Житомирський апеляційний суд
Справа №279/3963/18 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/161/26
Категорія ст.118 КК Доповідач ОСОБА_2
08 січня 2026 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
представника потерпілої ОСОБА_8 ,
представника заявника ОСОБА_9 ,
заявника, яка наполягає
на реабілітації обвинуваченого ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в м.Житомирі матеріали кримінального провадження №279/3963/18 за апеляційною скаргою прокурора Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_11 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21.06.2024 року стосовно
ОСОБА_12 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.118 КК України,
зазначеним вироком ОСОБА_12 визнано невинним в пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.118 КК України та виправдано на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України у зв'язку з недоведеністю вчинення ним зазначеного кримінального правопорушення.
Судові витрати відносено на рахунок держави.
Відповідно до вироку суду першої інстанції, ОСОБА_12 органом обвинувачення ставиться у вину те, що з початку лютого місяця 2018 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_12 склались довготривалі неприязні відносини, з приводу заподіяння 04.02.2018 останнім тілесних ушкоджень ОСОБА_13
03 березня 2018 року, близько 18 години, ОСОБА_12 разом із своїм знайомим ОСОБА_14 прибули до кафе «Імперія», що розташоване за адресою: м. Коростень вул. Академіка Корольова, 29. В приміщенні кафе, сидячи вдвох за столом вживали їжу та алкоголь-горілку. До їх компанії приєднався ОСОБА_15 та вони втрьох спілкувались на різні теми.
Цього ж дня, о 18 год. 45хв. до приміщення вищеназваного кафе прибув ОСОБА_13 зі своїми знайомими: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 . Зайшовши в кафе, ОСОБА_13 побачив ОСОБА_12 та разом з товаришами наблизився до столу, за яким він сидів і звернувся до ОСОБА_12 з пропозицією "побалакати" з приводу їх взаємовідносин.
ОСОБА_12 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, неправильно оцінюючи дії ОСОБА_13 , помилково припускаючи, що існує реальна загроза суспільно небезпечного посягання на його життя та здоров'я, хоча обстановка яка склалась явно не давала підстав для самозахисту, перевищуючи межі необхідної оборони, діючи в обстановці уявної оборони, взяв до рук невстановлену слідством вогнепальну зброю, яку незаконно носив при собі для самозахисту, та здійснив з близької відстані 1м постріл мисливським холостим патроном у місце розташування життєво-важливих органів ОСОБА_13 , а саме у ділянку черевної порожнини і таким чином умисно його вбив при перевищенні меж необхідної оборони.
Смерть ОСОБА_13 настала внаслідок проникаючого вогнепального поранення живота з ушкодженням органів живота та ускладнилась великою внутрішньою та зовнішньою крововтратою.
Під час умисного вбивства ОСОБА_13 , при перевищенні меж необхідної оборони, ОСОБА_12 спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді: дефекту тканини шкіри розміром 6x5см у верхній частині живота по перпендикуляру справа на 4 см від середньої лінії та доверху і вправо на 6 см від пупкового кільця, неправильної овальної форми, та 3 дефектів у ділянці малого сальника розміром 1x0,5см, які розташовані кучно і формують більш великий дефект розміром 6x5см овальної форми, весь масив обох сальників та брижів тонкої кишки з множинними крововиливами, просякненні кров'ю та пухкими червоними згортками, місцями з наявністю тонких дрібних розривів тканин тонкого кишечнику, які утворились внаслідок дії факторів пострілу з вогнепальної зброї, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Дії ОСОБА_12 відповідно до обвинувального акту в кримінальному провадженні №12018060060000367 від 03.03.2018 кваліфіковані як умисне вбивство ОСОБА_13 при перевищенні меж необхідної оборони, за ст.118 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_11 просить скасувати вирок суду з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та ухвалити новий вирок, за яким визнати ОСОБА_12 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.118 КК України та кримінальне провадження відносно ОСОБА_12 закрити на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку із смертю останнього. У решті вирок залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог вказує, що судом помилково визнано протокол огляду місця події від 03 березня 2018 року з ілюстрованою таблицею, недопустимим доказом. Вказує, що слідчим дотримано всі вимоги передбачені КПК України щодо належного вручення письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.7 ч.2 ст.115 КК України. Вручення повідомлення про підозру ОСОБА_12 відбулось в приміщенні Коростенської районної лікарні в присутності захисника ОСОБА_12 - ОСОБА_18 . При врученні письмового повідомлення про підозру ОСОБА_12 останній був при свідомості та усвідомлював всі обставини події, що підтверджено у судовому засіданні показаннями слідчого ОСОБА_19 , захисника ОСОБА_18 та лікарів ОСОБА_20 , ОСОБА_21 . Крім того судом не надано оцінку того, що 23.08.2018 ОСОБА_12 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ст.118 КК України. Після повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри з ОСОБА_12 в присутності його захисника ОСОБА_22 проведено слідчий експеримент, на якому останній детально розповів про обставини вчинення ним кримінального правопорушення передбаченого ст.118 КК України. Свою вину ОСОБА_12 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст.118 КК України визнав в повному обсязі. Вказує, що окрім визнання своєї вини ОСОБА_12 його вина також підтверджується належними та допустимими доказами, які були досліджені в судовому засідання, а саме: протоколом огляду трупа ОСОБА_13 , протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_14 від 04.03.2018, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_23 від 04.03.2018, протоколом слідчого експерименту із застосуванням відео зйомки та фотозйомки за участю свідка ОСОБА_23 від 04.03.2018, протоколом слідчого експерименту із застосуванням відео зйомки та фотозйомки за участю свідка ОСОБА_14 від 05.03.2018, протоколом слідчого експерименту із застосуванням відео зйомки та фотозйомки за участю свідка ОСОБА_15 від 21.03.2018, протоколом слідчого експерименту із застосуванням відео зйомки та фотозйомки за участю свідка ОСОБА_24 від 21.03.2018, висновком судово-медичної експертизи №51 від 30.03.2018, висновком додаткової судово-медичної експертизи №235 від 25.06.2018, висновком вибухо-технічної експертизи №10/37від 10.05.2018, висновком вибухо-технічної експертизи №10/38 від 08.05.2018, висновком балістичної експертизи №1/4-97 від 02.05.2018, висновком генетично- молекулярної експертизи №19/10-1/1 16-СЕ/18, висновком вибухо-технічної експертизи №10/31 від 29.03.2018, висновком вибухо-технічної експертизи №10/36 від 18.04.2018, висновком балістичної експертизи №1/4 -105 від 23.06.2018, висновком комплексної медично-криміналістично-балістичної експертизи №129/1/4-228 від 08.08.2018, висновком наркологічної експертизи №Д-109 від 24.04.2018, висновком психіатричної експертизи №141-2018 від 24.04.2018 та іншими.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора та представника потерпілого, які підтримали подану апеляційну скаргу, пояснення заявника та її представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження і вирок суду першої інстанції в межах, визначених ст. 404 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст.2 КПК України).
Вирок суду це акт правосуддя, спрямований на захист порушених прав і свобод людини й інтересів держави, в якому суд на основі всебічного, повного, об'єктивного і безпосереднього дослідження доказів робить висновок про винуватість або невинуватість обвинуваченого і приймає рішення про притягнення або не притягнення його до кримінальної відповідальності, вирішуючи інші, пов'язані з висновками суду, юридичні питання.
Зі змісту ст.370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вказаних вимог кримінально-процесуального закону.
Як визначено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 2 ст.62 Конституції України, положеннями ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватість не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Згідно з ч.3 ст.62 Конституції України, ч.3 ст.373 КПК України, обвинувальний вирок не може гуртуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 є обов'язковою до застосування при розгляді справ як джерело права, саме на сторону обвинувачення покладається тягар доведення вини особи, а всі сумніви повинні тлумачитися на користь останньої. Згадана сторона зобов'язана надати суду докази, достатні для визнання обвинуваченого винуватим (рішення від 06.12.1988 у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії», заява №10590/83).
Відповідно до положень ст.92 КПК України у кримінальному провадженні обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, покладається на сторону обвинувачення. Тобто, пред'являючи особі обвинувачення у вчиненні конкретних кримінальних правопорушень з кваліфікацією її дій за статтями (частинами статей) КК, сторона обвинувачення фактично визначає, які обставини вона буде доводити перед судом.
Дотримання цих вимог є необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, забезпечує реалізацію таких засад кримінального провадження, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості, забезпечення доведеності вини та право на захист.
Статтею 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 284 КПК, тобто якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення; встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог п.1 ч.3 ст.374 КПК України, мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Право на отримання мотивованого судового рішення є процесуальним елементом права на справедливий суд, встановлений ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що згідно зі статтею 6 параграфу 1 Європейської конвенції з прав людини, рішення судів повинні містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» від 27 вересня 2001 року, заява №49684/99). Водночас статтю 6 параграфу першого не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожен аргумент сторін. Питання чи дотримався суд свого обов'язку у такому випадку слід розглядати у світлі обставин кожної справи (рішення у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, "Салов проти України» від 06 вересня 2005 року", заява № 65518/01).
При розгляді справи суд повинен дослідити докази, як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, зазначених у ст.368 КПК України.
За результатами перевірки матеріалів кримінального провадження колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції, ухвалюючи вирок, дійшов висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_12 кримінального правопорушення, передбаченого ст.118 КК України та визнав його невинуватим у пред'явленому обвинуваченні, виправдавши на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Обґрунтовуючи свої висновки про невинуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.118 КК України, суд першої інстанції, виходив з того, що досудове розслідування кримінального провадження №12018060060000367 здійснювалося без застосування належної правової процедури, а тому визнав всі наведені у вироку докази неналежними.
Разом із тим апеляційний суд не може погодитися з наведеними у вироку мотивами та підставами виправдання.
Як убачається з вироку та досліджених у судовому засіданні доказів, суд першої інстанції фактично обмежився констатацією відсутності достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого, не надавши належної правової оцінки встановленим фактичним обставинам події та характеру дій ОСОБА_12 з точки зору наявності або відсутності в його діях складу інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Водночас відповідно до вимог ст.368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, зобов'язаний з'ясувати не лише питання доведеності вини особи, а й те, чи містить інкриміноване діяння склад кримінального правопорушення.
Як убачається з матеріалів провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_12 поставлено у провину вчинення умисного вбивства ОСОБА_13 при перевищенні меж необхідної оборони, оскільки ОСОБА_12 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, неправильно оцінюючи дії ОСОБА_13 , помилково припускаючи, що існує реальна загроза суспільно небезпечного посягання на його життя та здоров'я, хоча обстановка яка склалась явно не давала підстав для самозахисту, перевищуючи межі необхідної оборони, діючи в обстановці уявної оборони, взяв до рук невстановлену слідством вогнепальну зброю, яку незаконно носив при собі для самозахисту, та здійснив з близької відстані 1м постріл мисливським холостим патроном у місце розташування життєво-важливих органів ОСОБА_13 , а саме у ділянку черевної порожнини і таким чином умисно його вбив при перевищенні меж необхідної оборони.
Перевіряючи правильність правової кваліфікації дій ОСОБА_12 та відповідність пред'явленого йому обвинувачення вимогам кримінального закону, колегія суддів звертає увагу на істотну внутрішню суперечливість обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, нащо суд першої інстанції уваги не звернув.
Так, сторона обвинувачення, з одного боку, стверджує, що ОСОБА_12 «помилково припускав існування реальної загрози суспільно небезпечного посягання», «діяв в обстановці уявної оборони», а також що «обстановка, яка склалась, явно не давала підстав для самозахисту». З іншого боку, ті самі дії обвинуваченого кваліфікуються як умисне вбивство, вчинене «при перевищенні меж необхідної оборони», тобто за ст.118 КК України. Таке формулювання обвинувачення є взаємовиключним і юридично несумісним, оскільки перевищення меж необхідної оборони можливе виключно за наявності реального суспільно небезпечного посягання та стану необхідної оборони, що прямо випливає зі змісту ст. 36 КК України.
Натомість у разі уявної оборони, яка відповідно до ст. 37 КК України має місце тоді, коли реального посягання не існувало, а особа лише помилково вважала, що воно є, стан необхідної оборони відсутній як такий, а отже відсутній і предмет для оцінки дій особи з точки зору перевищення її меж.
За таких обставин дії, вчинені в умовах уявної оборони, за своєю правовою природою не можуть утворювати склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України.
Додатково колегія суддів зазначає, що наведене в обвинуваченні поєднання тверджень про відсутність підстав для самозахисту, помилкове сприйняття обстановки та одночасне посилання на перевищення меж необхідної оборони свідчить про відсутність чітко сформульованої та логічно послідовної версії обвинувачення, що унеможливлює встановлення обов'язкових елементів складу злочину, зокрема об'єктивної сторони та причинно-наслідкового зв'язку між діями особи і наслідками саме в контексті необхідної оборони.
Таким чином, пред'явлене ОСОБА_12 обвинувачення за ст.118 КК України не відповідає вимогам кримінального закону, є внутрішньо суперечливим та не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, що унеможливлює встановлення у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого зазначеною статтею.
Більше того, колегія суддів доходить висновку, що сформульоване стороною обвинувачення не узгоджується з фактичними обставинами кримінального провадження і наявними доказами, є надуманим, викладеним у формі припущень, та базується на неправильній кримінально-правовій оцінці стороною обвинувачення дій обвинуваченого ОСОБА_12 .
Так, стаття 118 КК України передбачає відповідальність за умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.
Для наявності складу цього злочину обов'язковими є одночасно такі елементи: наявність реального суспільно небезпечного посягання з боку потерпілого; стан необхідної оборони (ст. 36 КК); перевищення меж необхідної оборони, тобто явна невідповідність захисту характеру та небезпечності посягання; умисел на заподіяння смерті, який виникає саме в процесі оборони. За відсутності хоча б одного з цих елементів склад злочину за ст.118 КК України відсутній.
Положеннями ст.36 КК України передбачено, що необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони (ч. 1 цієї статті).
Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади (ч. 2 цієї статті).
Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу (ч. 3 цієї статті).
Отже право на необхідну оборону виникає лише за певних умов, визначених законом.
Згідно з положеннями ст.36 КК України ці умови полягають у такому:
1) оборона визнається необхідною лише у випадку, якщо дії, що становлять її зміст, вчинено з метою захисту охоронюваних законом: прав та інтересів особи, яка захищається; прав та інтересів іншої особи (фізичної чи юридичної); суспільних інтересів; інтересів держави;
2) оборона може здійснюватись лише від суспільно небезпечного посягання, тобто діяння, ознаки якого передбачені КК України;
3) за загальним правилом необхідна оборона має бути своєчасною - право на неї втрачається після того, як посягання було припинено або закінчено, і необхідність застосування засобів захисту відпала;
4) посягання має бути реальним, а не існувати лише в уяві того, хто захищається;
5) шкода при необхідній обороні може бути заподіяна тільки тому, хто посягає;
6) при необхідній обороні допускається заподіяння лише такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
Право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.
Аналогічна позиція знайшла своє відображення у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі №562/4081/17 та 10 липня 2025 року у справі № 204/4451/23.
Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов'язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання (постанова Верховного Суду від 25 серпня 2025 року у справі № 378/885/20).
Як вбачається із змісту вироку суду, суд першої інстанції хоч і вказав на те, що органом досудового розслідування не було надано належної оцінки показанням свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_23 , а також показанням обвинуваченого ОСОБА_12 , наданим під час досудового розслідування у ході проведення слідчого експерименту, водночас, звернувши увагу на зазначену обставину, обмежився її констатацією та не надав власної оцінки цим доказам, не визначив їх значення для встановлення фактичних обставин кримінального провадження та не навів мотивів, з яких вони були прийняті або відхилені судом. Таким чином, вказавши на відсутність оцінки з боку органу досудового розслідування, суд першої інстанції сам не здійснив належної оцінки відповідних доказів та обставин у межах судового розгляду.
Разом з тим, з доказів, наданих стороною обвинувачення і досліджених під час судового провадження, колегія суддів вважає, що в умовах що склалися на той час, ОСОБА_12 не мав іншого засобу для відбиття реального посягання і діяв у стані необхідної оборони.
Так, дійсно, під час судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_12 під час подій, які відбулись 03 березня 2018 року, близько 18 год 45 хв в приміщення кафе «Імперія», що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , заподіяв ОСОБА_13 тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя та знаходяться в причинному зв'язку з настанням його смерті, що не оспорював і сам обвинувачений та підтверджується, зокрема, лікарським свідоцтвом про смерть №351, висновками судово-медичної експертизи, а також іншими доказами, наданими прокурором та наведеними судом.
Проте, колегія суддів не може погодитись із доводами апеляційної скарги прокурора про те, що вина ОСОБА_12 підтверджується його визнавальними показаннями, оскільки такі твердження ґрунтуються на неправильному розумінні змісту наданих ним пояснень.
Як вбачається із матеріалів провадження, безпосередні показання обвинуваченого судом отримані не були з об'єктивних причин, а саме у зв'язку з його смертю, що унеможливило його допит у судовому засіданні та перевірку показань у порядку безпосередності.
Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_12 , в суді першої інстанції при розгляді справи в попередньому складі суду після оголошення прокурором обвинувального акту повідомив, що він вину не визнає (журнал с/з від 22.03.2019 року, а.п.129 т.1).
Крім того, у ході проведення слідчого експерименту обвинувачений ОСОБА_12 детально виклав власну версію подій, відтворив обстановку на місці події, механізм та послідовність своїх дій, а також продемонстрував спосіб їх вчинення. Зокрема, обвинувачений пояснив і показав, що перебував у приміщенні кафе «Імперія», де відпочивав за столиком разом із ОСОБА_25 . Вони спілкувалися та переглядали меню. Приблизно через 20 хвилин до них приєднався ОСОБА_26 , який сів спиною до виходу та обличчям до них. Після нетривалого спілкування ОСОБА_26 зателефонували, у зв'язку з чим він вийшов на вулицю покурити. Надалі, за словами обвинуваченого, до приміщення кафе раптово увірвалася група осіб у капюшонах. Попереду йшов ОСОБА_27 , за ним - ще двоє невідомих йому осіб. ОСОБА_27 тримав у руках зброю - пістолет, розташовану в районі поясу, та, підійшовши ближче до столика (орієнтовно з середини приміщення кафе), навів зброю безпосередньо на обвинуваченого, при цьому висловивши на його адресу нецензурні погрози, зокрема фразу: «Що, тобі кінець». Обвинувачений зазначив, що злякався, підвівся зі свого місця, після чого ОСОБА_27 першим здійснив постріл, яким поцілив у ділянку грудної клітки. Усе відбувалося дуже швидко. Після цього обвинувачений дістав помпову рушницю, яку мав при собі, заховану в штанах під кофтою. ОСОБА_27 , зі слів обвинуваченого, здійснив ще декілька пострілів. У цей момент обвинувачений, падаючи, здійснив один постріл, не прицілюючись, з метою налякати нападника. ОСОБА_12 наголосив, що він не мав наміру стріляти в ОСОБА_27 , не цілився в нього та діяв виключно з метою спугнути. Після цього він впав, відчув, що нога німіє. Присутні особи почали метушитися, ОСОБА_27 втік, а подальші події обвинувачений не пам'ятає. Також під час слідчого експерименту обвинувачений пояснив, що помпова рушниця мала один ствол, у ній знаходився один холостий патрон. Три патрони, споряджені дробом, він заздалегідь витягнув із рушниці до події, і вони зберігалися в його куртці. Обвинувачений зазначив, що на момент події в приміщенні кафе працівники та інші відвідувачі були відсутні (а.п.33-34 т.3).
Дані слідчого експерименту узгоджуються із письмовими доказами, а саме висновком судово-медичної експертизи №171 від 08.06.2018 року, згідно з яким у ОСОБА_12 мали місце тілесні ушкодження у вигляді проникаючої вогнепальної рани грудної клітки справа по середній пахвинній лінії в проекції 7го ребра, багато уламкового перелому 7-го ребра по передній пахвинній лінії зі зміщенням уламків, гемо пневмотораксу, забою легенів і серця; проникаючої вогнепальної рани грудної клітки по передній пахвинній лінії в проекції 9-10 ребер; вогнепальних ран шлунку і правої доли печінки; проникаючої вогнепальної рани по зовнішній поверхні середньої треті лівого стегна з вогнепальним дирчастим переломом дистального єпіметафиза стегнової кістки; наскрізної вогнепальної рани верхньої треті лівої гомілки; вогнепальної рани м?яких тканин лівої сідниці. Не виключається імовірність утворення вогнепальних ушкоджень на тілі обстежуваного від не однократної дії вогнепальної зброї, зарядженою кулями. Положення тіла ОСОБА_12 в момент здійснення пострілів з вогнепальної зброї могло не одноразово змінюватися. Тілесні ушкодження зазначені вище виникли від не однократної дії вогнепальної зброї, імовірно зарядженою кулею; можливо при обставинах і термін вказаних в постанові слідчого (а.п.135-137 т.3).
Тобто, під час слідчого експерименту ОСОБА_12 дійсно підтверджував фактичні обставини події, а саме: своє перебування у кафе, наявність при собі зброї, раптову появу групи осіб, серед яких був потерпілий із зброєю в руках, здійснення пострілу та мотив своїх дій - відлякати.
У зазначеному слідчому експерименті обвинувачений не визнавав себе винним у вчиненні умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони, а фактично пояснював свої дії необхідністю самозахисту у відповідь на реальну, на його переконання, загрозу життю та здоров'ю, зокрема після здійснення пострілу в його бік. Таким чином, ОСОБА_12 не визнавав ані умислу на протиправне позбавлення життя, ані факту перевищення меж необхідної оборони.
Слід також урахувати, що обвинувачений не є фахівцем у галузі права та не зобов'язаний надавати юридичну кваліфікацію власним діям або розуміти відмінність між станом необхідної оборони, уявною обороною чи перевищенням її меж. Обов'язок надання правильної кримінально-правової оцінки діям особи покладається виключно на сторону обвинувачення, а не на обвинуваченого.
Отже, твердження прокурора про те, що ОСОБА_12 визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст.118 КК України, не відповідає фактичним обставинам справи, змісту його показань та вимогам кримінального процесуального закону і не може бути визнане судом доказом його вини.
Оцінюючи інші докази, на які посилається сторона обвинувачення, зокрема показання свідків та письмові докази, колегія суддів виходить з того, що жоден із них, ані окремо, ані в сукупності, не містить фактичних даних, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_12 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.118 КК України.
Так, свідок ОСОБА_23 , яка працювала барменом в кафе «Імперія» надала показання про те, що з моменту подій минув значний час, у зв'язку з чим вона не може відтворити всі обставини. На час події вона працювала в кафе «Імперія». За її словами, у вечірній час до кафе прийшов ОСОБА_12 , який сів у першому залі на м'якому дивані, разом із ним перебували ще двоє чоловіків. Згодом до закладу зайшов ОСОБА_28 з двома або трьома особами, між відвідувачами виникла сутичка, після чого вона почула постріл. Загалом чула два або три постріли, однак точну їх кількість зазначити не може. Сам момент пострілів вона не бачила. Після цього сховалась у підсобному приміщенні. Далі чула, що хтось біг, хтось тікав, хто саме викликав поліцію - не пам'ятає. ОСОБА_12 з місця події забрала швидка медична допомога. У стіні залишилась пробоїна від пострілу в місці, де сидів ОСОБА_12 , на дивані була кров. Камер відеоспостереження у кафе не було.
У суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_23 підтвердила, що багато обставин не пам'ятає у зв'язку зі значним проміжком часу, який минув з моменту подій. Повідомила, що на той час працювала барменом у кафе «Імперія». Вказала, що між відвідувачами сталася сутичка: спочатку у закладі перебував ОСОБА_12 з іншими особами (точну кількість не пам'ятає), згодом зайшла група хлопців, серед яких був ОСОБА_29 . Вони почали голосно кричати, після чого вона почула постріли, злякалась та сховалась. Свідок зазначила, що не може сказати, хто саме зайшов разом із ОСОБА_13 , оскільки ці особи були в масках (балаклавах), їхніх облич не було видно. Зброї вона не бачила. Кількість пострілів не пам'ятає, оскільки перебувала у стресовому стані. Стверджувати, хто саме здійснив перший постріл, не може. Пояснила, що під час слідчого експерименту могла припустити, що перший постріл здійснив ОСОБА_12 , однак наголосила, що достеменно цього не знає і не може підтвердити, хто саме стріляв першим. Зазначила, що група осіб, які зайшли разом із ОСОБА_13 , стояла до неї спиною, у зв'язку з чим їй було погано видно як їх, так і ОСОБА_12 . Осіб з ОСОБА_27 було троє або четверо. Також повідомила, що під час досудового розслідування прямого тиску на неї не чинилося, однак вона перебувала у стресовому стані, оскільки її допитували всю ніч, після чого проводили слідчий експеримент. Щодо обставин слідчого експерименту пояснила, що ОСОБА_12 перебував на кухні з пораненнями та сказав слова «шмальнув перший», однак при цьому не уточнював, хто саме здійснив перший постріл - він сам чи ОСОБА_27 . Також підтвердила, що меблі у кафе були пошкоджені, а в стіні залишилась пробоїна від пострілу.
Свідок ОСОБА_14 повідомив попередньому складу суду, що з ОСОБА_12 знайомий приблизно рік - півтора до події. Подія сталася у вечірній час. За його словами, вони зустрілися в центрі міста та разом поїхали до кафе «Імперія» на таксі. У кафе розмістилися в першому залі біля барної стійки, зробили замовлення. У залі, де вони перебували, інших відвідувачів не було; чи були відвідувачі в іншому залі, він не бачив. Зі слів свідка, згодом до них підходив молодий хлопець, знайомий ОСОБА_30 , який виходив з кафе та знову повертався. Цей хлопець розмовляв з ОСОБА_12 , однак свідок його не знає. Під час стрілянини свідок перебував у залі. Він підняв голову та побачив, як до кафе зайшли невідомі хлопці у кількості більше двох осіб, які підходили прямо до їхнього столика. Перший із них, який був ближче до них, підійшов прямо до столу, прямо на ОСОБА_12 йшов, щось йому кричав та направив у його бік предмет, схожий на пістолет. Після цього свідок нахилився та заліз під стіл, а з-під столу вибіг до виходу на вулицю. У цей момент він почув постріл. Які саме слова кричала вказана особа, свідок не пам'ятає. Свідок пояснив, що до цього ОСОБА_12 нічого йому не розповідав, вони просто спілкувалися, ОСОБА_12 просив з'ясувати питання щодо спортзалу, а також мав намір замовити столик у кафе «Імперія» на 8 березня. Постріл свідок почув, перебуваючи під столом. Скільки було пострілів, він не знає. З якої саме сторони було здійснено постріл, сказати не може. Чи діставав ОСОБА_12 якісь предмети, він не бачив, при ньому, за його спостереженнями, у ОСОБА_12 нічого не було. Після події до кафе «Імперія» свідок не повертався. Хто саме перший здійснив постріл, він сказати не може, оскільки сховався під стіл через те, що невідомий чоловік підійшов та направив у бік ОСОБА_30 предмет, схожий на пістолет, у зв'язку з чим свідок злякався.
Під час слідчого експерименту свідок ОСОБА_23 на місці події в приміщенні кафе «Імперія» повідомила та продемонструвала обставини, які, з її слів, мали місце у день події. Свідок повідомила, що першими до кафе прибули ОСОБА_12 та ОСОБА_14 . У руках ОСОБА_12 мав чорний пакет, який, за її припущенням, містив алкоголь, оскільки ними було замовлено незначну кількість спиртного. Біля барної стійки вони замовили 200 грамів горілки та салати, після чого сіли за столик. Свідок винесла замовлення, а згодом вони додатково замовили дві порції картоплі фрі. Після цього свідок перебувала на кухні, а ОСОБА_12 та ОСОБА_14 за столиком спілкувалися між собою. Приблизно через 20 хвилин до них підійшов чоловік, який привітався з ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , біля барної стійки замовив шоколадку «Снікерс» та підійшов до їх столика, сівши обличчям до хлопців, спиною до виходу, алкоголь він не вживав. Через 30-45 хвилин свідок побачила, як до тамбура кафе зайшов чоловік, був у балаклаві, яку поправив та заглянув усередину приміщення. Приблизно через хвилину до приміщення кафе зайшли троє осіб, першим із яких був ОСОБА_13 , у супроводі двох чоловіків, один з яких раніше заглядав до кафе, після чого всі троє попрямували до столика, за яким перебував ОСОБА_12 . За словами свідка, коли група підійшла до столика, один із них сказав: «ну що, поговоримо». У цей момент ОСОБА_12 різко підвівся, відхилившись назад, дістав зброю, з-під столу та тримав її в руках, при цьому, зі слів свідка, він виглядав сильно наляканим, крутив зброєю як в різні боки. Після цього вона почула постріл та побачила спалах, у зв'язку з чим сховалася за барною стійкою. Бачила один постріл, після чого, перебуваючи за баром, чула ще один постріл, а згодом - кілька інших звуків, схожих на хлопки, які були менш гучними. Після цього в кафе почалася метушня, всі порозбігалися, не може точно повідомити, хто саме та куди побіг. ОСОБА_12 залишився на м'якому дивані, тримався за ногу, стогнав, після чого повзком намагався дістатися кухні, де впав у першому приміщенні кухні, лежав на підлозі, стогнав, скаржився на біль та дуже крутився. Вона викликала бригаду екстреної медичної допомоги. Також свідок повідомила, що до ОСОБА_12 підійшли двоє чоловіків, яким він сказав, що «першим шмальнув». Надалі ці ж особи винесли ОСОБА_12 з приміщення кафе. Подальші події свідку невідомі (а.п.136-150 т.1).
Під час проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_14 останній на місці події в кафе «Імперія» продемонстрував та пояснив, що сидів за столиком на м'якому дивані, при цьому ОСОБА_12 сидів ліворуч від нього. Вони спілкувалися між собою та зробили замовлення. Зі слів свідка, згодом до них приєднався знайомий ОСОБА_12 на ім'я ОСОБА_26 , який присів разом із ними, вони розмовляли, після чого ОСОБА_26 вийшов із приміщення кафе, на момент початку стрілянини його в залі не було. Через деякий час, коли свідок разом з ОСОБА_12 перебували в приміщенні кафе, до закладу зайшли три-чотири чоловіки, які групою цілеспрямовано прямували безпосередньо до їхнього столика. Першим ішов ОСОБА_28 , в руках якого свідок побачив предмет, схожий на пістолет, який він помітив ще з середини приміщення кафе. Вказаний предмет ОСОБА_28 направляв у їхній бік. ОСОБА_28 підійшов впритул до столика, при цьому предмет, схожий на пістолет, був направлений безпосередньо на ОСОБА_12 . Інші особи стояли одразу позаду ОСОБА_31 , наявності зброї в їхніх руках свідок не бачив. Свідок зазначив, що після цього пролунав постріл, у зв'язку з чим він упав на підлогу та сховався під стіл, а згодом вибіг із приміщення кафе. Більше він нічого не бачив, постріл почув уже тоді, коли перебував під столом. З метою врятування свого життя він сховався під стіл, чи було влучання - не бачив. Кількість пострілів свідок точно назвати не може, однак зазначив, що був не один постріл. Вказав, що ОСОБА_12 не стріляв, оскільки на той момент сидів на місці. Перебував у шоковому стані, злякався, не оглядався та одразу вибіг на вулицю (а.п.153-156 т.1).
Згідно зі слідчим експериментом за участю свідка ОСОБА_24 , подія відбулася в кафе «Імперія», власником якого вона є. У момент події вона перебувала у службовому кабінеті та почула гучні звуки, які спочатку не сприйняла як постріли, оскільки в малому залі працював сантехнік, тому спершу припустила, що це звук перфоратора або впав будівельний козел. Після крику бармена ОСОБА_23 , приблизно через хвилину, вибігла до банкетного залу. Під час відкривання дверей почула ще декілька пострілів. Почала кричати та побачила чоловіка, який схилився біля каміна. У момент відкривання дверей він одразу побіг у напрямку центрального виходу, тоді як інший чоловік попрямував у бік кухні. Зайшовши до приміщення кухні, побачила чоловіка, який лежав на підлозі на спині. Через сильний переляк вибігла, не розуміючи, як діяти далі. Після цього дала вказівку бармену викликати швидку медичну допомогу, а сама зателефонувала брату з проханням викликати поліцію. Чоловік, який перебував на кухні, стогнав. Також у приміщенні перебували двоє чоловіків, один з яких - ОСОБА_32 - запропонував терміново доставити пораненого до лікарні, оскільки до приїзду швидкої допомоги той міг померти. Вона дозволила вивезти пораненого, після чого сантехнік допоміг винести його з приміщення (а.п.163-169 т.1).
Згідно протоколу огляду місця події зафіксовано обстановку та сліди на місці події, зокрема в банкетному залі №1 було виявлено пошкодження штукатурки, а саме біля столу , що розташований з лівого боку, на висоті 1,3 м від рівня підлоги та 1,4 м від бокової стіни (зліва), в центрі приміщення кухні, на підлозі, яка вкрита кафелем виявлено нашарування речовини бурого кольору, без чітких меж. В куртці виявлено три патрона (а.п.1-14, 18-36 т.1) .
Висновком експерта №51 від 30.03.2018 року при дослідженні трупа ОСОБА_13 виявлено наступні тілесні ушкодження: в верхній частині живота по перпендикуляру справа на 4 см від середньої лінії та доверху і вправо на 6 см від пупкового кільця знаходиться дефект тканини шкіри, неправильної овальної форми, розміром 6х5см, з нерівними місцями підритими і осадженими краями, з формуванням міжкрайових менше ушкоджених часток шкіри, які в цілому формують три разом розташованих проникаючих в черевну порожнину ділянки розділених між собою перемичкми шкіри, з вказаної ділянки виступають дещо підсохлі ушкоджені петлі кишечника та великий сальник. Раневий канал майже не виражений, йде спереду назад майже горизонтально, глибиною 7-8см, закінчується нечітко в конгломераті кишечника. В ділянці малого сальника 3 дефекта, розміром до 1?0.5см, які розташовані кучно і формують біль великий дефект розміром біля 6х5см овальної форми, практично весь масив обох сальників та брижі тонкої кишки з множинними крововиливами, просякненні кров?ю та пухкими червоними згортками, місцями з наявністю тонких дрібних розривів м?яких тканин тонкого кишечника. У вказаному конгломераті м?яких тканин на ощуп були виявлені 7 інородних частинок темно-червоно-чорного кольору, розміром до 1х0,5?0,5см, просякненні рідкою кров?ю, які нагадують фрагменти пижів патрона рушниці. Також знайдено інородне тіло розміром біля 6х3?2см, яке по структурі нагадує войлочну тканину бежевого кольору, просякнену рідкою кров?ю. Будь-яких частинок дробу в порожнинах трупу не виявлено. Дані ушкодження утворились внаслідок дії факторів пострілу з вогнепального предмета, можливо з мисливської рушниці при обставинах та в термін, вказаних в постанові, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя та знаходяться причинному зв'язку з настанням смерті. Смерть ОСОБА_27 настала внаслідок проникаючого вогнепального поранення живота з ушкодженням органів живота, та ускладнилось великою внутрішньою та зовнішньою крововтратою. Всі ушкодження заподіяні під час життя. Смерть ОСОБА_27 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 р. в 19.45. Після заподіяння пошкоджень потерпілий міг жити невеликий проміжок часу, також міг він робити активні цілеспрямовані рухи (пересуватися, говорити, піднятися). Характер ушкодження сліпий. Напрямок раневого каналу спереду назад. Постріл було здійснено з невеликої відстані. Взаємне розташування зброї і ОСОБА_13 , у процесі виконання пострілу було фронтальним (повернутим до передньої поверхні). ОСОБА_13 в момент нанесення йому ушкодження міг знаходитись у будь-якому положенні. В даному випадку фактором пострілу були порохові гази та м?які частини патрона, а саме частина прокладок (пижів) і шматки тканини. Будь-яких особливостей травмуючого снаряду не знайдено. Слід вважати, що постріл був проведений з мисливської рушниці. Вказані ушкодження спричинені одним пострілом. В крові трупа виявлено етиловий спирт в концентрації 1,50 проміле, що при житті відповідає легкому ступеню алкогольного сп'яніння. ????Потерпілого можна було врятувати при своєчасному наданні кваліфікованої медичної допомоги (а.п.171-174 т.1).
Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи №235 від 25.06.2018 року ОСОБА_13 після отримання (виявленого у нього) вогнепального поранення в живіт міг здійснити 4 постріли з пістолету і самостійно (без сторонньої допомоги) вийти з приміщення кафе на вулицю, подолавши відстань близько 10 метрів (а.п.174 т.1).
За даними висновку судово-балістичної експертизи №1/4/108 від 18.04.2018 року представлена на дослідження куля, яка була вилучена 19.03.2018 року у приміщенні хірургічного відділення КЗ Коростенської ЦРЛ КРР є складовою частиною боєприпасу - 9 мм патрона зразка 1951 року до пістолета конструкції Макарова. Куля виготовлена промисловим способом. На поверхні кулі наявні сліди, які придатні для ідентифікації екземпляра зброї з якої був відстріляний патрон, куля від якого представлена для дослідження. Сліди на поверхні кулі, які свідчать про те, що патрон куля від якого становила його частину був відстріляний з нештатної або переробленої зброї, відсутні. На поверхні кулі наявні сліди, які свідчать при промисловому виготовленні зброї з якої був відстріляний патрон куля від якого представлена для дослідження про незначний зніс конструкції каналу ствола (а.п.176-178 т.1).
Згідно висновку судової вибухотехнічної експертизи №10/41 від 17.04.2018 року на поверхні фрагменту текстильного матеріалу волокнистої структури (обривку тканини) вилученої з трупа ОСОБА_13 продуктів пострілу не виявлено (а.п.181-184 т.1).
Відповідно до висновку судової вибухотехнічної експертизи №10/37 від 10.05.2018 року на передній зовнішній поверхні куртки, що належала потерпілому ОСОБА_13 , виявлено продукти пострілу нітроцелюлозного (бездимного) пороху: мікрочастинки пороху, які піддавались термічному впливу, нітрит-іони, нітроцелюлозу, дифеніламін (а.п.193-198 т.1).
Відповідно до висновку судової вибухотехнічної експертизи №10/38 від 08.05.2018 року на передній зовнішній поверхні флісової куртки та вельветових штанів з ременем, що належать ОСОБА_12 , виявлено продукти пострілу нітроцелюлозного (бездимного) пороху: мікрочастинки пороху, які піддавались термічному впливу, нітрит-іони, нітроцелюлозу, дифеніламін (а.п.201-208 т.1).
За даними висновку судової вибухотехнічної експертизи №1/4-97 від 02.05.2018 року представлені на дослідження сім предметів які вилучені з тіла трупа ОСОБА_13 , є складовою частиною боєприпасів до мисливської гладкоствольної вогнепальної зброї - частинами повстяних (войлочних) клейтухів рушничних мисливських або спортивних патронів (патрону) - клейтухами (пижі, пиж). Клейтух (або клейтухи) сім частин від яких представлених на дослідження, могли використовуватись для спорядження рушничного патрону (патронів) від 4 до 36 калібрів. Рушничний патрон (патрони) сім частин клейтуха (або клейтухів) від якого (яких) міг бути: мисливським або спортивним (а.п.211-213 т.1).
За даними висновку судової вибухотехнічної експертизи №10/31 від 29.03.2018 року на поверхні марлевих тампонів, якими проведено змиви з лівої та правої рук ОСОБА_12 , виявлено сліди нітрит-іонів, які можуть бути віднесені до продуктів пострілу бездимним порохом. Наявність нітрит-іонів може бути спричинена, як продуктами пострілу, так і сторонніми факторами (цигарковий дим, вихлопні гази, тощо). Зробити категоричний висновок не видається можливим з причини відсутності речовин, селективних для продуктів пострілу (а.п.250-253 т.1).
Згідно висновку судової вибухотехнічної експертизи №1/4-105 від 23.06.2018 року надана для дослідження куля, яка була вилучена в ході огляду місця події 03.03.2018 у приміщенні кафе «Імперія», що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , є складовою частиною боєприпасу - 9мм патрона зразка 1951 року до пістолета конструкції Макарова. Куля виготовлена промисловим способом. На поверхні кулі наявні сліди, які придатні для ідентифікації екземпляра зброї з якої був відстріляний патрон куля від якого надана для дослідження. Куля, яка була вилучена в ході огляду місця події 03.03.2018 у приміщенні кафе «Імперія», що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 є складовою частиною боєприпасу - 9мм патрона зразка 1951 року до пістолета конструкції Макарова. Надана для дослідження куля могла бути стріляна з 9мм пістолета конструкції Макарова (ПМ), 9мм автоматичного пістолета Стечкіна (АПС) або аналогічної за конструкцією зброї калібру 9х18мм. Надані для дослідження три гільзи, які були вилучені в ході огляду місця події 03.03.2018 у приміщенні кафе «Імперія, що розташоване за адресою: м. Коростень, вул. Корольова, 29, є складовими частинами боєприпасів - 9мм патронів зразка 1951 року до пістолета конструкції Макарова. Гільзи виготовлені промисловим способом на Юрюзанському патронному заводі (колишній СРСР нині територія Російської Федерації) в 1976 році. На поверхні гільз наявні сліди, які придатні для ідентифікації екземпляра зброї з якої були відстріляні патрони гільзи від яких надані для дослідження. Надані для дослідження гільзи могли бути відстріляні з 9мм пістолета конструкції Макарова (ПМ) або аналогічної за конструкцією зброї калібру 9х 18мм. Три патрони відстріляні гільзи від яких надані для дослідження були відстріляні з одного екземпляра зброї. Надана для дослідження стріляна куля та три відстріляні гільзи могли бути відстріляні з одного зразка зброї. Встановити достовірно даний факт без екземпляра зброї з якого були відстріляні патрони до складу яких входила куля та три гільзи не представляється можливим (а.п.256-260 т.1).
Згідно висновку за результатами проведення судово-медичної експертизи №129/1/4-228 від 08.08.2018 року на куртці ОСОБА_13 виявлено 2 пошкодження. Пошкодження №l розташовується на лівому рукаві та зовнішньо-боковому шву. Дане пошкодження являється розривом та утворилось від перерозтягнення матеріалу в ділянці даних швів. Пошкодження №2 розташовується на передній поверхні правої полички в середній частині куртки. Дане пошкодження являється вхідним вогнепальним. На спортивній кофті ОСОБА_13 виявлено пошкодження матеріалу, яке розташовується на передній поверхні правої полички у середній частині кофти та складається з 8 дрібних округлих наскрізних пошкоджень, деякі з них з?єднані між собою, утворюючи пошкодження невизначеної форми. Дані пошкодження являються вхідними вогнепальними. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_13 було виявлено сліпе вогнепальне поранення передньої черевної стінки з наявністю 9-и вхідних отворів в верхній частині живота, розташованих компактно, раневих каналів, що йдуть спереду назад майже перпендикулярно до вертикальної осі тіла та ушкодженням обох сальників, брижі та тканини тонкої кишки з наявність сторонніх тіл - частин повстяних (войлочних) клейтухів рушничних мисливських або спортивних патронів. Пошкодження на одязі ОСОБА_33 співпадають з ушкодженнями на тілі. Постріл міг бути був здійснений зі зброї, спорядженої рушничним патроном, який міг
бути мисливським або спортивним. Враховуючи наявність ознак пробивної дії вогнепальної зброї на одязі та на тілі постраждалого ОСОБА_13 , незначне накладання кіптяви, сполук свинцю та заліза, відсутність будь-яких металевих снарядів в черевній порожнині, не виключається можливість, що пошкодження, які виявлені на одязі постраждалого ОСОБА_13 та ушкодження на тілі утворились в результаті одного вогнепального пострілу під кутом, близьким до перпендикулярного відповідно до передньої черевної стінки, з близької відстані зі зброї, спорядженої холостим патроном, тобто таким, мав лише войлочний (постяний) пиж. Характер та площа розміщення на одязі пошкоджень та ушкоджень тілі ОСОБА_13 не виключають можливості їх утворення при одному пострілі холостим патроном за обставин, на які вкавав в ході слідчого експерименту підозрюваний ОСОБА_12 (а.п.263-269 т.1).
Згідно результатів токсикологічного дослідження №1027 від 07.03.2018 року в крові ОСОБА_12 виявлено етиловий алкоголь в крові в концентрації 0, 74 проміле (а.п.283 т.1).
Крім того, як судом першої, так і судом апеляційної інстанції були досліджені інші письмові докази, а саме протокол огляду місця події від 03.03.2018 року, під час якого було оглянуто труп ОСОБА_13 та його мобільний телефон (а.п.39-49 т.1), протокол огляду предметів від 04.03.2018 року, в ході якого проведено огляд предметів одягу ОСОБА_13 (а.п.50-57 т.1), протокол огляду речей від 23.03.2018 року, під час якого проведено огляд речей ОСОБА_13 , які були вилучені в Коростенській ЦМЛ (пачки цигарок, запальнички, телефону «Samsung», перегляд вхідних і вихідних дзвінків) (а.п.58-68 т.1), протокол огляду місця події від 04.03.2018 року, згідно з яким було оглянуто приміщення оглядової кімнати №1, де було виявлено одяг ОСОБА_12 (а.п.69-75 т.1), протокол огляду предметів від 04.03.2018 року, в ході якого проведено огляд речей ОСОБА_12 (а.п.76-91 т.1); протокол огляду місця події від 04.03.2018 року (відповідно до якого проведено огляд в приміщенні кафе, де за м'яким диваном на підлозі виявлено кулю із потертостями по краях, що свідчить про її використання) (а.п.92-96 т.1), протокол огляду трупа від 04.03.2018 рок, за яким в приміщенні моргу оглянуто труп ОСОБА_13 та зроблено зрізи нігтьових пластин (а.п.97-104 т.1); протоколом огляду місця події від 23.03.2018 року та протоколу огляду речей від 23.03.2018 року, згідно якими вилучено відеозапис з Коростенської ЦМЛ, з якого видно як 5 осіб чоловічої статі заносять у реанімаційне відділення непритомного чоловіка та йдуть геть, а лікарі надають медичну допомогу (а.п.107-111 т.1), протокол огляду місця події від 19.03.2018 року, згідно якого проведено огляд хірургічного відділення Коростенської ЦМЛ, де в кабінеті завідувача вилучено металеву кулю, діаметром 9 мм (а.п.112-114 т.1), протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.03.2018 року, за яким свідок ОСОБА_34 впізнав на фото №2 ОСОБА_15 , як чоловіка якого бачив в кафе «Імперія» та яким сів за їх столик 03.03.2018 року (а.п.117-119 т.1), протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.03.2018 року, за яким свідок ОСОБА_34 впізнав на фото №2 чоловіка який в кафе «Імперія» 03.03.2018 року здійснював постріли із предмета схожого на пістолет у його знайомого ОСОБА_12 , і цим чоловіком являється ОСОБА_13 (а.п.120-122 т.1), протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.03.2018 року, за яким свідок ОСОБА_23 впізнала на фото №2 чоловіка, який в кафе «Імперія» під час перестрілки між двома групами невідомих осіб, першим здійснив постріл в іншу особу зі зброї, схожої на обріз мисливської рушниці (згідно довідки тим чоловіком є ОСОБА_12 ) (а.п.124-127 т.1), протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.03.2018 року, за яким свідок ОСОБА_23 впізнала на фото №3 чоловіка, який 03.03.2018 року близько 18 год 45 хв зайшов до кафе «Імперія» разом з чоловіком, який перший здійснив постріл (згідно довідки це ОСОБА_14 ) (а.п.128-131 т.1), висновок експерта №10/36, за яким на поверхні марлевих тампонів, якими проведено змиви з лівої та правої рук трупа ОСОБА_13 , продуктів пострілу не виявлено (а.п.187-190 т.1), висновок експерта за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи №19/10-1/116-СЕ/18 від 15.05.2018 року, згідно якого генетичні ознаки клітин, виявлених на поверхні патронів «I», «II» (об'єкти №№4,5) є змішаними, містять генетичні ознаки більше ніж двох осіб і можуть бути придатні для ідентифікації лише за домінуючими ДНК-профілями, які збігаються між собою та збігаються з генетичними з генетичними ознаками зразка буквального епітелію ОСОБА_12 (об'єкт №2) та не збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_13 (об'єкт №1) і зразка буквального епітелію ОСОБА_14 (об'єкт №3) (а.п.217-233 т.1), висновок експерта №1/5-47 від 04.04.2018 року, згідно якого на жорсткому диску системного блоку комп'ютера, вилученого в ході проведення огляду у приміщенні кафе «Імперія» не виявлено відеофайлів, датованих 01.03.2018 по 04.03.2018, як і не виявлено видалених файлів із камер системи відеоспостереження (а.п.244-247 т.1), висновок судово-психіатричного експерта №141-2018, відповідно до якого ОСОБА_12 міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в період часу, до якого відносяться інкриміновані протиправні йому вчинки, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на даний час (а.п.278-280 т.1).
З урахуванням наведеного та оцінюючи досліджені докази у їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що встановлені ними дані дозволяють відтворити як безпосередню обстановку на місці події так і поведінку ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у день інкримінованих подій.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 з початку лютого 2018 року склалися тривалі неприязні відносини, зумовлені попереднім конфліктом. На думку колегії суддів, вказані обставини мають істотне значення для оцінки подальших дій сторін, оскільки свідчать про наявність у обвинуваченого обґрунтованих підстав побоюватися протиправних дій з боку потерпілого.
Свідченням того, що ОСОБА_12 обґрунтовано побоювався за своє життя та здоров'я, є, зокрема, наявність при ньому невстановленої органом досудового розслідування зброї (зі слів обвинуваченого мисливської помпової рушниці), яку, як убачається з матеріалів кримінального провадження та формулювання обвинувачення, він носив із метою самозахисту. Зазначена обставина додатково підтверджує суб'єктивне сприйняття обвинуваченим реальної загрози з боку потерпілого з урахуванням попередніх неприязних відносин між ними.
Так, 03 березня 2018 року ОСОБА_12 перебував у приміщенні кафе «Імперія» за адресою: АДРЕСА_2 , разом зі знайомими. На момент події він не вчиняв жодних протиправних дій, конфліктів не ініціював, до потерпілого не звертався та перебував у стані звичайного побутового відпочинку - вечеряв та спілкувався із знайомими, у кафе прибув, щоб замовити столик на 08 березня. Таким чином, його поведінка до моменту нападу була пасивною та правомірною.
Натомість ініціатива конфлікту повністю належала потерпілому, який разом із двома іншими особами прибув до місця перебування обвинуваченого в кафе «Імперія». Потерпілий ОСОБА_13 цілеспрямовано та раптово в складі групи осіб підійшов до столу, за яким сидів обвинувачений, при цьому агресивно висловлювався та тримав у руках вогнепальну зброю, направив її прямо у бік ОСОБА_12 , що об'єктивно створювало для обвинуваченого уявлення про реальну та безпосередню загрозу його життю та здоров'ю.
Двоє осіб, які супроводжували потерпілого, були у балаклавах, що свідчить про скоординований характер дій групи та додатково створювало для обвинуваченого обґрунтоване уявлення про неминучість насильницького нападу.
Факт множинних пострілів з боку ОСОБА_13 підтверджується матеріалами справи, зокрема наявністю пошкодження у стіні приміщення кафе, а також тілесними ушкодженнями, заподіяними обвинуваченому. Внаслідок цього пострілу ОСОБА_12 отримав чотири вогнепальні поранення, зокрема проникаюче поранення живота з наскрізним ушкодженням шлунку, перебував у тяжкому стані та був фактично врятований лікарями, що беззаперечно свідчить про реальність і смертельну небезпеку нападу.
Разом з тим, як сторона обвинувачення, так і суд першої інстанції не встановили факту неправомірних дій з боку потерпілого ОСОБА_13 , не надали належної оцінки його поведінці безпосередньо перед та під час інциденту, не з'ясували характер і спрямованість його дій, а також не перевірили їх на предмет наявності ознак суспільно небезпечного посягання.
На переконання колегії суддів, дії ОСОБА_12 були вимушеною, миттєвою реакцією на вже розпочатий збройний напад. Саме намір захистити себе від посягання трьох агресивно налаштованих осіб є визначальним мотивом ОСОБА_12 , адже тільки після протиправних дій потерпілого в складі групи осіб у обвинуваченого виник мотив захисту, який є основним стимулом та визначив поведінку і дії обвинуваченого у ситуації, яка склалася.
При цьому варто також звернути увагу, що постріл ОСОБА_12 було здійснено патроном, який не містив металевого снаряду. Так, згідно з висновком судової вибухотехнічної експертизи № 1/4-97 від 02.05.2018 року, предмети, вилучені з тіла ОСОБА_13 , є складовими частинами боєприпасів до мисливської гладкоствольної вогнепальної зброї, а саме частинами повстяних (войлочних) клейтухів (пижів), що використовуються для спорядження мисливських або спортивних рушничних патронів. Висновком судово-медичної експертизи №129/1/4-228 від 08.08.2018 року встановлено, що пошкодження на одязі ОСОБА_13 та тілесні ушкодження у вигляді сліпого вогнепального поранення передньої черевної стінки з наявністю сторонніх тіл у вигляді частин повстяних клейтухів узгоджуються між собою та могли утворитися внаслідок одного вогнепального пострілу з близької відстані зі зброї, спорядженої холостим патроном. Відсутність у тілі металевих снарядів, незначні сліди кіптяви та характер пошкоджень не виключають саме такого механізму пострілу.
Зазначені висновки експертиз узгоджуються з показаннями ОСОБА_12 , наданими під час слідчого експерименту, щодо обставин застосування зброї, її спорядження та мети здійснення пострілу.
Водночас обвинувачення в цій частині також є внутрішньо суперечливим. З одного боку, стороною обвинувачення інкримінується незаконне носіння ОСОБА_12 невстановленої вогнепальної зброї як елемент його протиправної поведінки. З іншого боку, матеріали кримінального провадження містять постанову про закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 263 КК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу цього кримінального правопорушення, оскільки слідством встановлено, що зброя була пристосована для стрільби мисливськими набоями 16 калібру (а.п.15-16 т.3).
Таким чином, сторона обвинувачення одночасно посилається на незаконність носіння вогнепальної зброї та на офіційне процесуальне рішення, яким таку незаконність виключено, що свідчить про відсутність послідовної та узгодженої правової позиції сторони обвинувачення.
Отже, на момент застосування ОСОБА_12 невстановленої органом досудового розслідування зброї були наявні всі передбачені кримінальним законом ознаки стану необхідної оборони, зокрема реальне суспільно небезпечне посягання, що вже розпочалося, озброєний напад, вчинений групою осіб, безпосередня загроза життю та здоров'ю обвинуваченого, а також об'єктивна відсутність можливості уникнути такого нападу іншим способом з урахуванням раптовості події, замкненого простору приміщення кафе, фактичного розташування обвинуваченого та чисельної переваги нападників.
Реальність і безпосередність зазначеного посягання підтверджуються сукупністю встановлених судом фактичних обставин, які вказують не на припущення чи помилкове сприйняття ситуації, а на об'єктивно існуючу загрозу, а саме: наявністю у потерпілого вогнепальної зброї та її спрямуванням у бік ОСОБА_12 , діями групи осіб, що діяли узгоджено та чисельно переважали, а також характером попередніх тривалих неприязних відносин між сторонами.
Колегія суддів переконана, що навіть коли ОСОБА_12 першим здійснив постріл у ході конфлікту, його дії залишаються правомірними та відповідають межам необхідної оборони, визначеним частиною п'ятою статті 36 Кримінального кодексу України.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до усталених підходів кримінально-правової доктрини та судової практики, стан необхідної оборони виникає не лише з моменту фактичного заподіяння шкоди, а й тоді, коли напад є безпосередньо неминучим, а зволікання зі захистом створює реальну загрозу життю або здоров'ю особи.
Згідно роз'яснень, що містяться у абз.2 п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про необхідну оборону», слід мати на увазі, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
Водночас відповідно до ч. 5 ст. 36 КК України не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.
Тобто закон передбачає, що при необхідній обороні особа, що захищається, повинна додержуватися визначеної межі, завдаючи шкоду посягаючому, проте у разі нападу озброєної особи, нападу групи осіб або протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення шкода, заподіяна особі, яка посягає, не обмежена ніякими межами, аж до позбавлення посягаючого життя (постанови Верховного Суду від 06 серпня 2023 року у справі № 279/4057/17 та від 22 лютого 2024 року у справі № 331/3020/17).
Колегія суддів наголошує, що застосування ч.5 ст.36 КК України не ставиться у залежність від можливості особи уникнути нападу, звернутися за допомогою до правоохоронних органів або обрати інший, менш небезпечний спосіб захисту. Вирішальним є сам факт наявності озброєного нападу або нападу групи осіб, що створює реальну і безпосередню загрозу життю чи здоров'ю особи, яка захищається.
Крім того, колегія суддів враховує, що Верховний Суд у своїх рішеннях уже зазначав, що дії особи, яка захищається від нападу, також є умисними, адже особа передбачає настання наслідку (у цьому випадку - у виді смерті) і бажає або свідомо припускає їх настання. Однак такі дії не визнаються законом суспільно небезпечними, а тому виключається протиправність діяння (постанова від 16 березня 2021 року у справі № 627/1021/17).
За встановлених у даному кримінальному провадженні фактичних обставин ОСОБА_12 здійснював захист від озброєного нападу, вчиненого групою осіб у замкненому приміщенні кафе, за умов раптовості та чисельної переваги нападників, що повністю підпадає під дію ч.5 ст.36 КК України. За таких обставин, незалежно від черговості пострілів, заподіяння шкоди нападнику в процесі захисту, навіть із настанням тяжких наслідків у вигляді смерті, не може розцінюватися як перевищення меж необхідної оборони.
Таким чином, смерть потерпілому ОСОБА_13 , обвинувачений ОСОБА_12 спричинив у стані необхідної оборони, діючи з метою захисту від нападу озброєної групи осіб. Відповідно до ч.5 ст.36 КК такі дії не мають наслідком кримінальну відповідальність.
Разом з тим колегія суддів визнає слушними апеляційні доводи прокурора про помилковість висновків суду в частині визнання всіх доказів недопустимими у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, зокрема при проведенні огляду місця події та врученні ОСОБА_12 письмового повідомлення про підозру.
Щодо недопустимості як доказу протоколу огляду місця події від 03.03.2018 року, з підстав вказаних у вироку суду, зокрема проведення такого огляду неуповноваженою посадовою особою, колегія суддів керується таким.
За змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження.
Тобто мета огляду насамперед полягає у виявленні та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення.
Як убачається з вироку, в рамках даного кримінального провадження з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення злочину старший слідчий СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_35 , провів 03 березня 2018 року у період з 21 год до 45 хв огляд місця події, за результатами якого було складено відповідний протокол із схематичними планами та фототаблицею. При цьому вказана слідча дія проводилась за участю понятих.
Відповідно до ч.3 ст.214 КПК України огляд місця події може проводитися до внесення відомостей до ЄРДР і вимагає негайного внесення відомостей до ЄРДР після його завершення.
Враховуючи викладене, зокрема можливість проведення огляду місця події до внесення відомостей до ЄРДР (а тому і до визначення конкретного слідчого уповноваженого на здійснення досудового розслідування), а також враховуючи, що керівником органу досудового розслідування старшому слідчому ОСОБА_36 в подальшому було доручено здійснювати досудове розслідування у даному провадженні, колегія суддів визнає необґрунтованими висновки суду про недопустимість як доказу протоколу огляду місця ДТП та додатків до нього.
Крім того, колегія суддів зазначає, що жодна із сторін кримінального провадження не оспорює факту проведення огляду за місцем події в кафе «Імперія». Будь-яких даних, що зміст протоколу огляду місця події та додатків до нього не відповідає фактичним обставинам, матеріали справи не містять, та місцевий суд на наявність такої обставини не послався.
На думку колегії суддів, форма та зміст протоколу огляду від 03.03.2018 року вказують на дотримання визначеної законом процедури його провадження, оскільки огляд було проведено - старшим слідчим ОСОБА_35 за участю двох понятих, з роз'ясненням учасникам слідчої дії процесуальних прав, та за результатами якого, з дотриманням вимог ст.ст.104-107 КПК, був складений протокол, засвідчений підписами учасників без будь-яких зауважень чи заперечень.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приймає фактичні дані, що містяться в протоколі огляду місця події від 03.03.2018 року з додатками до нього в якості допустимих доказів по справі.
Апеляційний суд визнає також помилковими висновки суду першої інстанції про недотримання органом досудового розслідування встановленої законом процедури повідомлення особі про підозру та, як наслідок, безпідставне застосування доктрини «плодів отруєного дерева», що призвело до необґрунтованого визнання всіх доказів у кримінальному провадженні недопустимими.
Дійсно, на момент вручення повідомлення про підозру ОСОБА_12 перебував у лікувальному закладі після отримання численних вогнепальних поранень, що за своєю природою відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Однак сам по собі факт тяжкості поранення не є безумовною підставою для висновку про неможливість здійснення процесуальних дій чи відсутність у особи здатності усвідомлювати їх значення.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_21 , який працює лікарем-анестезіологом у Коростенській районній лікарні, показав, що у неділю він заступив на чергування о 08 годині ранку. На цей момент ОСОБА_12 вже перебував у відділенні реанімації, куди був доставлений у суботу ввечері. Свідок зазначив, що після прийняття зміни він особисто призначив ОСОБА_12 лікування, зокрема крапельниці та здійснював постійне медичне спостереження за його станом. Упродовж дня стан ОСОБА_12 погіршувався: почастішав пульс, посилився больовий синдром, біль поширювався у ділянці живота. У зв'язку з цим свідок викликав хірурга, після чого було розпочато додаткове обстеження пацієнта. За результатами обстеження виникла підозра на порушення цілісності шлунка, зокрема що він пробитий, що супроводжувалося розвитком перитоніту. З огляду на це було прийнято рішення про проведення оперативного втручання. Свідок ОСОБА_21 пояснив, що він безпосередньо проводив анестезіологічне забезпечення під час оперативного втручання, спостерігав за станом ОСОБА_12 у ході операції, а також здійснював його післяопераційне лікування до завершення своєї зміни наступного ранку. ОСОБА_12 тривалий час перебував на лікуванні в реанімаційному відділенні, і свідок на своїх чергуваннях неодноразово його бачив та продовжував лікування. Крім поранення органів черевної порожнини, за словами свідка, у ОСОБА_12 також були наявні вогнепальні поранення ноги та колінного суглоба. Біля приміщення реанімаційного відділення були присутні працівники поліції. Водночас свідок чітко зазначив, що ОСОБА_12 перебував при свідомості, контактував з медичним персоналом, чітко та зрозуміло відповідав на запитання, свідомість у нього порушена не була. Свідок також повідомив, що пам'ятає прихід адвоката, який звертався до нього з проханням дозволити зайти до пацієнта, і такий дозвіл був наданий. Інших процедурних моментів, пов'язаних із діями працівників правоохоронних органів, він не пам'ятає, оскільки його участь обмежувалася медичною складовою лікування, про яку він і надав вичерпні показання.
Свідок ОСОБА_20 , який працює завідувачем хірургічного відділення КНП «Коростенська центральна міська лікарня», у судовому засіданні повідомив, що йому відомо про зникнення історії хвороби ОСОБА_12 , яка була передана до органів внутрішніх справ і після цього зникла. Разом із тим свідок пам'ятає самого пацієнта ОСОБА_12 . За показаннями ОСОБА_20 , ОСОБА_12 перебував у свідомому стані, з ним проводилося безпосереднє спілкування, при цьому пацієнт знаходився під охороною працівників поліції. Під час оперативного втручання у ОСОБА_12 було вилучено кулю зі стегна, а також встановлено наявність наскрізного вогнепального поранення шлунку. Інші поранення свідок детально не пам'ятає. Свідок підтвердив, що ОСОБА_12 перебував у реанімаційному відділенні, де йому проводили оперативне лікування, а також зазначив, що до лікарні приїжджали спеціалісти з м.Житомира для надання допомоги. За його словами, у палаті проводилися певні процесуальні дії, зокрема встановлювалася апаратура та здійснювався допит, однак конкретних деталей він не пам'ятає. ОСОБА_20 вказав, що вогнепальні поранення за своєю медичною природою завжди відносяться до тяжкого стану.
Свідок ОСОБА_35 , який працює старшим слідчим СУ ГУНП у Житомирській області, у судовому засіданні пояснив, що на початковому етапі досудового розслідування дії ОСОБА_12 були кваліфіковані за ст. 115 КК України, за якою останній своєї вини не визнавав. У подальшому правову кваліфікацію було змінено на ст. 118 КК України, за якою ОСОБА_12 визнав себе винним. Свідок підтвердив, що повідомлення про підозру ОСОБА_12 було вручено 04 березня 2018 року начальником слідчого відділу ОСОБА_19 у приміщенні районної лікарні. Також він зазначив, що саме він особисто повідомляв центр безоплатної правової допомоги про затримання ОСОБА_12 , у зв'язку з чим був призначений захисник - адвокат ОСОБА_18 . Після затримання та вручення повідомлення про підозру ОСОБА_12 продовжував перебувати у Коростенській районній лікарні. Клопотання про обрання йому запобіжного заходу розглядалося Корольовським районним судом у режимі відеоконференції, при цьому суд відмовив в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до моменту видужання підозрюваного. Свідок також повідомив, що історію хвороби ОСОБА_12 він забирав із лікарні, однак у подальшому вона зникла, за що його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження. При цьому він зазначив, що на підставі цієї історії хвороби були проведені судово-медичні експертизи, висновки яких містяться у матеріалах кримінального провадження.
Свідок ОСОБА_19 повідомив у судовому засіданні, що на той час він працював начальником СВ Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області, пам'ятає, що виїжджав на місце події, що було передбачено його посадовою інструкцією, оскільки було вчинено особливо тяжкий злочин, керівництво виїжджало, вручав підозру ОСОБА_12 , стверджує, що там був захисник Ертус, Обиход перебував в задовільному стані, міг усвідомлювати свої дії, всі інші деталі добре не пам'ятає, оскільки пройшов тривалий час.
Свідок ОСОБА_18 , адвокат, у судовому засіданні показав, що відповідно до доручення центру безоплатної правової допомоги він прибув до Коростенської районної лікарні для надання правової допомоги ОСОБА_12 . У вестибюлі лікарні він зустрів слідчого ОСОБА_37 , який повідомив, що мала місце стрілянина і планується затримання ОСОБА_12 . Перш ніж увійти до палати, адвокат звернувся до медичного персоналу з метою з'ясування стану здоров'я пацієнта. В ординаторській йому повідомили, що стан ОСОБА_12 є задовільним, він здатний давати пояснення та брати участь у слідчих діях. Після отримання дозволу адвокат зайшов до палати, де перебував начальник слідчого відділу ОСОБА_19 , а згодом зайшов і слідчий ОСОБА_38 . Адвокат попросив їх залишити палату і надав йому можливість конфіденційно поспілкуватися з клієнтом протягом приблизно п'яти хвилин. Під час цієї розмови адвокат представився, роз'яснив ОСОБА_12 його процесуальні права, пояснив подальший порядок дій та відповів на всі запитання клієнта. Після цього адвокат запросив працівників правоохоронних органів назад до палати, де начальником слідчого відділу було зачитано протокол затримання в порядку ст. 208 КПК України, роз'яснено права і обов'язки, після чого було оголошено повідомлення про підозру. Адвокат зазначив, що всі учасники процесу поставили свої підписи. Свідок також пояснив, що ОСОБА_12 розумів зміст того, що відбувалося, хотів давати показання, однак за рекомендацією захисника від надання показань на цьому етапі утримався. Всі зазначені процесуальні дії тривали близько 20-30 хвилин, а інші слідчі дії проводилися вже в інші дні, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.
Показання свідків повністю узгоджуються з наявними в матеріалах кримінального провадження процесуальними документами, зокрема з повідомленням про підозру, протоколом затримання та пам'яткою про права та обов'язки підозрюваного, у яких зафіксовано підписи всіх учасників відповідних процесуальних та слідчих дій (а.п.2-9, 12-14 т.3).
Таким чином, сукупністю показань усіх допитаних свідків підтверджується, що хоча ОСОБА_12 перебував у тяжкому стані внаслідок вогнепальних поранень, його стан був стабільним, свідомість - збереженою, він усвідомлював свої дії, орієнтувався в обстановці, спілкувався з медичним персоналом, слідчими та захисником, а його право на захист було забезпечене шляхом фактичної та реальної участі адвоката під час затримання та вручення повідомлення про підозру.
За таких обставин твердження суду першої інстанції про порушення права на захист ОСОБА_12 та неналежність вручення повідомлення про підозру не знаходять свого підтвердження.
Відповідно до ст. 3 Загальної Декларації прав людини кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність. Згідно з положеннями ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на життя є невід'ємним правом людини, яке охороняється законом. Зазначені положення міжнародних правових стандартів мають універсальний характер і відображені в Конституції України. Зокрема, у ст. 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст.27 Конституції України кожна людина має невід'ємне право на життя, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, а обов'язок держави - захищати життя людини.
Право на необхідну оборону є природним правом кожної людини. Крім того, право на необхідну оборону є конституційним правом кожного громадянина України. Згідно з ч.2 ст.27 Конституції України, кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Закріплене в ст.36 КК України право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Таким чином, версія обвинувачення не тільки не пояснює всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду, а й напряму суперечить ним. Тому наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення та які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини ОСОБА_12 .
Колегія суддів зауважує, що згідно з положеннями ч.4 ст.17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. При цьому, як передбачає ч.6 ст.22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. За змістом положень ст.92 КПК України, обов'язок доказування покладений, зокрема на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи «поза розумним сумнівом».
У даному кримінальному провадженні сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.118 КК України. В діях обвинуваченого відсутній склад інкримінованого йому злочину, оскільки, виходячи з сукупності досліджених доказів, він діяв у стані необхідної оборони, межі якої не були перевищені.
З огляду на викладене, необхідно виключити з мотивувальної та резолютивної частин вироку посилання на підставу виправдання ОСОБА_12 , передбачену п.2 ч.1 ст.373 КПК України, та визнати його невинуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення відповідно до ч.5 ст.36 КК України, з подальшим виправданням на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.
Отже, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а вирок підлягає зміні відповідно до наведених вище висновків суду про відсутність складу кримінального правопорушення в діях ОСОБА_12 та його виправдання на підставі ч.5 ст.36 КК України і п.3 ч.1 ст.373 КПК України.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_11 задовольнити частково.
Вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21.06.2024 року стосовно ОСОБА_12 - змінити.
Виключити з мотивувальної та резолютивної частин вироку посилання на підставу виправдання ОСОБА_12 , передбачену п.2 ч.1 ст.373 КПК України, та визнати ОСОБА_12 відповідно до вимог ч.5 ст. 36 КК України невинуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ст.118 КК України, та виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді :