"11" грудня 2025 р. Справа №921/672/21
м.Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого - судді МАТУЩАКА О.І.
суддів: КРАВЧУК Н.М.
СКРИПЧУК О.С.
за участю секретаря судового засідання Телинько Я.П.
за участю представника апелянта Галюка В.В. (адвокат);
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. ЗАГС №01- 05/2385/25 від 01.08.2025)
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 12.06.2025 (повна ухвала - 30.06.2025, суддя Боровець Я.Я.)
у справі №921/672/21
за заявою боржника ОСОБА_2 , Тернопільська область, Тернопільський район, с. Підгородне
про неплатоспроможність фізичної особи
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 18.11.2021 відкрито провадження у справі №921/672/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_2 - арбітражного керуючого Микитіва Олега Ігоровича.
Ухвалою суду від 05.05.2022 визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають внесенню керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів у справі № 921/672/21 відносно фізичної особи ОСОБА_2 , а саме:
- Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укргазбанк» в розмірі 54 890,50 грн, з яких підлягають внесенню: 50 285,40 грн (заборгованість) до другої черги реєстру вимог кредиторів; 65,10 грн (пеня) до третьої черги реєстру вимог кредиторів та 4 540,00 грн витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів;
- Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» в розмірі 440 357,92 грн, з яких підлягають внесенню: 435 395,92 грн (заборгованість) до другої черги реєстру вимог кредиторів та 4 962,00 грн витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів;
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінсоле» в розмірі 690 114,45 грн, з яких підлягають внесенню: 685 152,45 грн (заборгованість) до другої черги реєстру вимог кредиторів та 4 962,00 грн витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів;
- Акціонерне товариство «КредоБанк» в розмірі 891 895,71 грн, з яких підлягають внесенню: 886 933,71 грн (заборгованість) до другої черги реєстру вимог кредиторів та 4 962,00 грн витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Постановою Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2022 припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_2 ; припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Микитіва О.І.; визнано банкрутом фізичну особу ОСОБА_2 ; введено процедуру погашення боргів боржника; призначено керуючим реалізацією майна банкрута арбітражного керуючого Микитіва О.І..
27.12.2022 судом здійснено офіційне оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення про визнання ОСОБА_2 банкрутом і введення процедури погашення боргів, відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
05.02.2025 ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Тернопільської області із заявою про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника фізичної особи ОСОБА_2 в сумі 8 900 000,00 грн заборгованості.
Господарський суд Тернопільської області ухвалою від 12.06.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника відмовив. Відхилив кредиторські грошові вимоги відносно боржника в сумі 8 900 000,00 грн заборгованості та у сумі 5 004,80 грн судового збору.
Відхиляючи грошові вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції вказав на те, що заява ОСОБА_1 про визнання кредиторських грошових вимог у цій справі подана із пропуском встановленого Кодексом України з процедур банкрутства строку, оскільки офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі відбулося 19.11.2021, відтак останнім днем для подання конкурсними кредиторами заяв про грошові вимоги був 19.12.2021, тоді як ОСОБА_1 звернулася до суду лише 05.02.2025. Разом із тим, суд зазначив, що навіть за умови подання вимог після спливу строку вони підлягають перевірці на предмет їх належного документального підтвердження та реальності, з огляду на ризики створення фіктивної заборгованості у процедурі неплатоспроможності, яка впливає на права інших кредиторів.
Суд дійшов висновку, що заявницею не підтверджено належними і достатніми доказами реальність (дійсність) заявленого грошового зобов'язання, яке вона обґрунтовувала розпискою від 27.02.2021 про передачу ОСОБА_3 коштів у позику ОСОБА_2 в сумі 7 600 000,00 грн із зобов'язанням повернення 8 900 000,00 грн за графіком, оскільки подання лише розписки за наявності заперечень інших кредиторів у справі про неплатоспроможність є недостатнім без додаткового підтвердження, зокрема щодо джерел походження коштів та фінансової спроможності позикодавця надати таку суму. Суд також вказав, що заявницею не доведено, що ОСОБА_3 мав необхідні готівкові або безготівкові ресурси для надання позики у зазначеному розмірі на дату складення розписки, а посилання на наявність у позичальника чи пов'язаних осіб певного майна саме по собі не підтверджує наявності грошових коштів у сумі 7 600 000,00 грн.
Окрім цього суд звернув увагу, що розписка не містить достатніх ідентифікуючих ознак сторін правочину (зокрема даних, за якими можна однозначно встановити позикодавця і позичальника), що ускладнює належну ідентифікацію учасників зобов'язання.
Додатково суд урахував, що боржник ОСОБА_2 , подаючи 13.10.2021 заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і список кредиторів, не зазначав ОСОБА_3 як кредитора та не відображав зобов'язання за вказаною розпискою.
Також суд установив, що після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняли його дружина ОСОБА_4 та доньки ОСОБА_5 та ОСОБА_1 кожен на 1/3 частку, однак ОСОБА_1 (донька) заявила грошові вимоги до боржника в повному розмірі 8 900 000,00 грн без урахування частковості спадкування. Крім того, в договорі про поділ спадщини від 17.10.2024 розписка від 27.02.2021 до складу спадкового майна не включена, що, на думку суду, свідчить про відсутність підтвердження набуття ОСОБА_1 права вимоги саме за цією розпискою.
За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку про безпідставність заявлених вимог та відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 , відхиливши її кредиторські грошові вимоги до ОСОБА_2 у сумі 8 900 000,00 грн та сумі 5 004,80 грн судового збору.
ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 12.06.2025 та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги ОСОБА_1 до боржника в сумі 8 905 004,80 грн та включити їх до реєстру вимог кредиторів.
Апеляційна скарга мотивована тим, що, на думку скаржника, оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у визнанні кредиторських вимог, формально підійшовши до оцінки доказів та неправильно застосував положення Кодексу України з процедур банкрутства і Цивільного кодексу України.
Зокрема, зазначає, що суд помилково дійшов висновку про недоведеність реальності договору позики та передачі грошових коштів, оскільки боргова розписка від 27.02.2021 за своєю правовою природою підтверджує як факт укладення договору позики, так і факт отримання боржником грошових коштів, а закон не ставить дійсність такого правочину у залежність від подання додаткових доказів джерел походження коштів у позикодавця. Скаржник наголошує, що суд першої інстанції фактично поклав на кредитора обов'язок доводити фінансову спроможність спадкодавця, що не передбачено ані нормами цивільного законодавства, ані усталеною судовою практикою щодо договорів позики та боргових розписок.
Крім того, апелянт зазначає, що суд безпідставно звернув увагу на відсутність у розписці ідентифікаційних даних сторін, оскільки з її змісту однозначно вбачається волевиявлення конкретних осіб, а сам боржник не заперечував факту складання розписки та отримання коштів. Також в апеляційній скарзі вказано, що суд неправильно застосував правові висновки Верховного Суду щодо підвищеного стандарту доказування, оскільки такі висновки мають застосовуватися лише за наявності доведених обставин фіктивності правочину, тоді як у цій справі жодних належних доказів фіктивності боргових зобов'язань не подано. Апелянт вважає, що самі по собі заперечення інших кредиторів не можуть бути підставою для невизнання вимог, якщо вони підтверджені належним письмовим доказом.
Також вважає, що суд першої інстанції неправильно вирішив питання спадкового правонаступництва, оскільки з моменту смерті ОСОБА_3 до спадкоємців перейшли всі його права вимоги, у тому числі право вимоги за договором позики, а включення або невключення розписки до договору про поділ спадщини не впливає на сам факт переходу права вимоги за законом. На думку скаржника, суд помилково ототожнив поділ спадкового майна з припиненням права вимоги, тоді як останнє виникає безпосередньо з факту прийняття спадщини.
Також апелянт зазначає, що висновок суду про необхідність зменшення заявлених вимог з урахуванням частки спадкування є передчасним, оскільки у межах справи про банкрутство суд мав визначити наявність і дійсність грошового зобов'язання боржника, а не вирішувати спір між спадкоємцями щодо розподілу спадкових прав.
Покликається на те, що пропуск строку на подання кредиторських вимог сам по собі не є підставою для їх відхилення, оскільки закон прямо передбачає можливість заявлення таких вимог після спливу встановленого строку з наслідками у вигляді відсутності права вирішального голосу, але не у вигляді автоматичної відмови у їх визнанні. У зв'язку з цим апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував ст. 45 КУзПБ та фактично позбавив спадкоємця можливості реалізувати право на задоволення грошових вимог у процедурі неплатоспроможності.
Відзивів на апеляційну скаргу учасниками у справі подано не було.
30.10.2025 представниця АТ КБ «ПриватБанк» в підсистемі «Електронний суд» сформувала заяву про розгляд апеляційної скарги без її участі. Також просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.
11.12.2025 в судовому засіданні в режимі відеоконференції взяв участь представник апелянта, який навів доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представники інших учасників у справі в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи зазначене, а також те, що явка представників учасників у справі в судове засідання не визнавалася обов'язковою, розгляд справи вже відкладався, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників учасників справи, які не з'явилися.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Кодексом України з процедур банкрутства визначено, що за результатами розгляду заяв кредиторів господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів (ч. 6 ст. 45 КУзПБ).
При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Відповідно до ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство .
Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.
З метою виявлення усіх кредиторів, відповідно до вимог КУзПБ, 19.11.2021 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 .
Отже, згідно положень ч. 1 ст. 45 КУзПБ, останнім днем подачі заяви з грошовими вимогами до боржника є 19.12.2021.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Тернопільської області із заявою про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника ОСОБА_2 в сумі 8 900 000,00 грн заборгованості 05.02.2025.
Згідно з ч. 5 ст. 45 КУзПБ розпорядник майна не пізніше, ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.
Статтею 1 КУзПБ визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).
В обґрунтування заяви з грошовими вимогами до боржника, 27.02.2021 ОСОБА_3 , як позикодавець, передав (позичив) ОСОБА_2 , як позичальнику, грошові кошти у розмірі 7 600 000,00 грн, що підтверджується розпискою від 27.02.2021.
Зі змісту розписки від 27.02.2021 вбачається, що ОСОБА_2 отримав грошові кошти у розмірі 7 600 000,00 грн, однак зобов'язався повернути їх ОСОБА_3 протягом семи років у розмірі 8 900 000,00 грн, згідно наступного графіку, а саме: 2022 року - 1 000 000,00 грн; 2023 року - 1 300 000,00 грн; 2024 року - 1 300 000,00 грн; 2025 року - 1 300 000,00 грн; 2026 року - 1 300 000,00 грн; 2027 року - 1 300 000,00 грн; 2028 року - 1 100 000,00 грн, а також відсотки у розмірі 1 300 000,00 грн за користування коштами.
Матеріалами справи підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , зареєстроване Старокостянтинівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, а його спадкоємцями є ОСОБА_1 - дружина, ОСОБА_5 - дочка та ОСОБА_1 - дочка.
19.02.2024 ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу Шепетівського районного нотаріального округу Хмельницької області Огородник Людмилі Юліївні заяву про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , як спадкоємиці за законом.
19.02.2024 приватним нотаріусом Шепетівського районного нотаріального округу Хмельницької області Огородник Людмилою Юліївною заведена спадкова справа за №33/2024, що підтверджується витягом із спадкової справи №33/2024.
27.02.2024 ОСОБА_5 та ОСОБА_1 подали приватному нотаріусу Шепетівського районного нотаріального округу Хмельницької області Огородник Людмилі Юліївні заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , як спадкоємиці за законом.
Отже, до кола спадкоємців ОСОБА_3 входять ОСОБА_1 - дружина, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 - дочки.
17.10.2024 між спадкоємцями ОСОБА_1 (спадкоємець на 1/3 частку майна), ОСОБА_5 (спадкоємець на 1/3 частку майна)та ОСОБА_6 (спадкоємець на 1/3 частку майна) підписано договір про поділ спадщини, відповідно до умов якого, сторони, згідно спадкової справи №33/2024, заведеної 19.02.2024, ОСОБА_7 приватним нотаріусом Шепетівського районного нотаріального округу Хмельницької області, на підставі поданих заяв про прийняття спадщини, зареєстрованих за №92 від 19.02.2024, №106 та №107 від 27.02.2024 є спадкоємцями після смерті чоловіка та батька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкове майна (перелік зазначено в п.1 договору - складений капітал Фермерського господарства "Дружба", житловий будинок, земельні ділянки, квартири, приміщення, автомобіль та зброя), поділене спадкове майно ( п.1 договору).
Пунктом 2 договору, сторонами погоджено, що відповідно до статей 1278, 364, 365, 367 Цивільного кодексу України спадкове майно переходить на праві приватної власності до кожного спадкоємця на 1/3 частку майна.
З моменту посвідчення даного договору право спільної власності на дане спадкове майно припиняється ( п.3 договору).
Вказаний договір про поділ спадщини посвідчений приватним нотаріусом Шепетівського районного нотаріального округу Хмельницької області Огородник Л.Ю. та зареєстровано в реєстрі за №4063.
На спадкове майно ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 видані свідоцтва про право на спадщину за законом.
Таким чином, спадщину померлого ОСОБА_3 в межах розміру спадщини, на яку за життя він мав право, прийняли його дружина та доньки, які є спадкоємцями першої черги.
Згідно зі ст.ст. 1216 - 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування, перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах. У такому разі відбувається зміна суб'єктного складу у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного із їх учасників.
Основною метою універсального правонаступництва є збереження стабільності цивільного обороту за допомогою забезпечення заміни третіми особами особи, яка вибула зі складу учасників цивільного обороту.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.
Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
При цьому, необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття.
Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.
З урахуванням зазначеного вище, спадщину ОСОБА_3 прийняли його дружина ОСОБА_1 та доньки ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , а кожен із них успадкував по 1/3 частці чітко визначеного спадкового майна, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом (містяться в матеріалах справи).
Водночас апелянтка посилається на те, що до неї як спадкоємця перейшло право вимоги за борговою розпискою від 27.02.2021, складеною спадкодавцем ОСОБА_3 . Разом з тим, на підтвердження прийняття спадщини у частині саме грошової вимоги за вказаною розпискою апелянтом не подано жодних належних і допустимих доказів.
Колегія суддів звертає увагу, що факт прийняття спадщини повинен бути підтверджений відповідними доказами, які свідчать про прийняття спадкоємцем конкретного спадкового майна або майнового права. Водночас матеріали справи не містять доказів того, що право вимоги за борговою розпискою було включене до складу спадкового майна, прийнятого ОСОБА_1 .
Наданий апелянтом договір про поділ спадкового майна також не підтверджує переходу до неї права вимоги за вказаною борговою розпискою, оскільки зі змісту цього договору вбачається, що предметом поділу між спадкоємцями було визначене майно спадкодавця і такий договір не містить жодних посилань на боргову розписку від 27.02.2021, а також не визначає, кому зі спадкоємців перейшло відповідне майнове право.
Таким чином, апелянткою не доведено, що вона набула статусу кредитора боржника саме як спадкоємець у частині грошових вимог за борговою розпискою, а отже - не підтверджено її процесуальну та матеріально-правову правосуб'єктність у цій частині.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність належних доказів переходу до ОСОБА_1 права вимоги за борговою розпискою та, відповідно, про відсутність підстав для визнання заявлених грошових вимог у процедурі банкрутства.
З урахуванням викладеного, за відсутності належних і допустимих доказів набуття ОСОБА_1 права вимоги за борговою розпискою від 27.02.2021 у порядку спадкування, питання дійсності, реальності укладення договору позики, правової природи боргової розписки, а також доводи апелянта щодо підтвердження нею факту отримання боржником грошових коштів є похідними від встановлення права вимоги.
Відтак суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки борговій розписці та аргументам апеляційної скарги, викладеним у цій частині, оскільки відсутність доказів переходу права вимоги виключає необхідність розгляду зазначених доводів по суті.
Відповідно ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив подані докази, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання заявлених грошових вимог. Самі по собі твердження апелянта про неправильність висновків суду не підтверджені належними і допустимими доказами та зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, то оскаржувана ухвала суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.
Керуючись ст. 11, 74, 129, 269 - 270, 275 - 276, 281 - 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 12.06.2024 у справі №921/672/21 - без змін.
2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.
Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області.
Головуючий суддя О.І. МАТУЩАК
Судді Н.М. КРАВЧУК
О.С. СКРИПЧУК