Постанова
Іменем України
26 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 754/2101/24
провадження № 61-9215св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мойсеєнко Діна Петрівн а , ОСОБА_4 ,
треті особи: Державне підприємство «Сетам», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чижиков Олександр Олександрович,
розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 24 лютого 2025 року у складі судді Гринчак О. І. та постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2025 рокуу складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
Описова частина
Історія справи
У січні 2024 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект»), приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мойсеєнко Д. П., ОСОБА_4 , треті особи: Державне підприємство «Сетам»(далі - ДП «Сетам»), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чижиков О. О., в якому, з урахуванням уточнень, просив:
визнати недійсними електронні торги з реалізації майна (предмета іпотеки) трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_3 , які проведені ДП«Сетам» згідно з протоколом № 563310 проведення електронних торгів від 17 грудня 2021 року;
визнати недійсним протокол № 563310 проведення електронних торгів щодо лота реєстраційний № 500979 від 17 грудня 2021 року та акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 від 20 грудня 2021 року щодо трикімнатної квартири АДРЕСА_1 ;
визнати недійсним свідоцтво на право власності на нерухоме майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване за ТОВ «Кей-Колект» серія та номер: 5093, видане 29 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16 липня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у цивільній справі. Визначено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 13 вересня 2024 року.
12 вересня 2024 року через підсистему «Електронний Суд» представником позивача ОСОБА_5 до суду першої інстанції направлено клопотання про розгляд справи, призначений на 13 вересня 2024 року, без участі позивача та його представника.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 13 вересня 2024 року закрито підготовче провадження в справі та призначено справу до судового розгляду на 17 жовтня 2024 року.
23 лютого 2025 року ОСОБА_3 в особі представника Миронюка Д. Д. подав до суду заяву, в якій просив:
постановити ухвалу про повернення справи № 754/2101/24 на стадію підготовчого провадження для належного з'ясування всіх обставин справи;
прийняти заяву про збільшення позовних вимог у справі № 754/2101/24;
врахувати, що у «новій редакції» позову від 28 лютого 2024 року (поданій на виконання ухвали суду від 20 лютого 2024 року) вже фігурує гр. ОСОБА_4 , як відповідач-3, але тоді не були сформульовані вимоги до нього через відсутність даних про договір;
додати до попередніх позовних вимог такі нові вимоги:
визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 10 лютого 2022 року між ТОВ «Кей-Колект» та гр. ОСОБА_4 (посвідчений приватним нотаріусом КМНО Чижиковим О. О.);
витребувати зазначену квартиру (№ 45) з володіння гр. ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 ;
зобов'язати ТОВ «Кей-Колект» та приватного нотаріуса КМНО Чижикова О. О. (за наявності у нього документа) надати копію/оригінал договору від 10 лютого 2022 року на вимогу суду;
позовні вимоги і їх обґрунтування, викладені в новій редакції позовної заяви від 28 лютого 2024 року, розглядати в повному обсязі;
розгляд справи 24 лютого 2025 року та питання розгляду заяви про збільшення позовних вимог (в порядку статті 49 ЦПК України) та клопотання про повернення справи № 754/2101/24 на стадію підготовчого провадження здійснювати без участі позивача та його представників адвоката Миронюка Д. Д. та адвоката ОСОБА_3.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 24 лютого 2025 року:
у задоволенні клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження відмовлено;
заяву про збільшення позовних вимог залишено без розгляду;
клопотання про зобов'язання ТОВ «Кей-Колект» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округуЧижикова О. О. надати копію/оригінал договору від 10 лютого 2022 року залишено без розгляду;
визнано подання представником позивача - адвокатом Миронюком Д. Д. клопотання про витребування копії акта про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 від 20 грудня 2021 року зловживанням процесуальними правами, та залишено дане клопотання без розгляду;
попереджено адвоката Миронюка Д. Д. про недопустимість зловживання процесуальними правами;
витребувано у ТОВ «Кей-Колект» копію свідоцтва на право власності на нерухоме майно № 5093 від 29 грудня 2021 року;
розгляд справи відкладено на 27 березня 2025 року.
Залишаючи без розгляду заяву про збільшення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем таку заяву подано після закінчення строку, встановленого для її подання, а підстави для повернення справи на стадію підготовчого провадження відсутні.
Не погодившись із вказаною ухвалою в частині залишення заяви про збільшення позовних вимог без розгляду, ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 11 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 24 лютого 2025 року в частині залишення без розгляду заяви ОСОБА_3 про збільшення позовних вимог - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанціїщодо залишення без розгляду заяви ОСОБА_3 про збільшення позовних вимог, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді в цій частині не встановлено.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
17 липня 2025 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 24 лютого
2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 червня
2025 року.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржуванісудові рішення в частині залишення без розгляду заяви про збільшення позовних вимог та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що зазначені судові рішення в оскаржуваній частині ухвалені з порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
26 серпня 2025 року ТОВ «Кей-Колект» подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обгрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
09 вересня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 24 лютого 2025 року була предметом апеляційного перегляду лише в частині залишення без розгляду заяви про збільшення позовних вимог, а тому, в силу положень частини другої статті 17 ЦПК України, вказане судове рішення в іншій частині не є предметом касаційного перегляду.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвалаДеснянського районного суду м. Києва від 24 лютого 2025 року в частині залишення без розгляду заяви про збільшення позовних вимог та постановаКиївського апеляційного суду від 11 червня 2025 року відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У частині першій статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частина третя цієї ж статті прямо декларує, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно із частиною першою статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 4, 5 частини другої статті 175 ЦПК України).
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (частина шоста статті 175 ЦПК України).
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів - предмета і підстави позову.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (див. постанови Верховного Суду від 03 липня 2024 року в справі № 759/17146/20, від 22 травня 2024 року в справі № 128/285/18, від 01 липня 2024 року в справі № 908/1884/23, від 25 квітня 2024 року в справі № 927/977/23 та інші).
Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами (частина перша статті 44 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого позову (ще одного позову), чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстави позову. При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17).
У справі, яка переглядається, встановлено, що ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 13 вересня 2024 року закрито підготовче провадження у цій справі та призначено справу до судового розгляду на 17 жовтня 2024 року.
23 лютого 2025 року ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Миронюка Д. Д. подав заяву, в якій, зокрема, просив прийняти заяву про збільшення позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Відповідно до частин першої, другої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасниками справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків у цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в процесуальних відносинах сторін, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Встановивши, що заяву про збільшення позовних вимог стороною позивача подано після закінчення строку, встановленого для її подання, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для залишення її без розгляду.
Разом із цим, клопотання про поновлення пропущеного строку, визначеного пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України,позивач до суду не подавав.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм процесуального права.
При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції в частині залишення без розгляду заяви про збільшення позовних вимог та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 24 лютого 2025 року в частині залишення без розгляду заяви про збільшення позовних вимог та постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов