Дата документу 25.12.2025 Справа № 335/7907/25
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/1106/25 Головуючий у 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний №335/7907/25Доповідач у 2-й інстанції - ОСОБА_2
25 грудня 2025 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 04 грудня 2025 року про продовження строку тримання під вартою
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, зареєстрований у АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України,
Вказаною ухвалою районного суду до 01.02.2026 року включно продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі обвинувачений просив ухвалу суду скасувати, постановити нове судове рішення, яким застосувати до нього більш м'який запобіжний захід. В обґрунтування наведених вимог апелянт посилався на необґрунтованість пред'явленого йому обвинувачення та на погіршення стану здоров'я в умовах слідчого ізолятора.
Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; з'ясувавши позицію обвинуваченого та його захисника, які повністю підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні; прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги та просив ухвалу суду залишити без змін; перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
В провадженні Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні передбаченого ч.2 ст.111 КК кримінального правопорушення.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою.
Суд першої інстанції, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого, виходив з того, що у справі існують ризики того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_8 ; тому необхідно продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого.
Колегія суддів погоджується із таким рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим ст.177 КПК ризикам.
За змістом ст.199 КПК, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд, крім наявності зазначених у ст.177 КПК ризиків, зобов'язаний оцінити та врахувати й передбачені ст.178 КПК обставини, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, міцність його соціальних зв'язків, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи та дані, які його характеризують.
На переконання колегії суддів, рішення суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 ґрунтується на зазначених вимогах кримінального процесуального закону.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності передбачених ст.177 КПК ризиків, суд першої інстанції правильно встановив, що заявлені ризики переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення а також продовження вчинення інкримінованого кримінального правопорушення об'єктивно існують, і для їх запобігання необхідно продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_8 .
На підтвердження існування передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК ризику свідчать ті обставини, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні в умовах воєнного стану злочину проти основ національної безпеки України, який відноситься до категорії особливо тяжких, і за його вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна.
Наведені обставини, на переконання судової колегії, дають достатні підстави для висновку, що обвинувачений, будучи обізнаним про суворість покарання, яке може бути йому призначено, у разі визнання його винуватим, опинившись на волі, потенційно може переховуватися від суду.
Колегією суддів встановлено, що в рамках даного кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_8 інкримінується вчинення передбаченого ч.2 ст.111 КК злочину в умовах воєнного стану, дія якого наразі продовжується, оскільки триває збройна агресія рф, а вказаний злочин вчинено саме на користь держави-агресора, про що також слушно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
З наявного в матеріалах провадження обвинувального акта вбачається, що у провину ОСОБА_8 поставлено вчинення спрямованих на шкоду державному суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності та державній безпеці України: надання представнику іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненому в умовах воєнного стану.
Враховуючи вищевикладене та з огляду на характер інкримінованого злочину, а також кількість епізодів злочинної діяльності, конкретні обставини його вчинення, суд першої інстанції встановив й існування передбачених п.п.4, 5 ч.1 ст.177 КПК ризиків.
З чим погоджується й апеляційний суд та акцентує увагу на тому, що переконливих відомостей про зменшення встановлених судом ризиків відносно ОСОБА_8 його апеляційна скарга не містить та під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції не встановлено.
Таким чином, гарантувати запобігання встановленим ризикам та дотримання обвинуваченим належної процесуальної поведінки без застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на переконання апеляційного суду, не вбачається можливим.
Судова колегія критично ставиться до заперечення апелянта проти обґрунтованості пред'явленого йому обвинувачення, оскільки такі твердження є передчасними.
Вказані питання безпосередньо стосуються доказування винуватості чи невинуватості особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, і підлягають оцінці під час розгляду місцевим судом кримінального провадження по суті пред'явленого цій особі обвинувачення.
Водночас апеляційний суд під час перевірки ухвали про продовження строку тримання особи під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, аналізує лише наявність передбачених ст.177 КПК ризиків, необхідність та доцільність продовження застосування щодо неї обмежувального заходу.
Відтак, з урахуванням всіх обставин даного кримінального провадження, колегія суддів вважає, що прокурором доведено обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_8 перебувати на волі.
На переконання колегії суддів, рішення суду про продовження строку тримання ОСОБА_8 під вартою відповідає характеру і особливої тяжкості інкримінованого діяння, даним про особу обвинуваченого та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Апеляційний суд зауважує, що судом першої інстанції дотримано вимог ч.6 ст.176 КПК, згідно якої під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених зокрема ст.111 КК, за наявності зазначених у ст.177 КПК ризиків, застосовується запобіжний захід, визначений п.5 ч.1 цієї статті КПК, тобто тримання під вартою.
Таким чином, колегія суддів відхиляє вимоги апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 щодо застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо його незадовільного стану здоров'я, враховуючи наявні матеріали провадження та встановлені безпосередньо під час апеляційного розгляду обставини, на переконання колегії суддів, не знайшли свого підтвердження.
Даних, які би безумовно унеможливлювали подальше утримання ОСОБА_8 під вартою, матеріали провадження не містять.
Отже, судова колегія, виходячи з наведених в апеляційній скарзі мотивів, не вбачає законних та обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної ухвали чи зміни запобіжного заходу обвинуваченому за наслідками апеляційного розгляду.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою безумовне скасування ухвали суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 04 грудня 2025 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4