Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
Вступна та резолютивна частини
13.12.2010 р. Справа № 2а-7890/10/1470
м. Миколаїв
11:05
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Клець Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Монарх»
до відповідачаДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва
за участю представників:
позивач: Щедров Є.В.
відповідач: Марченко О.О.
про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 11.08.10 №0021702350.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 11.08.10 №0021692350 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 124074 гривень за не ведення обліку товарів.
4. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя В.В. Біоносенко
Іменем України
13 грудня 2010 р. справа № 2а -7890/10/1470
м. Миколаїв
11:05
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Клець Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Монарх»
до відповідачаДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва
за участю представників:
позивач: Щедров Є.В.
відповідач: Марченко О.О.
про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій
Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування рішень відповідача про застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за не ведення обліку товарних запасів на суму 124074 гривень та не оприбуткування готівкових коштів на суму 10495 гривень.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що підприємством ведеться облік товарів за допомогою автоматизованої системи «1С:Бухгалтерія», а вимоги податківців під час перевірки не ґрунтуються на законодавстві. Також, податківцями невірно зроблений висновок про не оприбуткування готівки, хоча вона була здана до банку в цей же день.
Відповідач позов не визнав, в його задоволенні просив відмовити.
Дослідивши надані докази (пояснення сторін, письмові докази) та вислухавши промови сторін, суд дійшов до таких висновків.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Монарх»зареєстровано виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 25.02.00 (арк.спр.28).
ТОВ «Монарх»здійснює підприємницьку діяльність у однойменному ресторані за адресою вул. Адмірала Макарова, 60, м. Миколаїв.
24.07.10 працівники податкового органу провели перевірку зазначеної господарської одиниці - ресторану, що належить ТОВ «Монарх».
Актом №0433/14/00/23/30826635 від 26.07.10 зафіксовано правопорушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»: 1) не проведення розрахункової операції через РРО; 2) не забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків; 3) ведення з порушення вимог законодавства обліку товарних запасів; 4) реалізація алкогольних напоїв без відповідної ліцензії; 5) неповне оприбуткування готівкових коштів.
Зазначений факт відповідачем кваліфіковано як порушення вимог п. 11, 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та як правопорушення, передбачені ст.17, ст.21 Закону.
Рішенням №0021692350 від 11.08.10 уповноваженою особою відповідача до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 132892 гривень (арк.спр.20).
Рішенням №0021702350 від 11.08.10 уповноваженою особою відповідача до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 10495 гривень (арк.спр.21)
Частину правопорушень позивач визнав та не оскаржує.
Позивачем заперечується лише застосування штрафних санкцій за ведення з порушенням вимог законодавства обліку товарних запасів та неповне оприбуткування готівкових коштів.
Щодо конкретних правопорушень суд досліджував аргументи, заперечення та докази сторін стосовно кожного правопорушення окремо.
1. Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.
Тобто, п.12 ч.1 ст.3 Закону є відсильною нормою і може застосовуватися лише при наявності інших правових норм, які передбачають такий порядок ведення обліку товарних запасів.
Аналогічним чином сформульована диспозиція ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»: фінансова санкція застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання.
За таких обставин, на думку суду, обов'язковою умовою притягнення до юридичної відповідальності за ст.21 Закону є наявність встановленого законодавством порядку обліку товарів за місцем їх зберігання та реалізації.
Відповідно до ст.6 Закону, облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.
Питання обліку та звітності юридичних осіб врегульовано Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також наказами Міністра фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»(всього 34 накази за різними позиціями обліку).
Жодним з цих нормативно-правових актів порядок обліку товарів саме за місцем їх реалізації не встановлений. Навіть у Положенні (стандарту) бухгалтерського обліку №9 «Запаси»не передбачається документів, за якими товари обліковуються за місцем реалізації.
Разом з тим, нормативна визначеність необхідного обсягу документів обліку на товар, що реалізується, який повинен бути на місці реалізації, є обов'язковою умовою для притягнення до юридичної відповідальності за ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Натомість, у зазначеному випадку, податківці визначали порушення ведення обліку товарів позивачем лише за власним суб'єктивним критерієм, а також згідно з «Алгоритмом проведення перевірки із використанням Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари», який затверджений наказом ДПА України №184 від 09.04.09.
Зазначений Алгоритм в Міністерстві юстиції України не зареєстрований, а тому для платника податків не є обов'язковим.
Вимоги податківців про надання на місці реалізації товарних накладних на товар, що реалізується, не тільки не ґрунтуються на законодавстві, а взагалі позбавлені будь-якого логічного сенсу. Сама по собі товарна накладна не є документом суворої звітності, складається у довільній формі, не передбачає якоїсь особливої процедури реєстрації та її справжність не може бути перевірена лише на місці реалізації товару.
Дослідити справжність товарних накладних, а також факт обліку товарів, що реалізуються, можливо лише перевіривши документи синтетичного та аналітичного обліку, бухгалтерську звітність підприємства, дослідивши Головну книгу підприємства.
Без дослідження цього та відсутності передбаченого законодавством порядку обліку за місцем реалізації товару, дійти висновку про порушення підприємством вимог п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» неможливо.
В судовому засіданні представник позивача надав суду копії первинних документів (арк.спр.24) на товар, який зазначений в описі (арк.спр.22).
Тобто, зазначений у Акті перевірки товар був облікований у передбаченому законодавством порядку.
Те, що податківці не дослідили ці документи та не врахували їх під час формування своїх висновків, пояснюється, в першу чергу, поверховістю перевірки, її неповнотою та стрімким характером її проведення.
Фактично податківці обмежилися лише перевіркою торгівельного залу в ресторані. Безпосередньо перевірку бухгалтерії підприємства, де зберігаються документи обліку та бухгалтерські документи, податківці не здійснили.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
2. Під час перевірки податківцями встановлено, що в КОРО мається фіскальний звітний чек від 23.07.10 на суму 2099 гривень, але відсутній запис у розділі 2 щодо нього (арк.спр.19).
Окрім цього, в цей же день, 23.07.10 ці 2099 гривень були проведені по касовій книзі підприємства та здані до банку (арк.спр.37-38).
Суд не погоджується з висновками відповідача, що зазначені дії позивача можливо кваліфікувати як «неоприбуткування готівкових коштів».
Відповідач правильно посилається на ч.3 п.2.6. Положення, відповідно до якого «у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК)», але невірно тлумачить цю норму.
Недодержання позивачем вимог щодо щоденного виконання записів про рух готівки та суми розрахунків не є підставою для висновку щодо не оприбуткування готівки у касі підприємства.
Згідно вимог п.7.16, 7.19 Положення під час перевірки органами контролю повного і своєчасного оприбуткування коштів, що надійшли до каси від здійснення господарської діяльності, записи в касовій книзі звіряються за сумами та строками з даними відповідних прибуткових касових ордерів (із залученням у разі потреби таких виправдних документів: розрахункових документів, квитанцій до прибуткових касових ордерів, рахунків-фактур, товарно-транспортних і податкових накладних тощо). Перевіряється також проведення записів щодо реєстрації зазначених ордерів (за сумами і датами) у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів; під час перевірки органи контролю мають брати до уваги те, що за наявності в касі підприємства готівки, яка не підтверджена прибутковими касовими ордерами, вона вважається неоприбуткованою в касі та зараховується в дохід підприємства.
Саме та обставина, що перевіряючі змогли під час перевірки встановити точну суму та дату надходжень готівкових коштів за 23 липня 2010 року, без проведення інвентаризації, перевірки інших документів, а лише на підставі книги обліку розрахункових операцій, є підтвердженням того факту, що ці кошти вже були оприбутковані та не приховувалися позивачем від оподаткування.
А враховуючи, що вони ще і були проведені по касовій книзі підприємства, на них виписувалися касові ордери та вони в цей же день 23.07.10 були здані до банківської установи, твердження відповідача про їх не оприбуткування є непереконливим.
Відповідно до п.7.4 «Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок», який затверджений наказом ДПА України №614 від 01.12.00, використання КОРО, зареєстрованої на господарську одиницю, передбачає:
- наявність книги ОРО в господарській одиниці, на яку ця книга зареєстрована, або на місці проведення розрахунків;
- здійснення записів про реквізити розрахункових квитанцій до початку використання розрахункової книжки та безпосередньо після закінчення її використання у межах робочого дня чи зміни;
- щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.
Тобто, невиконання позивачем щоденних записів про рух коштів може бути кваліфіковано як невикористання книги обліку розрахункових операцій, тобто правопорушення передбачено п.3 ч.1 ст.17 Закону, але не як неоприбуткування.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 11.08.10 №0021702350.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 11.08.10 №0021692350 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 124074 гривень за не ведення обліку товарів.
4. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя В.В. Біоносенко
Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 17.12.10
Суддя В.В. Біоносенко