8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"30" грудня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3807/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (Україна, 61003, Харківська область, місто Харків, майдан Конституції, будинок 16, код ЄДРПОУ 14095412),
до: Громадська організація «Харківська організація союз осіб з інвалідністю України - Товариство осіб з інвалідністю Київського району» (Україна, 61002, Харківська область, місто Харків, вулиця Мироносицька, будинок 47, код ЄДРПОУ 14102767),
про: стягнення грошових коштів,-
На розгляд Господарського суду Харківської області надійшов позов Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до Громадської організації "Харківська організація союз осіб з інвалідністю України - Товариство осіб з інвалідністю Київського району" про звернення стягнення та повернення нежитлових напівпідвальних приміщень № 2-5:, 2-6 площею 24,9 кв. м та 49/100 часток місць спільного користування приміщень № 2-1, 2-9, 2-10 площею 8,4 кв. м загальною площею 33,3 кв. м. у житловому будинку, розташоване за адресою: м. Харків, вулиця Мироносицька, 47, літ. «А» протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2025 справа № 922/3807/25 була передана на розгляд судді Юрченко В.С.
27.10.2025 позивачем через систему "Електронний Суд" подано клопотання про долучення доказів (вх. № 24916), до якого додано в тому числі платіжну інструкцію № 303 від 07.10.2025 про сплату судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
30.10.2025, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3807/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз'яснено відповідачу, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву. Встановлено відповідачу строк - п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, оформленого відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
Відповідач про рух справи (зокрема, про відкриття провадження у справі) повідомлявся у відповідності до норм чинного процесуального законодавства. Так, оскільки відповідач не зареєстрований в системі "Електронний Суд", з метою повідомлення останнього про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі від 30.10.2025 направлялась судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4).
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2025 у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з частин 1, 2 статті 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/3807/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі Осіпов проти України, де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.
Клопотання, в порядку частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України від відповідача не надходило.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
На підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі Осіпов проти України, де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на формування заперечень з приводу доводів викладених у позові не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи стислі процесуальні строки, встановлені для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
II.АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди № 1185 від 19.12.2002 щодо вчасного повернення орендованого комунального майна за актом приймання-передачі.
Позиція відповідача.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
Виклад обставин справи, встановлених судом.
19.12.2002 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Позивач/Орендодавець) та Громадською організацією "Харківська організація союз осіб з інвалідністю України - Товариство осіб з інвалідністю Київського району" (далі - Відповідач/Орендар) був укладений Договір оренди № 1185 (далі - Договір) предметом якого є нежитлове приміщення (будівля)- об'єкт оренди, право на оренду якого отримано орендарем на підставі розпорядження УКМіП № 1330 від 14.11.2002 та Наказу УКМіП № 5780 від 19.12.2002 про затвердження висновків експерта. Нежитлове приміщення (будівля) загальною площею 33,3 кв.м. (технічний паспорт КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", інвентарний № б/н від 01.02.1983), знаходиться за адресою вулиця Мироносицька, 47, літера "А-1".
19.12.2002 сторонами було підписано Акт прийому-передачі до орендного користування нежитлового приміщення (будівлі) (а.с.18, том 1), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення площею 33,3 кв.м., розташоване за адресою вулиця Мироносицька, 47, літера "А-1".
В межах дії Договору, сторонами було погоджено та підписано ряд додаткових угод.
01.01.2007 сторони уклали Додаткову угоду № 2 від 01.01.2007, якою погоджено періоду часу, упродовж якого орендна плата не нараховується.
Додатковою угодою № 3 б/д сторони внесли зміни до реквізитів перерахування орендної плати.
03.10.2007 сторони уклали Додаткову угоду № 4 від 03.10.2007, якою зміненно процентну ставку орендної плати, а також визначено мету використання орендованого майна - розміщення громадської організації інвалідів.
Додатковою угодою № 5 б/д сторони внесли зміни до строку дії Договору, та узгодили, що Договір діє з 19.12.2007 по 19.11.2010.
Додатковою угодою № 6 від 01.01.2008, № 7 від 01.01.2009, № 8 від 21.01.2010 сторонами погоджено періоду часу, упродовж якого орендна плата не нараховується.
30.12.2010 Додатковою угодою № 9 Договір викладено в новій редакції, за умовами якої, позивач, як орендодавець передає, а відповідач, як орендар, приймає в строкове платне користування нежитлові напівпідвальні приміщення № 2-:-5, 2-:-6 площею 24,9 кв.м. та 48/100 часток місць загального користування приміщень № 2-1, 2-9, 2-10 площею 8,4 кв.м. загальною площею 33,3 кв.м., далі «Майно», яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 47, літ. "А" та відображається на балансі КП "Жилкомсервіс". Договір упорядковано на підстав розпорядження управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 30.12.2010 № 1450 «Про упорядкування договору оренди № 1185 від 19.12.2002 на нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 47".
На підставі пункту 1.2 Договору, Майно передається в оренду з метою використання: громадська організація інвалідів.
Відповідно до пункту 2.3 Договору, у разі припинення цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві майно у стані, не гіршому, ніж воно було одержане, з урахуванням нормального зносу, згідно з актом приймання-передачі в термін, що зазначений у листі про непролонгацію, рішенні суду чи визначений за згодою сторін. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
Відповідно до пункту 4.14 Договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент його передачі в оренду, та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.
Відповідно до пункту 10.1. Договору, цей договір діє з 19.11.2010 по 19.11.2012.
Пунктом 10.5 договору також передбачено, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.
19.11.2010 сторонами було підписано Акт прийому-передачі до орендного користування нежитлового приміщення (будівлі) (а. с. 26, том 1), у відповідності до якого орендар передав, орендодавець прийняв нежитлові напівпідвальні приміщення №2-:-5, 2-:-6 площею 24,9 кв.м. та 48/100 часток місць загального користування приміщень № 2-1, 2-9, 2-10 площею 8,4 кв.м. загальною площею 33,3 кв.м., розташоване за адресою вулиця Мироносицька, 47, літера "А-1".
19.11.2010 сторонами підписано Акт прийому-передачі до орендного користування нежитлового приміщення (будівлі) (а. с. 25, розворот сторінки, том 1) за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлові напівпідвальні приміщення № 2-:-5, 2-:-6 площею 24,9 кв.м та 48/100 часток місць загального користування приміщень № 2-1, 2-9, 2-10 площею 8,4 кв.м. загальною площею 33,3 кв.м., розташоване за адресою вулиця Мироносицька, 47, літера "А-1".
Додатковою угодою № 10 б/д, сторонами внесено зміни до Додаткової угоди № 9 від 19.11.2010, якою узгоджено періоду часу, упродовж якого орендна плата не нараховується.
Додатковою угодою № 9 від 30.12.2010 Договір викладено в новій редакції, за умовами якої, позивач, як орендодавець передає, а відповідач, як орендар, приймає в строкове платне користування нежитлові напівпідвальні приміщення № 2-:-5, 2-:-6 площею 24,9 кв.м. та 48/100 часток місць загального користування приміщень № 2-1, 2-9, 2-10 площею 8,4 кв.м загальною площею 33,3 кв.м., далі "Майно", яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 47, літ. «А» та відображається на балансі КП "Жилкомсервіс". Договір упорядковано на підставі розпорядження управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 18.04.2013 № 479 "Про упорядкування з Харківським відділенням всеукраїнської громадської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України"-товариством інвалідів Київського району договору оренди № 1185 від 19.12.2002 на нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 47, літ. А.
На підставі пункту 1.2 Договору, Майно передається в оренду з метою використання: громадська організація інвалідів.
Відповідно до пункту 2.3 Договору, у разі припинення цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві майно у стані, не гіршому, ніж воно було одержане, з урахуванням нормального зносу, згідно з актом приймання-передачі в термін, що зазначений у листі про непролонгацію, рішенні суду чи визначений за згодою сторін. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
Відповідно до пункту 4.14 Договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент його передачі в оренду, та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.
Відповідно до пункту 10.1. Договору, цей договір діє з 19.11.2012 по 19.10.2015.
Пунктом 10.5 договору також передбачено, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.
19.11.2012 сторонами було підписано Акт прийому-передачі до орендного користування нежитлового приміщення (будівлі) (а. с. 30, том 1), у відповідності до якого орендар передав, орендодавець прийняв нежитлові напівпідвальні приміщення №2-:-5, 2-:-6 площею 24,9 кв.м. та 48/100 часток місць загального користування приміщень № 2-1, 2-9, 2-10 площею 8,4 кв.м. загальною площею 33,3 кв.м., розташоване за адресою вулиця Мироносицька, 47, літера "А-1".
19.11.2012 сторонами підписано Акт прийому-передачі до орендного користування нежитлового приміщення (будівлі) (а.с.25, розворот сторінки, том 1) за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлові напівпідвальні приміщення № 2-:-5, 2-:-6 площею 24,9 кв.м. та 48/100 часток місць загального користування приміщень № 2-1, 2-9, 2-10 площею 8,4 кв.м. загальною площею 33,3 кв.м., розташоване за адресою вулиця Мироносицька, 47, літера "А-1".
Додатковою угодою № 12 від 28.10.2015, сторонами внесено зміни до Додаткової угоди № 11 та узгоджено, що строк дії договору з 19.10.2015 по 19.09.2018.
Додатковою угодою № 13 від 02.01.2019 Договір викладено в новій редакції, за умовами якої, позивач, як орендодавець передає, а відповідач, як орендар, приймає в строкове платне користування нежитлові напівпідвальні приміщення № 2-5, 2-6 площею 24,9 кв.м та 48/100 часток місць спільного користування приміщень № 2-1, 2-9, 2-10 площею 8,4 кв.м загальною площею 33,3 кв.м у житловому будинку (технічний паспорт від 01.02.1993, інвентарний номер б/н) (далі - Майно), яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 47, літ. "А" та знаходиться на балансі КП "Жилкомсервіс".
На підставі пункту 1.2 Договору, Майно передається в оренду з метою використання: розміщення громадської організації інвалідів на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 2.3 Договору, у разі припинення цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві майно у стані, не гіршому, ніж воно було одержане, з урахуванням нормального зносу, згідно з актом приймання-передачі в термін, що зазначений у листі про непролонгацію, рішенні суду чи визначений за згодою сторін. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
Відповідно до пункту 4.14 Договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент його передачі в оренду, та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.
Відповідно до пункту 10.1. Договору, цей договір діє до 19.08.2021.
Пунктом 10.5 договору також передбачено, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.
Договір та додаткові угоди до нього підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.
Позивачем на адресу Відповідача направлявся лист № 6679 від 20.08.2025 (а.с.11, том 1), з вимогою негайно повернути надане майно в оренду за Договором № 1185 від 19.12.2002.
Орендоване майно Позивачу не було повернуто.
08.09.2025 Позивачем у акті зафіксовано, що нежитлові приміщення за адресою: м. Харків, вулиця Мироносицька, 47, літ. "А-3", зачіненні, та відсутній до них доступ.
За Наказом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 16.09.2025 № 834 припинено з 19.08.2021 дію договору оренди № 1185 від 19.12.2002 на нерухоме майно нежитлові підвальні приміщення № 2-5, 2-6 площею 24,9 кв.м та 48/100 часток місць спільного користування приміщень № 2-1, 2-9, 2-10 площею 8,4 кв.м загальною площею 33,3 кв.м., що розташовані у житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 47, літ. "А".
Обставини щодо зобов'язання відповідача звільнити та повернути орендовані приміщення стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд самостійно оцінює докази, надані сторонами у справі, у їх сукупності, керуючись принципом вірогідності, передбаченим статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з цією статтею, наявність обставин, на які посилається сторона, вважається доведеною, якщо докази, надані на їх підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, враховуючи всі обставини справи.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача до відповідача про повернення орендованого комунального майна за договором оренди № 1185 від 19.12.2002.
За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 638 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За умовами статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Як свідчать матеріали справи, укладаючи та підписуючи Договір сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов'язки кожної із сторін, а також алгоритм повернення орендованого комунального майна.
Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В даному випадку, відповідно до пункту 10.1. договору (в редакції додаткової угоди № 13 від 02.01.2019), договір діє до 19.08.2021.
Пунктом 10.5 Договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.
В матеріалах справи відсутні докази направлення будь-якою зі сторін договору заяви про припинення або зміну договору протягом 30 днів.
Разом з тим, судом встановлено, що після укладання між сторонами додаткової угоди № 13 від 02.01.2019, якою договір викладено в новій редакції (в тому числі і пункт 10.01 Договору), набрав чинності Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 та введений в дію з 01.02.2020, а окремі положення - з 01.07.2020.
Згідно з частинами 1-5 статті 18 наведеного Закону передбачено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які:
укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п'ять років або менше;
укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону;
укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону;
укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.
Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.
Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем.
Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування.
Таким чином, продовження строку дії договору, у випадку наявності такого бажання у сторін, мало відбуватися з урахуванням вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна", однак відповідних доказів щодо продовження договору з урахуванням наведеного матеріали справи не містять.
Таким чином, суд приходить до висновку, що укладений між сторонами Договір оренди № 1185 від 19.12.2002 припинився у зв'язку зі сплином строку, на який його було укладено, тобто з 19.08.2021.
На відповідача, в силу частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України та пункту 4.14 Договору, покладено обов'язок повернути позивачу орендовані приміщення. Тим більше, після закінчення строку дії Договору у відповідача взагалі відсутні правові підстави займати нежитлові приміщення, які він орендував відповідно до умов Договору оренди № 1185 від 19.12.2002.
В матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу орендованих приміщень.
За таких обставин, заявлений позивачем позов про зобов'язання відповідача звільнити та повернути нежитлові напівпідвальні приміщення № 2-5:, 2-6 площею 24,9 кв.м та 49/100 часток місць спільного користування приміщень № 2-1, 2-9, 2-10 площею 8,4 кв.м загальною площею 33,3 кв.м. у житловому будинку, розташоване за адресою: місто Харків, вулиця Мироносицька, 47, літ. «А» протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили, підлягає задоволенню.
Згідно вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001).
Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
IV СУДОВІ ВИТРАТИ.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам, з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження розміру ставки судового збору через подання позовної заяви позивачем в електронній формі.
Щодо визначеної позивачем суми судових витрат, які він очікує понести у зв'язку із розглядом справи у розмірі 20 000,00 грн, то суд зазначає наступне.
Згідно частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Суд звертає увагу, що з дати ухвалення рішення по даній справі, Позивач має присічний строк на представлення документального підтвердження судових витрат у сумі 20 000,00 грн, а також розрахунки таких витрат, що зумовить застосування судом правого механізму охопленого пунктом 3 частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України(ухвалення додаткового рішення).
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 128, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати Громадську організацію «Харківська організація союз осіб з інвалідністю України - Товариство осіб з інвалідністю Київського району» (Україна, 61002, Харківська область, місто Харків, вулиця Мироносицька, будинок 47, код ЄДРПОУ 14102767) звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (Україна, 61003, Харківська область, місто Харків, майдан Конституції, будинок 16, код ЄДРПОУ 14095412) нежитлові напівпідвальні приміщення № 2-5:, 2-6 площею 24,9 кв.м та 49/100 часток місць спільного користування приміщень № 2-1, 2-9, 2-10 площею 8,4 кв.м загальною площею 33,3 кв.м. у житловому будинку, розташоване за адресою: місто Харків, вулиця Мироносицька, 47, літ. «А» протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Громадської організації «Харківська організація союз осіб з інвалідністю України - Товариство осіб з інвалідністю Київського району» (Україна, 61002, Харківська область, місто Харків, вулиця Мироносицька, будинок 47, код ЄДРПОУ 14102767) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 14095412) судові витрати у сумі 2 422,40 грн судового збору.
Видати наказ після набрання законної сили рішення суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "30" грудня 2025 р.
СуддяВ.С. Юрченко