Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
Вступна та резолютивна частини
13.12.2010 р. Справа № 2а-7766/10/1470
м. Миколаїв
10:45
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Клець Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Норок»
до відповідача-1Державної податкової адміністрації у Миколаївській області
до відповідача-2Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва
за участю представників:
позивач: Тарасенко Є.В.
від відповідача 1: не з'явився
відповідач 2: Марченко О.О.
про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 28.10.10 №0026022350 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ «Норок» за неведення обліку товарних запасів на суму 21590 гривень.
3. В решті позову відмовити.
4. Судові витрати: сплату збору у розмірі 3,4 гривень покласти на позивача.
5. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя В.В. Біоносенко
Іменем України
13 грудня 2010 р. справа № 2а -7766/10/1470
м. Миколаїв
10:45
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Клець Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Норок»
до відповідача-1Державної податкової адміністрації у Миколаївській області
до відповідача-2Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва
за участю представників:
позивач: Тарасенко Є.В.
від відповідача 1: не з'явився
відповідач 2: Марченко О.О.
про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій
Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій податкового органу по проведенню перевірки та скасування рішення про застосування штрафних санкцій у розмірі 23955 гривень.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував порушенням податківцями порядку проведення перевірок, а також відсутності у нього обов'язку вести облік товарів за місцем реалізації.
Відповідач позов не визнав, зазначив, що обов'язок ведення обліку передбачений п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», виключень для позивачки Закон не передбачає.
Дослідивши надані докази (пояснення сторін, письмові докази) та вислухавши промови сторін, суд дійшов до таких висновків.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Норок», окрім іншого, здійснює свою торгову діяльність в кафетерії за адресою вул. Радянська, 4, м. Миколаїв.
11.09.10 працівники податкового органу провели перевірку зазначеного кафетерію, який належить ТОВ «Норок».
Актом №0600/14/00/23/13843355 від 14.09.10 зафіксовано правопорушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»: 1) порушено режим попереднього програмування РРО; 2) незабезпечено відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків на суму 388 гривень; 3) ведення обліку товарних запасів з порушенням встановленого порядку на суму 10795 гривень; 4) незабезпечення зберігання фіскального звітного чеку 9860 від 29.10.09.
Зазначені факти відповідачами кваліфіковано як порушення вимог п. 4, 11, 12,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та як правопорушення, передбачені п.3, 4 ст.17, ст.21, 22 Закону.
Рішенням №0026022350 від 31.08.10 уповноваженою особою відповідача до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 23955 гривень (арк.спр.19).
Суд не погоджується з аргументами позивача про відсутність підстав для проведення перевірки та її незаконність загалом.
Стаття 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»серед повноважень податкової служби окремо розрізняє повноваження щодо перевірок пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (п.1 ст.11) та контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону (п.2 ст.11).
Відповідно до ст.ст.8, 9, 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»перевірка правильності нарахування і сплати податків і зборів та контроль за порядком проведення готівкових розрахунків також віднесені до різних функцій податкових органів.
Стаття 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»стосується перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), а тому обмеження, встановлені в цій статті, стосуються лише саме цих перевірок.
Статтею 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Обов'язку податкового органу за 10 днів попереджати суб'єкта підприємницької діяльності про проведення перевірки щодо порядку проведення готівкових розрахунків, обігу готівки, та наявності торгових патентів та ліцензій не передбачено ні Законом України «Про державну податкову службу в Україні», ні Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Щодо конкретних правопорушень суд досліджував аргументи, заперечення та докази сторін стосовно кожного правопорушення окремо.
1. Відповідно до п.11 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.
Пунктом 6 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачені фінансові санкції у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.
Позивач в судовому засіданні загалом визнав, що використовував РРО без режиму попередньо програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості щодо коняку «Шабо Шабський»та «Шабо VSOP», але пояснював це незручністю та недоцільністю у зв'язку з тим, що зазначений коньяк одного виробника, одного обсягу та однієї ціни. Розмежування цих однакових за всіма параметрами, окрім назви, товарів буде дуже незручно та недоцільно.
Суд не погоджується з аргументами позивача, так як обов'язок використовувати РРО у режимі попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості, прямо передбачений законодавством, і його невиконання не може бути пояснено недоцільністю та незручністю.
Факт проведення позивачем розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості, суд вважає доведеним.
Штрафні санкції податковим органом обраховані правильно.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволені позову в цій частині.
2. Відповідно до п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.
Статтею 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
11.09.10 на вимогу співробітників податкової служби продавцем позивача ОСОБА_3 проведено перерахунок готівкових коштів, які знаходяться на місці проведення розрахунків. Продавцем самостійно визначена сума готівки у розмірі 398 гривень (арк.спр.24).
Відповідно до роздрукованого на час перевірки звіту РРО (арк.спр.23), сума розрахунків дорівнює 10 гривень.
Таким чином, сума невідповідності готівкових коштів на час перевірки складає 388 гривень (398-10= 388).
Враховуючи, що ця сума самостійно була визначена працівником позивачки, суд вважає, що вона на даний час позбавлена можливості її заперечувати. Щодо можливої плутанини між готівковими коштами двох різних суб'єктів підприємницької діяльності, суд вважає, що якщо позивач обрав саме такий спосіб реалізації товарів (послуг), то і на нього покладено обов'язок розмежування обліку та розрахункових операцій між цими суб'єктами господарювання.
Факт не забезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, суд вважає доведеним.
Штрафні санкції податковим органом обраховані правильно.
В задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
3. Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.
Тобто, п.12 ч.1 ст.3 Закону є відсильною нормою і може застосовуватися лише при наявності інших правових норм, які передбачають такий порядок ведення обліку товарних запасів.
Аналогічним чином сформульована диспозиція ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»: фінансова санкція застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання.
За таких обставин, на думку суду, обов'язковою умовою притягнення до юридичної відповідальності за ст.21 Закону є наявність встановленого законодавством порядку обліку товарів за місцем їх зберігання та реалізації.
Відповідно до ст.6 Закону, облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.
Питання обліку та звітності юридичних осіб врегульовано Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також наказами Міністра фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»(всього 34 накази за різними позиціями обліку).
Жодним з цих нормативно-правових актів порядок обліку товарів саме за місцем їх реалізації не встановлений. Навіть у Положенні (стандарту) бухгалтерського обліку №9 «Запаси»не передбачається документів за якими товари обліковуються за місцем реалізації.
Разом з тим, нормативна визначеність необхідного обсягу документів обліку на товар, що реалізується, який повинен бути на місці реалізації, є обов'язковою умовою для притягнення до юридичної відповідальності за ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Натомість, у зазначеному випадку, податківці визначали порушення ведення обліку товарів позивачем лише за власним суб'єктивним критерієм, а також з згідно з «Алгоритмом проведення перевірки із використанням Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари», який затверджений наказом ДПА України №184 від 09.04.09.
Зазначений Алгоритм в Міністерстві юстиції України не зареєстрований, а тому для платника податків не є обов'язковим.
Вимоги податківців про надання на місці реалізації товарних накладних на товар, що реалізується, не тільки не ґрунтуються на законодавстві, а взагалі позбавлені будь-якого логічного сенсу. Сама по собі товарна накладна не є документом суворої звітності, складається у довільній формі, не передбачає якоїсь особливої процедури реєстрації та її справжність не може бути перевірена лише на місці реалізації товару.
Дослідити справжність товарних накладних, а також факт обліку товарів, що реалізуються, можливо лише перевіривши документи синтетичного та аналітичного обліку, бухгалтерську звітність підприємства, дослідивши Головну книгу підприємства.
Без дослідження цього та відсутності передбаченого законодавством порядку обліку за місцем реалізації товару, дійти висновку про порушення підприємством вимог п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» неможливо.
В судовому засіданні представник позивача надав суду копії первинних документів (арк.спр.20) на товар, який зазначений в описі.
Тобто, зазначений у Акті перевірки товар був облікований у передбаченому законодавством порядку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
4. Відповідно до п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Пунктом 4 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачені фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.
Актом перевірки зафіксовано відсутність в КОРО фіскального звітного чеку від 29.10.09.
Позивач цей факт визнав. В судове засідання зазначений фіскальний звітний чек позивачем надано не було.
За таких обставин суд дійшов висновку, що в цій частині позову також належить відмовити.
Позов задовольнити частково, визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 28.10.10 №0026022350 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ «Норок»за неведення обліку товарних запасів на суму 21590 гривень
Судові витрати покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 28.10.10 №0026022350 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ «Норок»за неведення обліку товарних запасів на суму 21590 гривень.
3. В решті позову відмовити.
4. Судові витрати: сплату збору у розмірі 3,4 гривень покласти на позивача.
5. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя В.В. Біоносенко
Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 17.12.10
Суддя В.В. Біоносенко