ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
12 січня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2864/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Діброви Г.І.,
Принцевської Н.М.,
перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛЬМАР»
на рішення Господарського суду Одеської області
від 24 листопада 2025 року (повний текст складено 01.12.2025)
у справі № 916/2864/25
за позовом Одеської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛЬМАР»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради
про стягнення 3591324,18 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.11.2025 у справі №916/2864/25 (суддя Д'яченко Т.Г.) позовну заяву Одеської міської ради задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛЬМАР» безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110137600:02:002:0016, загальною площею 15,4162 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, 21 км Старокиївської дороги, 51, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної, іншої промисловості за період з 09.11.2023 р. по 30.10.2024 р. у розмірі 3591324 грн. 18 коп. на користь Одеської міської ради за наступними реквізитами: населений пункт - Одеська міська територіальна громада, отримувач - ГУК в Одеській області/м. Одеса/, код отримувача 37607526, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку UA2789999803140805440000 15744, код класифікації доходів бюджету - 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету - “інші надходження». Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛЬМАР» на користь Одеської міської ради витрати по сплаті судового збору у розмірі 55383 грн. 86 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 22.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю “ТЕЛЬМАР» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 24.11.2025 у справі №916/2864/25 в частині розміру задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог Одеської міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110137600:02:002:0016 частково у розмірі 16 769,8 грн. за період починаючи з 11.10.2024 року по 30.10.2024 року, в іншій частині позовних вимог відмовити. Вирішити питання розподілу судових витрат.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 22.12.2025, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.12.2025 вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛЬМАР» було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Одеської області матеріалів справи №916/2864/25 до суду апеляційної інстанції.
30.12.2025 матеріали справи №916/2864/25 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Між тим, з 29.12.2025 по 31.12.2025 та з 01.01.2026 по 09.01.2026 (включно) головуючий суддя Савицький Я.Ф.; з 29.12.2025 по 31.12.2025 та з 01.01.2026 по 07.01.2026 (включно) суддя-учасник колегії Діброва Г.І. та з 29.12.2025 по 31.12.2025 та з 01.01.2026 по 09.01.2026 (включно) суддя-учасник колегії Принцевська Н.М. перебували у відпустках.
Ознайомившись з поданими матеріалами, колегія суддів зазначає, що наведена апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України за наступними підставами.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують повноваження представника.
Частиною 2 статті 162 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, сторони, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу).
Колегія суддів зазначає, що підписання та/або подання апеляційної скарги є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.
В силу приписів частини 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Поняття “законного представника» визначено статтею 57 Господарського процесуального кодексу України.
Тобто, враховуючи вищезазначене, суд, звертає увагу Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛЬМАР» на те, що в даному випадку законом визначено 2 варіанта можливості участі у судовому процесі: особисто (самопредставництво) або через адвоката.
Судова колегія звертає увагу на те, що самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України.
Законом України від 18.12.2019 №390-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення", який набрав чинності 29.12.2019, внесено зміни, зокрема, до ст. 56 Господарського процесуального кодексу України стосовно отримання права представляти юридичну особу в порядку самопредставництва іншими особами, крім керівника та члена виконавчого органу, які мають з такою юридичною особою трудові відносини.
Аналізуючи наведений Закон, судова колегія зазначає, що оскільки мова йде про працівників (тобто осіб, які перебувають у трудових відносинах), документи, що мають бути подані в суд на підтвердження повноважень щодо самопредставництва, насамперед повинні підтверджувати трудові відносини.
Із Закону України від 18.12.2019 №390-IX впливає, що для підтвердження повноважень брати участь у справі в порядку самопредставництва працівник (юрисконсульт) має надати суду:
- докази того, що особа обіймає певну посаду (наказ, трудовий договір), а також
- докази, які дозволяють встановити обсяг повноважень вказаної посадової особи (статут, положення, трудовий договір (контракт).
Аналогічна позиція зазначена в ухвалі Верховного Суду (Касаційний господарський суд) від 07.02.2020 року у справі №17/495-08.
Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження. (Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 13.03.2020 у справі №922/2844/19).
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України).
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім Цивільного кодексу України, спеціальним Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Обов'язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (ч.3 ст. 9 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).
При цьому, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 цього закону Витяг з Єдиного державного реєстру містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.
Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, закріплений ст. 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.
Отже, наявність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням існування таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.
Згідно з ч. 9 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду, передбачає, зокрема, надання суду належних доказів дійсної волі учасника справи, на уповноваження певної особи на представництво. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути надані в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень, делегованих представнику. Представник повинен демонструвати повагу до суду, доводячи наявність повноважень на представництво.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень.
Як вбачається з апеляційної скарги, остання від імені Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛЬМАР» (код 41938409) підписана Залевською Іриною Володимирівною.
На підтвердження своїх повноважень представляти інтереси апелянта в суді Залевською Іриною Володимирівною до апеляційної скарги долучено довіреність у порядку передоручення від 20.02.2024, в якій зазначено, що Шумков Віталій Миколайович на підставі Витягу з ЄДР від 20.02.2024, щодо Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛЬМАР», уповноважує, в порядку передоручення, Залевську Ірину Володимирівну представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛЬМАР» в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи.
Судова колегія звертає увагу на те, що на підтвердження своїх повноважень Залевською Іриною Володимирівною надано лише довіреність.
Однак, за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї прав та обов'язків.
Відповідно, особа, яка представляє юридичну особу у суді за довіреністю і виконує процесуальні дії на підставі повноважень, наданих їй довіреністю, виступає від імені цієї особи - довірителя, а не в порядку самопредставництва. З огляду на викладене представник, звертаючись до суду на підставі виданої ним довіреності, не діє у такому разі як законний представник в порядку самопредставництва.
Довіреність, за відсутності наведених вище доказів (статуту, положення, трудового договору, наказу, контракту тощо), не є доказом того, що відповідна особа уповноважена діяти від імені відповідного довірителя в порядку самопредставництва (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №922/761/19).
Водночас, згідно з п. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
За змістом ст. 6 та ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка, зокрема, склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно зі ст. 12 цього Закону особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.
Зважаючи на зазначені законодавчі норми, апеляційна колегія дотримується позиції, що статус адвоката підтверджується посвідченням адвоката України та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.
Але, до апеляційної скарги представником апелянта не надано доказів, що Залевська Ірина Володимирівна є адвокатом.
З огляду на наведене, оскільки до матеріалів апеляційної скарги не додано доказів на підтвердження того, що підписант останньої - Залевська Ірина Володимирівна у даній справі має право відповідно до закону підписувати апеляційну скаргу від імені відповідача, колегія суддів зазначає про відсутність підстав вважати, що апеляційну скаргу підписано особою, яка має право її підписувати.
Аналогічна правова позиці викладена у постанові Верховного Суду від 23.11.2020 №908/592/19 та ухвалі від 12.11.2020 у справі №915/145/20.
Отже, подана апеляційна скарга не відповідає правилам ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, які встановлюють вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Згідно з ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог встановлених ст. 258 Господарського процесуального кодексу, застосовуються положення ст. 174 Господарського процесуального кодексу.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідно до положень ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, наявні підстави для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку апелянту для усунення вказаних недоліків.
При цьому суд вважає необхідним роз'яснити заявникові, що відповідно до приписів ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Також суд звертає увагу скаржника на те, що у відповідності до приписів ч.6 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛЬМАР» на рішення Господарського суду Одеської області від 24.11.2025 у справі №916/2864/25 залишити без руху.
2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю “ТЕЛЬМАР» строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, шляхом надання до суду доказів, які підтверджують повноваження Залевської Ірини Володимирівни представляти інтереси Товариства в суді апеляційної інстанції, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
3. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю “ТЕЛЬМАР», що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Я.Ф. Савицький
Суддя Г.І. Діброва
Суддя Н.М. Принцевська