Провадження № 11-кп/803/3418/25 Справа № 237/4112/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
захисника: ОСОБА_6 (в режимі відео конференції)
прокурора: ОСОБА_7 (в режимі відео конференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 жовтня 2025 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,-
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :
Ухвалою судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 жовтня 2025 року, обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів до 14 грудня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Мотивуючи вказане рішення, суд зазначив про вагомість ризиків втечі, переховування, впливу на свідків та вчинення іншого злочину, які на теперішній час не зменшились. Вважає, що більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не здатні забезпечити досягнення мети визначеної ст. 177 КПК України.
Доводи апеляційної скарги:
Із вказаним судовим рішенням не погодився захисник ОСОБА_6 та оскаржив в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та обрати обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів доходів громадян.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що заявлені стороною обвинувачення ризики не мають підтвердження.
Вказує, що обвинувачений не вчиняв інкримінованого йому кримінального правопорушення, підозра є необґрунтованою, натомість обвинувачений зацікавлений в повному та законному розглядіі кримінального провадження.
Сторона захисту зазначає, що при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 повністю унеможливить ризик переховування від суду.
Вказує про відсутність ризику впливу на свідків, оскільки останні попередженні про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, зазначає, що тяжкість покарання не може бути підставою для тримання обвинуваченого під вартою.
Просить врахувати особу обвинуваченого, який одружений, має на утримані неповнолітню дитину, разом з тим дружина обвинуваченого має ІІ групу інвалідності та потребує підтримки та допомоги .
Сестра обвинуваченого ОСОБА_9 у разі обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді домашнього арешту, надала згоду на проживання обвинуваченого у квартирі та зобов'язалась забезпечити ОСОБА_8 , всім необхідним.
Незастосування судом першої інстанції альтернативного запобіжного заходу у виді застави погіршує становище обвинуваченого, оскільки при обранні запобіжного заходу судом було визначено розмір застави.
Позиції сторін в суді :
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні, підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав зазначених ній.
Прокурор ОСОБА_7 в судовому засіданні, заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Обвинувачений ОСОБА_8 про дату, час та місце апеляційного перегляду повідомлений належним чином, клопотань проведення судового засідання в режимі відеоконференції до суду не надходило.
З'ясувавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності обвинуваченого, керуючись вимогами ч.4 ст. 422-1 КПК колегія суддів прийшла до висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутність обвинуваченого.
Висновки суду:
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали, що надійшли на запит апеляційного суду в порядку ст. 422-1 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами пунктів 3 та 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Нормами частини 2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання судом вимог ст. 177, 178, 194 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Відповідно до наданих матеріалів, колегією суддів встановлено, що в провадженні Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
16 жовтня 2025 року ухвалою судді Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу, обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 14 грудня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст. 115 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.
Конституція України найвищою соціальною цінністю визнає людину, її життя та здоров'я. Положеннями статей 3 та 27 Конституції України встановлено, що кожен має право захищати своє життя та здоров'я, життя та здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Суд першої інстанції, задовольняючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 обґрунтовано встановив, що обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який спливає, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується.
В обґрунтування прийнятого рішення суд вказав, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого умисного злочину проти життя та здоров'я іншої особи, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, вважає необхідним продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_8 , оскільки ризики на які посилався слідчий суддя при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовжують існувати та не зменшились.
Ураховуючи викладене, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, оскільки прокурор довів наявність ризику переховування від суду з урахуванням тяжкості покарання за інкримінований злочин, який не зменшився, та у сукупності з іншими встановленими обставинами колегія суддів вважає, що вказане виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Колегія суддів звертає увагу, що відсутність на даний час фактів втечі обвинуваченого, не свідчить про неможливість вчинення ним цих дій в подальшому.
Фактично, належна процесуальна поведінка обвинуваченого та відсутність спроб реалізації ризиків, передбачених у ст. 177 КПК України, зумовлені не його високими моральними якостями, а дієвістю обраного запобіжного заходу.
Отже, ураховуючи наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд першої інстанції прийшов до висновку, що на даній стадії кримінального провадження є підтвердженою неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, як на тому наполягає сторона захисту.
Підстав, які б виключали можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не вбачається, доказів на підтвердження неможливості на даний час перебування ОСОБА_8 під вартою, суду не надано.
Таким чином, вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого, суд першої інстанції в повній мірі обґрунтував своє рішення, щодо необхідності продовження застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання ОСОБА_8 під вартою є не лише очікування суду, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.
З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що зміна або застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виключити ризики, пов'язані із звільненням останнього із під варти.
Доводи апеляційної скарги,щодо недоведеності прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики з їх обґрунтуванням у клопотанні прокурора, судом першої інстанції досліджені та цим обставинам надано належну оцінку.
Будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою захисником під час апеляційного розгляду не наведено.
На думку колегії суддів у зв'язку з тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у особливо тяжкому злочині за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 15 років, розуміючи тяжкість понесеного покарання у разі визнання останнього винним у вчинені інкримінованого злочину, може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання. Тому дана належна процесуальна поведінка обвинуваченого наразі обумовлена не його правосвідомістю, а наслідком обраного запобіжного заходу.
Наразі судове слідство триває, свідків не допитано у зв'язку з чим у разі зміни обвинуваченому запобіжного заходу на запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, останній може незаконно впливати на свідків, з метою примушення їх до зміни своїх показань.
Крім того колегія суддів зазначає, що ризик впливу на свідків, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, оскільки судове слідство не розпочато та свідки не допитані, вказаний ризик має місце, тому доводи сторони захисту в цій частині не приймає до уваги.
Також колегія суддів бере до уваги, що на даний час на території України триває збройна агресія з боку російської федерації, також на всій території України введено військовий стан, що значно ускладнює контроль виконання обвинуваченим іншого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
Отже, суд, першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання та продовження строку тримання під вартою, правильно прийшов до висновку, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не зменшилися та продовжують існувати, а тому неможливо на даний час застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Чинний КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково, тобто, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні надалі, а тому доводи про необґрунтованість заявлених ризиків є хибними.
Не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги факти того, що обвинувачений одружений, має на утримані малолітню дитину, адже вони не спростовують і не зменшують достатньою мірою ризики, що стали підґрунтям для застосування та продовження саме такого запобіжного заходу ОСОБА_8 , крім того, вказані обставини не були стримуючими факторами при вчиненні кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому.
Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно вимог п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, який спричинив загибель людини, більш того визначення розміру застави є дискреційним правом суду, а не його обов'язком.
Посилання сторони захисту на недоведеність вини обвинуваченого у пред'явленому йому обвинувачені не є предметом апеляційного розгляду, а будуть оцінені судом після з'ясування обставин кримінального провадження та перевірки їх доказами у нарадчій кімнаті під час постановлення остаточного рішення.
Твердження апелянта про необґрунтованість підозри не приймається колегією суддів до уваги, оскільки дане питання вирішувалось судом при обранні обвинуваченому запобіжного заходу, а у даному випадку розглядається лише питання обґрунтованості подальшого тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою .
Що стосується доводів апеляційної скарги про застосування до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу у виді застави, колегія суддів зазначає,що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину проти життя, за який передбачена міра покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, у зв'язку з чим необхідним та достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, у зв'язку із обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про продовження застосування стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки обмеження його права на свободу в даному випадку є виправданим та необхідним, через неможливість в жодний інший спосіб запобігти втечі та забезпечити належне виконання ними своїх процесуальних обов'язків.
Таким чином, перевіривши ухвалу суду в межах апеляційної скарги, колегія судді в вважає, що підстави для її скасування відсутні, всі доводи апеляційної скарги обвинуваченого були предметом розгляду в суді першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404 - 407, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 жовтня 2025 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: