Справа № 716/1820/25
29.12.2025 м. Заставна
Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючої судді Шевчук Р.М.
секретаря судового засідання Єлащука Р.Г.
розглянувши у відкритому судовому засiданнi в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 31 березня 2024 року між ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 79289439, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 6000,00 грн., зі сплатою процентів та інших платежів, визначених умовами договору.
14.06.2021 року між ТзОВ «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №14/6/2021, відповідно до умов якого ТзОВ «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов'язалося відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами. Відповідно до реєстру боржників № 30 від 19.08.2024 року до договору факторингу від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 18 505,80 грн., з яких 6000,00 грн. загальна заборгованість за основною сумою боргу; 1 350,00 грн. сума заборгованості за відсотками, 11 155,80 грн сума заборгованість за пенею.
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання, кредитні кошти не повернув.
Після відступлення права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 6459543 в розмірі 18505,00 грн., за кредитним договором № 79289439 та судові витрати понесені по справі у розмірі 3028, 00 грн.
В судове засідання представник позивача ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не з'явився, надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задовольнити і справу розглянути у відсутності їх представника. Проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, заяви про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву до суду від нього не надходило.
Про розгляд справи повідомлявся судовою повісткою за зареєстрованим місцем проживання, однак рекомендоване поштове відправлення повернулося за зворотною адресою до суду з відміткою поштового зв'язку «вручено».
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Із врахуванням неявки сторін в судове засідання фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не проводилася.
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 31 березня 2024 року між ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 79289439, згідно якого відповідач отримав позику у розмірі 6000,00 грн., зі сплатою процентів та інших платежів, визначених умовами договору.
Договір укладений за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором - 46154.
Відповідно до пункту 2.1 договору позики сума позики складає: 6000 грн.
Згідно пункту 2.3 - строк позики до 29 квітня 2024 року (30 днів).
2.3 базова процентна ставка фіксована: 2.5%
З копії таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка є додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту № 79289439 від 31.03.2024 року, вбачається, що орієнтована загальна вартість кредиту становила 7350,00 грн.
Крім того, судом встановлено, що у позивача до відповідача виникло право грошової вимоги, оскільки 21.06.2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», укладено договір про відступлення права вимоги відповідно до якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», в тому числі і стосовно ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 за договором позики за №79289439 від 31.03.2024 року в сумі 18 505,80 грн, з яких: 6000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1350,00 грн - сума заборгованості за відсотками та 11155,80 грн заборгованість за пенею.
Дана обставина стверджена актом прийому-передачі Реєстру Боржників від 19.08.2024 року за договором факторингу № 14/06/21, укладеного 14.06.2021 року, платіжною інструкцією в національній валюті №21043 від 21.08.2024 року та витягом з Реєстру боржників до договору факторингу № 14/06/21, укладеного 14.06.2021 року.
Таким чином, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за договороми позики № 79289439, в загальній сумі 18 505,80 гривні.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором стало підставою для звернення нового кредитора - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» з даним позовом до суду.
Вирішуючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором суд застосовує такі норми права.
Згідно статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому слід враховувати, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до правової позиції, яка сформульована у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора. Виходячи із загальних правил та положень статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.
Обсяг цих прав та умови їх переходу визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто новий кредитор отримує право вимагати виконання зобов'язання в обсязі, що існував на момент підписання договору цесії (відступлення права вимоги).
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.
Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року (справа № 914/868/17), від 18 жовтня 2018 (справа № 910/11965/16).
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно приписів частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.
Як вказано в статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до положень частини третьої статті 12 та частини першої статті 81
ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з вказаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Згідно пункту 1. договору позики від 31.03.2024 року за № 79289439 за цим договором Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахунку на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника.
Судом також встановлено, що згідно пункту 29 вище вказаного договору позики, позичальнику належить рахунок за № НОМЕР_2 .
Однак при зверненні до суду з позовом позивачем не надано жодних доказів - фінансових документів (виписок з рахунку або інших платіжних документів, тощо), які підтверджують факт перерахування та отримання коштів відповідачем на виконання умов пункту 1. Договору позики.
При цьому, надані суду позивачем розрахунки заборгованості не дозволяють зробити висновок щодо розміру заборгованості по фактично отриманій та неповернутій сумі коштів.
Розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві.
Враховуючи наведене, частину сьому статті 81 ЦПК України, відповідно до якої доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог щодо стягнення заборгованості за договорами позики, оскільки будь-яких доказів отримання відповідачем грошових коштів на виконання умов договорів позивач не надав, а розрахунок заборгованості не є достатньою підставою для стягнення з відповідача заборгованості у зазначеному позивачем розмірі, а відтак у задоволені позову слід відмовити у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
На підставі ст.526, 626, 627, 628,1046,1047,1049, 1054 ЦК України, керуючись ст.11, 12, 13, 81, 258, 259, 263- 265, 268, 273, ЦПК України, суд,
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Шевчук Р.М.