Справа №949/2390/25
24 грудня 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області в складі
головуючого - судді: Оборонової І.В.,
за участю секретаря: Волкодав А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Дубровицький відділ державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови №769 від 26 червня 2025 року про накладення адміністративного стягнення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Дубровицький відділ державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № 769 від 26 червня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова № 769 від 26 червня 2025 року, винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , є протиправною та винесена з істотним порушенням вимог законодавства, без дотримання процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, без належного повідомлення позивача про розгляд справи, без забезпечення права на захист, а також без доведення наявності в його діях події та складу адміністративного правопорушення. Також вказує, що копія зазначеної постанови йому не вручалась, про дату, час і місце розгляду справи він повідомлений не був, у розгляді справи участі не брав, пояснень не надавав, у зв'язку з чим був фактично позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права, передбачені законодавством. Окрім того зазначає, що про існування вказаної постанови дізнався лише після вчинення виконавчих дій органом державної виконавчої служби, що, на його переконання, свідчить про порушення принципів правової визначеності та законності.
Ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 03 листопада 2025 року адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також встановлено відповідачу строк для подання письмового відзиву на позовну заяву відповідно до вимог ст.162 КАС України. Крім того, вказаною ухвалою визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 та поновлено строк звернення до адміністративного суду з позовом (а.с. 15).
Від позивача до початку розгляду справи надійшла заява про розгляд справи без його участі, у якій він позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду справи, у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив (а.с.18,28). У встановлений ухвалою строк відповідач відзив на позовну заяву не подав, будь-яких письмових заперечень чи доказів на спростування доводів позивача до суду не надав, клопотань про продовження строку або повідомлень про поважні причини неподання відзиву не надходило.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином (а.с.17).
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Дослідивши всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами ч.2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частина друга статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що 26 червня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 769, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн (а.с. 11-12).
Із змісту постанови вбачається, що сутність інкримінованого позивачу правопорушення відповідач визначив як порушення правил військового обліку, яке, за твердженням посадової особи, полягало у неприбутті позивача о 09 год. 00 хв. 18 листопада 2024 року за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення військово-облікових даних без поважних причин, чим, на думку відповідача, порушено вимоги підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, а також вимоги частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з чим дії позивача кваліфіковано за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
24 вересня 2025 року Державним виконавцем Дубровицького відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за постановою №769 від 26 вересня 2025 року відкрито виконавче провадження (а.с.8).
Перевіряючи оскаржувану постанову суб'єкта владних повноважень на предмет її прийняття на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з дотриманням принципів обґрунтованості, безсторонності, добросовісності, пропорційності та права особи на участь у процесі прийняття рішення, суд установив таке.
Як визначено статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 1 ст. 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними та резервістами правил військового обліку.
Відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в умовах особливого періоду тягне за собою накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Водночас приміткою до статті 210 КУпАП встановлено, що положення статей 210 та 210-1 цього Кодексу не застосовуються, якщо існує можливість отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного або резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Статтями 17 та 65 Конституції України установлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
24 лютого 2022 року відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні встановлено ввести воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжено.
Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань було оголошено проведення в Україні загальної мобілізації.
Відповідно до Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року.
Із початком широкомасштабної військової агресії рф фундаментальні національні інтереси, які полягають у збереженні суверенітету, територіальної цілісності і незалежності, що є засадничими умовами реалізації права Українського народу на самовизначення та збереження держави Україна, викликали потребу у невідкладній повній мобілізації оборонних ресурсів для забезпечення відсічі агресору, в тому числі громадян України, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації або можуть бути залучені в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт.
За визначенням статті 1 даного Закону, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частинами 1-2 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Приписами статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» закріплено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
У відповідності до абзаців 2 та 4 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані, зокрема:
- з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно абзацу 8 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Частиною 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, окрім іншого: - прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів (абзац 3); - виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (абзац 6).
Вказаний обов'язок визначено також підпунктом 2 пункту 1 Додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів) затверджених Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
Згідно зі ст. 235 КУпАП адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч.1 ст. 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Позивач, звертаючись до суду із цим позовом, обставини, викладені в постанові про адміністративне правопорушення та в постанові про адміністративне правопорушення заперечив, вказав, що він не отримував повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що призовник, військовозобов'язаний або резервіст, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час, яких відповідачем суду надано не було.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560, в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови від 01.11.2024).
Вищевказаний Порядок визначає, зокрема, процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних, організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби, процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Згідно підпункту 1 пункту 27 Порядку №560, під час мобілізації громадяни викликаються з метою: до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
У відповідності до п. 28 Порядку №560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
За приписами пункту 34 Порядку №560, повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
Відповідно до підпункту 23 пункту 41 Порядку №560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Отже, обов'язковою умовою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП за порушення вимог п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 є встановлення факту належного оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі за №676/752/17, від 21.03.2019 року у справі за №489/1004/17, від 30.01.2020 року у за №205/7145/16-а.
Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Згідно зі статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа), який розглядає справу про адміністративне правопорушення, зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку підтверджуються наявність чи відсутність події правопорушення, винність особи та інші істотні обставини.
У даному випадку відповідачем не доведено факту належного та завчасного повідомлення позивача про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не підтверджено особисте отримання ним повістки або іншого документа, що покладав обов'язок з'явитися за викликом, не встановлено його обізнаності про дату, час і місце розгляду справи, а також не спростовано наявність поважних причин для неявки.
За таких обставин суд доходить висновку, що позивач був об'єктивно позбавлений можливості з'явитися за викликом, а отже будь-яка його вина у неявці є відсутньою, що виключає підтвердження факту порушення ним вимог законодавства та спростовує наявність у його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова не містить посилань на будь-які докази, передбачені статтею 251 КУпАП, у ній відсутні відомості про дослідження доказів, їх оцінку у сукупності та мотиви, з яких посадова особа дійшла висновку про доведеність вини позивача.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України, розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Згідно ч. 5 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень, серед інших, є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Водночас, в оскаржуваній постанові не зазначено доказів, що відповідач, як Держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних резервістів, не мав можливості отримати персональні дані позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційним системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, оскільки відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодекс не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у том числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками адміністраторами) яких є державні органи.
Будь-які докази про те, які саме відомості (персональні дані) не уточнено позивачем, які не могли бути одержані самостійно відповідачем по справі останнім суду не надано.
Відповідач, як держатель відповідного реєстру мав можливість перевірити та підтвердити всі необхідні відомості про особу позивача, враховуючи, що при винесені оскаржуваної постанови особу останнього встановлено через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем вживалися заходи щодо отримання персональних відомостей позивача в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.
Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право брати участь у розгляді справи, давати пояснення, подавати докази та користуватися правовою допомогою, а реалізація цих прав можлива лише за умови належного і своєчасного повідомлення про розгляд справи. Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, що позивачу була реально забезпечена така можливість, у зв'язку з чим він був фактично позбавлений права на захист, що є істотним порушенням процесуальних гарантій.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 року у справі за №537/4012/16-а, від 08.11.2018 року у справі за №201/12431/16-а), від 23.10.2018 року у справі за №743/1128/17), від 15.11.2018 року у справі за №524/7184/16-а).
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, обов'язок доказування правомірності рішення суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта.
Проте відповідачем не подано відзиву на позовну заяву, у якому могли б бути наведені відповідні заперечення та належні і допустимі докази, які б підтверджували правомірність винесення постанови № 769 від 26 червня 2025 року та наявність у діях позивача події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, та стандарту доведення «поза розумним сумнівом», усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, суд вважає, що в даній ситуації не знайшов свого підтвердження той факт, що позивач порушив Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що дає підстави стверджувати про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, коли всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь згідно ст. 62 Конституції України.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Суд також виходить із принципу презумпції невинуватості, який є складовою принципу верховенства права та застосовується не лише у кримінальному, а й у провадженні у справах про адміністративні правопорушення. Зазначений принцип означає, що особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення, доки її вину не буде доведено у встановленому законом порядку належними, допустимими та достатніми доказами.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи, повноти встановлення фактичних обставин справи, належності та допустимості доказів, а також дотримання процедури притягнення до адміністративної відповідальності тлумачаться на користь особи, яка притягається до такої відповідальності.
У даній справі наявні матеріали не усувають розумних сумнівів щодо факту належного повідомлення позивача, реальності інкримінованого порушення, а також дотримання відповідачем вимог процесуального закону, у зв'язку з чим такі сумніви відповідно до принципу презумпції невинуватості підлягають тлумаченню на користь позивача.
За відсутності належних та допустимих доказів вини особи притягнення її до адміністративної відповідальності є неприпустимим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що постанова № 769 від 26 червня 2025 року винесена з істотним порушенням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, без дотримання встановленої законом процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, без належного забезпечення позивачу права на захист, без з'ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також без підтвердження події та складу адміністративного правопорушення належними і допустимими доказами.
З урахуванням принципу презумпції невинуватості та стандарту доведення «поза розумним сумнівом», а також з огляду на те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, суд приходить до переконання, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП є необґрунтованим і незаконним, у зв'язку з чим оскаржувану постанову слід скасувати, провадження у справі - закрити, а позов - задоволити.
Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 139, 143, 241, 242, 244, 245, 246,255, 268-272, 286, 297 КАС України, ст. 210-1, 245, 251, 252, 254, 256, 258, 277, 277-2, 278, 280, 283, 293 КУпАП, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Дубровицький відділ державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови №769 від 26 червня 2025 року про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову № 769 від 26 червня 2025 року, винесену ІНФОРМАЦІЯ_4 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити у зв'язку з відсутністю в діях позивача події та складу адміністративного правопорушення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 29 грудня 2025 року о 16-30 год.
Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду
Рівненської області Оборонова І.В.