вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"13" листопада 2025 р. м. Київ Справа №911/1446/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1)
до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт Козин, вул. Рудиківська, буд. 49)
про стягнення 395 545 757,53 грн
Суддя Третьякова О.О.
Секретар судового засідання Капля Є.В.
Представники сторін:
від позивача: Лисенко В.О.
від відповідача: Гаврись Я.Б.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (далі - відповідач) 395 545 757,53 грн основного боргу з підстав неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором постачання природного газу від 06.01.2023 №1/2023-ТЕС-ЦЕТ.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов вказаного договору позивач у періоді січень 2023 - квітень, червень 2024 передав відповідачу природний газ на загальну суму 5 616 113 566,53 грн, однак відповідач отриманий ним природний газ товар оплатив лише в сумі 5 220 567 809,00 грн, основний борг відповідача становить 395 545 757,53 грн, який позивач просить суд стягнути з відповідача.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.05.2025 відкрито провадження у справі №911/1446/25 за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам строки для подання суду заяв по суті справи, підготовче засідання призначено на 05.06.2025. Ухвала суду від 06.05.2025 про відкриття провадження у справі доставлена сторонам в їхні електронні кабінети ЄСІТС.
22.05.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач не заперечив факт укладення договору та виникнення у відповідача основного боргу в заявленому позивачем розмірі. Однак відповідач позов не визнав, пославшись при цьому на те, що належне виконання відповідачем зобов'язань за договором виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили, а саме внаслідок збройної агресії РФ проти України електростанції відповідача неодноразово піддавались ракетним обстрілам, які зруйнували виробничі потужності підрозділів відповідача, а Вуглегірська ТЕС є тимчасово окупованою, наявність форс-мажорних обставин підтверджується сертифікатом №5900-24-1055 від 24.05.2024 про форс-мажорні обставини.
28.05.2025 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив доводи відповідача у спорі. Позивач послався на те, що відповідач ухилився від повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, пропустив 14-денний строк надання позивачу сертифіката про форс-мажорні обставини, а сам форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання.
04.06.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому відповідач послався на те, що несвоєчасне повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин не позбавляє права відповідача посилатись на дію форс-мажорних обставин як підставу для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
В підготовче засідання 05.06.2025 сторони не з'явились, від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, ухвалою суду від 05.06.2025 підготовче засідання відкладено на 26.06.2025.
26.06.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду у справі.
В підготовче засідання 26.06.2025 з'явилися представники обох сторін, за наслідками з'ясування правових позицій сторін про можливість призначення справи до розгляду по суті суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 07.08.2025.
01.07.2025 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло заперечення на заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду у справі, у якому позивач послався на те, що відповідачем не надано доказів наявності виняткових обставин для розстрочення виконання рішення у справі.
В судове засідання 07.08.2025 сторони не з'явились, від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, ухвалою суду від 07.08.2025 судове засідання відкладено на 11.09.2025.
10.09.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про прийняття додаткових доказів, а саме доказів здійснення у вересні 2025 збройними силами РФ в порушення законів та звичаїв війни обстрілів об'єктів цивільної інфраструктури, у т.ч. об'єкта відповідача.
В судове засідання 11.09.2025 з'явилися представники обох сторін, які надали пояснення по суті справи, протокольною ухвалою в судовому засідання оголошувалась перерва на 09.10.2025.
02.10.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про часткове закриття провадження у справі в частині стягнення 762 983,26 грн боргу та про розстрочення виконання рішення суду щодо решти суму боргу. У вказаному клопотанні відповідач зазначив, що в процесі розгляду справи він частково погасив основний борг позивачу, а саме сплатив грошові кошти в загальній сумі 762 983,26 грн платіжними інструкціями від 12.09.2025 №3446 на суму 725792,11 грн, від 21.08.2025 №GAZ839/1 від 21.08.2025 на суму 36794,39 грн та від 18.08.2025 №GAZ837/1 на суму 396,76 грн. Також відповідач у вказаному клопотанні визнав залишок заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 394 782 774,27 грн, яка заявлена позивачем до стягнення у цій справі (395545757,53 - 762983,26 = 394 782 774,27), та просив суд розстрочити виконання рішення суду у справі на шість місяців.
08.10.2025 до Господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення у зв'язку із клопотанням відповідача про часткове закриття провадження у справі в частині стягнення 762 983,26 грн. У вказаних додаткових поясненнях позивач підтвердив часткове погашення відповідачем основного боргу в сумі 762 983,26 грн та наявність несплаченого відповідачем залишку основного боргу перед позивачем в сумі 394 782 774,27 грн, який заявлений позивачем до стягнення у цій справі.
09.10.2025 судове засідання у справі не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Третьякової О.О. на лікарняному, ухвалою суду від 14.10.2025 судове засідання було призначено на 13.11.2025.
10.11.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про прийняття додаткових доказів, а саме доказів здійснення у жовтні-листопаді 2025 збройними силами РФ в порушення законів та звичаїв війни обстрілів об'єктів цивільної інфраструктури, у т.ч. об'єкта відповідача.
У судове засідання 13.11.2025 з'явились представники сторін, які надали пояснення по суті справи. За результатами з'ясування обставин справи, перевірки їх доказами та проведення судових дебатів 13.11.2025 у судовому засіданні після перерви судом оголошено вступну та резолютивну частини цього рішення у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги, клопотання та пояснення позивача, а також заперечення, клопотання та пояснення відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд
встановив:
06.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (позивач у справі) в якості постачальника та Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (відповідач у справі) в якості споживача було укладено договір №1/2023-ТЕС-ЦЕТ постачання природного газу (тут і далі - договір).
Відповідно до пункту 4.2 цього договору оплата за газ проводиться Споживачем виключно грошовими коштами на банківський рахунок Постачальника шляхом 100% оплати Договірної вартості газу за період постання наступним чином:
33% від розрахункової договірної вартості оплачується Покупцем до 10 числа періоду постачання включно;
33% від розрахункової договірної вартості оплачується Покупцем до 20 числа періоду постачання включно;
34% від розрахункової договірної вартості оплачується Покупцем до 28 числа періоду постачання включно. Остаточний розрахунок за фактично переданий у періоді постачання природний газ з урахуванням цього Договору, здійснюється Споживачем на підставі відповідних комерційних актів не пізніше 10 числа місяця (включно), наступного за періодом постачання. В платіжних дорученнях Споживач має обов'язково вказувати призначення платежу, номер та дату Договору.
На виконання умов зазначеного договору позивач у періодах січень 2023 - квітень, червень 2024, передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 5616113566,53 грн, що не заперечується сторонами та підтверджується відповідними комерційними актами приймання-передачі природного газу за вказані періоди постачання, які підписані сторонами та копії яких містяться в матеріалах справи.
Оплату за отриманий природний газ відповідач здійснив лише частково, в розмірі 5220567809,00 грн, що також не заперечується сторонами та підтверджується розрахунком позивача станом на 11.04.2025 із зазначенням фактичних оплат відповідача та доданими до нього банківськими виписками по рахунках позивача, копії яких містяться в матеріалах справи.
Основний борг відповідача за поставлений за договором природний газ станом на 11.04.2025 становив 395 545 757,53 грн (5616113566,53 - 5220567809 = 395545757,53 грн), що не заперечується сторонами.
Звертаючись в квітні 2025 до Господарського суду Київської області з цим позовом до відповідача про стягнення 395 545 757,53 грн, позивач посилається на наявність у відповідача простроченого основного боргу у вказаному розмірі.
Відповідач у поданому до суду в травні 2025 відзиві на позов факт наявності основного боргу в сумі 395 545 757,53 грн не оспорює, однак посилається на те, що виконання відповідачем зобов'язань за договором виявилось неможливим внаслідок форс-мажорних обставин, оскільки внаслідок збройної агресії РФ проти України електростанції відповідача неодноразово піддавались ракетним обстрілам, які зруйнували виробничі потужності підрозділів відповідача, Вуглегірська ТЕС є тимчасово окупованою. Наявність форс-мажорних обставин відповідач підтверджує сертифікатом №5900-24-1055 від 24.05.2024 про форс-мажорні обставини.
Після відкриття провадження у справі №911/1446/25 відповідач частково погасив основний борг, а саме сплатив грошові кошти в загальній сумі 762 983,26 грн, що не заперечується сторонами та підтверджується платіжними інструкціями відповідача від 12.09.2025 №3446 на суму 725792,11 грн, від 21.08.2025 №GAZ839/1 від 21.08.2025 на суму 36794,39 грн та від 18.08.2025 №GAZ837/1 на суму 396,76 грн.
Отже, на момент розгляду справи судом залишок основного боргу відповідача перед позивачем, який заявлений позивачем до стягнення у цій справі, становить 394 782 774,27 грн (395 545 757,53 - 762 983,26 = 394 782 774,27), що не заперечується сторонами. Спір в частині стягнення 762 983,26 грн основного боргу між сторонами відсутній у зв'язку з добровільним погашенням відповідачем цієї частини основного боргу. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Тому суд дійшов висновку про закриття провадження у справі №911/1446/25 в частині позовних вимог позивача до відповідача про стягнення 762 983,26 грн основного боргу згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Спірними у цій справі залишились вимоги позивача до відповідача про стягнення основного боргу в сумі 394 782 774,27 грн.
Ключовим питанням, яке постало перед судом у цій справі, є те, чи може бути звільнений відповідач від виконання зобов'язання з погашення основного боргу позивачу внаслідок обставин, на які відповідач посилається у спорі як на форс-мажорні обставини, та чи наявні підстави для розстрочення виконання рішення суду про стягнення основного боргу.
Вирішуючи спір в цій частині позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 394 782 774,27 грн та наявність підстав для розстрочення виконання рішення суду строком на шість місяців, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори. Укладений між сторонами цієї справи договір за своєю правовою природою є договором поставки природного газу.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 Господарського кодексу України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Частиною 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Згідно з частиною 1 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Приписами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1 та 2 ст.692 Цивільного кодексу України на покупця покладається обов'язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; при цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За змістом п.2 частини 2 ст.13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
У пункті 4.2 договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий у періоді постачання природний газ з урахуванням цього договору, здійснюється споживачем на підставі відповідних комерційних актів не пізніше 10 числа місяця (включно), наступного за періодом постачання.
Відповідно до обставин цієї справи природний газ, у зв'язку із неоплатою якого відповідачем виник спір у справі, відповідачу-споживачу був переданий на підставі комерційних актів за щомісячні періоди постачання січень 2023 - квітень, червень 2024, отже основний борг в сумі 394 782 774,27 грн є простроченим, накопичувався та набував статусу простроченого по мірі настання 10 числа місяця (включно), наступного за кожним із вказаних періодів постачання.
Водночас, наданий відповідачем сертифікат №5900-24-1055 від 24.05.2024 про форс-мажорні обставини стосується періоду дії форс-мажорних обставин, починаючи з 11.04.2024 (така дата початку дії форс-мажорних обставин вказана в цьому сертифікаті).
Із цього випливає, що переважна частина простроченого основного боргу, заявленого позивачем до стягнення у цій справі (за періоди постачання січень 2023 - квітень, червень 2024), у хронологічному порядку утворилась ще до періоду дії форс-мажорних обставин (до 11.04.2024), про які відповідач стверджує у цій справі з посиланням на сертифікат №5900-24-1055 від 24.05.2024.
Так, сума комерційного акта приймання-передачі від 30.06.2024 за червень 2024 становить 725792,11 грн (із кінцевим строком оплати не пізніше 10.07.2024 відповідно до п.4.2 договору), сума комерційного акта приймання-передачі від 30.04.2024 за квітень 2024 становить 42958074,33 грн (із кінцевим строком оплати не пізніше 10.05.2024 відповідно до п.4.2 договору).
Водночас сума комерційного акта приймання-передачі від 31.03.2024 за березень 2024 становить 351861891,09 грн (із кінцевим строком оплати не пізніше 10.04.2024 відповідно до п.4.2 договору), тобто кінцевий строк оплати по цьому акту настав до початку дії форс-мажорних обставин (з 11.04.2024), про які відповідач стверджує у цій справі з посиланням на сертифікат №5900-24-1055 від 24.05.2024.
Тобто прострочений основний борг в сумі 394 782 774,27 грн в хронологічному порядку припадає на періоди постачання березень, квітень та червень 2024, з яких основна частина цього боргу припадає саме на період постачання березня 2024.
Суд з цього приводу зазначає, що обставини широкомасштабної військової агресії РФ проти України та введення з 24.02.2022 воєнного стану, а також обставини постійних обстрілів збройними силами РФ, в порушення законів та звичаїв війни, об'єктів цивільної інфраструктури, у т.ч. енергооб'єктів відповідача, є загальновідомими обставинами та не заперечуються сторонами справи.
У пункті 1 частини 1 ст. 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. За змістом частини 2 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Вказані правові висновки містяться, зокрема, в постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21.
Верховний Суд неодноразово вказував (постанови від 05.12.2023 у справі №917/1593/22, від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 тощо), що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Суд погоджується з відповідачем в тому, що широкомасштабна збройна агресія РФ проти України та введення воєнного стану є безпрецедентною ситуацією, яка впливає на всі сфери життя. Водночас сама по собі збройна агресія проти України, воєнний стан не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.
При цьому відповідно до обставин цієї справи, договір від 06.01.2023№ 1/2023-ТЕС-ЦЕТ був укладений сторонами вже під час дії воєнного стану, тобто відповідач грошове зобов'язання з оплати природного газу прийняв на себе вже під час дії воєнного стану, а переважна частина простроченого основного боргу в сумі 394 782 774,27 грн (який припадає на періоди постачання природного газу березень, квітень та червень 2024, враховуючи обсяги постачання природного газу та їх часткові оплати відповідачем в хронологічному порядку) утворилась ще до періоду дії форс-мажорних обставин (до 11.04.2024), про які відповідач стверджує у цій справі з посиланням на сертифікат №5900-24-1055 від 24.05.2024.
Також суд відмічає, що зобов'язання відповідача зі сплати основного боргу в сумі 394782774,27 грн за отриманий за договором товар (природний газ) за своєю суттю є грошовим зобов'язанням відповідача, тобто обставини постійних обстрілів та руйнації енергооб'єктів відповідача, на які посилається відповідач, самі по собі не є доказом неможливості виконання відповідачем вказаного грошового зобов'язання.
Крім того, відповідачем не враховано, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №910/8741/22).
Суд відмічає, що предметом стягнення у цій справі є не штрафні санкції, а основний борг відповідача за отриманий останнім товар (природний газ), а тому доводи відповідача про дію форс-мажорних обставин з 11.04.2024 не спростовують вимог позивача про стягнення основного боргу.
Отже, відповідачем не доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку між форс-мажорними обставинами, на які відповідач посилається у спорі, та повною неможливістю виконати конкретне грошове зобов'язання, та, крім того, форс-мажорні обставини, на які відповідач посилається, не звільняють останнього від виконання зобов'язання сплатити основний борг та не спростовують вимог позивача про стягнення основного боргу.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовані позовні вимоги про стягнення 394 782 774,27 грн основного боргу, тому вказані вимоги підлягають задоволенню.
Водночас, суд погоджується з клопотанням відповідача про надання розстрочення виконання рішення суду, виходячи з такого.
Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, про що зазначає в рішенні (частина 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України).
Стаття 239 ГПК України не містить окремо визначені підстави для розстрочення виконання рішення суду, тому застосовуються положення статті 331 цього Кодексу.
Так, підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення (частини 3 - 5 ст.331 ГПК України).
Суд, беручи до уваги постійні обстріли енергооб'єктів відповідача внаслідок збройної агресії РФ, які призвели до руйнації виробничих потужностей відповідача, який має статус критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, вирішив розстрочити виконання судового рішення за клопотанням відповідача строком на шість місяців.
При цьому, суд бере до уваги, що позивач має повне право на негайне та повне виконання судового рішення. Водночас, суд вважає, що розстрочка виконання стане значним стимулом для відповідача добровільно виконати свої зобов'язання, що забезпечить задоволення вимог позивача без понесення додаткових витрат, пов'язаних з примусовим виконанням судового рішення. Таке рішення відповідає головному завданню господарського судочинства, яке превалює над будь-якими міркуваннями - забезпечити ефективний захист порушених прав та інтересів, мінімізуючи витрати для обох сторін та забезпечуючи розумний строк розгляду справи.
Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача з урахуванням того, що позивачем у цій справі судовий збір сплачений в максимальному розмірі (847840,00 грн, що становить 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 за подання позову в електронній формі), а основний борг за рішенням суду стягується в сумі 394 782 774,27 грн, що також відповідає вказаному максимальному розміру судового збору.
Керуючись ст. 2, 4-9, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 231, 233, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про стягнення 395545757,53 грн основного боргу задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, код ЄДРПОУ 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676) 394782774 (триста дев'яносто чотири мільйони сімсот вісімдесят дві тисячі сімсот сімдесят чотири) грн 27 коп. основного боргу та 847840 (вісімсот сорок сім тисяч вісімсот сорок) грн 00 коп. судового збору.
3. Закрити провадження у справі №911/1446/25 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про стягнення 762983,26 грн основного боргу згідно з підпунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
4. Розстрочити виконання цього рішення Господарського суду Київської області від 13.11.2025 у справі №911/1446/25 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 394782774,27 грн основного боргу та 847840,00 грн судового збору за наступним графіком строком на шість місяців:
до 13 грудня 2025 - 65797129 (шістдесят п'ять мільйонів сімсот дев'яносто сім тисяч сто двадцять дев'ять) грн 05 коп. основного боргу та 847840 (вісімсот сорок сім тисяч вісімсот сорок) грн 00 коп. судового збору;
до 13 січня 2026 - 65797129 (шістдесят п'ять мільйонів сімсот дев'яносто сім тисяч сто двадцять дев'ять) грн 05 коп. основного боргу;
до 13 лютого 2026 - 65797129 (шістдесят п'ять мільйонів сімсот дев'яносто сім тисяч сто двадцять дев'ять) грн 05 коп. основного боргу;
до 13 березня 2026 - 65797129 (шістдесят п'ять мільйонів сімсот дев'яносто сім тисяч сто двадцять дев'ять) грн 05 коп. основного боргу;
до 13 квітня 2026 - 65797129 (шістдесят п'ять мільйонів сімсот дев'яносто сім тисяч сто двадцять дев'ять) грн 05 коп. основного боргу;
до 13 травня 2026 - 65797129 (шістдесят п'ять мільйонів сімсот дев'яносто сім тисяч сто двадцять дев'ять) грн 02 коп. основного боргу.
Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 08.01.2026.
Суддя О.О. Третьякова