вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"20" листопада 2025 р. м. Київ Справа №911/1457/25
За позовом Першого заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури (29018, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Бориса Антоненка-Давидовича, 10) в інтересах держави в особі Гвардійської сільської ради (31352, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Гвардійське, вул. Соборна, 46)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультпан» (колишнє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц Систем») (03146, м.Київ, вул. Гната Юри, 20)
про стягнення 859295,50 грн
Суддя Третьякова О.О.
Секретар судового засідання Капля Є.В.
Представники учасників:
прокурор: Буковчаник Є.І.
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Обставини справи:
У квітні 2025 Перший заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Гвардійської сільської ради (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц Систем» (далі - відповідач) про стягнення 859295,50 грн, з яких 838381,80 грн основного боргу, 4065,58 грн 3% річних та 16848,12 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем як постачальником своїх зобов'язань з поставки бензину та дизельного палива за договором про закупівлю від 22.10.2024 №1327-24, укладеним відповідачем-постачальником з позивачем-замовником.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.05.2025 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1457/25 за правилами загального позовного провадження, встановлено учасникам справи процесуальні строки для реалізації ними їхніх процесуальних прав на подання заяв по суті справи, підготовче засідання призначено на 05.06.2025. Ухвала суду від 06.05.2025 про відкриття провадження у справі доставлена прокурору, позивачу та відповідачу в їхні електронні кабінети ЄСІТС.
21.05.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позов не визнав, пославшись на те, що підписаною між сторонами видатковою накладною від 25.10.2024 №1805 на суму 941928,60 грн підтверджується факт отримання товару позивачем від відповідача, а докази невиконання відповідачем зобов'язань за договором відсутні. Також відповідач посилався на те, що стягнення коштів попередньої оплати не є належним способом захисту в даному випадку, оскільки сплачені позивачем кошти за товар були не попередньою оплатою, а післяплатою.
У підготовче засідання 05.06.2025 з'явився прокурор, не з'явились позивач та відповідач, протокольною ухвалою підготовче засідання було відкладено на 26.06.2025. Про відкладення підготовчого засідання позивача та відповідача повідомлено ухвалою суду від 05.06.2025.
11.06.2025 та повторно 26.06.2025 до Господарського суду Київської області від прокурора надійшла відповідь на відзив, у якій прокурор заперечив доводи відповідача у спорі. Прокурор зазначив, що формальне передання відповідачем позивачу талонів на товар не рівноцінно передачі самого товару (пального), оплачене позивачем пальне на суму 838381,80 грн відповідач позивачу фактично не передав, визначені в договорі для отримання пального АЗС були закриті та не функціонували, надані прокурором докази відповідачем не спростовані.
У підготовче засідання 26.06.2025 з'явився прокурор, не з'явились позивач та відповідач, протокольною ухвалою підготовче засідання було відкладено на 07.08.2025. Про відкладення підготовчого засідання позивача та відповідача повідомлено ухвалою суду від 26.06.2025.
У підготовче засідання 07.08.2025 з'явився прокурор, не з'явились позивач та відповідач. При цьому від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та про підтримання позивачем заявленого прокурором позову у справі, а відповідач про причини неявки суд не повідомив. За наслідками з'ясування в підготовчому засідання питання про можливість закриття підготовчого провадження суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.09.2025. Про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду позивача та відповідача, які не з'явились в підготовче засідання, повідомлено ухвалою суду від 07.08.2025.
В судове засідання 04.09.2025 з'явився прокурор, не з'явились позивач та відповідач, протокольною ухвалою судове засідання було відкладено на 02.10.2025. Про відкладення судового засідання позивача та відповідача повідомлено ухвалою суду від 04.09.2025.
02.10.2025, 23.10.2025 та 20.11.2025 відбулись судові засідання з розгляду справи по суті. В судові засідання з'явився прокурор, який надав пояснення по суті справи. В судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно на 23.10.2025 та на 20.11.2025. Позивач та відповідач в судові засідання не з'являлись, про розгляд справи були повідомлені. Крім того, про перерву в судовому засіданні на 23.10.2025 та на 20.11.2025 позивачу та відповідачу були направлені ухвали суду відповідно від 02.10.2025 та від 23.10.2025. Також судом враховано раніше подану позивачем заяву про розгляд справи без участі позивача. Відповідач про причини неявки суд не повідомляв, водночас судом також враховано раніше поданий відповідачем відзив на позов, у якому відповідач виклав свою правову позицію у цьому спорі. За вказаних обставин неявка позивача та відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи відповідно до частини 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
За результатами з'ясування обставин справи, перевірки їх доказами та проведення судових дебатів у судовому засіданні 20.11.2025 після перерви судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти них, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких вони ґрунтуються, дослідивши пояснення учасників справи та оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд
встановив:
У вересні 2024 Гвардійська сільська рада в якості замовника оприлюднила оголошення про проведення відкритих торгів на закупівлю за предметом: бензин А-95 та дизельне паливо; ідентифікатор закупівлі №UA-2024-09-24-009592-а, надалі - закупівля. Тендерна документація по процедурі цієї закупівлі була оприлюднена в системі публічних закупівель «Прозорро» на веб-порталі за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2024-09-24-009592-a. В Додатку 3 до тендерної документації був викладений проєкт договору про закупівлю. Кінцевим строком подання тендерних пропозицій в тендерній документації було визначено календарну дату 02.10.2024 (пункт 1 розділу 4 тендерної документації).
За результатами проведеної в жовтні 2024 процедури вказаної закупівлі Гвардійська сільська рада (позивач у справі) як замовник уклала із Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц Систем» (актуальним найменуванням якого на момент розгляду справи судом є ТОВ «Консультпан» - відповідач у справі) як переможцем процедури закупівлі та постачальником договір про закупівлю від 22.10.2024 №327-24 разом із Додатком №1 - Специфікацією (надалі - договір).
Суд при цьому зауважує, що учасники справи у складених ними документах щодо виконання цього договору та поданих до суду заявах по суті справи по різному зазначають номер вказаного договору про закупівлю від 22.10.2024. Так, прокурор у позовній заяві номером цього договору зазначає « 1327-24». Із долученої прокурором до позовної заяви копії цього договору вбачається, що номер на цьому договорі проставлений від руки та містить цифри « 327-24», перед якими міститься ще один нечітко проставлений від руки символ «/» або цифра « 1», із чого неможливо чітко визначити, чи проставленим від руки номером на цьому договорі є справді « 1327-24» чи « 327-24». Гвардійська сільська рада (позивач у справі) у складених нею документах взагалі по різному зазначає номер цього договору, зокрема у довідці Гвардійської сільської ради без номера та дати номером цього договору вказано «№/327-24», у листі-претензії Гвардійської сільської ради від 18.12.2024 номером цього договору зазначено «№1327-24», а у адресованому прокурору листі Гвардійської сільської ради від 27.03.2025 номером цього договору зазначено «№327-24». Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц Систем» (відповідач у справі) у відзиві на позов у справі номером цього договору зазначило «№1327-24».
Водночас, у складених позивачем та відповідачем первинних та інших документах, що стосуються виконання цього договору, номером цього договору вказано « 327-24», а саме:
- у звіті замовника-позивача про виконання договору про закупівлю з ідентифікатором №UA-2024-09-24-009592-а номером цього договору зазначено « 327-24»;
- у складеній позивачем та відповідачем видатковій накладній від 25.10.2024 №1805 до договору, копія якої міститься в справі і факт складення якої в процесі виконання саме договору, з приводу виконання якого виник спір у цій справі, не заперечується усіма учасниками цієї справи, номером договору зазначено також « 327-24»;
- в платіжних інструкціях Гвардійської сільської ради від 28.10.2024 №171, від 28.10.2024 №431 та від 28.10.2024 №527 про здійснення оплат придбаного за договором товару, які містять відмітку управління казначейства про проведення таких оплат, номером цього договору також зазначено « 327-24».
При цьому суд також відмічає, що ця розбіжність та недолік складених позивачем та відповідачем документів стосовно зазначення цифри номеру договору не є суттєвим для вирішення спору у цій справі, враховуючи, що учасники справи не заперечують факт укладення між позивачем та відповідачем лише одного договору від 22.10.2024 за результатами проведеної процедури закупівлі з ідентифікатором №UA-2024-09-24-009592-a (тут і далі - договір) та оформлення в процесі виконання цього договору відповідних документів.
За умовами вказаного укладеного між сторонами договору (пункти 1.1 та 1.2 статті 1 «Предмет договору» та пункт 3.2 статті 3 «Ціна договору») відповідач-постачальник зобов'язався у 2024 році поставити позивачу-замовнику товар (пальне) загальною вартістю 941928,60 грн, а саме 3775 літрів бензину А-95 по ціні 54,96 грн/л та 13135 літрів дизельного палива по ціні 51,96 грн/л, надалі - товар.
Пунктом 1.4 договору сторони визначили, що відпуск товару з АЗС здійснюється за талонами відповідно до п.10 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
Порядок оплати товару сторони визначили в пункті 4.1 договору, відповідно до якого розрахунок за товар проводиться протягом 10 календарних днів шляхом оплати позивачем-замовником вартості товару, після пред'явлення відповідачем-постачальником рахунку на оплату товару та підписання сторонами видаткової накладної.
Порядок поставки товару сторони визначили в статті 5 «Поставка товарів», відповідно до якої:
- продаж талонів на товар здійснюється один раз на всю суму (згідно попередньої заявки замовника) та має відповідати 100% кількості товару згідно умов договору. Зазначається кількість та вид товару, за цінами, не більшими за вказані у Специфікації до договору. Номінал - 10, 15 та 20 л., термін дії талонів - до їх повного використання замовником, але не менше 12 місяців з моменту поставки та зазначений на зворотній стороні талону. У разі закінчення терміну строку дії невикористаних замовником талонів, постачальник обміняє ці картки на аналогічні з незакінченим строком дії без додаткової за це оплати замовником або продовжує термін використання наявних у замовника талонів (пункт 5.1 статті 5);
- поставка товару (заправка автомобілів замовника) провадиться оператором АЗС постачальника або АЗС партнерів через паливоздавальні колонки. Допускається також відпуск товару в тару замовника (металеві каністри) за місцезнаходженням АЗС учасника (пункт 5.2 статті 5);
- право власності на товар та усі ризики пошкодження чи втрати товару переходять від постачальника до замовника у момент підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткової накладної (пункт 5.3 статті 5);
- постачальник зобов'язується поставити придбаний замовником товар. Кожна партія товару, придбана замовником за договором, вважається поставленою у момент підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткової накладної (пункт 5.4 статті 5);
- товар постачається постачальником терміном (строком) не меншим ніж термін дії талонів (пункт 5.5 статті 5);
- товар видається замовнику лише на підставі та в обмін на талони, видані постачальником Замовнику (пункт 5.6 статті 5);
- замовник зобов'язується отримати товар на АЗС у термін (строк), вказаний у талоні на отримання цього товару (пункт 5.8. статті 5);
- відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (талони/скретч-картки/бланки дозволу) на отримання товару відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 (пункт 5.9 статті 5).
Права та обов'язки сторін за договором сторони визначили в статті 6 договору, відповідно до якої, зокрема:
- позивач-замовник зобов'язався: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар; отримати товар в обмін на талон до закінчення терміну (строку) дії талону; прийняти згідно з накладною талони на товар та передати товар на зберігання постачальнику (підпункти 6.1.1-6.1.3 статті 6 договору);
- відповідач-постачальник, в свою чергу, зобов'язався: забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором; забезпечити належне постачання товару на власних АЗС або АЗС партнерів (підпункти 6.3.1 та 6.3.4 договору).
У статті 7 договору замовник та постачальник встановили відповідальність сторін цього договору за його порушення, зокрема передбачили неустойку.
При цьому в договорі сторони передбачили неустойку лише для сторони замовника у разі невиконання або несвоєчасного виконання ним зобов'язання щодо оплати товару (пункт 7.2 договору). А саме в пункті 7.2 договору сторони встановили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань в частині оплати товару винна сторона сплачує іншій стороні штрафні санкції у розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань.
Неустойку для сторони постачальника (у разі невиконання або несвоєчасного виконання ним зобов'язання щодо поставки товару) сторони в укладеному ними договорі не передбачили, хоча в пункті 7.2 проєкту договору про закупівлю, який містився в Додатку 3 до тендерної документації, неустойка у формі пені за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язання була передбачена як для сторони замовника, так і для сторони постачальника.
Відповідно до пункту 10.1 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2024, а в частині взятих сторонами на себе зобов'язань - до повного їх виконання.
В Специфікації, яка є додатком № 1 до договору, сторони зафіксували, що предметом закупівлі (товаром) є пальне загальною вартістю 941928,60 грн, з яких бензин А-95 у кількості 3775 літрів по ціні 54,96 грн/л загальною вартістю 207474,00 грн та дизельне паливо у кількості 14135 літрів по ціні 51,96 грн/л загальною вартістю 734454,60 грн.
Перелік АЗС, на яких відповідач-постачальник зобов'язався здійснювати відпуск пального позивачу-замовнику за талонами, сторони в договорі не зафіксували, проте в інформаційній довідці від 30.09.2024, яку відповідач-постачальник подавав у складі своєї тендерної пропозиції під час процедури закупівлі, відповідач-постачальник повідомляв, що заправка автомобілів може здійснювати на двох АЗС: 1) «Авіас Плюс» в с.Климківці та 2) «Авіас Плюс» с/р Гвардійська а/ш Львів-Кропивницький-Знам'янка, 219+350 км.
Отже, саме вказані дві АЗС були запропоновані відповідачем-постачальником позивачу-замовнику для отримання останнім пального за пред'явленням талонів.
В процесі виконання договору Гвардійська сільська рада (позивач) в якості покупця та ТОВ «Торговий дім «Інтерференц Систем» (відповідач) в якості постачальника склали між собою видаткову накладну від 25.10.2024 №1805, у якій зазначили, що відповідач-постачальник передав, а позивач-покупець отримав товар (пальне) за договором загальною вартістю 941928,60 грн, з яких бензин А-95 у кількості 3775 літрів по ціні 54,96 грн/л загальною вартістю 207474,00 грн та дизельне паливо у кількості 14135 літрів по ціні 51,96 грн/л загальною вартістю 734454,60 грн.
На підставі вказаної видаткової накладної від 25.10.2024 №1805 на загальну суму 941928,60 грн відповідач-постачальник передав позивачу-замовнику талони на пальне.
Також, на підставі вказаної видаткової накладної від 25.10.2024 №1805 позивач-замовник здійснив відповідачу-постачальнику оплату за товар на загальну суму 941928,60 грн, що не заперечується учасниками справи та підтверджується платіжними інструкціями позивача від 28.10.2024 №171 на суму 27480,00 грн, від 28.10.2024 №431 на суму 6595,20 грн та від 28.10.2024 №527 на суму 907853,40 грн про оплату товару з відміткою казначейства про проведення вказаних платежів (27480+6595,20+907853,40=941928,60).
За період з 22.10.2024 по 01.03.2025 позивач-замовник на підставі отриманих за договором від відповідача-постачальника талонів на пальне фактично отримав на АЗС лише 655 літрів бензину А-95 на суму 35998,80 грн та 1300 літрів дизельного палива на суму 67548,00 грн (хоча позивач-замовник за укладеним договором закупив у відповідача-постачальника та оплатив бензин А-95 у кількості 3775 літрів на суму 207474,00 грн та дизельне паливо у кількості 14135 літрів на суму 734454,60 грн). Залишок фактично недоотриманого позивачем пального склав: бензину А-95 - 3120 літрів на загальну суму 171475,20 грн, дизельного палива - 12835 літрів на загальну суму 666906,60 грн, всього недоотримано пального на загальну суму 838381,80 грн.
Зазначена обставина утворення залишку невикористаних талонів та недоотримання пального на загальну суму 838381,80 грн підтверджується наявними у справі доказами, а саме листом Гвардійської сільської ради від 27.03.2025 №02.02.01-13/485, доданою до нього довідкою про використані талони на пальне та довідкою про залишок не використаних талонів, які відповідачем у справі не спростовані.
Наявні у справі докази з більшою вірогідністю вказують на те, що причиною неможливості отримання позивачем-замовником пального за пред'явленням талонів, які останньому були надані відповідачем-постачальником, була фактична відсутність пального на тих АЗС, на яких згідно з інформаційною довідкою від 30.09.2024 відповідач-постачальник пропонував позивачу-замовнику отримати пальне за пред'явленням талонів, а саме: «Авіас Плюс» в с.Климківці та «Авіас Плюс» с/р Гвардійська а/ш Львів-Кропивницький-Знам'янка, 219+350 км.
Так, листом-претензією від 03.12.2024 №02-43/1518 позивач-замовник повідомив відповідача-постачальника про неможливість заправки транспорту за пред'явленням талонів на АЗС, визначених відповідачем-постачальником, через відсутність пального на цих АЗС. Вказаний лист-претензія позивача від 03.12.2024 №02-43/1518 був направлений відповідачу рекомендованим поштовим відправленням №3135200139023 від 03.12.2024. Доказів надання відповідачем відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.
В подальшому позивач-замовник звертався до відповідача-постачальника з повторними аналогічними листами-претензіями про неможливість отримання пального на АЗС, а саме листом-претензією від 18.12.2024 №02-43/1579 (направлений рекомендованим поштовим відправленням №3135200139090 від 19.12.2024) та листом-претензією від 24.02.2025 №02.02.01-13/281 (направлений рекомендованим поштовим відправленням №3135200139260 від 25.02.2025). Доказів надання відповідачем відповіді на вказані претензії матеріали справи також не містять.
Крім того, комісією позивача були складені акти про відсутність паливно-мастильних матеріалів від 29.11.2024, від 30.12.2024, від 30.01.2025 та від 30.01.2025, які не спростовані відповідачем та відповідно до яких при відвідуванні вказаних двох АЗС «Авіас Плюс» ці АЗС не працювали, будь-яке пальне на АЗС відсутнє та наявна табличка «Ремонт» або «АЗС не працює».
Звертаючись у квітні 2025 до Господарського суду Київської області з цим позовом в інтересах держави в особі позивача до відповідача про стягнення 838381,80 грн основного боргу, 4065,58 грн 3% річних та 16848,12 грн інфляційних втрат, прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем-постачальником своїх зобов'язань з поставки бензину та дизельного палива за укладеним між позивачем та відповідачем договором.
Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві від 21.05.2025 посилається на підписану між сторонами видаткову накладну від 25.10.2024 №1805 на суму 941928,60 грн на підтвердження факту отримання товару позивачем, відсутність доказів невиконання відповідачем зобов'язань за договором та обрання прокурором неналежного способу захисту порушеного права.
В процесі розгляду справи відповідач змінив своє найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц Систем» (код ЄДРПОУ 45067285) на Товариство з обмеженою відповідальністю «Консультпан» (нове місцезнаходження: 03146, м.Київ, вул. Гната Юри, 20, код ЄДРПОУ 45067285), що підтверджується публічно доступними даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 22.10.2025.
Ключовим питанням, яке постало перед судом у цій справі, є те, чи виконав відповідач-постачальник своє зобов'язання з поставки товару позивачу-замовнику за укладеним між сторонами договором про закупівлю, з приводу виконання якого виник спір у цій справі.
Вирішуючи спір та надавши правову оцінку встановленим судом обставинам справи, які підтверджуються наявними у справі письмовими та іншими доказами, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 838381,80 грн основного боргу та про відмову в задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення 4065,58 грн 3% річних та 16848,12 грн інфляційних втрат, виходячи з наступного.
Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі Гвардійської сільської ради (позивача) суд враховує, що згідно з частинами 3 та 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
У цій справі стороною замовника в договорі про закупівлю, з приводу виконання якого виник спір у справі, є Гвардійська сільська рада (позивач), яка є органом місцевого самоврядування та уповноважена здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах як орган місцевого самоврядування та сторона договору.
Зокрема, відповідно до ст.18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування. Також згідно з частиною 2 ст. 64 вказаного Закону сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.
У постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що відповідна рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів відповідного місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.
При цьому прокурор звертався до Гвардійської сільської ради (позивача у цій справі) з відповідним листами від 01.04.2025 та від 04.04.2025 щодо існування, на думку прокурора, порушень інтересів держави у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-постачальником своїх договірних зобов'язань з поставки пального за укладеним між позивачем та відповідачем договором про закупівлю. Гвардійська сільська рада листом від 02.04.2025 надала прокурору відповідь, з якої вбачається, що Гвардійська сільська рада самостійно не буде пред'являти позов у зв'язку із стверджуваним прокурором порушенням.
Також суд враховує, що вперше про стверджуване прокурором у позові порушення інтересів територіальної громади та ради як замовника у вигляді недоотримання товару (пального) від постачальника за договором про закупівлю Гвардійська сільська рада як сторона цього договору знала ще з листопада 2024, беручи до уваги, що вже в листі-претензії від 03.12.2024 №02-43/1518 Гвардійська сільська рада повідомляла відповідача-постачальника про відсутність пального на АЗС постачальника протягом останніх двох тижнів та неможливість у зв'язку з цим заправки транспорту (шкільних автобусів), які забезпечують підвезення учнів до закладів освіти Гвардійської сільської територіальної громади.
Незважаючи на те, що Гвардійська сільська рада з листопада 2024 знала про стверджуване прокурором у цій справі порушення інтересів територіальної громади та ради як сторони замовника у вигляді недоотримання товару (пального) від постачальника, Гвардійська сільська рада до суду із позовом до відповідача не зверталась, обмежившись направленням формальних листів-претензій до відповідача від 03.12.2024 №02-43/1518, від 18.12.2024 №02-43/1579 та від 24.02.2025 №02.02.01-13/281.
Наведене свідчить про бездіяльність Гвардійської сільської ради та наявність достатніх підстав для здійснення захисту прокурором інтересів держави в особі Гвардійської сільської ради у цій справі, в той час як питання обґрунтованості або необґрунтованості самого позову, який прокурор подав в інтересах позивача, може бути вирішено лише під час вирішення судом спору по суті, враховуючи завдання господарського судочинства.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що пунктом 1 частини 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до пункту 6 частини 1 ст.1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі (частина 4 ст.41 вказаного Закону).
Згідно із ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Також відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, чинного на час виникнення спірних у справі правовідносин, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом положень ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У ст.629 Цивільного кодексу України закріплений основоположний принцип договірного права “pacta sunt servanda», відповідно до якого договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений за результатами процедури закупівлі (ідентифікатор закупівлі №UA-2024-09-24-009592-а) між Гвардійською сільською радою як замовником та ТОВ «Торговий дім «Інтерференц Систем» як постачальником договір про закупівлю від 22.10.2024 (тут і далі - договір) за своєю правовою природою є договором поставки, який є різновидом договору купівлі-продажу.
Так, відповідно до ч.1 та 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Надаючи оцінку доводам прокурора про неналежне виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару та відповідним запереченням відповідача, суд зазначає, що передбачений статтею 13 Господарського процесуального кодексу України принцип змагальності господарського судочинства надає учасникам справи достатні процесуальні можливості у представленні та доказуванні своєї позиції, спростуванні позиції інших учасників процесу з метою правильного вирішення спору. Цей принцип передбачає активну роль сторін як заінтересованих учасників процесу у доказуванні своєї правової позиції.
Як вказувала при цьому Велика Палата Верховного Суду (постанова від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21), покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс.
Аналізуючи доводи відповідача про те, що підписаною між сторонами договору видатковою накладною від 25.10.2024 №1805 на суму 941928,60 грн підтверджується факт отримання позивачем від відповідача товару (пального) на вказану суму, суд з цього приводу зауважує, що цей довід відповідача спростовується обставинами справи, а саме: 1) умовами укладеного між сторонами договору про закупівлю, відповідно до яких товар (пальне) підлягав передачі відповідачем-постачальником позивачу-замовнику не разовою партією відразу на весь обсяг закупівлі у визначеному місці поставки, а поступово протягом строку дії договору за пред'явленням талонів на запропонованих відповідачем АЗС; та 2) діями самого відповідача-постачальника з передачі позивачу-замовнику талонів на пальне для можливості подальшого отримання останнім товару (пального) за пред'явленням талонів на визначених АЗС, що також свідчить про те, що фактична передача товару відбувалась на АЗС за пред'явленням цих талонів.
Так, пунктом 1.4 договору сторони визначили, що відпуск товару з АЗС здійснюється за талонами відповідно до п. 10 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
При цьому учасники спору не заперечують, що відповідач-постачальник фактично передав, а позивач-замовник отримав талони на пальне для можливості подальшого отримання останнім товару (пального) за пред'явленням талонів. Відповідач у відзиві хоч і посилається на підписану між сторонами договору видаткову накладну від 25.10.2024 №1805 на суму 941928,60 грн, однак також не заперечує фактичну передачу відповідачем-постачальником позивачу-замовнику талонів на пальне на вказану суму.
Суд з цього приводу відмічає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, у зв'язку з чим під час розгляду справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Наведена правова позиція є сталою у судовій практиці і викладена у постановах Верховного Суду від 06.09.2022 у справі №916/1195/21, від 08.06.2022 у справі №912/1414/21, від 26.05.2022 у справі №910/14900/19, від 21.09.2021 у справі №918/1026/20, від 18.08.2020 у справі №927/833/18, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15.
Враховуючи, що рух активів (пального) від відповідача-постачальника до позивача-замовника в момент підписання ними видаткової накладної від 25.10.2024 №1805 фактично не відбувся, а відбулась лише передача талонів на пальне, підписана сторонами видаткова накладна від 25.10.2024 №1805 на суму 941928,60 грн є доказом лише передачі відповідачем-постачальником позивачу-замовнику талонів на пальне на вказану суму, а не самого пального як товару.
При цьому суд зауважує, що передача відповідачем-постачальником талонів на пальне позивачу-замовнику не є рівноцінним передачі самого товару (пального).
Доводи відповідача про те, що докази невиконання відповідачем зобов'язань за договором відсутні, суд також відхиляє, враховуючи наступне.
Наявними у справі доказами, а саме листом Гвардійської сільської ради від 27.03.2025 №02.02.01-13/485, доданою до нього довідкою про використані талони на пальне та довідкою про залишок не використаних талонів, які відповідачем у справі не спростовані, підтверджується, що за період з 22.10.2024 по 01.03.2025 позивач-замовник на підставі отриманих від відповідача-постачальника за договором талонів фактично отримав на АЗС лише 655 літрів бензину А-95 на суму 35998,80 грн та 1300 літрів дизельного палива на суму 67548,00 грн. Залишок фактично неотриманого позивачем пального склав: бензину А-95 - 3120 літрів на загальну суму 171475,20 грн, дизельного палива - 12835 літрів на загальну суму 666906,60 грн, всього недоотримано пального на загальну суму 838381,80 грн.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. При цьому, як також вказував Верховний Суд, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19).
Суд відмічає, що за умовами договору (пункт 1.1 та Специфікації - Додатку №1 до договору) відповідач-постачальник зобов'язався поставити позивачу-замовнику пальне загальною вартістю 941928,60 грн, з яких бензин А-95 у кількості 3775 літрів по ціні 54,96 грн/л загальною вартістю 207474,00 грн та дизельне паливо у кількості 14135 літрів по ціні 51,96 грн/л загальною вартістю 734454,60 грн. При цьому, як вже було зазначено, пунктом 1.4 договору сторони визначили, що відпуск товару з АЗС здійснюється за талонами.
Отже, якщо відповідач у цьому спорі будує свою правову позицію на тому, що він повністю виконав своє зобов'язання з поставки товару позивачу, то саме на відповідачеві лежить обов'язок доказування обставини повного виконання відповідачем зобов'язання поставити товар. Суд з цього приводу відмічає, що відповідач не надав суду ніяких доказів щодо загального обсягу відпущеного товару (пального) з АЗС позивачу-замовнику, рівно як і не надав суду ніяких доказів з приводу причини утворення залишку фактично невикористаних позивачем талонів на пальне, а саме залишку талонів на отримання бензину А-95 в кількості 3120 літрів на загальну суму 171475,20 грн та дизельного палива - 12835 літрів на загальну суму 666906,60 грн, надані прокурором до позовної заяви докази щодо залишку невідпущеного (недоотриманого позивачем) пального відповідач не спростував.
Водночас, надані прокурором докази, які також не спростовані відповідачем, вказують на те, що причиною неможливості отримання позивачем-замовником пального за вказаними талонами стала фактична відсутність пального та припинення роботи тих АЗС, на яких сам же відповідач-постачальник у своїй тендерній пропозиції пропонував позивачу-замовнику за пред'явленням вказаних талонів отримувати пальне.
Суд при цьому враховує, що за змістом ст.655 та 656 Цивільного кодексу України обов'язок сторони продавця (постачальника) за договором купівлі-продажу полягає в передачі другій стороні (покупцеві) товару, тобто не обмежується передачею лише товаросупровідних чи товаророзпорядчих документів на товар, враховуючи, що предметом укладеного між позивачем та відповідачем договору була поставка саме пального як товару, а не права вимоги на пальне чи документів на пальне.
Також відповідно до частини 1 ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Відповідно до обставин цієї справи та наявних доказів, відповідач-постачальник за умовами укладеного договору зобов'язався поставити позивачу-замовнику пальне загальною вартістю 941928,60 грн, з яких бензин А-95 у кількості 3775 літрів та дизельне паливо у кількості 14135 літрів, при цьому відпуск товару (пального) мав здійснюється за талонами на визначених АЗС, тобто самі талони не були товаром, а лише виконували функцію документа, за пред'явленням якого відповідач-постачальник фактично передавав позивачу-замовнику на визначених відповідачем-постачальником АЗС пальне.
За вказаних обставин, відповідно до яких на усіх запропонованих відповідачем-постачальником АЗС для отримання позивачем-замовником пального пальне після листопада 2024 стало відсутнім для заправки позивачем та була припинена робота таких АЗС, що унеможливило подальше отримання пального позивачем-замовником за пред'явлення талонів, доводи прокурора про неналежне виконання відповідачем як постачальником своїх зобов'язань з поставки пального за договором, а саме в частині поставки бензину А-95 в кількості 3120 літрів на загальну суму 171475,20 грн та дизельного палива в кількості 12835 літрів на загальну суму 666906,60 грн, а всього пального на загальну суму 838381,80 грн, матеріалами справи підтверджуються та відповідачем не спростовані.
Доводи відповідача про те, що поданий прокурором позов про стягнення коштів попередньої оплати не є належним способом захисту порушеного права, оскільки, як зазначає відповідач, сплачені позивачем кошти за товар були не попередньою оплатою, а післяплатою, є неспроможними та судом відхиляються, з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Із наведених положень частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України випливає, що стягнення коштів попередньої оплати відповідає такому способу захисту порушеного права, як примусове виконання обов'язку в натурі, і не є окремим способом захисту; відповідач помилково ототожнює стягнення коштів попередньої оплати із окремим способом захисту.
Крім того, відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. І в разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право в будь-який спосіб: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Із наведених положень ст. 693 Цивільного кодексу України також випливає, що вимога покупця про повернення коштів попередньої є не судовим способом захисту порушеного права, а одним із альтернативних прав покупця в договорі купівлі-продажу на випадок непередачі продавцем товару у встановлений строк.
При цьому, виходячи із фактичних правовідносин, які склались між сторонами у цій справі, здійснена позивачем-замовником відповідачу-постачальнику оплата за товар на загальну суму 941928,60 грн (а саме платіжними інструкціями позивача від 28.10.2024 №171 на суму 27480,00 грн, від 28.10.2024 №431 на суму 6595,20 грн та від 28.10.2024 №527 на суму 907853,40 грн) за своєю правовою природою була передоплатою за товар, а не післяплатою, враховуючи, що на момент її сплати сам товар ще фактично не був переданий позивачу-замовнику.
Так, за змістом ст.692 та 693 Цивільного кодексу України оплата товару може здійснюватись на умовах післяплати (ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України), розстрочення платежу (ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України) або передоплати (ст.693 Цивільного кодексу України).
Водночас, якщо оплата товару здійснюється бюджетними коштами, то необхідно також взяти до уваги, що порядок використання бюджетних коштів регулюється Бюджетним кодексом України та іншими актами законодавства. Загальне правило використання бюджетних коштів, яке міститься у частині 1 ст.49 Бюджетного кодексу України, передбачає оплату бюджетних коштів тільки після отримання товарів/послуг (тобто післяплату). Попередню оплату за товар (до моменту його фактичного отримання розпорядником бюджетних коштів) розпорядник бюджетних коштів може здійснювати у випадках, передбачених відповідними нормативно-правовими актами, що регулюють порядок використання бюджетних коштів, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти».
В процесі виконання договору Гвардійська сільська рада в якості покупця та ТОВ «Торговий дім «Інтерференц Систем» в якості постачальника склали між собою видаткову накладну від 25.10.2024 №1805, у якій зазначили, що відповідач-постачальник передав, а позивач-покупець отримав товар (пальне) за договором загальною вартістю 941928,60 грн. На підставі вказаної видаткової накладної від 25.10.2024 №1805 позивач-замовник здійснив відповідачу-постачальнику оплату за товар на загальну суму 941928,60 грн, що підтверджується платіжними інструкціями позивача від 28.10.2024 №171 на суму 27480,00 грн, від 28.10.2024 №431 на суму 6595,20 грн та від 28.10.2024 №527 на суму 907853,40 грн про оплату товару, які у призначенні платежу містять посилання на вказану видаткову накладну від 25.10.2024 №1805.
Однак, як вже суд зазначив вище, підписання вказаної видаткової накладної від 25.10.2024 №1805 фактично не супроводжувалось рухом товару (пального) від відповідача до позивача, а були передані лише талони на пальне, що не є тотожним передачі самого товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2018 №281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 3 Інструкції талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому. У пункті 10.3.3.2 Інструкції визначено, що заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.
Отже, з моменту передання відповідачем за видатковою накладною талонів на пальне позивачу, останній набув право на отримання нафтопродуктів в об'ємах, які зазначені у видатковій накладній. При цьому передача талонів на пальне, які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє відповідача від обов'язку передати позивачу придбаний ним згідно з договором товар. Так, за умовами договору передбачено можливість отримання позивачем оплаченого ним товару шляхом пред'явлення ним на АЗС талонів на відповідну кількість літрів палива. Тобто придбаний позивачем товар за договором, у вигляді бензину А-95 та дизельного палива, по факту перебуває у відповідача і поставка його здійснюється шляхом заправлення автомобілів позивача після пред'явлення талонів.
Питання, чи дотрималась Гвардійська сільська рада, здійснюючи відповідачу-постачальнику оплату за товар ще до моменту його фактичного отримання, положень бюджетного законодавства щодо порядку використання бюджетних коштів для оплати товарів, не є предметом розгляду у цій справі. Водночас, здійснена Гвардійською сільською радою як замовником відповідачу-постачальнику оплата за товар на загальну суму 941928,60 грн за своєю правовою природою в аспекті цивільних (господарських) правовідносин, які фактично склались між сторонами договору поставки, була передоплатою за товар (пальне), а не післяплатою, враховуючи, що на момент її сплати сам товар перебував у відповідача і фактично ще не був переданий позивачу-замовнику, а позивачу-замовнику були передані тільки талони на отримання пального.
Оскільки відповідач-постачальник одержав суму попередньої оплати за товар в повному обсязі (на суму 941928,60 грн), але передав товар лише на суму 103546,80 грн та не передав товар на суму 838381,80 грн у встановлений строк, то позивач-замовник на підставі ст. 693 Цивільного кодексу України вправі вимагати від відповідача-постачальника передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Суд при цьому відмічає, що позивач-замовник у своїх листах-претензіях від 03.12.2024 №02-43/1518, від 18.12.2024 №02-43/1579 та від 24.02.2025 №02.02.01-13/281 відповідачу, які наявні у матеріалах справи, вимогу про повернення суми сплачених коштів за товар не заявляв.
Така вимога до відповідача про повернення суми попередньої оплати в розмірі 838381,80 грн фактично була заявлена лише в поданому прокурором позові у цій справі, який позивач підтримав.
Отже, поданий прокурором у цій справі позов про повернення попередньої оплати в розмірі 838381,80 грн, який позивач також підтримав, суд розцінює також як волевиявлення позивача щодо обрання такого варіанта вимоги позивача-покупця, як повернення суми попередньої оплати, яка передбачена частиною 2 ст.693 Цивільного кодексу України та доведена до відповідача-продавця у формі пред'явленого до нього позову.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі позивача до відповідача про стягнення 838381,80 грн коштів за непоставлений товар матеріалами справи підтверджуються, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню.
Вирішуючи спір в частині решти вимог, а саме про стягнення 4065,58 грн 3% річних та 16848,12 грн інфляційних втрат, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні цієї частини вимог, виходячи з наступного.
Прокурором заявлено вимогу про стягнення 4065,58 грн 3% річних та 16848,12 грн інфляційних втрат з підстав прострочення відповідачем виконання зобов'язання з поставки товарів (заявлений прокурором період нарахування 3% річних та інфляційних) - з 01.01.2025 по 01.03.2025. В обґрунтування цих вимог прокурор у позові посилається на те, що станом на 31.12.2024 відповідач не надав у розпорядження позивача пальне на загальну суму 838381,80 грн, а саме бензин А-95 у кількості 3120 літрів та дизельне паливо в кількості 12835 літрів.
Відповідно до частини 2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд з приводу цих вимог прокурора зауважує, що передбачені частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних та інфляційних втрат визначаються за період прострочення боржником грошового зобов'язання, однак прокурор ці нарахування обґрунтовує невиконанням відповідачем негрошового зобов'язання, а саме зобов'язання з поставки пального на загальну суму 838381,80 грн, а саме бензину А-95 у кількості 3120 літрів та дизельного палива в кількості 12835 літрів.
Грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок божника з такої сплати.
Негрошове зобов'язання, в якому одна сторона зобов'язана виконати свій обов'язок на користь іншої сторони, має свою вартість і після його порушення, воно набуває характеру грошового, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Однак одночасне (тобто в один і той самий період) існування негрошового зобов'язання з поставки товару за договором та грошового зобов'язання з повернення коштів за цим же договором є неможливим (взаємно виключним), що унеможливлює нарахування у цей період в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.
Суд при цьому враховує, що позивач-замовник у своїх листах-претензіях від 03.12.2024 №02-43/1518, від 18.12.2024 №02-43/1579 та від 24.02.2025 №02.02.01-13/281 не заявив вимогу відповідачу про повернення суми сплачених коштів за товар, а посилався на невиконання відповідачем зобов'язання з поставки пального (негрошового зобов'язання поставити товар).
Отже, у заявленому прокурором періоді (з 01.01.2025 по 01.03.2025) вказане негрошове зобов'язання відповідача з поставки пального на загальну суму 838381,80 грн ще не набуло характеру грошового, враховуючи, що позивач-замовник не відмовився від договору, не вимагав повернення коштів та продовжував очікувати виконання зобов'язання з поставки пального.
У поданому позові 3% річних та інфляційні втрати за період з 01.01.2025 по 01.03.2025 прокурор також фактично нараховує не на неповернутий відповідачем аванс в сумі 838381,80 грн за товар, а на розмір невиконаного відповідачем зобов'язання з поставки пального на загальну суму 838381,80 грн, а саме бензину А-95 у кількості 3120 літрів та дизельного палива в кількості 12835 літрів, тобто на негрошове зобов'язання, що унеможливлює нарахування у цей період в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.
За вказаних обставин у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат внаслідок прострочення (невиконання) відповідачем негрошового зобов'язання з поставки товару у межах заявленого прокурором періоду з 01.01.2025 по 01.03.2025, в той час як способом захисту інтересів Гвардійської сільської ради як замовника закупівлі у межах вказаного періоду прострочення постачальником зобов'язання з поставки товару могло бути стягнення неустойки з постачальника. Однак така вимога прокурором не заявлена та, як вже зазначив суд вище, неустойку для постачальника (у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язання щодо поставки товару) сторони в укладеному ними договорі не передбачили, хоча в пункті 7.2 проєкту договору про закупівлю, який містився в тендерній документації та на підставі якого сторони повинні були укласти договір, неустойка у формі пені була передбачена як для сторони замовника, так і для сторони постачальника.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в позовних вимогах в частині стягнення 4065,58 грн 3% річних та 16848,12 грн інфляційних втрат та про задоволення позову в частині стягнення 838381,80 грн коштів за непоставлений товар.
У зв'язку з частковим задоволенням позову, витрати прокуратури по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача в сумі 12575,73 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог (859295,50 х 0,015 х 838381,80: 859295,50 = 12575,73).
Керуючись ст.2, 4-9, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги Першого заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Гвардійської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультпан» (колишнє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц Систем») про стягнення 838381,80 грн коштів за непоставлений товар, 4065,58 грн 3% річних та 16848,12 грн інфляційних втрат задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультпан» (03146, м.Київ, вул. Гната Юри, 20, код ЄДРПОУ 45067285, колишнє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц Систем») на користь Гвардійської сільської ради (31352, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Гвардійське, вул. Соборна, 46, код ЄДРПОУ 04403673) 838381 (вісімсот тридцять вісім тисяч триста вісімдесят одну) грн 80 коп. коштів за непоставлений товар.
3. В задоволенні позовних вимог Першого заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Гвардійської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультпан» (колишнє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц Систем») в частині стягнення 4065,58 грн 3% річних та 16848,12 грн інфляційних втрат відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультпан» (03146, м.Київ, вул. Гната Юри, 20, код ЄДРПОУ 45067285, колишнє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц Систем») на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102, р/р UA188201720343120002000002814, МФО 820172 Держказначейська служба України) 12575 (дванадцять тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) грн 73 коп. судового збору.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 08.01.2026.
Суддя О.О. Третьякова