19 грудня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 357/14670/25
номер провадження: 33/824/5682/2025
Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Грабового Вячеслава Сергійовича, потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2025 року,
Постановою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн 00 коп.
Цією ж постановою стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 грн 60 коп.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішення, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2025 року та винести нове рішення суду, яким визнати невинуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а адміністративну справу закрити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 05 вересня 2025 року близько 10 год 09 хв. дійсно рухався в місті Біла Церква на перехресті доріг бульвару Олександрійський та вулиці Водопійна, керуючи «Ford-Focus», державний номерний знак (далі - д.н.з) НОМЕР_1 . Вказане перехрестя доріг обладнане світлофором, який регулює рух транспортних засобів.
Вказує, що він рухався з вулиці Водопійна на зелений сигнал світлофора, який дозволяє рух. Під час переїзду бульвару Олександрійський він відчув сильний удар в праву задню частину свого автомобіля, після чого автомобіль розвернуло на проїзній частині. Стверджує, що рухався саме на зелений сигнал світлофора, і відповідно по вимог Правил дорожнього руху (далі - ПДР) повинен був покинути зону перехрестя для закінчення маневру та з метою уникнення затору в зоні перехрестя.
Зазначає, що під час допиту в судовому засіданні в якості свідка поліцейського встановлено, що поліцейський 1 взводу 2 роти 1 батальйону ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі ОСОБА_3 вважав, що ОСОБА_4 порушив вимоги п.16.11 ПДР. Проте п.16.11 ПДР відноситься до розділу «Нерегульовані перехрестя», а відповідно до зібраних матеріалів та пояснень самих учасників ДТП обставини отримання механічних пошкоджень транспортними засобами відбулося на перехресті, де регулюється рух транспортних засобів світлофором, тобто відповідно до п.16.1 ПДР - перехрестя, де черговість проїзду визначається сигналами світлофора чи регулювальника вважається регульованим. На такому перехресті знаки пріоритету не діють. Тобто перехрестя є регульованим.
Вважає, що поліцейський ОСОБА_3 не мав правових підстав підозрювати водія автомобіля «Ford-Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 у порушенні саме цього пункту ПДР, а тому протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР №444147 від 05 вересня 2025 року відносно ОСОБА_5 за порушення ПДР, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП, складений з грубими порушеннями чинного законодавства, а відтак підлягає скасуванню.
В судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений апеляційним судом своєчасно, в установленому законом порядку. Захисник ОСОБА_1 - адвокат Грабовий В.С. вважав за можливе проводити розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Грабового В.С., який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, й просив їх задовольнити, пояснення потерпілого ОСОБА_2 , який заперечував проти доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст.ст.278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
При розгляді справи суддя першої інстанції дотримався вказаних положень закону.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, суддя першої інстанції виходив із того, що невиконання водієм ОСОБА_1 пунктів 2.3 б), 10.1 ПДР та вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДР перебувають у прямому причинному зв'язку з ДТП, наслідками у виді спричинення пошкодження транспортних засобів.
При цьому, суддя першої інстанції виснував, що зі схеми місця ДТП вбачається, що на даній ділянці дороги, а саме на даному перехресті встановлено світлофорні об'єкти, а також дорожні знаки, а отже це є складним перехрещенням проїзних частин, проїзд яких регулюється розділом «Регульовані перехрестя» ПДР. Тому суддя першої інстанції дійшов висновку про виключення п.16.11 ПДР із переліку порушень, що ставляться у провину ОСОБА_1 та які перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із ДТП, оскільки таке не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками судді першої інстанції з таких підстав.
Так, ст.124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв'язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.
Пунктом 10.1 ПДР передбачено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Відповідно до 2.3 б) ПДР передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно з п.16.11 ПДР на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху
Відповідно до вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі.
Апеляційний суд вважає, що висновок судді першої інстанції про те, що порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 10.1, 2.3 б) ПДР знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з подією ДТП та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
У рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, ЄСПЛ неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Так, суддею першої інстанції правильно встановлено, що попри не визнання своєї вини, винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення поза розумним сумнівом підтверджується даними, які містять:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №444147, з якого слідує, що 09 вересня 2025 року о 10 год 09 хв. в місті Біла Церква по бульвару Олександрійський, 20, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не слідкував за дорожньою обстановкою та на перехресті нерівнозначних доріг, будучи на другорядній дорозі не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», не надав перевагу у русі транспортному засобу «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі, здійснив виїзд на перехрестя, що призвело до їх зіткнення. Власники зазнали матеріальних збитків, а транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив пункти 2.3 б), 10.1, 16.11 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП (а.с.1);
- схема місця ДТП від 05 вересня 2025 року, яка підписана обома водіями, та на якій зображено розташування транспортних засобів після ДТП, місце зіткнення, світлофорний об'єкт, точку прив'язки - край дороги, бетонний бордюр, електроопора №203, дорожній знак «Дати дорогу», перелік видимих зовнішніх пошкоджень транспортних засобів, а саме: на транспортному засобі «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , пошкоджено задній бампер, його лакофарбове покриття, праве заднє крило, його лакофарбове покриття, пошкоджено заднє праве колесо, а на транспортному засобі «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 , пошкоджено передній бампер, його лакофарбове покриття, решітка радіатора, передній підсилювач, капот, лобове скло, передня оптика, переднє праве крило (а.с.3);
- письмові пояснення ОСОБА_2 від 05 вересня 2025 року, який вказав, що він рухався по бульвару Олександрійський в сторону вул. Олеся Гончара на перехресті з вул. Водопійна. Рухаючись по головній дорозі зіткнувся з автомобілем «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , який не надав перевагу в русі його автомобілю «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 , не зважаючи на знак 8.13 «Поступись дорогою». Побачивши, що автомобіль «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , продовжує рух по перехрестю ОСОБА_2 застосував екстрене гальмування (а.с.5);
відеозапис із нагрудних камер поліцейських та із камери спостереження «Безпечне місто», доданими до протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.7).
Наведені вище докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.
Апеляційний суд вважає,що суддя першої інстанції, оцінивши наведені вище докази в їх сукупності, дійшов правильного висновку про виключення п.16.11 ПДР із переліку порушень, що ставляться у провину ОСОБА_1 , та які перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із ДТП, оскільки таке не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.
Так, пункт 16.11 ПДР знаходиться у розділі «Нерегульовані перехрестя» ПДР, тобто регулює дії водія на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг.
Зі схеми місця ДТП вбачається, що на даній ділянці дороги, а саме даному перехресті встановлено світлофорні об'єкти, а також дорожні знаки, а отже це є складним перехрещенням проїзних частин, проїзд яких регулюється розділом «Регульовані перехрестя» ПДР.
Також апеляційний суд вважає, що висновок судді місцевого суду про порушення водієм ОСОБА_1 пунктів 2.3 б), 10.1 ПДР та вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДР,знаходяться в причинно - наслідковому зв'язку з подією ДТП та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні наведеними вище доказами і є обґрунтованим.
Оцінюючи доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не порушував п.10.1 ПДР, оскільки не змінював напрямку руху, суддя першої інстанції правильно визнав їх безпідставними і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки матеріалами справи встановлено, що ДТП сталося на складному хрестоподібному перехресті бульвару Олександрійський з вул. Водопійна, яке розділене острівцем (пішохідною зоною), а водій ОСОБА_1 , рухаючись по бульварі Олександрійський, змінив напрямок руху, повернувши ліворуч на вул. Водопійну, почав проїжджати складне перехрестя, а саме проїхав острівець після чого виїхав на проїзну частину бульвару Олександрійського, не переконавшись, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим транспортним засобам, що рухалися по бульвару Олександрійський.
Вимоги п.10.1 ПДР встановлюють повну відповідальність водіїв за забезпечення безпеки дорожнього руху перед початком руху, перестроюванням або зміною напрямку руху. Водій зобов'язаний пам'ятати, що кожен учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що інші учасники виконують ПДР, що передбачено п.1.3 та п.1.4 ПДР.
Відповідно до п.1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимог цих Правил, а також бути ввічливими, тобто будь-який учасник дорожнього руху повинен знати і виконувати ПДР. Незнання ПДР не звільняє від відповідальності за їх порушення. Учасники дорожнього руху мають дотримуватися етики поведінки.
Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком судді першої інстанції про те, що твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 мав право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила, що передбачено п.1.4 ПДР, то вони не спростовують того, що ОСОБА_1 також мав дотримуватися ПДР, оскільки дотримання правил має бути гарантією передбачуваності розвитку ситуації на дорозі, будь-яке відхилення від вимог та положень Правил може призвести до порушення встановленого порядку руху на дорогах і створення аварійної ситуації.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не мав зупинятися перед знаком «Дати дорогу», а розраховував на те, що на перпендикулярній головній дорозі до його смуги руху зупинявся автобус, а тому інші автомобілі також зупиняться, тому продовжив рух, суддя першої інстанції правильно не взяв до уваги.
Відповідно п.2.1 «Дати дорогу» розділу «Знаки пріоритету» ПДР водій повинен дати дорогу транспортним засобом, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі. Так, водій проїжджаючи знак «Дати дорогу», зобов'язаний дати дорогу іншим транспортним засобам, зупинка перед даним знаком необов'язкова. Знак «Дати дорогу» не діє, якщо на перехресті працює світлофор або рух через перехрестя регулюється регулювальником.
У даній справі встановлено, що на ділянці дороги, якою рухався ОСОБА_1 по його смузі руху не встановлено світлофора, що підтверджується схемою місця та ДТП та поясненнями поліцейського 2 взводу 1 роти 1 батальйону ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП сержанта поліції ОСОБА_3 , а тому ОСОБА_1 , виїжджаючи з другорядної дороги на перехрестя мав би керуватися вимогами дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», незалежно від того, який сигнал світлофора ввімкнений для автомобілів, що рухаються по головній дорозі.
При цьому апеляційний суд зазначає, що вказані обставини також підтверджуються переглянутим в суді апеляційної інстанції відеозаписом з місця події та схемою місця ДТП, з яких видно, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по бульвару Олександрійський та після світлофору здійснив поворот ліворуч на перпендикулярну вул. Водопійна. При цьому, як встановлено зі схеми місця ДТП та не заперечується учасниками справи, напрямок руху по вул. Водопійна на перехрещенні з бульваром Олександрійський не містить світлофору. При цьому перед виїздом в смугу руху транспортного засобу «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 , по бульвару Олександрійський зі сторони вул. Водопійна, наявний дорожній знак 2.1 «Дати дорогу».
Тобто водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , змінюючи напрямок руху з бульвару Олександрійський ліворуч на вул. Водопійна повинен був керуватися вимогами дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та пропустити автомобілі, які рухалися перпендикулярно до зайнятого ним положення на вул. Водопійна, зокрема транспортного засобу «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 .
Таким чином доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 рухався з вул. Водопійна на зелений сигнал світлофору спростовуються матеріалами справи, так як світлофором регульовано рух по бульвару Олександрійський, а вул. Водопійна містить дорожній знак 2.1 «Дати дорогу» і локаційно світлофор та дорожній знак 2.1 «Дати дорогу» регулюють різні напрямки руху.
Отже, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в оскаржуваній постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, скаржником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суддя першої інстанції врахував обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, та правомірно застосував щодо ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн 00 коп., який передбачено санкцією ст.124 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що накладене на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, справедливим та відповідає меті адміністративного стягнення.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2025 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.М.Верланов