24 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 635/4973/16-ц
провадження № 61-10024св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 як голова Садівничого товариства «Вільха», ОСОБА_3 , Садівниче товариство «Вільха», ОСОБА_4 як голова Садівничого товариства «Вільха», ОСОБА_5 як голова садівничого товариства «Вільха»,
третя особа - ОСОБА_6 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Люботинського міського суду Харківської області від 18 лютого 2025 року
у складі судді Малихіна О. О. та постанову Харківського апеляційного суду від
19 червня 2025 рокуу складі колегії суддів: Яцини В. Б., Мальованого Ю. М., Маміної О. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 як голови Садівничого товариства «Вільха» (далі - СТ «Вільха»), ОСОБА_3 , СТ «Вільха», ОСОБА_4 як голови СТ «Вільха», ОСОБА_5 як голови СТ «Вільха», третя особа - ОСОБА_6 , про захист прав споживачів, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.
Справа перебувала в провадженні судді Люботинського міського суду Харківської області ОСОБА_7 і в справі відбувався розгляд позовних вимог по суті.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 16 вересня 2021 року № 1997/0/15-21 ОСОБА_7 звільнено з посади судді Люботинського міського суду Харківської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
17 вересня 2021 року здійснено повторний автоматизований розподіл справи та визначено суддю Малихіна О. О. для розгляду справи по суті.
14 лютого 2022 року у справі відбулось судове засідання, в якому з урахуванням клопотання ОСОБА_1 постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про повторне проведення в справі підготовчого провадження.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 18 лютого
2025 року позовну заяву залишено без розгляду.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, місцевий суд зазначив, що належним чином повідомлена сторона позивача не з'явилася у підготовче засідання, заяви про розгляд справи у її відсутність не надходили.
Постановою Харківського апеляційного суду від 19 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Люботинського міського суду Харківської області від 18 лютого
2025 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновком суду першої інстанції. Апеляційний суд зазначив, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки відповідно до статті 257 ЦПК України повторна неявка в судове засідання
є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин неявки.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
01 серпня 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Люботинського міського суду Харківської області від 18 лютого 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 червня 2025 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що незважаючи на всі складнощі, які виникли (пандемія короновірусної хвороби, повномасштабне вторгнення російської федерації), позивач виконувала всі процесуальні обов'язки у справі. Вказує, що
у період з 26 грудня 2024 року до 14 січня 2025 року проходила лікування.
15 січня 2025 року отримала забій грудної клітини. Оскільки переломів виявлено не було, лікування проходила вдома і не могла надати до суду відповідні медичні документи. Про цей стан заявник повідомляла працівників суду в телефонному режимі. Зазначає, що 18 лютого 2025 року не змогла з'явитись в судове засідання з поважних причин, а саме біль в грудній клітині. Вказує, що апеляційний суд безпідставно розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, оскільки справу
в суді першої інстанції розглядалась в порядку загального провадження.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2025 року ОСОБА_1 поновлено строк на касаційне оскарження ухвали Люботинського міського суду Харківської області від 18 лютого 2025 року та постанови Харківського апеляційного суду від 19 червня 2025 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Люботинського міського суду Харківської області.
07 листопада 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволенняз таких підстав.
Фактичні обставини справи
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась з цим позовом до суду.
Справа перебувала в провадженні судді Люботинського міського суду Харківської області ОСОБА_7 і в справі відбувався розгляд позовних вимог по суті.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 16 вересня 2021 року № 1997/0/15-21 ОСОБА_7 звільнено з посади судді Люботинського міського суду Харківської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
17 вересня 2021 року здійснено повторний автоматизований розподіл справи та визначено суддю Малихіна О. О. для розгляду справи по суті.
14 лютого 2022 року у справі відбулось судове засідання, в якому з урахуванням клопотання ОСОБА_1 постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про повторне проведення в справі підготовчого провадження.
04 грудня 2024 року у справі відбулось підготовче засідання, в якому
ОСОБА_1 брала особисту участь у вирішенні питань, передбачених частиною другою статті 197 ЦПК України.
На підставі усного клопотання ОСОБА_1 в підготовчому засіданні було оголошено перерву до 11:00 год 14 січня 2025 року для надання їй можливості подати у письмовому виді додаткові клопотання, необхідні для підготовки справи до розгляду. Про необхідність явки в підготовче засідання, яке призначене на 11:00 год 14 січня 2025 року, ОСОБА_1 було повідомлено під розписку в приміщенні суду 04 грудня 2024 року, одразу після закриття підготовчого засідання (т. 8, а. с. 193).
09 січня 2025 року ОСОБА_1 усно по телефону повідомила суду, що не зможе з'явитися в підготовче засідання з тієї причини, що вона перебуває
з 25 грудня 2024 року на лікуванні в КНП «Міська поліклініка № 18» Харківської міської ради.
У підготовче засідання, призначене на 11:00 год 14 січня 2025 року,
ОСОБА_1 не з'явилась.
Заяви про проведення підготовчого засідання 14 січня 2025 року чи розгляду справи в цілому за її відсутності позивача ОСОБА_1 не подала.
Повідомлені позивачем причини неявки в підготовче засідання суд визнав поважними, і проведення підготовчого засідання відклав до 11:00 год 18 лютого 2025 року.
Про дату, час і місце проведення підготовчого засідання, призначеного на
18 лютого 2025 року, ОСОБА_1 повідомлено належним чином, на адресу її зареєстрованого місця проживання поштою була надіслана рекомендованим листом судова повітка, яка нею отримана особисто 04 лютого 2025 року, про що свідчить її особистий підпис у зворотному поштовому повідомленні
(т. 8, а. с. 219).
18 лютого 2025 року в підготовче засідання ОСОБА_1 повторно не з'явилась, заяву про проведення підготовчого засідання 18 лютого 2025 року чи розгляду справи в цілому за її відсутності не подала.
ОСОБА_1 обмежилась лише усним повідомленням по телефону 18 лютого 2025 року о 10:15 год, що не зможе з'явитися в підготовче засідання з тієї причини, що вона проходить лікування за призначенням лікаря, але не перебуває на стаціонарному лікуванні.
Мотиви, якими керується Верховний Суд
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
Відповідно до статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачає користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання.
У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави - учасниці цієї Конвенції мають право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладному руху
в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з частиною п'ятою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Обов'язковими умовами для застосування передбачених частиною п'ятою статті 223, пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків неявки позивача у підготовче засідання чи в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.
Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05 червня 2020 року у справі № 910/16978/19 щодо застосування подібної за змістом норми права.
Оскільки відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України підставою залишення позову без розгляду є повторна неявка належним чином повідомленого позивач у підготовче засідання чи в судове засідання, відповідно, диференціюється необхідність врахування судом поважності (неповажності) причин неявки позивача до суду залежно від того, яка це неявка перша чи повторна. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь
у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Близький за змістом висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21.
Такі наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Відповідно, навіть за наявності доказів поважності причин неявки позивача суд повинен залишити позовну заяву без розгляду. Вказана норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи (див. постанову Верховного Суду від 14 липня 2022 року
у справі № 295/13823/14-ц).
Оскільки сторона позивача, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи у суді першої інстанції, не з'явилася у судові засідання, призначені на 14 січня 2025 року і 18 лютого 2025 року, заяви про розгляд справи за її відсутності не подавала, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України.
Аргументи заявника про те, що апеляційний суд безпідставно розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, оскільки справа в суді першої інстанції розглядалась в порядку загального провадження, є безпідставними, оскільки апеляційний суд розглянув справу у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи, тобто відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи викладене, Верховний Суд визнає касаційну скаргу необґрунтованою, оскільки правильне застосовування норм процесуального права в оскаржуваних судових рішеннях є очевидним.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Люботинського міського суду Харківської області від 18 лютого
2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 червня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська