Дата документу 25.12.2025 Справа № 333/6462/25
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/1117/25Головуючий у 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний №333/6462/25Доповідач у 2-й інстанції - ОСОБА_2
25 грудня 2025 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
обвинуваченої ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 на ухвалу Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 05 грудня 2025 року про продовження строку тримання під вартою
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Запоріжжя, зареєстрована у АДРЕСА_1 , проживає у АДРЕСА_2 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України,
Вказаною ухвалою районного суду до 02.02.2026 року включно продовжено строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_6 .
В апеляційній скарзі обвинувачена просила змінити продовжений щодо неї запобіжний захід у виді тримання під вартою. Крім того, ОСОБА_6 наполягала на заміні запобіжного заходу у виді тримання під вартою на проходження військової служби в порядку ст.616 КПК.
Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду. Клопотання про забезпечення їх участі в апеляційному розгляді не надходило, обвинувачена на участі захисника не наполягала. Тому колегія суддів, з огляду на положення ч.4 ст.422-1 КПК, вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд без участі прокурора та захисника.
Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; з'ясувавши позицію обвинуваченої, яка повністю підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні; перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
В провадженні Комунарського районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні передбачених ч.4 ст.185 КК кримінальних правопорушень.
Прокурор звернулась до суду з клопотанням про продовження обвинуваченій ОСОБА_6 строку тримання під вартою.
Суд першої інстанції, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченої, виходив з того, що у справі існують ризики того, що обвинувачена, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Колегія суддів погоджується із таким рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим ст.177 КПК ризикам.
За змістом ст.199 КПК, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд, крім наявності зазначених у ст.177 КПК ризиків, зобов'язаний оцінити та врахувати й передбачені ст.178 КПК обставини, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, міцність його соціальних зв'язків, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи та дані, які його характеризують.
На переконання колегії суддів, рішення суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_6 ґрунтується на зазначених вимогах кримінального процесуального закону.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності передбачених ст.177 КПК ризиків, суд першої інстанції правильно встановив, що заявлені ризики переховування обвинуваченої від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілих, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинення іншого кримінального правопорушення об'єктивно існують, і для їх запобігання необхідно продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 .
На переконання апеляційного суду, на підтвердження існування передбачених п.п.1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК ризиків свідчать наступні обставини.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів проти власності, що відносяться до категорії тяжких, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
Разом із тим, колегією суддів встановлено, що інкримінований злочин ОСОБА_6 вчинила за наявності скерованих до Комунарського районного суду м.Запоріжжя двох інших обвинувальних актів за ч.4 ст.185 та ч.2 ст.190 КК.
Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що на момент вчинення поставленого в провину ОСОБА_6 злочину відносно неї було застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту в рамках іншого кримінального провадження.
Проте такий запобіжний захід виявився неефективним, адже його умови було порушено обвинуваченою, яка з метою ухилення від кримінальної відповідальності змінила своє місце проживання та не повідомляла про це суд та орган досудового розслідування. У зв'язку з чим ОСОБА_6 було оголошено у розшук.
Також колегією суддів встановлено, що обвинувачена раніше неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, та відбувала покарання в місцях позбавлення волі. Проте ОСОБА_6 свою злочинну діяльність не припинила та знову вчинила злочин проти власності, що безумовно свідчить про схильність обвинуваченої до вчинення кримінальних правопорушень корисливої спрямованості.
З матеріалів провадження встановлено, що обвинувачена офіційно не працевлаштована, стабільне та законне джерело доходу у неї відсутнє.
ОСОБА_6 неодружена, на її утриманні малолітні та неповнолітні діти не перебувають. У зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає відомостей про міцні соціальні зв'язки обвинуваченої.
Вказані обставини, на переконання судової колегії, у сукупності дають достатні підстави для висновку, що обвинувачена, опинившись на волі, потенційно з великою вірогідністю може переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
З урахуванням того, що судовий розгляд даного кримінального провадження наразі триває і не завершено, з огляду на конкретні обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_6 злочину, існують достатні підстави стверджувати й про існування ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків, анкетні даних яких відомі обвинуваченій.
З урахуванням конкретних обставин даного кримінального провадження, колегія суддів, що прокурором доведено обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_6 перебувати на волі, а районний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування до обвинуваченої більш м'яких запобіжних заходів.
Відтак, гарантувати запобігання встановленим ризикам та належну процесуальну поведінку обвинуваченої без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 не вбачається можливим.
На переконання колегії суддів, судове рішення про продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою відповідає характеру і тяжкості інкримінованого діяння, даним про особу обвинуваченої та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Що стосується вимог апелянта про заміну запобіжного заходу в порядку ст.616 КПК, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст.616 КПК у разі введення воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та/або інших держав проти України обвинувачений, який під час судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які обвинувачуються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, умисного вбивства двох або більше осіб або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.152-156-1, 258-258-6, ч.4 ст.286-1, ст.348 КК, а також обвинувачений, який згідно з п.п.1 п.3 примітки до ст.368 КК на момент вчинення кримінального правопорушення займав особливо відповідальне становище, має право звернутися до прокурора з клопотанням про ініціювання перед судом питання про скасування цього запобіжного заходу для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.
За результатами розгляду клопотання, передбаченого абз.1 цієї частини ст.616 КПК, прокурор має право звернутися до суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.
Отже, встановлену ст.616 КПК процедуру звернення до прокурора з клопотанням про ініціювання перед судом даного питання обвинуваченою не дотримано.
Даних, які би безумовно унеможливлювали подальше утримання ОСОБА_6 під вартою, матеріали провадження не містять.
Отже, колегія суддів, виходячи з наведених в апеляційній скарзі мотивів, не вбачає законних та обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної ухвали чи зміни запобіжного заходу обвинуваченій за наслідками апеляційного розгляду.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою безумовне скасування ухвали суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 05 грудня 2025 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4