Справа № 420/33933/25
05 січня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у письмовому провадженні в приміщені суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач) про відмову в перерахунку пенсії №156050026611 від 12.09.2025;
- зобов'язати відповідача зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 03.08.1992 по 12.09.1996 до спеціального педагогічного стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугою років та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що зверталась до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, розглянувши таку заяву позивача, відмовило їй у призначенні допомоги, покликаючись на відсутність спеціального страхового стажу. Втім, позивач вважає таке рішення протиправним, тому звернулась до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 13.10.2025 року адміністративний позов залишено без руху.
Ухвалою судді від 20.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач надав відзив у якому вимоги не визнає та вказує, що позивач працювала в період 03.08.1992 по 12.09.1996 працювала вихователем та музичним працівником дитячого комбінату, який не відносяться до закладів освіти Міністерства освіти та науки. Таким чином, відсутні підстави для зарахування періоду роботи з 03.08.1992 по 12.09.1996 до спеціального педагогічного стажу, який складає 28 років. Тому право на отримання грошової допомоги у позивача відсутнє.
Дослідивши заяви по суті справи, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
Позивач 04.08.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянуло вказану заяву за принципом екстериторіальності та 12.09.2025 прийняло рішення №156050026611, яким відмовило позивачу у виплаті грошової допомоги через відсутність необхідного стажу 30 років.
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до п. 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 1191).
Відповідно до п. 2 Порядку №1191 до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е», пункту «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Аналіз цих норм права дає підстави зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Зазначений підхід до застосування п. 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в аналогічних спорах неодноразово було висвітлено у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №234/13835/17, від 20.02.2019 у справі №462/5636/16-а, від 19.03.2019 у справі №466/5637/17, від 24.04.2019 у справі №450/3061/16-а, від 22.02.2024 у справі №260/323/20.
Як встановлено з матеріалів справи, Позивач 04.08.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області 12.09.2025 прийняло рішення №156050026611, яким відмовило позивачу в проведенні перерахунку через відсутність необхідного стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років (30 років), що визначає право на виплату грошової допомоги.
У вказаному рішенні відповідач зазначив, що за результатами розгляду вказаних документів не взято до уваги довідку № 22 від 03.04.2025, видану ПАТ «Будгідравліка», оскільки вищезазначений заклад не належить до Міністерства освіти і науки.
Згідно записів у 13-15 трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1984р. позивач у період з 03.08.1992 по 12.09.1996 року працювала у дитячому комбінаті Одеського орендного виробничого об'єднання «Будгідравліка».
Відповідно до акту перевірки достовірності документів, проданих для оформлення пенсії №1500-0902-1/2735 від 03.04.2025 року складеного управлінням контрольно-перевірочної роботи ГУ ПФУ в Одеській області згідно наказу по Одеському об'єднанню «Будгідравліка» №158-ок ввід 30.07.1992 року ОСОБА_1 з 03.08.1992 року на час декретної відпустки іншого працівника прийнято на роботу в дитячий комбінат вихователем. Та згідно наказу №177 -ок від 05.10.1995 року позивача переведено на посаду музикального працівника.
Відповідно даних довідки ПАТ «Будгідравліка» №22 від 03.04.2025 року 01.01.1991 р. згідно договору оренди Мінтяжмашу СРСР №274 від 25.12.1990 р. об'єднання «Будгідравліка» перейменовано в Одеське орендне виробниче об'єднання «Будгідравліка».
Водночас у матеріалах пенсійної справи не містяться відомості щодо якої форми власності - державної або комунальної форми відносилось Одеське орендне виробниче об'єднання «Будгідравліка» у період коли на ньому працювала позивач, та відповідач це не встановлював.
Водночас, суд зауважує, що посада вихователя дошкільних навчальних закладів всіх типів передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.
При цьому якщо у спірному періоду вказане об'єднання перебувало у державній або комунальній власності, то такий період має бути зараховано до стажу роботи, що дає право на отримання грошової допомоги.
У зв'язку з наведеним, суд доходить висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.09.2025 №156050026611 та наявність підстав для його скасування.
З огляду на наведене, з метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за доцільне частково задовольнити позовні вимоги в цій частині у спосіб: зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 04.08.2025, з урахуванням висновків суду.
Дії зобов'язального характеру щодо повторного розгляду заяви має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу грошової допомоги, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Аналогічної позиції притримується Верховний Суд у постанові від 09.07.2024 у справі №240/16372/23.
Щодо вимог -зобов'язати відповідача зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 03.08.1992 по 12.09.1996 до спеціального педагогічного стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугою років та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то вони не підлягають задоволенню, так як вже раніше зазначив суд, матеріали пенсійної справи та поданих позивачем разом із позовом доказів не містять відомостей щодо форми власності Одеського орендного виробничого об'єднання «Будгідравліка» в період з 03.08.1992 року по 12.09.1996 року та без даних відомостей зарахування цього періоду до спеціального педагогічного стажу є передчасним.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 (справ№462/5636/16-а) дійшов висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у особи необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності.
Частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІУ визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Виходячи з викладеного, управління наділене повноваженнями щодо перевірки наданих документів. Ці повноваження можуть бути реалізовані шляхом відповідних запитів, витребування необхідних документів, проведення фактичних перевірок тощо.
Разом з тим, перевірка достовірності виданих документів покладається саме на пенсійний орган, а сумніви останнього, самі по собі не можуть бути підставою для не врахування стажу при призначенні позивачу пенсії.
Водночас відповідач підчас розгляду заяви позивача не вжив заходів для перевірки вказаного питання.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, відповідно до ст.139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума у розмірі 484,48 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №156050026611 від 12.09.2025р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.08.2025, про призначення одноразової грошової допомоги з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484,48грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) рнокпп НОМЕР_2 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, м. Свободи, Держпром, 3 під, 1 пов, к. 58; код ЄДРПОУ 14099344).
Суддя Е.А.Іванов