Справа № 640/7844/21
06 січня 2026 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Хлімоненкова М.В., розглянувши в письмовому провадженні заяви Офісу Генерального прокурора про розгляд за правилами загального позовного провадження справи №640/7844/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, про стягнення вихідної допомоги при звільненні у розмірі 36943,88 грн,
У березні 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, в якому позивач просить суд стягнути з Офісу Генерального прокурора належну до виплати вихідну допомогу при звільненні у розмірі 36943,88 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2021 відкрито провадження в даній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
15.12.2022 набрав чинності Закон України № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду".
Наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі Порядок №399).
На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку №399 дану справу передано на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2025, для розгляду цієї адміністративної справи визначена суддя Хлімоненкова М.В.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 прийнято до провадження дану справу №640/7844/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, про стягнення вихідної допомоги при звільненні. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
18.04.2025 від представника відповідача - Офісу Генерального прокурора до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, у якій вказує, що з огляду на вимоги п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України, ураховуючи обсяг та характер доказів, що підлягають дослідженню, значення справи для сторін, - розгляд у спрощеному позовному провадженні не буде сприяти повному і всебічному з'ясуванню обставин, що входять до предмету доказування, у зв'язку із чим, просить суд здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.
У своїх доводах відповідач у заяві зазначає, що згідно з з п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є, у тому числі, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Відповідно до примітки до ст. 513 Закону України «Про запобігання корупції» під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище розуміються, у тому числі: Генеральний прокурор, його перший заступник та заступник, прокурори, слідчі і дізнавачі. Оскільки у справі № 640/7844/21 ОСОБА_1 оскаржує проходження публічної служби із підстави невиплати вихідної допомоги через видання наказу Генерального прокурора від 15.11.2019 № 1569ц про його звільнення то така справа не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Надаючи оцінку указаній заяві представника Офісу генерального прокурора, суд виходить з такого.
Як визначено ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Згідно з приписами ч.1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
При цьому, в силу вимог п.10 ч.1 статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу є справами незначної складності є в тому числі справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
У відповідності до ч. 2.ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Так, частина 4 ст.257 КАС України передбачає, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.1 ст.260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.3 ст.257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд зауважує, що дана справа №640/7844/21 не підпадає під категорію справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження, у зв'язку із чим, під час відкриття у ній провадження та прийняття справи до свого провадження, суд дійшов висновку про доцільність розгляду такої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Частинами 5, 6 ст. 261 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
З огляду на викладене, дослідивши доводи представника відповідача, покладені в обґрунтування заяви, матеріали справи, суб'єктний склад сторін, предмет та підстави позову, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду цієї справи в порядку загального позовного провадження, а також в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд звертає увагу, що з огляду на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 27.08.2019р. у справі №826/7244/18, саме по собі клопотання сторони про розгляд справи за її участю, яка, відповідно до процесуального закону може розглядатися в порядку письмового провадження, не є достатньою підставою для призначення її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Оцінюючи доводи представника відповідача, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд зауважує, що з огляду на категорію та складність даної справи, обсяг доказів, кількість сторін, обраний позивачем спосіб захисту у позовній заяві тощо, характер спірних правовідносин, предмет доказування, є незначної складності та не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Суд в контексті оцінки доводів заявника відзначає, що дійсно приписами п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є, у тому числі, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Разом з цим, у даній справі позивачем не оскаржується проходження публічної служби, а спірними у цій справі є питання правомірності невиплати відповідачем вихідної допомоги під час звільнення позивача та її стягнення.
Представник відповідача, у поданій до суду заяві, не навів, жодної належної та достатньої, поза розумним сумнівом, підстави у підтвердження необхідності розгляду справи в порядку загального позовного провадження, а так само і у відкритому судовому засіданні з викликом учасників. Безпосередньо із заяви представника відповідача не вбачається, які конкретно обставини чи факти, потребують детального встановлення та аналізу саме в судовому засіданні, і не можуть бути встановлені під час розгляду даної справи в порядку письмового провадження, наведені ж доводи є лише припущеннями про можливе існування обставин та фактів, які могли б бути вирішені виключені під час розгляду справи у відкритому судовому засіданні з викликом та за участю сторін.
За вказаного, представником відповідача не доведено, та судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність підстав для розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження, та так само і у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Поряд з викладеним, суд вважає за необхідне звернути увагу представника відповідача, що в силу приписів КАС України, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, аргументами іншої сторони, та реагувати на вказані аргументи з урахуванням приписів чинного процесуального законодавства, а саме шляхом подання відзиву, заперечень, додаткових пояснень, письмових доказів, тощо.
В свою чергу, у разі, якщо під час письмового провадження буде встановлено необхідність у розгляді справи у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін, судом буде прийнята відповідна ухвала.
Наразі ж, судом не вбачається необхідності у отриманні від відповідача буд-яких усних та особистих роз'яснень стосовно предмету спору у судовому засіданні.
Окремо, суд наголошує, що у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, з 24.02.2022р. в Україні введено воєнний стан, дію якого наразі продовжено. На даний час, майже щодня в м.Одесі лунають сирени сповіщення Повітряної тривоги. Агресор також вдається до бомбардувань міста ракетами та іншими засобами, що безумовно загрожує життю та здоров'ю людей.
В силу вимог ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви.
Відтак, у задоволенні заяви представника відповідача про розгляд цієї справи в порядку загального позовного провадження слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 241, 248, 256, 257, 262 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні заяви Офісу Генерального прокурора про розгляд за правилами загального позовного провадження справи №640/7844/21.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА