Дата документу 29.12.2025 Справа № 336/7847/25
Єдиний унікальний №336/7879/25 Головуючий у 1-й інстанції: Турчинський М.І.
Провадження № 22-ц/807/2259/25 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
29 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Кухаря С.В., Трофимової Д.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» (далі по тексту - АТ «Креді Агріколь Банк») про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 24 вересня 2020 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір N 3/3268358, відповідно до умов якого позичальник отримав кошти в сумі 32 000.00 грн, строком на 60 місяців, тобто по 23 вересня 2025. Сторонами також було узгоджено процентну винагороду щомісячно в розмірі 11 % річних та комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно 2,50 % від суми кредиту. Банком було відкрито відповідний рахунок та надано кошти позичальнику.
18 грудня 2024 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» (далі по тексту - ТОВ «ФК «Брайт-К») було укладено договір відступлення, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Брайт-К» набуло прав кредитора до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.
01 квітня 2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Брайт-К» укладена Додаткова угода до кредитного договору, якою сторонами погоджено загальну заборгованість за кредитним договором станом на 01 квітня 2025 року в розмірі 39 077, 58 грн та змінено редакцію п.1.3 кредитного договору, а саме, з 01 квітня 2025 року процентну винагороду (надалі - проценти) було встановлено в розмірі 30 % (фіксована процентна ставка), комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості було скасовано та встановлено новий графік погашення платежів, а саме Додаток 1 до Кредитного договору.
Відповідно до Договору відступлення ТОВ «ФК «Брайт-К» набуло прав кредитора до ОСОБА_1 за кредитним договором, право вимоги, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті сум заборгованості за кредитним договорами, строк платежу за якими настав та/або права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Таким чином, позивач має законні підстави нараховувати та стягувати проценти та комісію відповідно до умов Кредитного договору.
У зв'язку з несплатою ОСОБА_1 чергового платежу по кредиту та/або процентам за користування кредитом та/або протягом більш ніж 30 днів на виконання п.2.3.4 Правил 05.06.2025 року за вих.№6643 ОСОБА_1 було направлено Повідомлення про наявність простроченої заборгованості за кредитом станом на 05 червня 2025 року. Зазначене повідомлення залишилось позичальником невиконаним.
Неналежне виконання кредитних зобов'язань призвело до виникнення заборгованості, яка станом на дату відступлення права вимоги (20 грудня 2024 року) становила 35 369,71 грн, з них: строкова заборгованість за тілом кредиту - 4 583,30 грн, прострочена заборгованість за тілом кредиту - 7 396,84 грн, заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом - 95,18 грн, заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом - 1 326,42 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 800,00 грн, прострочена заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 21 167,97 грн.
В подальшому товариством, як новим кредитором, також нараховувалася заборгованість, загальний розмір якої станом на час звернення до суду становить 40 155,79 грн, з них: заборгованість за тілом кредиту - 11 980, 14 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 3 007,68 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 25 167,97 грн.
Товариством на адресу ОСОБА_1 направлялися як повідомлення про наявність простроченої заборгованості, так і вимога про дострокове повернення коштів, які залишилися без належного реагування, в зв'язку з чим новий кредитор звернувся до суду.
На підставі вищевикладеного, ТОВ «ФК «Брайт-К» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за Кредитним договором в розмірі 40 155,79 грн, а також судові витрати у вигляді сплати судового збору.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2025 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» заборгованість за кредитним договором №3/3268358 від 24.09.2020 року у розмірі 14 987,82 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11 980, 14 грн та заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 3 007, 68 грн та судовий збір у розмірі 920, 40 грн.
В іншій частині позовних вимог, відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду в частині відмовлених в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 25 167,97 грн, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі. Вирішити питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не врахував, що комісійна винагорода була узгоджена позичальником при укладанні кредитного договору з банком, була зрозумілою споживачу послуг та ґрунтувалась на положеннях Закону України «Про споживче кредитування», а отже підлягає стягненню в якості простроченої заборгованості.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. При цьому, колегія суддів зауважує, що ухвалу про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу було направлено ОСОБА_1 на адресу місця реєстрації: АДРЕСА_1 - 12 грудня 2025 року (а.с.137), ТОВ «Креді Агріколь Банк» доставлено до електронного кабінету зареєстрованого в підсистемі «Електронний суд» 05.12.2025 року, що підтверджується відповідною довідкою відповідального працівника суду (а.с.136).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2025 року це 90 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 028, 00 грн (3 028, 00 грн Х 30 = 90 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до п.п.1,2 ч. 1, ч.2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 40 155,79 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п.1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України.
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції встановив наявність кредитних правовідносин, правомірність переходу права вимоги по кредитному договору до позивача та невиконання позичальником свого обов'язку по своєчасному поверненню кредитних коштів, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками у зв'язку з порушенням позичальником обов'язку по їх своєчасному поверненню. Одночасно суд визнав безпідставними вимоги кредитора про стягнення з боржника заборгованості по комісійній винагороді за обслуговування кредитної заборгованості (комісії).
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, оскільки вони не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що 24 вересня 2020 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір N 3/3268358, відповідно до умов якого, банк надав кредит у сумі 32 000,00 грн, на строк 60 місяців, під 11.00 % щомісячно і комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2,50 % від суми кредиту, до 23 вересня 2025 року (а.с.18).
Відповідно до Графіка щомісячних платежів за договором, який є Додатком N 1 до комплексного договору N 3/3268358 від 24.09.2020, у період з 24.09.2020 по 23.09.2025, щомісячно 24-го числа підлягає сплаті щомісячний платіж в розмірі 1 495,76 грн, останній платіж 23.09.2025, до складу якого входить погашення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісії за обслуговування кредитної заборгованості, щомісячний розмір якої ставить 800 грн (а.с.12 зворот-13).
Перерахування кредитних коштів в розмірі 32 000.00 грн на рахунок відповідача, підтверджується платіжною інструкцією №33126626-1 від 24.09.2020 року та випискою з рахунку за період з 24.09.2020 по 07.12.2023 (а.с.28,32-48).
18 грудня 2024 року між банком та ТОВ «ФК «Брайт-К» було укладено договір відступлення права вимоги N 5-2024, згідно якого до останнього перейшло право вимоги по кредитним договорам, в тому числі і по кредитному договору N 3/3268358, укладеному з ОСОБА_1 (а.с.20-31).
01 квітня 2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Брайт-К» укладена Додаткова угода до кредитного договору, якою сторонами погоджено загальну заборгованість за кредитним договором станом на 01 квітня 2025 року в розмірі 39 077, 58 грн та змінено редакцію п.1.3 кредитного договору, а саме, з 01 квітня 2025 року процентну винагороду (надалі - проценти) було встановлено в розмірі 30 % (фіксована процентна ставка), комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості було скасовано та встановлено новий графік погашення платежів, а саме Додаток 1 до Кредитного договору (а.с.8 зворот-9).
Відповідно до Графіка щомісячних платежів за договором, який є Додатком N 1 до комплексного договору N 3/3268358 від 24.09.2020, у період з 10.04.2025 по 10.12.2027, щомісячно 10-го числа підлягає сплаті щомісячний платіж в розмірі 1 500.00 грн, останній платіж 10.12.2027, до складу якого входить погашення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,50 % на місяць (а.с.9 зворот).
Відповідно до Договору відступлення ТОВ «ФК «Брайт-К» набуло прав кредитора до ОСОБА_1 за кредитним договором, право вимоги, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті сум заборгованості за кредитним договорами, строк платежу за якими настав та/або права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Таким чином, позивач має законні підстави нараховувати та стягувати проценти та комісію відповідно до умов Кредитного договору.
Відповідно до Реєстру вимог N 1 від 20.12.2024, який є Додатком N 1 до Договору про відступлення права вимоги N 5-2024 від 18.12.2024, ТОВ «ФК «Брайт-К» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №3/3268358 від 24 вересня 2020 року в розмірі 35 369,71 грн (запис в реєстрі номер 86) (а.с.51-55).
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 20 грудня 2024 року у ОСОБА_1 перед позичальником виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 35 369,71 грн, з них: строкова заборгованість за тілом кредиту - 4 583,30 грн, прострочена заборгованість за тілом кредиту - 7 396,84 грн, заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом - 95,18 грн, заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом - 1 326,42 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 800,00 грн, прострочена заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 21 167,97 грн (а.с.57).
Згідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання позичальником взятих кредитних зобов'язань, остання на час звернення до суду становила 40 155,79 грн, з них: заборгованість за тілом кредиту - 11 980, 14 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 3 007,68 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 25 167,97 грн (а.с.4,9 та 57 зворот).
Позивачем, як новим кредитором на адресу ОСОБА_1 направлялися як повідомлення про наявність простроченої заборгованості від 05 червня 2025 року за вих.№6643, так і вимога про дострокове повернення коштів від 17 липня 2025 року за вих.№6925, які залишилися без належного реагування боржника (а.с.15).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Матеріалами справи доводиться та не заперечується сторонами укладання кредитного договору між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 , неналежне виконання взятих позичальником кредитних зобов'язань, що призвело до виникнення заборгованості та правомірність переходу права вимоги від первісного кредитора до нового, в зв'язку з чим суд обґрунтовано стягнув заборгованість по тілу кредиту та відсоткам, розмір якої доводиться зібраними по справі доказами.
Що стосується відмови в стягненні комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості (комісії) колегія суддів зазначає наступне.
Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З розрахунків заборгованості за кредитним договором вбачається, що до загального розміру заборгованості ОСОБА_1 включено заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 25 167,97 грн.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі N 496/3134/19 (провадження N 14-44цс21).
Так, пунктом 1.3.2 кредитного договору N 3/3268358 від 24 вересня 2020 року встановлено, що комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно становить 2,50 % від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 договору. Обслуговування кредитної заборгованості включає в себе: послуги з розрахунку суми чергового та наступних платежів, списання та зарахування коштів з метою погашення заборгованості, розрахунково-касове обслуговування заборгованості за договором та надання інформаційно-консультаційних послуг, під якими розуміється електронне інформування про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості
Оскільки ОСОБА_1 встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом, за умовами їх надання один раз на місяць, повинні надаватись безоплатно, а позивачем не надано доказів, що такі послуги надавались відповідачу частіше одного разу на місяць, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо надання кредиторами, в тому числі і позивачем, як фінансовою установою, за період з 24.09.2020 по 17.07.2025, обсягу визначених п. 1.3.2 послуг щодо здійснення обслуговування кредитивної заборгованості, зокрема послуг з розрахунку суми чергового та наступних платежів, списання та зарахування коштів з метою погашення заборгованості, розрахунково-касового обслуговування заборгованості за договором та надання інформаційно-консультаційних послуг, під якими розуміється електронне інформування про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості.
Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що визначений новим кредитором розмір заборгованості за комісією дорівнює майже розміру заборгованості за тілом кредиту, що суперечить принципу добросовісності та свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Доводи апеляційної скарги, щодо узгодженості між сторонами комісійної винагороди в п. 1.3.2 кредитного договору, а відтак правомірності нарахування товариством заборгованості по останній, відхиляються колегією суддів як такі, що не заслуговують на увагу, оскільки самим позивачем, як новим кредитором, не доведено надання визначених в даному пункті послуг відповідачу, як споживачу таких банківських послуг.
Так, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» про що вказав Верховний Суд у постанові від 6 листопада 2023 року по справі N 204/224/21.
В свою чергу, банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору.
За таких обставин, враховуючи, що пункт 1.3.2 кредитного договору N 3/3268358 від 24 лютого 2020 року, яким передбачено сплату відповідачем комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, в розмірі 2,50 % у місяць від суми кредиту, зазначеної в пункті 1.1. кредитного договору, є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Брайт-К» заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 25 167,97 грн.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що банк має право встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, а відповідач не направляв ані до банку, ані до позивача, ані до суду звернення щодо нікчемності кредитного договору в цілому або окремих його положень зводяться до неправильного тлумачення позивачем норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а тому не дають підстав для скасування судового рішення. При цьому, у випадку, якщо судом у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором встановлено нікчемність окремого пункту договору, яким передбачена комісія за обслуговування кредиту, суд може відмовити в задоволенні вимог про стягнення відповідної плати, що узгоджується з висновками Об'єднаної палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 06 листопада2023 року у справі N 204/224/21 (провадження N 61-4202сво22).
З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції N 2) [ВП], § 41).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Щодо судових витрат.
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова складена 29 грудня 2025 року.
Головуючий, суддя Суддя Суддя
Подліянова Г.С. Кухар С.В. Трофимова Д.А.