17 грудня 2025 року
справа № 761/14042/23
провадження № 22-з/824/1398/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1
відповідач - Акціонерне товариство «Таскомбанк»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року, постановлене під головуванням судді Пономаренко Н.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Таскомбанк» про розірвання договору, -
Позивач звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 грудня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 липня 2024 року залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року залишено без змін.
Представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 було подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового судового рішення та для залишення заяви без розгляду з огляду на наступне.
Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті (частина третя статті 259 ЦПК України).
Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, відповідно до наведених норм процесуального законодавства, стягнення судових витрат з іншої сторони можливе лише у випадку задоволення позову або апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року залишено без змін.
Таким чином, відповідно до положень статті 141 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу не підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 оскільки апеляційна скарга цієї сторони залишена без задоволення.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для ухвалення додаткового рішення відсутні, а тому у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись статтями 141, 246, 268, 270, 389 ЦПК України, суд-
Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 26 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді