Житомирський апеляційний суд
Справа №296/9478/23 Головуючий у 1-й інст. Адамович О. Й.
Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М.
08 січня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі
цивільну справу №296/9478/23 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
на заочне рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 05 березня 2024 року, яке ухвалене під головуванням судді Адамовича О.Й. в м Житомирі,
У вересні 2023 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - АТ КБ «ПриватБанк» або банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 . Просило стягнути з відповідача заборгованість станом на 23 серпня 2023 року за договором про надання банківських послуг від 06 березня 2017 року в сумі 85 126,80 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 71 520,63 грн; заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом - 13 606,17 грн.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 підписав анкету-заяву від 06 березня 2017 року та отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань із повернення отриманого кредиту утворилася зазначена вище заборгованість.
Заочним рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 05 березня 2024 року позов задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 06 березня 2017 року б/н станом на 23 серпня 2023 року в розмірі 57 589,15 грн. У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання судового збору.
Не погодившись частково із заочним рішенням суду першої інстанції, позивач АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовуванні тим, що відповідач не спростував жодними належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору та ознайомлення з його умовами. На підтвердження того, що сторони погодили оплату процентів за користування кредитними коштами, а також розмір процентної ставки позивач надав заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг від 26 серпня 2021 року, яка підписана особисто відповідачем. Сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Позивачем надані до суду належні, допустимі і достатні докази того, що нарахування та стягнення процентів з відповідача є правомірним. На вказаний факт суд уваги не звернув та цілком безпідставно вважав, що процентна ставка не узгоджена сторонами при укладенні договору.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. За змістом частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду заочного рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в оскарженій частині відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 06 березня 2017 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений договір, що підтверджується анкетою-заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, яка містить його анкетні дані та підпис (а.с.27).
У подальшому, а саме, 26 серпня 2021 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, якою визначені процентна ставка 42% річних - для карт Універсальна, 40,80% річних - для карт Універсальна Gold, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту 84% річних - для карт Універсальна, 81,60% річних - для карт Універсальна Gold. Строк кредитування 12 місяців з пролонгацією (а.с.16-26).
До кредитного договору банк додав витяг із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Паспорт споживчого кредиту, у якому, зокрема, визначена процента ставка у межах пільгового періоду, процента ставка за межами пільгового періоду процентів річних, процента ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язань щодо повернення кредиту, розмір пені, штрафів, який підписаний відповідачем 24 листопада 2021 року.
Позивач посилався на те, що відповідач не виконує свої зобов'язання за договором та станом на 23 серпня 2023 року має заборгованість у загальному розмірі 85 126,80 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 71 520,63 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 13 606,17 грн.
Відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За частиною першою ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша ст.1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Звертаючись до суду з позовом АТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути заборгованість за кредитним договором, який оформлений у вигляді анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 06 березня 2017 року.
На підтвердження заявлених вимог позивач надав до суду копію анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» від 06 березня 2017 року, а також анкету-заяву, підписану відповідачем 26 серпня 2021 року, паспорт споживчого кредиту від 24 листопада 2021 року, витяг із Умов та правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості та виписку по рахунку.
У обґрунтування своїх вимог до анкети-заяви банк додав витяги із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також з Умов та правил надання банківських послуг.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Тарифів та Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент підписання відповідачем анкети-заяви містили умови щодо сплати процентів за користування кредитом, зміну процентної ставки, відповідальності за неналежне виконання умов договору саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяги з Тарифів та Умов у редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення його позову.
Без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Тарифи і Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір процентної ставки за користування кредитом, відповідальності за неналежне виконання умов договору, витяги з Тарифів і Умов та правил не можна вважати складовою частиною кредитного договору, оскільки вони не підписані відповідачем. Отже, недодержання письмової форми кредитного договору щодо процентної ставки та відповідальності за неналежне виконання умов договору не дає підстав розцінювати умови, прописані у витягах з Тарифів та Умов і правил, як невід'ємну складову частину змісту договору, а тому суд першої інстанції правильно не вважав надані позивачем витяги з відповідних документів складовою частиною кредитного договору, оскільки в анкеті-заяві відсутні домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами.
Отже, матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позовної заяви витяги з Тарифів і Умов та правил надання банківських послуг відповідач розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17.
Заява про приєднання до Умов та правил надання послуг, яка підписана ОСОБА_1 26 серпня 2021 року та у п.1.3 якої визначена процентна ставка для карт «Універсальна», не змінює висновків суду першої інстанції, оскільки у заяві від 26 серпня 2021 року відсутнє посилання на анкету-заяву від 06 березня 2017 року б/н, а розрахунок заборгованості виконаний банком за договірними зобов'язаннями від 06 березня 2017 року без посилання на заяву від 26 серпня 2021 року.
Також матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 24 листопада 2021 року, де прописані процентні ставки поза межами пільгового періоду та при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, але у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Саме по собі ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. До вказаного висновку дійшов Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, про що зазначив у своїй постанові від 23 травня 2022 року в справі №393/126/20.
Отже, докази, які містяться у матеріалах справи, беззаперечно не доводять розмір процентної ставки, розмір процентної ставки при порушенні умов кредитування та розмір процентної ставки за прострочений кредит, а також порядок сплати таких процентів, які б були узгоджені між сторонами за анкетою-заявою від 06 березня 2017 року б/н.
Незважаючи на встановлені у цій справі обставини, випискою за договором №б/н за період із 03 листопада 2018 року по 29 серпня 2023 року за рахунками ОСОБА_1 підтверджується одностороннє списання банком процентів (а.с.97-116).
Оскільки доведення факту укладення договору і наявності заборгованості є обов'язком позивача, то колегія суддів вважає, що банком не доведено обов'язку сплати відповідачем суми заборгованості за простроченими процентами, оскільки їх розмір та умови нарахування сторонами не погоджені.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17 вказується про необґрунтованість нарахування процентів у разі відсутності умов договору щодо цього, зважаючи на недоведеність існування погоджених між сторонами умов договору про можливість стягнення сум нарахованих процентів самим банком за рахунок тіла кредиту, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем необґрунтовано включено до тіла кредиту 13 931,48 грн, які сформовані за період з 01 травня 2021 року по 01 грудня 2022 року.
Підсумовуючи викладене, позивач беззаперечними доказами не підтвердив наявність у відповідача перед ним заборгованості у заявленій сумі за договором про надання банківських послуг від 06 березня 2017 року за анкетою-заявою б/н, а доводи апеляційної скарги з огляду на викладене вище висновків суду першої інстанції про відмову в стягненні з відповідача на користь позивача прострочених процентів не спростовують.
Згідно з ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п.2 частини третьої ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 частини шостої ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст.ст.268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 05 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої ст.389 ЦПК України.
Головуюча Судді: