Справа № 420/13685/25
06 січня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Чорноморської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась з позовною заявою до Управління соціальної політики Чорноморської міської ради (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про повернення надміру виплачених сум допомог Управління соціальної політики Чорноморської міської ради від 29.11.2024 р. у розмірі 18000 грн.;
- зобов'язати Управління соціальної політики Чорноморської міської ради поновити виплати ВПО з періоду 01.12.2024 р.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, особою з інвалідністю ІІІ групи, яка має двох дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які теж взяті на облік ВПО у м.Чорноморськ. 09.12.2024 р. позивач отримала копію повідомлення про повернення надміру виплачених сум допомог за період 01.10.2024 р. - 30.11.2024 р. у розмірі 18000 грн. від 29.11.2024 р. на підставі здійснення операцій з купівлі іноземної валюти на суму, що перевищує 100 тисяч грн. чоловіком позивачем ОСОБА_4 . Позивач наголошує на тому, що її чоловік не має статусу ВПО з лютого 2024 року та не є отримувачем допомоги, наразі перебуває в м.Херсон й зареєстрований як фізична особа-підприємець. Поряд з цим, за період вересень-листопад 2024 року не отримував доходи від підприємницької діяльності. Відтак, чоловік позивача не міг здійснити операцію обміну валюти з власних коштів, оскільки останніх не було. Дані кошти є легальним доходом його матері - ОСОБА_5 , яка передала їх для обміну валюти, тому відповідні операції не є доходом сім'ї позивача, а лише конвертацією коштів для іншої особи. 20.02.2024 р. позивач звернулась до відповідача із заявою про поновлення виплат, однак отримала відмову. Позивач вважає свої права порушеними, а рішення відповідача протиправним, тому звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою від 05.05.2025 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
19.05.2025 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що позивач звернулася до відповідача із заявою від 20.02.2024 р. про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, до якої включено інформацію про переміщених з нею осіб: дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заява містить відомості про перебування заявника у шлюбі з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у ній зазначено, що чоловік з нею не проживає, перебуває у м.Херсоні, на обліку як внутрішньо переміщена особа в управлінні не перебуває. У відповідності з Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 р. № 332 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 р. № 709) (зі змінами станом на період зазначених правовідносин) (далі Порядок № 332), на підставі заяв від 20.02.2024 р., від 28.05.2024 р. та доданих до них документів, ОСОБА_1 призначено допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.03.2024 р. щомісячно у розмірі 9000 грн. В результаті проведеної верифікації від 19.11.2024 р., наданої Мінфіном України відповідно до Закону України "Про верифікацію та моніторинг державних виплат", виявлено, що чоловік заявниці ОСОБА_4 14.08.2024 р. та 05.09.2024 р. здійснив операції з купівлі безготівкової та/або готівкової іноземної валюти (крім валюти, отриманої від благодійних організацій або придбаної для оплати медичних (у тому числі реабілітаційних, протезування) соціальних та/або освітніх послуг), а також банківських металів на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень (за даними банків). Згідно з п. 3 Порядку № 332, до складу сім'ї уповноваженої особи включається (незалежно від наявності відомостей щодо включення їх до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб) чоловік. До складу сім'ї уповноваженої особи не включаються: особи, які не проживають разом із отримувачами та не пов'язані з ними спільним побутом, що підтверджено документально. Оскільки заявницею під час подання заяви про виплату допомоги не надано документальне підтвердження не проживання разом із чоловіком, чоловік заявниці ОСОБА_4 включається до складу сім'ї ОСОБА_1 . У відповідності до п.п.4 п. 7-1 Порядку № 332, з 1 грудня 2023 допомога не призначається/не виплачується на сім'ю, яка вперше звертається за її призначенням, якщо протягом трьох місяців перед зверненням або під час її отримання: особа з числа членів сім'ї здійснила операції з купівлі безготівкової та/або готівкової іноземної валюти (крім валюти, отриманої від благодійних організацій або придбаної для оплати медичних (у тому числі реабілітаційних, протезування), соціальних та/або освітніх послуг), а також банківських металів на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень. Отже, з 01.10.2024 р. ОСОБА_1 не мала права на отримання допомоги, та неправомірно отримала вищезазначену допомогу за період з 01.10.2024 р. по 30.11.2024 р. в розмірі 18000 грн. Виплату допомоги припинено за результатами проведеної верифікації з 01.12.2024 р.. На підставі викладеного вище, управлінням правомірно прийняте рішення про утримання надміру виплачених сум допомоги від 26.11.2024 р. № 54.
01.07.2025 р. відповідач подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначено, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання призначення та виплати державних соціальних допомог, соціальних стипендій органами Пенсійного фонду України" від 25.06.2025 р. № 765, з 01.07.2025 р. функції з призначення та виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам покладено на Пенсійний фонд України.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки від сторін не надходило заяв про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, ОСОБА_1 , разом з дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , перебувають на обліку в Управлінні соціальної політики Чорноморської міської ради як внутрішньо переміщені особи з Херсонської області, що підтверджується довідками від 15.06.2022 р. № 5136-5001763217, № 5136-5001763287, 5136-5001763304.
Позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААА № 017580 від 07.04.205 р. позивач є особою з інвалідністю 3 групи безстроково.
Відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 р. № 332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам" родині позивача призначена допомога на проживання, а саме:
з 01.06.2022 р. по 29.02.2024 р. у розмірі 11000 грн щомісяця (по 3000 грн - на ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , 3000 грн - на позивача (як особі з інвалідністю), та 2000 грн - на чоловіка);
- з 01.03.2024 р. у розмірі 9000 грн щомісяця (по 3000 грн на ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , 3000 грн на позивача (як особі з інвалідністю), яка виплачена по 30.11.2024 р. у повному обсязі.
Рішенням відповідача від 26.11.2024 р. № 54 встановлено купівлю валюти чоловіком позивача на суму понад 100000 грн., та визначено повернення позивачем надміру виплачених сум допомоги за період з 01.10.2024 р. по 30.11.2024 р. у розмірі 18000 грн.
29.11.2025 р. відповідачем сформовано повідомлення позивачу № 2138/2, за яким погашення надміру виплачених сум допомоги необхідно здійснити в період з 01.01.2025 р. по 31.01.2025 р.
10.12.2024 р. та 13.01.2025 р. позивач зверталась на Урядову гарячу лінію щодо припинення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та повернення надміру виплачених коштів допомоги ВПО.
28.01.2025 р. позивач подала електронне звернення до Міністерства соціальної політики України щодо припинення виплати та повернення надміру виплачених коштів.
Листом від 18.02.2025 р. № 1059/05/03-28/2-25/К-72-1.1-елн Департамент соціальної та сімейної політики Одеської обласної військової адміністрації повідомив, що під час проведення перевірки (19.11.2024 р.) на відповідність наданої інформації в інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу спеціалістами управління виявлено, що згідно з інформацією Міністерства фінансів України чоловік, ОСОБА_4 тричі здійснив операції 3 купівлі готівкової іноземної валюти, а саме: 05.09.2024 р. на суму 99288 грн; 29.10.2024 р. на суму 16640 грн та 11.11.2024 р. на суму 33280 грн, що в загальній сумі перевищує 100 тис. грн в зв'язку з чим, виплату допомоги родині позивача припинено на центральному рівні з 01.12.2024 р. Надана довідка про доходи ОСОБА_5 не є доказом та підставою для подовження виплати допомоги, оскільки операції з купівлі безготівкової та/або готівкової іноземної валюти були здійснені саме чоловіком, ОСОБА_4 . Враховуючи вищезазначене, оскільки допомогу на проживання в період з 01.09.2024 р. по 30.11.2024 р. родина отримувала неправомірно, виникла переплата у загальній сумі 27000 грн. (9000 грн. (розмір допомоги) х на 3 місяці = 27000 грн., яка в обов'язковому порядку підлягає поверненню до державного бюджету.
Листом від 24.02.2025 р. № 0000-02.1-К/205-1-2025/2294 Департаментом державного контролю у сфері соціального захисту населення Національної соціальної сервісної служби України повідомлено позивача про те, що у разі наявності підтвердження, що кошти отримані від благодійних організацій або придбані для оплати медичних або освітніх послуг рекомендовано надати їх до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.
Також в матеріалах справи наявні:
заключна виписка банківського рахунку ОСОБА_4 за період з 01.09.2024 р. по 30.09.2024 р., за якою чоловіку позивача систематично надходили грошові кошти, загальна сума яких у сукупності є меншою 100000 грн., також наявні витрати понад 30000 грн.;
заключні виписка банківського рахунку ОСОБА_4 за періоди з 01.10.2024 р. по 31.10.2024 р., з 01.11.2024 р. по 30.11.2024 р., за якими загальний залишок на рахунку становить 0 грн.;
заява ОСОБА_5 від 10.12.2025 р., за якою вказана особа підтверджує, що передала своєму сину ОСОБА_4 , власні кошти для обміну валюти у вересні, жовтні, листопаді поточного року. 05.09.2024 р. - 99288 грн., 29.10.2024 р. - 16640 грн., 11.11.2024 р. - 33280 грн. Дані кошти є виключно результатом її трудової діяльності, а операції з із конвертації не мають відношення до доходів сина чи його сім'ї;
довідка про доходи ОСОБА_5 від 10.12.2024 р., за якою остання, працюючи на посаді головного економіста в ТОВ "Полімер-Лак" в період з 01.06.2024 р. по 30.11.2024 р. отримала дохід у сумі 1641415,67 грн.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо припинення виплат позивачу допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі та вимог щодо зобов'язання повернути відповідачу 18000 грн. як переплату допомоги на проживання, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Положеннями ч.2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" № 1706-VII (далі - Закон №1706-VII), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (частина друга статті Закону № 1706-VII).
Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч.1 2 ст.4 Закону №1706-VII).
Частиною 1 ст.5 Закону №1706-VII визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
За змістом ст.2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
При цьому, згідно ч.2,3 статті 7 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
За приписами ч.1 ст.9 Закону №1706-VII внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.
Механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам визначає Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою КМУ від 20.03.2022 р. №322 (далі - Порядок №322).
Пунктом 1 Порядку № 332 передбачено, що цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога).
Допомога призначається для забезпечення соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб із числа незахищених верств населення та стимулювання до працевлаштування внутрішньо переміщених осіб працездатного віку.
Згідно п.3 Порядку № 332 передбачено, що допомога надається щомісячно з місяця звернення на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.
Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.
Допомога не призначається/не виплачується внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звертається за її призначенням, починаючи з 1 серпня 2023 р., якщо протягом трьох місяців перед зверненням або під час її отримання: внутрішньо переміщеною особою, яка звертається за допомогою на проживання або є отримувачем допомоги, здійснила операції з купівлі безготівкової та/або готівкової іноземної валюти (крім валюти, отриманої від благодійних організацій або придбаної для оплати медичних (у тому числі реабілітаційних, протезування) соціальних та/або освітніх послуг), а також банківських металів на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень (пп.4 п.7 Порядку).
Згідно пп.4 п.2 Постанови КМУ від 11.07.2023 р. №709 "Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб" з 1 вересня 2023 р. виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, якщо за результатами верифікації встановлено, що внутрішньо переміщена особа здійснила операції з купівлі безготівкової та/або готівкової іноземної валюти (крім валюти, отриманої від благодійних організацій або придбаної для оплати медичних (у тому числі реабілітаційних, протезування) соціальних та/або освітніх послуг), а також банківських металів на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивач разом із родиною перебуває на обліку у відповідача як внутрішньо-переміщена особа, якій з 31.05.2024 р. призначено виплату відповідної допомоги. Під час проведення перевірки (19.11.2024 р.) на відповідність наданої інформації в інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу спеціалістами управління виявлено, що згідно з інформацією Міністерства фінансів України чоловік, ОСОБА_4 тричі здійснив операції 3 купівлі готівкової іноземної валюти, а саме: 05.09.2024 р. на суму 99288 грн; 29.10.2024 р. на суму 16640 грн та 11.11.2024 р. на суму 33280 грн, що в загальній сумі перевищує 100 тис. грн в зв'язку з чим, виплату допомоги родині позивача припинено на центральному рівні з 01.12.2024 р. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки відповідні кошти надані її чоловіку ОСОБА_5 для конвертації власних коштів, що не є доходом її родини.
Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що приписи Порядку № 322 містять чітку імперативну вимогу щодо припинення виплати допомоги внутрішньо переміщеним особам при здійснені операцій з купівлі безготівкової та/або готівкової іноземної валюти, а також банківських металів на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень. Тобто наведена норма не містить диференціації щодо джерела коштів для здійснення таких операцій, а має лише виняток валюту, отриману від благодійних організацій або придбану для оплати медичних (у тому числі реабілітаційних, протезування) соціальних та/або освітніх послуг.
Суд зазначає, що матеріали адміністративної справи не містять підтверджень того, що операції з купівлі валюти чоловіком позивача здійснено внаслідок отримання коштів від благодійних організацій, або для оплати медичних, соціальних та/або освітніх послуг.
З огляду на вказане, незалежно від того, яким чином чоловік позивача отримав кошти для проведення операцій з купівлі валюти, враховуючи відсутність мети таких операцій для оплати медичних, соціальних та/або освітніх послуг, суд приходить до висновку, що припинення виплати допомоги позивачу та її родині як внутрішньо переміщеним особам є правомірною.
Відповідно до п.29 Порядку №322 у разі неправомірної або повторної виплати отримувачу допомоги за певний період суми такої виплаченої допомоги повертаються отримувачем добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення.
Орган соціального захисту населення з моменту виявлення факту надміру перерахованої (виплаченої) допомоги визначає обсяг неправомірно або повторно отриманих коштів та протягом 30 робочих днів повідомляє про це уповноваженій особі або отримувачу шляхом надсилання повідомлення з використанням засобів поштового/ електронного зв'язку (із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи (за технічної можливості)/засобами мобільного зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Таким чином, відповідачем правомірно прийнято рішення про припинення допомоги на проживання ВПО та відшкодування надміру виплачених коштів, у зв'язку із чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Положеннями ч.1 ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -
вирішив:
Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Управління соціальної політики Чорноморської міської ради (68001, Одеська обл., м.Чорноморськ, вул.Хантадзе, буд.8-а, код ЄДРПОУ 03194743) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко