24 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 522/15344/20
провадження № 61-1562св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - Одеська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного суду від
02 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Одеська міська рада, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання договору недійсним, скасування рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, зобов'язання приведення у первісний стан.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Вказаний будинок є багатоквартирним та знаходиться на земельній ділянці, власником якої є територіальна громада міста Одеси. У 2014 році власник квартири АДРЕСА_2 у цьому будинку, на той час ОСОБА_2 , самовільно із порушенням будівельних норм та правил провела реконструкцію цієї квартири шляхом спорудження прибудови до квартири на прибудинковій території та надбудови другого та третього мансардного поверхів. 12 листопада 2014 року Департамент ДАБІ в Одеській області за
№ ОД142143210510 зареєстрував декларацію ОСОБА_2 про готовність об'єкта до експлуатації. На підставі вказаної декларації ОСОБА_2 було видане відповідне свідоцтво про право власності.
Позивач вказувала, що квартири АДРЕСА_3 і АДРЕСА_2 є суміжними, оскільки мають спільну несучу стіну. Квартири мають окремі виходи на прибудинкову територію. Проведення реконструкції та реєстрація декларації про готовність до експлуатації квартири АДРЕСА_2 зачіпає права та інтереси позивача як власника суміжної квартири, оскільки у зв'язку із проведенням реконструкції погіршилась інсоляція її квартири, у квартирі з'явилися тріщини тощо. Також
у зв'язку із реконструкцією зайнято частину прибудинкової території, що перешкоджає проходу та проїзду. У зв'язку з прийняттям рішення про реєстрацію декларації про готовність квартири АДРЕСА_2 до експлуатації, позивач позбавлена права вимагати у судовому порядку приведення квартири АДРЕСА_2
у первісний стан. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у справі № 815/1023/16, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року, скасовано реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації «Реконструкція квартири за адресою: АДРЕСА_4 з надбудовою 3-го поверху без змін зовнішніх геометричних розмірів фундаменту у плані», зареєстровану Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області за
№ ОД142143210510 від 17 листопада 2014 року. Вказану постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року залишено без змін постановою Вищого адміністративного суду України від 07 червня
2017 року. Постановою Одеського апеляційного суду від 04 червня 2016 року
у справі № 522/14661/15-ц стягнено з ОСОБА_2 на користь
ОСОБА_1 майнову шкоду внаслідок незаконного будівництва
у розмірі 31 560,00 грн.
Позивач вказувала, що в подальшому, намагаючись утруднити виконання рішення суду щодо скасування незаконних правовстановлюючих документів, приведення об'єкта у первісний стан, ОСОБА_2 знов зареєструвала декларацію про початок виконання будівельних робіт № ОД 082150920473 від 01 квітня 2015 року з реконструкції шести квартир - кв.
АДРЕСА_5 , з об'єднанням у самостійний об'єкт нерухомості без зміни геометричних розмірів фундаменту у плані та цільового проекту,
АДРЕСА_6 , та декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ОД 142151130567 від 23 квітня 2015 року з реконструкції квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 з об'єднанням у самостійний об'єкт нерухомості без зміни геометричних розмірів фундаменту у плані та цільового проекту, АДРЕСА_6 . Зазначені реєстрації декларацій ОСОБА_2 здійснила після того, коли їй стало відомо про існування спору
у Одеському окружному адміністративному суді у справі № 815/1023/16.
13 квітня 2016 року ОСОБА_2 навмисно уклала договір купівлі-продажу вказаного спірного об'єкта реконструйованої нерухомості зі своєю матір'ю ОСОБА_3 . 16 серпня 2017 року ОСОБА_3 змінила адресу спірної нерухомості з АДРЕСА_11 , на АДРЕСА_12 .
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 від 04 грудня 2014 року, індексний номер 17715043, яке було вчинено на підставі свідоцтва про право власності серії та номер НОМЕР_1 , видане 04 грудня 2014 року реєстраційною службою ОМУЮ в Одеській області; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , що було вчинено на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт № ОД 082150920473 від
01 квітня 2015 року з реконструкції квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10
з об'єднанням у самостійний об'єкт нерухомості без зміни геометричних розмірів фундаменту у плані та цільового проекту; АДРЕСА_6 , та декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ОД 142151130567 від 23 квітня 2015 року з реконструкції квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 з об'єднанням у самостійний об'єкт нерухомості; визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_3
і ОСОБА_2 13 квітня 2016 року та посвідчений приватним нотаріусом Бураковою О. І., реєстровий номер 298; зобов'язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 привести загальні приміщення квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_13 у первісний стан, згідно із технічними паспортами, які були актуальними до початку проведення спірних реконструкцій, тобто до 17 листопада
2014 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2021 року
в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано недоведеністю доводів, на які позивач посилалася, як на підставу позову, а також тим, що позовна вимога про приведення приміщень квартир у первісний стан є похідною від правомірності отримання відповідачами свідоцтв про право власності, договору купівлі-продажу.
Постановою Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Скіндер В. Б. задоволено частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2021 року
в частині позовних вимог про зобов'язання приведення приміщення
у первісний стан скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Зобов'язано ОСОБА_3 за власний рахунок привести будинок АДРЕСА_12 у первісний стан - квартири АДРЕСА_4 , який існував до проведеної у 2014 році реконструкції згідно із технічним паспортом, виготовленим КП «ОМБТІ та РОН» у липні
2005 року.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що здійснена реконструкція квартири АДРЕСА_4 на Французькому бульварі в розумінні статті 376 ЦК України є самочинним будівництвом (самочинною реконструкцією).
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
04 лютого 2025 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року та залишити без змін рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2021 року.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судові повістки про виклик у судові засідання заявник не отримувала, під час розгляду справи присутня не була. Судова повістка про виклик до суду на 02 квітня 2024 року повернулась до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що не є належним доказом інформування учасника справи про час і місце розгляду справи. Заявник також вказує, що норми законодавства не визначають такої підстави для визнання об'єкта самочинним будівництвом, як наведення недостовірних даних щодо наявності / відсутності реєстраційного номера містобудівних умов та обмежень. Відсутність документа, що посвідчує прийняття об'єкта до експлуатації, не є підставою для віднесення його до самочинного будівництва. Апеляційний суд застосував статтю 376 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2025 року представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_4 поновлено строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року. Відкрито касаційне провадження
у справі та витребувано її матеріали з Приморського районного суду м. Одеси.
Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2025 року зупинено виконання постанови Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2024 рокудо закінчення її перегляду в касаційному порядку.
17 листопада 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню зтаких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтею 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Порядок виклику та вручення судових повісток визначено у статтях 128, 130 ЦПК України.
У частині другій статті 128 ЦПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Згідно з частиною п'ятою вказаної статті судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка,
а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу
в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий
і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним
і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня
2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
11 січня 2024 року Одеський апеляційний суд направив ОСОБА_2 судову повістку про виклик на 02 квітня 2024 року о 14:00 год (т. 2, а. с. 94), яка повернулася з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (т. 2, а. с. 99, 100).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18) викладено висновок, що «приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження
№ 61-13667сво21) міститься правовий висновок про те, що «обов'язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання
є реалізацією однієї із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства».
Відомостей про отримання ОСОБА_2 судової повістки-повідомлення про розгляд справи 02 квітня 2024 року о 14:00 год в матеріалах справи немає.
02 квітня 2024 року Одеський апеляційний суд ухвалив оскаржувану постанову.
Таким чином, матеріали справи не містять доказів про повідомлення
ОСОБА_2 про судове засідання, призначене на 02 квітня 2024 року
о 14:00 год.
Враховуючи викладене, справа в суді апеляційної інстанції була розглянута
02 квітня 2024 року за відсутності ОСОБА_2 , яка не була належним чином повідомлена про час і місце слухання справи відповідно до статей 128-130 ЦПК України.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення, є порушенням статті 6 Конвенції, а також порушенням норм статей 128, 130 ЦПК України.
Ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені норми закону та розглянув справу за відсутності сторони
у справі, щодо якого відсутні докази належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.
Таким чином, суд апеляційної інстанції порушив право заявника знати про час і місце судових засідань, що є порушенням права на доступ до правосуддя та порушенням статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 03 жовтня 2017 року у справі «Віктор Назаренко проти України» та від
27 червня 2017 року у справі «Лазаренко та інші проти України»).
Згідно з частиною четвертою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які зумовлюють обов'язкове скасування судового рішення.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про наявність обов?язкових підстав для скасування постанови Одеського апеляційного суду від 02 квітня
2024 року, інших аргументів касаційної скарги Верховний Суд не перевіряє.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2024 рокувтрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська