1Справа № 335/53/26 2-аз/335/1/2026
07 січня 2026 року м. Запоріжжя
Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Рибалко Н.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Вертелецького Миколи Олександровича про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Вертелецького Миколи Олександровича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
До Вознесеніського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Вертелецького Миколи Олександровича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Також позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 79106094 відкритому на підставі постанови №1493 винесеної ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.06.2025 до набрання рішенням законної сили.
Заява обґрунтована тим, що на підставі оскаржуваної постанови Запорізьким відділом ДВС було відкрито виконавче провадження № 79106094 від 16.09.2025. Крім того, 22.09.2025 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату позивача за місцем його роботи у ТОВ «НІКОПРОГРЕСБУД», отже на момент звернення з цією заявою процес примусового списання коштів уже розпочато. Продовження стягнення коштів за рішенням, легітимність якого піддається обґрунтованому сумніву, призведе до безпідставного вилучення власності позивача. Вказані обставини в подальшому можуть істотно ускладнити виконання рішення суду у випадку задоволення позову, оскільки позивач буде змушений ініціювати нові судові процеси про повернення безпідставно стягнутих грошових коштів з державного бюджету.
Вказує, що забезпечення позову шляхом зупинення стягнення відповідає інтересам обох сторін, оскільки для відповідача це нівелює ризик збільшення судових витрат, що можуть бути стягнуті з нього у майбутньому, а для позивача - це єдиний спосіб уникнути майнової шкоди під час розгляду справи.
Враховуючи викладене вважає, що зупинення стягнення не скасовує обов'язок особи (у разі відмови в задоволенні позову), а лише відтермінує його до встановлення істини судом.
Відповідно до ч.1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, у зв'язку з розглядом заяви без повідомлення учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши заяву і додані до неї документи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) не вжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до вимог статті 151 КАС України позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку (п. 5 ч. 1 названої статті).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 виконавець зупиняє виконання виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів (пункти 3, 4 частини першої, частина третя статті 152 КАС України).
Отже, від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 151 КАС України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Водночас при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що не вжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) зазначено, що «ключовим при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову є встановлення: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії».
За таких обставин, суд погоджується з аргументами позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що у випадку задоволення позову для відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, необхідно буде докласти значних зусиль.
Отже, оскільки такий спосіб забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа прямо передбачений чинним законодавством, є співмірним із позовними вимогами, з якими позивач звернувся до суду, а також враховуючи, що у разі невжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, матиме місце виконання оскаржуваної постанови, заява про вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 150-154, 241, 242, 248, 293-295 КАС України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Вертелецького Миколи Олександровича про забезпечення позову в адміністративній справі - задовольнити.
Зупинити стягнення у виконавчому провадженні № 79106094 відкритому на підставі постанови №1493 винесеної ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.06.2025, що перебуває на виконанні у державного виконавця Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бунченко Альони Олександрівни, до вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Суддя: Н.І. Рибалко