених доказів у їх сукупності не було встановлено обставин порушення позивачем умов договору страхування, які мали б наслідком правомірну відмову у виплаті йому страхового відшкодування. Вказане свідчить про неподібність правовідносин у цих справах, яка і зумовлює відмінності у їх правовому регулюванні.
50. Крім того, із процитованої скаржником частини постанови Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 344/7042/19 вбачається, що в ній містяться посилання на певні правові норми, проте такі посилання не є сформульованими правовими висновками суду касаційної інстанції щодо їх застосування у подібних правовідносинах.
51. Натомість за змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
52. Тож вказівка ПрАТ «СК «АРКС» на викладене у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 344/7042/19 не є належним обґрунтування передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження.
53. У справі ж № 359/3391/18, про яку зазначено у касаційній скарзі, підставою для відмови у страховій виплаті стало неповідомлення страховика у передбачений договором строк про страховий випадок та наявність суперечливих відомостей щодо обставин ДТП, які було надано позивачем під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, під час фіксації події на гарячій лінії страховика та у письмовому повідомленні про подію. При цьому суперечливість вказаних пояснень, зокрема щодо обставин перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння та стосовно знаходження саме його за кермом автомобіля під час скоєння ДТП була підтверджена матеріалами вказаної справи та встановлена судами попередніх інстанцій підчас її розгляду.
54. В свою чергу Верховний Суд, ухвалюючи постанов від 30.07.2020 у справі № 359/3391/18 зазначив, що ці обставини були предметом оцінки судів попередніх інстанцій, під час якої вони дійшли правильного висновку про обґрунтованість відмови страховика у виплаті страхового відшкодування на підставі пункту 13.1.4. договору. Натомість суд касаційної інстанції в межах повноважень, наданих ЦПК України, позбавлений процесуальної можливості переоцінювати докази, неналежність та недопустимість яких ним не встановлено.
55. Отже, у даному випадку Верховний Суд так само виходив виключно із встановлених фактичних обставин справи № 359/3391/18, які не є подібними до обставин справи № 904/2534/24, під час розгляду якої суди попередніх інстанцій, оцінюючи надані сторонами докази у їх сукупності, прийшли до протилежних висновків щодо встановлення обставин повідомлення страхувальника про страховий висновок та стосовно можливості встановлення обставин перевірки водія на стан алкогольного сп'яніння.
56. Разом з тим посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження помилково, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
57. Аналіз змісту оскаржуваних судових рішень порівняно із змістом постанови Верховного Суду від 30.07.2020 у № 359/3391/18 не свідчить про неоднакове застосування певних правових норм, а лише підтверджує, що їх ухвалено у справах з неподібними фактичними обставинами, що мали визначальне значення для вирішення спору (прийняття рішення про задоволення чи відмову у задоволення позову), що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
58. Наведене стосується і постанови Верховного Суду від 09.09.2019 у справі № 569/6007/17, на яку також посилається скаржник.
59. У зазначеній справі у стягненні страхового відшкодування було відмовлено за встановлених апеляційним судом обставин свідомого надання страхувальником неправдивих відомості про факт настання страхового випадку, ураховуючи на наявних у матеріалах справи доказів.
60. У справі ж, що переглядається, судами попередніх інстанцій такого встановлено не було, відтак спірні правовідносини у цих справах за вищевикладеними критеріями не є подібними, що і зумовлює відмінності у їх правовому регулюванні.
61. При цьому як у справі № 904/2534/24, так і в усіх зазначених скаржником справах, суди попередніх інстанцій аналізували умови укладених між сторонами договорів страхування (які, як вже зазначалось, не є ідентичними) та з урахуванням цього робили висновки щодо порушення чи дотримання їх страхувальниками при настанні страхових випадків, тобто встановлювали доведеності/ недоведеності обставин не виконання ними певних умов договорів страхування. Натомість відмінність у зроблених ними висновках свідчить не про різне застосування норм права, а про встановлення не однакових обставин щодо поведінки (дій) водія ТЗ/ страхувальника в момент ДТП та після нього.
62. Також не можуть бути прийняті до уваги і посилання скаржника на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Еліас Папагеоргіу проти Греції» (заява № 44101/13), позаяк у ньому серед іншого зазначено, що страховик за наявності доказів може стверджувати про зникнення особи з місця ДТП та перебування у стані сп'яніння для відмови на підставі відповідних умов договору страхування у здійсненні страхової виплати. Тож визначальним у цьому контексті є саме наявність відповідних доказів. У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій, дослідивши усі наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, не встановили доведеності обставин, які б за умовами укладеного сторонами договору страхування звільняли страхувальника від виплати страхового відшкодування. При цьому ПрАТ «СК «АРКС» не було позбавлено можливості подати відповідні докази на підтвердження своєї позиції. З огляду на це, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать позиції, висловленій ЄСПЛ, у зазначеному рішенні.
63. Крім того, Верховний Суд вбачає, що суть всіх доводів скаржника, якими обґрунтовано передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставу касаційного оскарження, зводить до переоцінки доказів та фактичних обставин справи на його користь таким чином, щоб це мало наслідком відмову в задоволенні позову. Однак, зазначене виходить за встановлені у статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції та не свідчить про належне підтвердження вказаної підстави касаційного оскарження.
64. Отже, ураховуючи викладене, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстава касаційного оскарження у цьому разі не знайшла свого належного підтвердження.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України
65. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
66. Зміст наведеної норми свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
67. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
68. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, окрім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
69. У такому випадку з'ясуванню підлягає як відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, так і наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
70. Зі змісту касаційної скарги ПрАТ «СК «АРКС» вбачається, що на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду про застосування у подібних правовідносинах пункту 8 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2025 № 1452/735, пункту 2.10 Правил дорожнього руху та статті 103 Закону України «Про страхування».
71. При цьому відповідач хоч і зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано ці норми, проте не вказує у чому саме полягала така неправильність їх застосування при вирішенні спору у справі, що переглядається, ураховуючи, що зроблені ними висновки ґрунтуються на дослідженні погоджених сторонами у договорі умов страхування та встановлених на підставі наявних доказів обставин відсутності такого їх порушення страхувальником (з урахуванням, зокрема, зазначеного у пункті 27 цієї постанови), що мало б наслідком правомірну відмову страховика у здійсненні страхового відшкодування.
72. Разом з тим з огляду на предмет, підстави заявленого у цій справі позову та встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини Верховний Суд не вбачає порушення таких правових норм при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а викладені у касаційній скарзі доводи у цій частині оцінює критично, оскільки вони спрямовані на спонукання до виявлення нових та переоцінки вже наданих сторонами та досліджених судами попередніх інстанцій у їх сукупності доказів.
73. Ненадання відповідачем доказів, які б за висновками судів попередніх інстанцій належним чином спростовували доводи позивача, що призвело до визнання цих доводів обґрунтованими, не може бути підставою для формування висновку про застосування відповідних норм права.
74. Викладені в касаційній скарзі ПрАТ «СК «АРКС» доводи в цій частині фактично стосуються оцінки належності, допустимості та достовірності доказів, а який саме висновок щодо застосування визначених ним правових норм слід застосувати скаржник не наводить.
75. Однак, в силу імперативної норми частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
76. Тож передбачена пунктами 3 частини другої статті 287 ГПК України була належним чином обґрунтована доводами поданої ПрАТ «СК «АРКС» касаційної скарги.
77. Ураховуючи викладене, Верховний Суд вбачає, що всі наведені скаржником у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, що і слугували підставами для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження.
78. Інші ж викладені у касаційній скарзі доводи, твердження чи посилання відповідача не охоплюються визначеними ним підставами касаційного оскарження, у зв'язку з чим не можуть бути прийнятими до уваги.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
79. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
80. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення ? без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
81. У цій справі, звертаючись із касаційною скаргою до Верховного Суду, скаржник не довів неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування ухвалених ними судових рішень, а тому, оскільки доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ці рішення залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
82. Оскільки Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає судові рішення, що оскаржувались, без змін, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 і рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі № 904/2534/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил