8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"30" грудня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3803/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: фізичної особи - підприємця Дем'янової Олени Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),
до відповідачів:
першого відповідача - Держави Україна в особі Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (Україна, 61003, Харківська область, місто Харків, вулиця Кооперативна, будинок 12/14, код ЄДРПОУ 44045469)
другого відповідача - Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області (Україна, 61166, Харківська область, місто Харків, вулиця Бакуліна (теперішня назва топоніму - Єніна Євгенія, будинок 18, код ЄДРПОУ 37874947),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, правонаступником якого є: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета (Україна, 61200, Харківська область, місто Харків, майдан Павлівський, будинок 4, код ЄДРПОУ відсутній),
про стягнення грошових коштів,-
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ:
На розгляд Господарського суду Харківської області надійшов позов фізичної особи - підприємця Дем'янової Олени Миколаївни до Держави Україна в особі Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції, Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідачів - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, правонаступником якого є: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради, про стягнення з Державного бюджету України суми заборгованості в розмірі 173 277,33 грн, яка складається з: 100 391,70 грн безпідставно стягнутих коштів, 60 912,89 грн інфляційне збільшення, 11 972,74 грн штрафних санкцій 3% річних.
Позивач також просить покласти на Немишлянський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції судові витрати в розмірі 43 028,00 грн, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 40 000,00 грн та судовий збір в сумі 3 028,00 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2025 справа № 922/3803/25 була передана на розгляд судді Юрченко В.С.
29.10.2025, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3803/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз'яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - залучення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, правонаступником якого є: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета.
30.10.2025 до сектору суду через систему "Електронний Суд" від Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області надійшов відзив (вх. № 25255).
Одночасно у відзиві, поміж іншого, другий відповідач формує клопотання про витребування від Немишлянського ВДВС у місті Харкові СМУМЮ платіжні інструкції про перерахування коштів до державного та місцевого бюджету, що надійшли на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби в межах виконавчих проваджень ВП 57081134 та ВП57761825 від ФОП Дем'янова О.М.
06.11.2025 ухвалою суду прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відзив Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області (вх. № 25255 від 30.10.2025). Подальший розгляд справи № 922/3803/25 постановлено здійснювати із урахуванням долученого до матеріалів справи відзиву Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області (вх. № 25255 від 30.10.2025). Відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, що сформоване у відзиві (вх. №25255 від 30.10.2025), про витребування від Немишлянського ВДВС у місті Харкові СМУМЮ платіжних інструкцій в межах виконавчих проваджень ВП 57081134 та ВП57761825 від ФОП Дем'янова О.М. відповідно до частин 1,2 статті 81 ГПК України.
Судом, в порядку частини 4 статті 74 ГПК України витребувано у строк до 20 листопада 2025 року від Немишлянського ВДВС у місті Харкові СМУМЮ платіжні інструкції про перерахування коштів до державного та місцевого бюджету, що надійшли на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби в межах виконавчих проваджень ВП 57081134 та ВП57761825 від ФОП Дем'янова О.М.
11.11.2025 до сектору суду через систему "Електронний Суд" від Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції надійшов відзив (вх. № 26186).
Відзив не містив доказів його скерування іншим учасникам справи.
11.11.2025 до сектору суду через систему "Електронний Суд" від Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції надійшов відзив (вх. № 26216).
Відзив не містив доказів його скерування фізичній особі - підприємцю Дем'яновій Олені Миколаївні та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради.
12.11.2025 до сектору суду через систему "Електронний Суд" від Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції надійшов відзив (вх. № 26326).
Відзив не містив доказів його скерування іншим учасникам справи.
12.11.2025 до сектору суду через систему "Електронний Суд" від Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції надійшов відзив (вх. № 26358).
Відзив містив доказів його скерування фізичній особі - підприємцю Дем'яновій Олені Миколаївні та до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради.
14.11.2025 ухвалою суду прийнято до розгляду та долучено до матеріалів до розгляду в сукупності відзив Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (вх. № 26186, № 26216 від 11.11.2025 та вх. № 26326, № 26358 ід 12.11.2025). Подальший розгляд справи № 922/3390/25 постановлено здійснювати із урахуванням долученого до матеріалів справи в сукупності відзиву від Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (вх. № 26186, № 26216 від 11.11.2025 та вх. № 26326, № 26358 ід 12.11.2025).
06.11.2025 суд, в тому числі, в порядку частини 4 статті 74 ГПК України, витребував у строк до 20 листопада 2025 року від Немишлянського ВДВС у місті Харкові СМУМЮ платіжні інструкції про перерахування коштів до державного та місцевого бюджету, що надійшли на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби в межах виконавчих проваджень ВП 57081134 та ВП57761825 від ФОП Дем'янова О.М.
На виконання ухвали суду, 19.11.2025 від Немишлянського ВДВС у місті Харкові СМУМЮ через систему "Електронний Суд" надійшла заява (вх. № 26916), додатком якої є документи на підтвердження руху коштів в межах виконавчих проваджень ВП 57081134 та ВП57761825 від ФОП Дем'янова О.М. на користь Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, правонаступником якої є: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради.
24.11.2025 ухвалою суду прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи заяву з додатками від Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (вх. № 26916 від 19.11.2025). Подальший розгляд справи № 922/3803/25 постановлено здійснювати з урахуванням заяви з додатками від Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (вх. № 26916 від 19.11.2025).
25.11.2025 через систему "Електронний Суд" Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області сформовано клопотання (вх. №27468), яке суд розцінив як письмові пояснення, надане учасником справи в порядку статті 42 ГПК України.
28.11.2025 прийнято до розгляду із долученням до матеріалів справи письмові пояснення від Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області (вх. №27468 від 25.11.2025). Подальший розгляд справи постановлено здійснювати із урахуванням долучених до справи письмових пояснень від учасника справи.
Клопотання, в порядку частини сьомої статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
II.АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставне утримання в бюджеті України грошових коштів в розмірі 100 391,70 грн, сплачених фізичною особою - підприємцем Дем'яновою Оленою Миколаївною в межах виконавчих проваджень № 57081134 від 15.12.2020 та № 57761825 від 15.12.2020, відкритих на підставі постанов Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради № 13/1514/0/250-18-П від 25.05.2018 та № 39/2437/0/250-18-П від 05.09.2018 року, за наслідками їх скасування рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/5781/2020 від 13.09.2021, у зв'язку з чим вказані кошти мають бути повернуті позивачеві на підставі статті 1212 ЦК України.
Крім того, позивач заявив до стягнення також 60 912,89 грн інфляційного збільшення та 11 972,74 грн 3% річних, які нараховані на суму основного боргу у сумі 100 391,70 грн.
Позиція першого відповідача.
У відзиві на позов перший відповідач вказує про відсутність підстав для задоволення позову щодо Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції, оскільки стягнуті грошові кошти в межах ВП № 57081134 від 15.12.2020 та ВП № 57761825 від 15.12.2020, були перераховані до місцевого бюджету, на користь органу місцевого самоврядування - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради.
Таким чином, перший відповідач вважає, що він не набув майно за рахунок коштів позивача, а відтак вважає, що його дії не знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із тими негативними правовими наслідками, які на думку позивача, настали для нього.
Перший відповідач у відзиві також заявив заяву про застосування строку позовної давності, обґрунтовуючи її тим, що перебіг загального трирічного строку позовної давності почав свій перебіг з моменту набрання законної сили рішенням Харківського окружного адміністративного суду, яким було скасовано постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, від 25.05.2018 року, № 13/1514/0/250-18-П та від 05.09.2018 року № 39/2437/0/250-18-П, саме із 26.10.2021 року.
На думку першого відповідача, кінцевою датою строку позовної давності до якої Позивач мав право звернутись до суду із захистом своїх порушених майнових прав є 27.10.2024. В той же час позов скеровано до суду 22.10.2025 - тобто поза межами трирічного строку.
Позиція другого відповідача.
У відзиві на позов, другий відповідач заявляє про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, оскільки останній не набував та не зберігав у себе кошти позивача. Обґрунтовуючи це тим, що штрафи за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, згідно Кодексу України про адміністративні правопорушення, зараховуються до місцевого бюджету, а відтак належним відповідачем у цій справі є Держава в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради.
Щодо витрат виконавчого провадження, то другий відповідач зазначає, що ці витрати до Державного бюджету не зараховуються, оскільки використовуються територіальними органами Міністерства юстиції для покриття витрат органів державної виконавчої служби, згідно статті 42 Закону України «Про виконавче провадження».
Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів зарахування виконавчого збору та витрат виконавчого провадження саме до державного бюджету, другий відповідач наполягає, що ці витрати належить стягувати або з Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції або зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, як органів ВДВС, що мають централізовану бухгалтерію і саме на їх рахунок по спеціальному фонду власних надходжень Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що відкрий у Казначействі, зараховуються кошти витрат виконавчого провадження.
III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
Виклад обставин справи, встановлених судом.
25.05.2018 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради ухвалила Постанову № 13/1514/0/250-18-П про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (надалі - Постанова № 13). Цією Постановою № 13 було накладено на Фізичну особу-підприємця Дем'янову Олену Миколаївну штраф у сумі 63 432,00 грн.
Так само, 05.09.2018, Інспекція державного архітектурно-будівельного територіального контролю Департаменту контролю Харківської міської ради ухвалила Постанову № 39/2437/0/250-18- П (Постанова № 39), якою штраф за правопорушення у сфері містобудівної діяльності було накладено на Фізичну особу-підприємця Дем'янову Олену Миколаївну в сумі 27 615,00 грн.
На примусовому виконанні у Міжрайонному відділі державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебувало виконавче провадження № 57081134 з примусового виконання постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю ХМР Харківської області № 13/1514/0/250-18-17 від 25.05.2018, про стягнення з ФОП Дем'янової О. М. штрафу у розмірі 63 432,00 грн, виконавчого збору у розмірі 6 343,20 грн, та витрат виконавчого провадження у розмірі 120,00 грн.
Також, на примусовому виконанні у Міжрайонному відділі державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебувало виконавче провадження № 7761825 з примусового виконання постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю ХМР Харківської області № 39/2437/0/250-18-п від 25.05.2018, про стягнення з ФОП Дем'янової О. М. штрафу у розмірі 27615,00 грн., виконавчого збору у розмірі 2 761,00 грн та витрат виконавчого провадження у розмірі 120,00 грн.
Відповідно до квитанцій № 0.0.1940941312.1 від 14.12.2020 та №0.0.1940936366.1 від 14.12.2020 ФОП Дем'янова О.М. перерахувала на рахунок Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Харків) загальну суму грошових коштів в розмірі 100 391,70 грн, яка складається: сума штрафу 63 432,00 грн, сума штрафу 2 7615,00 грн, виконавчий збір 6 343, 20 грн, виконавчий збір 2 761,50 грн, витрати виконавчого провадження у розмірі 120,00 грн та 120,00 грн відповідно.
28.12.2020 на підставі платіжної інструкції № 4792 від 28.12.2020, орган ДВС перерахував грошові кошти в сумі 63 432,00 грн на рахунок місцевого бюджету Харківської міскої ради в рамках ВП № 57081134 з примусового виконання постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю ХМР Харківської області № 13/1514/0/250-18-17 від 25.05.2018.
Що стосується грошових коштів в рамках ВП № 57081134 у сумі 6 343,20 грн, то вони були перераховані на рахунок виконавчого збору, грошові коштів у сумі 69,00 грн були перераховані в якості витрат за користування АСВП, а грошові кошти у сумі 51,00 грн - перераховані на рахунок витрат виконавчого провадження.
Також, 29.11.2021 на підставі платіжної інструкції № 4834 від 29.11.2021, орган ДВС перерахував, грошові кошти в сумі 27 615,00 грн на рахунок місцевого бюджету Харківської міскої ради в рамках ВП № 7761825 з примусового виконання постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю ХМР Харківської області № 39/2437/0/250-18-п від 25.05.2018.
Що стосується грошових коштів у сумі 2761,50 грн, то вони були перераховані на рахунок виконавчого збору, грошові кошти у сумі 69,00 грн були перераховані на рахунок витрат за користування АСВП, а грошові кошти у сумі 51,00 грн - перераховані на рахунок витрат виконавчого провадження.
15.12.2020 року виконавчі провадження № 57081134 та №57761825 було закінчено на підставі фактичного виконання в повному обсязі відповідно Постанови № 13 та Постанови № 39, а саме у зв'язку зі стягненням з Позивача на користь Немишлянського відділу ДВС у місті Харкові Східного МУМЮ (м. Харків) 64 432,00 грн. та 27 615,00 грн. Також за зазначеними виконавчими провадженнями стягнено виконавчий збір у розмірі 6443,20 грн. та 2761,50 грн. відповідно, та витрати виконавчого провадження 120,00 грн. та 120,00 грн. Загальна стягнена сума складає 100 391,70 грн. (сто тисяч триста дев'яносто одна грн. 70 коп.). Даний факт підтверджується квитанціями № 0.0.1940941312.1 від 14.12.2020 року та № 0.0.1940936366.1 від 14.12.2020 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 року у справі № 520/5781/2020 визнано протиправними та скасовано постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради №13/1514/0/250-18-П від 25.05.2018 року та № 39/2437/0/250-18-П від 05.09.2018 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності ФОП Дем'янова О.М.
13.01.2022 ФОП Дем'янова О.М. через свого представника звернулась до Немишлянського відділу ДВС у м. Харкові Східного МУМЮ із заявою про видачу подання на повернення надмірно зарахованих до бюджету коштів, а саме суми штрафу у розмірі 27 615,00 грн, виконавчого збору у розмірі 2 760,50 грн та витрат виконавчого провадження у розмірі 120,00 грн, що були сплачені у ході примісового виконання постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради № 39/2437/0/250-18-П від 05.09.2018 у рамках ВП № 57761825.
13.01.2025 ФОП Дем'янова О.М. через свого представника звернулась до Немишлянського відділу ДВС у м. Харкові Східного МУМЮ із заявою про видачу подання на повернення надмірно зарахованих до бюджету коштів, а саме суми штрафу у розмірі 63 432,00 грн, виконавчого збору у розмірі 6 343,20 грн та витрат виконавчого провадження у розмірі 120,00 грн, що були сплачені у ході примісового виконання постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради №13/1514/0/250-18-П від 25.05.2018 у рамках ВП № 57081134.
У відповідь перший відповідач сформував лист від 24.11.2023 № 94469, де зазначив про відсутність у ДВС обов'язку з повернення в рамках виконавчих проваджень № 57081134 та № 57761825 грошових коштів, та вказав про право у ФОП Дем'янової О.М. звернутись до суду із заявою про поворот виконання рішення суду.
11.09.2025 року представник позивача звернувся до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради із заявою про повернення помилково перерахованих до бюджету коштів, шляхом звернення до Управління Державної казначейської служби у м. Харкові та сприяння у поверненні помилково зарахованих до Державного бюджету України коштів в рахунок оплати штрафів, накладених Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради №13/1514/0/250-18-П від 25.05.2018 та № 39/2437/0/250-18-П від 05.09.2018за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумі 63 432,00 грн та 27 615,00 грн відповідно.
11.09.2025 представник позивача звернувся до Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції із заявою про направлення до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області подання на повернення помилково зарахованих до Держаавног бюджету України коштів, а саме: за ВП № 57081134 63 432,00 грн штрафу, виконавчий збір у розмірі 6 343,20 грн та витрати виконавчог опровадження у розмірі 120,00 грн; за ВП № 57761825 27 615,00 грн штрафу, виконавчий збір у розмірі 2 761,00 грн та витрати виконавчог опровадження у розмірі 120,00 грн.
Згідно відповіді Немишлянського ВДВС № 97822 від 15.10.2025, перший відповідач вказав, що не вбачає законних підстав для повернення позивачу коштів, оскільки Закон України "Про виконавче провадження" не передбачає порядку повернення боржнику сум стягнутих в межах виконавчих проваджень, після закінчення виконавчог опровадження на підставі пю 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Позивач у позові наполягає на тому факті, що у ВП № 57081134 та ВП №57761825 стягувачем є державна установа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, а відтак перерахування стягнутих коштів було здійснено безпосередньо до Державного бюджету України, що зумовило визначення позивачем складу учасників справи до яких скерований позов: перший відповідач - Держави Україна в особі Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції та другий відповідач - Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області.
При цьому, в загальну суму до стягнення грошових коштів 100 391,70 грн, позивач враховує як суму штрафів, які були стягнуті на підставі постанов Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради №13/1514/0/250-18-П від 25.05.2018 у сумі 63 432,00 грн та № 39/2437/0/250-18-П від 05.09.2018 року у сумі 27 615,00 грн, так і витрати зі сплати виконавчого збору за ВП № 57081134 від 15.12.2020 у сумі 6 343,20 грн та ВП № 57761825 від 15.12.2020 у сумі 2 761,50 грн, а також витрати виконавчого провадження у сумі 120 грн та 120 грн відповідно.
Позивач у позові також заявив до стягнення також 60 912,89 грн інфляційного збільшення та 11 972,74 грн 3% річних, які нараховані на суму основного боргу у сумі 100 391,70 грн, які розраховує із дати набрання законної сили рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 року у справі № 520/5781/2020 - 26.10.2021.
Суд зазначає, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Враховуючи положення статей 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд самостійно оцінює докази, надані сторонами у справі, у їх сукупності, керуючись принципом вірогідності, передбаченим статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з цією статтею, наявність обставин, на які посилається сторона, вважається доведеною, якщо докази, надані на їх підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, враховуючи всі обставини справи.
Предметом спору в цій справі є вимога позивача про повернення з державного бюджету України, в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України, грошових коштів, а також нарахованих на суму основного зобов'язання інфляційне збільшення та 3% річних.
Підставою позову слугує нормативне посилання на статті 1212-1214 ЦК України.
З огляду на заявлені позивачем предмет та підстави позову між сторонами у цій справі виникли спірні правовідносини щодо стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, врегульовані нормами, закріпленими у главі 83 ЦК України.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Передбачений інститутом кондикції вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Отже предметом регулювання 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19).
Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз положень статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що ця стаття стосується позадоговірних зобов'язань з повернення безпідставно набутого, збереженого майна (кондикційні зобов'язання), що виникають за наявності одночасно таких умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
При цьому, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Такі висновки щодо застосування положень глави 83 ЦК України та, зокрема статті 1212 ЦК України, є сталими у судовій практиці та викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.12.2021 у справі № 911/1101/21, від 06.06.2022 у справі №903/142/21 та в інших.
Отже, основна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі № 904/4046/20).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20).
Кошти державного бюджету належать на праві власності державі.
Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно зі статтею 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що у судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 21.08.2019 у справі № 761/35803/16-ц, від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду (постанова від 25.03.2020 у справі № 641/8857/17).
Як свідчать матеріали справи, відповідно до постанов Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради № 13 та № 39 на позивача було накладено два штрафи за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Зазначені постанови в подальшому були скасовані рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 по справі № 520/5781/2020.
В той же час судом встановлено, що у Міжрайонному відділі державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебувало виконавче провадження № 57081134 про стягнення з ФОП Дем'янової О. М. штрафу у розмірі 63 432,00 грн за Постановою № 13, виконавчого збору у розмірі 6 343,20 грн, та витрат виконавчого провадження у розмірі 120,00 грн.
Також, на примусовому виконанні у Міжрайонному відділі державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебувало виконавче провадження № 7761825 про стягнення з ФОП Дем'янової О. М. штрафу у розмірі 27615,00 грн за Постановою № 39, виконавчого збору у розмірі 2 761,00 грн та витрат виконавчого провадження у розмірі 120,00 грн.
Як свідчать матеріали справи, позивач сплатив в межах ВП № 57081134 та ВП № 57761825 суму штрафів за Постановами № 13 та 39, виконачий збір та витрати з виконавчого провадження, свідченням чого в матеріалах справи містяться платіжні квитанцій № 0.0.1940941312.1 від 14.12.2020 на суму 30 496,50 грн та №0.0.1940936366.1 від 14.12.2020 на суму 69 895,20 грн.
При цьому матеріали справи свідчать, що грошові кошти, що надійшли від ФОМ Дем'янової О.М. на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби, в межах виконавчих проваджень ВП 57081134 на суму 69 895,20 грн та ВП 57761825 на суму 30 496,50 грн, були перераховані до місцевого бюджету Харківської міської ради, згідно платіжних доручень: від 29.11.2021 № 4834 в сумі 27 615 грн та від 28.12.2020 № 4792 в сумі 63 432 грн.
Що стосується грошових коштів в рамках ВП № 57081134 у загальній сумі 6 463,20 грн (6 343,20 грн + 120,00 грн) та ВП № 57761825 у сумі 2 881,50 грн (2 761,50 грн + 120,00 грн), то вони були перераховані на рахунок виконавчого збору, витрат за користування АСВП, та витрат виконавчого провадження.
Перелік кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету визначено Постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» від 16.02.2011 № 106 (із змінами).
Органом, яким було здійснено притягнення позивача до адміністративної відповідальності є Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради.
Згідно переліку контролюючих органів за кодом бюджетної класифікації - 21081100 є Центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, місцеві держадміністрації та органи місцевого самоврядування, які є відповідальними за надання адміністративних послуг та/або до сфери управління яких належать підприємства, установи і організації, що відповідно до закону мають повноваження з надання платних адміністративних послуг.
Відповідно до п. 5 Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 03.09.2013 № 787 (зі змінами) (далі - Порядок 787), у разі скасування у судовому порядку рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про накладання на платника грошового стягнення за адміністративні правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України (крім порушення податкових та митних правил), яке було перераховано до відповідного бюджету органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем у порядку виконавчого провадження за виконавчим документом, визначеним Законом України «Про виконавче провадження», такі кошти повертаються платнику за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, на підставі поданої ним заяви.
Отже, сплачені позивачем суми штрафів за Постановами № 13 та № 39, які надійшли до місцевого бюджету Харківської міської ради в межах ВП 57081134 та ВП 57761825, повинні повертатись за поданням Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради.
Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області та ДВС не набувало та не зберігало у себе кошти позивача. Матеріали справи не містять доказів зарахування коштів, які сплачені ФОП Демянова О.М. у якості штрафу, до Державного бюджету.
Витрати виконавчого провадження до Державного бюджету також не зараховуються, а використовуються територіальними органами Міністерства юстиції саме для покриття витрат органів державної виконавчої служби, згідно статті 42 ЗУ «Про виконавче провадження».
В той же час, позивач обрав спосіб захисту своїх порушених прав шляхом пред'явлення до суду позову з вимогами про стягнення з Державного бюджету України суми заборгованості в розмірі 173 277,33 грн, яка складається з: 100 391,70 грн безпідставно стягнутих коштів, 60 912,89 грн інфляційне збільшення, 11 972,74 грн штрафних санкцій 3% річних.
З даного приводу слід зазначити, що згідно з положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України та статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є його порушення, невизнання або оспорення. Зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
У розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Крім того, визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц; постанови Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц , від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17, від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц, від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).
Верховний Суд у постанові від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Належними сторонами у судовому процесі є суб'єкти переданих на розгляд суду спірних матеріально-правових відносин. Належний позивач - особа, якій належить право вимоги; належний відповідач - особа, котра повинна відповідати за позовом. Відповідно, належними сторонами будуть ті особи, які є суб'єктами права вимоги чи несення обов'язку.
Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Звідси належним суб'єктним складом відповідачів є склад відповідачів, які дійсно є суб'єктами порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення (правовий висновок у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 14/325"б").
Суд зауважує, що позивачем заявлені вимоги до Держави Україна в особі Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції та до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, в той час, належним відповідачем у даній справі є Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради.
При цьому позивач не визначив Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради у складі відповідачів та не заявляв відповідного клопотання до суду, а суд позбавлений з власної ініціативи здійснювати такі процесуальні дії.
Необхідно наголосити, що у разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому (на цьому наголосив Верховний Суд у своїй постанові від 28.04.2021 у справі № 707/2-1006/2011, провадження № 61-5425св20).
Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 20.01.2021 у справі № 203/2/19 (провадження № 61-6983св20).
Таким чином, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позов
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що Держава Україна в особі Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції та Держава Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області не є належними відповідачами у даній справі, оскільки сплачені позивачем штрафи, які були перераховані до місцевого бюджету Харківської міської ради, повинні повертатись за поданням Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради.
За вказаних обставин, оскільки Держава Україна в особі Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції та Держава Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області не є належними відповідачами у даній справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, а відтак відсутня й необхідність у дослідженні всіх складових господарської відповідальності.
Доводи першого відповідача щодо пропущення позивачем строку для звернення до суду із позовом не беруться судом до уваги, оскільки виходять за межі предмету розгляду даної господарської справи.
Згідно вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про відмову в позові.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
IV СУДОВІ ВИТРАТИ.
Сплачений судовий збір.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 128, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити в позові повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 254- 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 30.12.2025.
СуддяВ.С. Юрченко