29 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 535/421/24
провадження № 61-15951ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк» на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 18 липня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 листопада 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк» про поділ в натурі земельної ділянки,
встановив:
18 грудня 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк» (далі - ТОВ «Агрофірма «Маяк») через підсистему «Електронний суд» надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 18 липня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 листопада 2025 року у вказаній справі.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке.
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До касаційної скарги додано документ про сплату судового збору в сумі 2 422, 40 грн. Проте незрозуміло, чим керувався заявник при визначенні розміру судового збору за подання касаційної скарги, не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами розмір сплаченого судового збору.
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду, яка подана юридичною особою, становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Згідно з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом з такими вимогами: 1) про поділ в натурі земельної ділянки, кадастровий номер 5322280800:00:001:0207, площею 5, 1632 га, що знаходиться на території Великорублівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, з виділенням в натурі (на місцевості) в самостійний об'єкт 1/2 частки земельної ділянки ОСОБА_1 та з виділенням в натурі (на місцевості) в самостійний об'єкт 1/2 частки земельної ділянки ТОВ «Агрофірма «Маяк» відповідно до варіанту розподілу № 1 висновку експерта від 26 лютого 2025 року № СЕ-19/117-24/22584-ЗТ; 2) про припинення права спільної часткової власності ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Маяк» на земельну ділянку, кадастровий номер 5322280800:00:001:0207, площею 5, 1632 га, що знаходиться на території Великорублівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до частини третьої статті 364 ЦК України у разі виділу співвласникому натурі частки із спільного майна дляспіввласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Таким чином, позовна вимога ОСОБА_1 про виділ в натурі часток з нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є вимогою майнового характеру.
Поряд з цим позивачем заявлено також одну вимогу немайнового характеру про припинення права спільної часткової власності.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом) судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становив 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі складає 3 028, 00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі -застосовується коефіцієнт 0,8 для пониженнявідповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, судовий збір за подання касаційної скарги в частині оскарження однієї вимоги немайнового характеру становить 1 937, 92 грн (3 028, 00 грн * 0, 4 * 1 * 200 % * 0, 8).
З огляду на наведене, заявником сплачено судовий збір за оскарження однієї вимоги немайнового характеру.
Разом з тим згідно з пунктами 2, 9 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
Проте аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів не дозволяє встановити ціну позову в частині вимоги майнового характеру, оскільки неможливо встановити дійсну вартість спірного нерухомого майна, здійснити виділ якого в натурі просив позивач.
Таким чином, заявнику необхідно надати суду інформацію про ціну позову в частині оскарження вимоги майнового характеру (станом на дату подання позову до суду), а також самостійно визначити розмір судового збору за подання касаційної скарги в цій частині, підтвердивши такий розмір належними доказами (зокрема, експертний висновок, дані загальнодоступних джерел стосовно ринкової вартості спірного нерухомого майна станом на дату подання позову до суду) та сплатити його в розмірі 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви з урахуванням дійсної вартості спірного нерухомого майна, здійснити виділ якого в натурі просив позивач.
Оскільки заявником до касаційної скарги додано документ про сплату судового збору, то ТОВ «Агрофірма «Маяк» у разі необхідності слід доплатити судовий збір за подання касаційної скарги в частині оскарження вимоги майнового характеру.
Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перерахований або внесений до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату.
Крім того, за приписами пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
В порушення вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначено підстави (підстав), передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні або у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду, у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.
Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати, щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення та обґрунтування випадків (випадку), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
З огляду на зазначене, заявнику необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги з доказами надсилання її копії та копій доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 ЦПК України (шляхом надсилання до електронних кабінетів інших учасників справи, а у разі відсутності в інших учасників справи електронних кабінетів чи відсутності відомостей про наявність в інших учасників справи електронних кабінетів - у паперовій формі листом з описом вкладення) (у випадку якщо касаційна скарга в новій редакції буде подана через підсистему «Електронний суд») або нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи (у випадку подання нової редакції касаційної скарги у паперовій формі), оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали, із зазначенням конкретного (конкретних) пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга, та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї (цих) підстави (підстав). Крім того, заявнику необхідно надати суду інформацію про ціну позову в частині оскарження вимоги майнового характеру, а також у разі необхідності доплатити судовий збір за подання касаційної скарги, розмір якого має бути визначений відповідно до вимог закону.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
ухвалив:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк» на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 18 липня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 листопада 2025 року залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Ю. Тітов