Справа №369/17085/21
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/5404/2024
27 грудня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» - адвоката Васюка Миколи Миколайовича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 травня 2022 року (суддя Дубас Т.В.) у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
1 грудня 2021 року позивач звернувся суду з позовом про стягнення з відповідачки заборгованості згідно договору № 101/26-2019 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, комунальних та додаткових послуг від 28 жовтня 2019 року за період з 28 жовтня 2021 року по 30 жовтня 2021 року у розмірі 13 171грн 89 коп.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідачка є власником квартири АДРЕСА_1 , а також є споживачем житлово-комунальних послуг. 28 жовтня 2019 року між ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» та ОСОБА_1 було укладено договір № 101/26-2019 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, комунальних та додаткових послуг від 28 жовтня 2019 року.
Позивач посилався на те, що відповідно до умов договору надає відповідачці послуги з управління спільним майном багатоквартирного будинку тощо, послуги з централізованого постачання і водовідведення холодної та гарячої води, послуги з централізованого опалення, компенсацію вартості спожитої електроенергії, забезпечення утримання служби адміністраторів (консьєржів) в будинку та/або контрольно-пропускних постів до будинку, контрольно-пропускних пунктів в'їзду на територію, патрульної служби в будинку і на території, інші додаткові послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які не увійшли до тарифу, у зв'язку із домовленістю сторін про отримання споживачем послуг, що не враховані у структурі, періодичності та строках надання послуг, затверджених органами місцевого самоврядування.
Позивач зазначав, що на даний час відповідачка користується житлово-комунальними послугами, які надаються на підставі Договору, однак, згідно довідки від 27 листопада 2021 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» складає 13 171грн 89 коп.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 травня 2022 року позов залишено без задоволення.
У поданій апеляційній скарзі представник ТОВ «Управляюча компанія «Одеський
бульвар» - адвокат Васюк М.М. просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким закрити провадження у справі, повернути позивачу сплачений судовий збір при подачі позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Представник позивача зазначає, що після відкриття провадження у даній справі відповідачкою 3 грудня 2021 року було сплачено заборгованість у повному обсязі, у зв'язку з чим 16 січня 2022 року позивачем було подано до суду заяву про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1. ст. 255 ЦПК України.
Представник позивача посилається на те, що відповідачка, у порушення умов укладеного з позивачем договору, не повідомила останнього про зміну власника, що позбавило можливості позивача пред'явити позов до належного відповідача, однак суд першої інстанції не був позбавлений можливості залучити до участі у справі співвідповідачем нового власника квартири.
Представник позивача вважає, що апеляційний суд може усунути допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права і залучити до участі у справі нового власника квартири - ОСОБА_2 .
Представник позивача посилається на те, що судом першої інстанції порушено ряд процесуальних норм щодо не розгляду заяви позивача про закриття провадження у справі та невірно досліджено довідку від 27 листопада 2021 року.
Представник позивача вважає, що суд першої інстанції повинен був закрити провадження у справі щодо відповідачки в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з січня 2021 року по 15 березня 2021 року у розмірі 3 593,68грн та повернути в цій частині судовий збір.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 28 жовтня 2019 року між ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» та ОСОБА_1 укладений договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком та прибудинкової території, комунальних та додаткових послуг.
За умовами договору товариство зобов'язалося надавати послуги з управління спільним майном багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , комунальні послуги та додаткові послуги, а ОСОБА_1 , як власник квартири 101 у зазначеному будинку, зобов'язалася щомісячно оплачувати надані послуги із розрахунку 6,85грн за 1 кв.м загальної площі квартири за послуги з управління та 211,78грн за квартиру за додаткові послуги, комунальні послуги оплачуються окремо згідно з умовами цього договору.
Згідно довідки позивача за період з грудня 2020 року по 27 листопада 2021 року заборгованість відповідачки за сплату послуг з утримання житла та комунальних послуг становить 13 171грн 89коп.
16 січня 2022 року представник позивача подав до суду заяву про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, посилаючись на те, що згідно довідки від 16 січня 2022 року відповідачка сплатила заборгованість, тому відсутній предмет спору. Також представник позивача просив повернути позивачу сплачений судовий збір у розмірі 2 270грн.
Згідно наданої суду довідки від 16 січня 2022 року, заборгованість у розмірі 13 864,54грн сплачена 3 грудня 2021 року.
Відповідно до договору дарування квартири, посвідченого державним нотаріусом Узинської міської державної нотаріальної контори Київської області Малькевич Л.В. 16 березня 2021 року, ОСОБА_1 подарувала квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 . Відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
внесено 16 березня 2021 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, так як відповідачка подарувала квартиру своєму сину, тому він є належним відповідачем за пред'явленими позовними вимогами, однак, позивач не звертався до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача.
Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги».
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» врегульовано, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належить, зокрема, послуга з управління багатоквартирним будинком.
Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком
Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Відповідно до статті 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року передбачено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Згідно з пунктом 10 статті 7 Закону співвласники багатоквартирного будинку зобов'язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Відповідно до статті 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів,
а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України (далі - Правила).
Згідно з пунктом 7 зазначених Правил власник квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
За правилами частини четвертої статті 319, статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З наданих суду документів вбачається, що відповідачка уклала з позивачем договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком та прибудинкової території, комунальних та додаткових послуг, за умовами якого зобов'язалася щомісячно не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, сплачувати щомісячну плату за надання послуг з управління, додаткових послуг та комунальних послуг.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що з грудня 2020 року відповідачка своїх обов'язків не виконувала, щомісячні платежі не вносила, у зв'язку із чим виникла заборгованість.
3 грудня 2021 року заборгованість була погашена.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК Українивизначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 зроблено висновок, що суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття
«спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України) дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Згідно довідки позивача від 16 січня 2022 року заборгованість, розмір якої був зазначений у позовній заяві, сплачена повністю, отже, між сторонами не залишилося неврегульованих питань, а відтак суд першої інстанції повинен був врахувати заяву представника позивача та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Крім того, суд повинен був врахувати, що заборгованість виникла з грудня 2020 року, тобто ще до відчуження відповідачкою квартири, а відтак висновок суду про те, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем за даними позовними вимогами є помилковим.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.
Разом з цим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення клопотання представника позивача про залучення до участі у справі співвідповідачем ОСОБА_2 , оскільки діючі норми процесуального права такого права суду апеляційної інстанції не надають.
Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною третьою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Враховуючи, що заява про закриття провадження у справі представником позивача подана у зв'язку із погашенням відповідачкою заборгованості, провадження у справі було відкрито ухвалою суду 2 грудня 2021 року, а заборгованість сплачена 3 грудня 2021 року, отже з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 270грн.
Згідно ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю у зв'язку із відсутністю предмета спору на час постановлення судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у сумі 3 405грн.
Керуючись статтями 255, 367, 369, 374, 377, 381-382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» - адвоката Васюка Миколи Миколайовича задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 травня 2022 року скасувати, провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закрити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає у АДРЕСА_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар», ЄДРПОУ 43012920, яке знаходиться у Київській області, с. Новосілки, вул. Приміська, 26, офіс 5, судовий збір у сумі 5 675грн.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук