Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
30 грудня 2025 року № 520/5801/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не дотримання вимог пункту 1 розділу ХХХ Порядку № 260 при розгляді заяви ОСОБА_1 , - законного представника неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , зареєстрованої за № 426-1 від 30.11.2023 року про виплату їй, як законному представнику неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , грошового забезпечення та додаткової винагороди загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , який є батьком неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , яка також знаходилась на його утриманні;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , зареєстровану за № 426-1 від 30.11.2023 року на отримання грошового забезпечення та додаткової винагороди загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 з урахуванням правових висновків, викладених у судовому рішенні та виплатити ОСОБА_1 - законному представнику неповнолітньої доньки ОСОБА_2 грошове забезпечення та додаткову винагороду загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 .
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначила, що оскільки є законним представником неповнолітньої доньки ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , то відповідно має право на грошове забезпечення та додаткову винагороду загиблого військовослужбовця.
Ухвалою суду від 17.03.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Від представника військової частини НОМЕР_2 до суду надійшов відзив, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, оскільки реалізація права позивача на отримання грошового забезпечення не кореспондує обов'язку військової частини НОМЕР_2 вирішувати спірні питання між спадкоємцями, які позивач мала вирішити самостійно відповідно до взятого на себе зобов'язання під час подання заяви на виплату грошового забезпечення загиблого молодшого сержанта ОСОБА_3 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 ( по стройовій частині) 3 275 від 22.09.2023 молодшого сержанта ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення.
10.10.2023 року ОСОБА_3 під час проходження служби у Збройних Силах України загинув, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 виданого 24.10.2023 року Другим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 321.
Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 12 регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України протокол №611 від 20.02.2024 року травма і причина смерті молодшого сержанта ОСОБА_3 пов'язані із захистом Батьківщини.
Відповідно до Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців», ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою та відповідним пакетом документів про виплату їй, як законному представнику неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , грошового забезпечення та додаткової винагорода загиблого батька дитини - ОСОБА_3 . Вказана заява зареєстрована у в/ч НОМЕР_2 30.11.2023 року за номером 416-1.
01 жовтня 2024 року ТВО начальника штабу-заступника командира в/ч НОМЕР_5 листом вих. № 613/15340 повідомив ОСОБА_1 про те, що військова частина НОМЕР_2 отримала пакет документів на отримання всіх належних видів грошового забезпечення загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 від повнолітньої доньки ОСОБА_4 вхідний номер 350/1 від 08.11.2023 року, повнолітньої доньки ОСОБА_5 вхідний номер 332/1 від 05.11.2023 та ОСОБА_1 за вхідним номером 426-1 від 30.11.2023 року.
Відповідачем 09.03.2025 року надано відповідь №2069/5/13-3500 на адвокатський запит, в якій повідомлено, що в порядку черговості право на отримання виплат матимуть громадянки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 після надання особисто до військової частини НОМЕР_2 документів, що засвідчують факт проживання з загиблим ОСОБА_3 , а в разі невстановлення факту спільного їх проживання з загиблим, право на отримання виплат матиме ОСОБА_1 ..
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з позовом.
Суд розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, виходив з такого.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України від 20.12.1991 р. № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в подальшому - Закон № 2011-XII), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 р. №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 р. за №745/32197 (в подальшому - Порядок №260).
Відповідно до положень Розділу ХХХ Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно, самовільно залишили військову частину (установу, організацію), місце служби або здійснили дезертирство), а також у разі їх смерті (загибелі), виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, військовою частиною, в якій військовослужбовець перебував на грошовому забезпеченні.
Відповідно до положень пунктів 2-3 Розділу ХХХ Порядку №260, у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей..
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - особам, зазначеним у пункті 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а у разі їх відсутності - включається до складу спадщини військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув).
Грошове забезпечення виплачується спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.
Компенсація за невикористані дні відпусток військовослужбовців, у разі їх загибелі (смерті), виплачується відповідно до Порядку виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток членам сімей військовослужбовців та поліцейських у разі їх загибелі (смерті), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2024 року № 37.
Відповідно до положень Порядку №884, за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Відповідно до положень пункту 4 Порядку 884 (у редакції чинній на момент звернення), виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Відповідно до пункту 4 Порядку №884, командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає заяву про виплату та додані до неї документи і приймає рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам або про відмову у виплаті грошового забезпечення.
Рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам приймається на підставі: документів, визначених у пункті 3 цього Порядку; інформації, отриманої з державних реєстрів; копії особистого розпорядження на випадок полону (за наявності).
Рішення про виплату або відмову у виплаті грошового забезпечення у письмовій формі доводиться до відома заявника протягом 15 календарних днів з дня подання заяви про виплату з обов'язковим зазначенням підстави у разі відмови у такій виплаті.
Відповідно до пункту 5 Порядку №884, у рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
Відповідно до пункту 7 Порядку №884, виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є донькою загиблого ОСОБА_3 , а відтак, має право на отримання грошового забезпечення за своїм батьком - ОСОБА_3 ..
Також суд зазначає, що законодавцем встановлено черговість членів сім'ї загиблого військовослужбовця, які мають право на отримання належних останньому, однак не отриманих на момент смерті виплат грошового забезпечення. Першочергове право на отримання грошового забезпечення має, зокрема дружина загиблого, в разі її відсутності - повнолітні діти, які проживали разом з загиблим військовослужбовцем за його життя, а також особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
Слід також зазначити, що за змістом ст.3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що до сім'ї своїх батьків, незалежно від місця проживання, належать лише діти. Однак, повнолітні діти, які створили свої сім'ї та мають своїх дітей, складають свою сім'ю.
Вказане узгоджується правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 07.02.2022 у справі № 368/963/20-ц.
Відтак, першочергове право на отримання грошового забезпечення має дружина загиблого, і лише в разі її відсутності повнолітні діти, які проживали разом з загиблим військовослужбовцем за його життя або законні представники (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку).
Тому виходячи із вищевказаних норм законодавства, право на отримання грошового забезпечення може бути виплачено, зокрема, повнолітнім дітям, які проживали разом з загиблим військовослужбовцем за його життя або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку).
Суд зазначає, що така юридична конструкція не передбачає черговості між дітьми загиблого військовослужбовця, а лише визначає умови за яких у повнолітніх дітей виникає право на відповідне грошове забезпечення.
Сполучник «або» визначає альтернативність отримувачів, а не їх черговість, тому посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 , як законний представник ОСОБА_2 (неповнолітньої доньки загиблого), здобуде право на отримання виплат у разі непідтвердження повнолітніми доньками ОСОБА_3 факту спільного проживання з батьком є помилковим.
Суд також наголошує, що Порядок №884 чітко визначає підстави за наявності яких військова частина вправі відмовити особам у отриманні грошового забезпечення за загиблим (зниклим безвісти) військовослужбовцем, а саме: подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку; подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку; подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку; з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Разом з тим, зазначена відповідачем у відповіді від 09.03.2025 підстава для відмови у визнанні права на виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , як законного представника ОСОБА_2 (неповнолітньої доньки загиблого) не передбачена Порядком №884.
Отже, ОСОБА_1 , як законний представник ОСОБА_2 (неповнолітньої доньки загиблого ОСОБА_3 ), має право на отримання грошового забезпечення за наслідком загибелі військовослужбовця, а відтак відмова позивачу у нарахуванні та виплаті належних видів грошового забезпечення (в інтересах неповнолітньої дитини) загиблого військовослужбовця від 09.03.2025 року №2069/5/13-3500 є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , зареєстровану за № 426-1 від 30.11.2023 року на отримання грошового забезпечення та додаткової винагороди загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 з урахуванням правових висновків, викладених у судовому рішенні та виплатити ОСОБА_1 - законному представнику неповнолітньої доньки ОСОБА_2 грошове забезпечення та додаткову винагороду загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , суд зазначає таке.
Згідно із п.п. 3, 4 Порядку №884, за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно із п. 6 Порядку №884, виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей, зокрема, військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженогонаказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі-Порядок №260), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Згідно з пунктом 8 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Суд зазначає, що розгляд заяв про виплату грошового забезпечення у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, розрахунок, нарахування та виплата належного розміру відповідних виплат належать до дискреційних повноважень військової частини.
Відтак, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , зареєстровану за № 426-1 від 30.11.2023 року на отримання грошового забезпечення та додаткової винагороди загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 з урахуванням правових висновків, викладених у цьому судовому рішенні.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати відмову Військової частини НОМЕР_2 від 09.03.2025 року №2069/5/13-3500 ОСОБА_1 (в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 ) у нарахуванні та виплаті належних видів грошового забезпечення (в інтересах неповнолітньої дитини) загиблого військовослужбовця, ОСОБА_3 ..
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , зареєстровану за № 426-1 від 30.11.2023 року на отримання грошового забезпечення та додаткової винагороди загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 з урахуванням висновків суду у цій справі.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 968 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень) 96 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.