Київський апеляційний суд
22 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції з використанням підсистеми "Електронний суд" кримінальне провадження № 12025100020000222 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Києва, громадянина України, що зареєстрований
та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України,
за апеляційною скаргою прокурора на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року,
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 24.04.2025 ОСОБА_7 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.4 ст.296 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки і на нього покладено обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_5 просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Прокурор не оспорює фактичні обставини кримінального правопорушення, встановлені судом, які викладені у вироку, доведеність винуватості ОСОБА_7 та правову кваліфікацію його дій, однак вважає, що суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме, ст.75 КПК України безпідставно звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
На переконання прокурора, суд не врахував обставини вчинення хуліганства із застосуванням предмета, спеціального пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, і залишив поза увагою факт вчинення злочину щодо двох осіб, однією з яких є жінка, що після вичерпання конфлікту в магазині обвинувачений дочекався потерпілого на ґанку, магазину, повторно наніс йому тілесні ушкодження, не надав медичну допомогу і не відшкодував потерпілим матеріальну шкоду. Крім того, вчинений злочин мав наслідком підрив правил військової дисципліни та підрив довіри суспільства до інших військовослужбовців.
Тож, призначення обвинуваченому покарання зі звільненням від відбування покарання з випробуванням створюватиме хибне уявлення як обвинуваченим, так і іншими військовослужбовцями, безкарності за вчинення злочинів проти громадської безпеки.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити; доводи обвинуваченого, який вважав, що суд ухвалив законний та обґрунтований вирок; доводи захисника, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та підтримав позицію обвинуваченого; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_7 вчинив хуліганство за наступних обставин.
11 січня 2025 року близько 18 години 37 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшов у магазин "Фора", що за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 26, в якому знаходилась значна кількість громадян, та, зустрівши в торговому залі раніше незнайомих йому ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , спровокував і розпочав з ними словесний конфлікт.
Під час конфлікту ОСОБА_7 , перебуваючи в громадському місці, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, прагнучі показати свою зневагу до установлених правил і норм поведінки в суспільстві, протиставити себе іншим громадянам та самоутвердитися шляхом приниження інших, супроводжуючи свої дії голосною нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та інших, безпричинно завдав декілька ударів в область голови ОСОБА_8 , спричинивши їй легке тілесне ушкодження у вигляді наскрізної рани нижньої губи. Після цього ОСОБА_7 завдав декілька ударів ОСОБА_9 і під час бійки, яка виникла, вони разом впали на підлогу. В цей час з метою припинення протиправних дій ОСОБА_7 до нього підбігли працівники та відвідувачі магазину, які були вимушені спостерігати за хуліганськими діями і які, втрутившись, стали відтягувати його від ОСОБА_9 , що, в свою чергу, потягло вимушене зупинення роботи магазину.
Після цього ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , який підвівся з підлоги, вийшли з магазину на його ґанок, розташований біля входу, а ОСОБА_7 направився за ОСОБА_9 , вийшов з магазину і знову розпочав бійку з останнім, в ході якої дістав з кишені предмет, спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень, а саме, розкладний ніж "Boker Magnum" і завдав ним два удари в область грудної клітки та лівого плеча ОСОБА_9 , спричинивши йому легкі тілесні ушкодження у виді непроникаючої колото-різаної рани живота - на передній черевній стінці зліва між середнє-ключичною та переднє-серединною лініями (в області лівої реберної дуги, розміром 12,0 х 3,0 см) з розсіченням переднього листку апоневрозу та прямого м'яза живота; колото-різаної рани лівого плеча - в області лівого плеча (розміром 4,0 х 1,5 см).
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які досліджувалися в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України.
За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч.4 ст.296 КК України - грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, - є вірною.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для зміни або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував, що ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин, особу винного, який не судимий, має постійне місце проживання, є військовослужбовцем, обставину, яка пом'якшує покарання, - активне сприяння розкриттю злочину, та обставину, яка його обтяжує, - вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння, і правильно призначив покарання у виді позбавлення волі в межах, установлених у відповідній санкції закону України про кримінальну відповідальність.
Погоджується колегія суддів і з висновком суду про можливість виправлення ОСОБА_7 без відбування покарання, враховуючи викладені раніше дані та обставини, проходження обвинуваченим військової служби з 2023 року, отримання ним бойових поранень, а також долучену захисником в суді апеляційної інстанції службову характеристику, згідно з якою солдат ОСОБА_7 , який обіймає посаду старшого стрільця-оператора відповідного бойового підрозділу характеризується виключно позитивно.
Всупереч твердженням прокурора суд врахував обставини вчинення кримінального правопорушення, в тому числі застосування предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, що знайшло своє втілення в кваліфікації дій ОСОБА_7 . Матеріали кримінального провадження не містять даних про розмір шкоди, яку, як вважає прокурор, не відшкодував обвинувачений.
Що стосується посилань на норми Конституції України, Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та військову присягу і тверджень, що вчинений злочин мав наслідком підрив правил військової дисципліни, то вони безпідставні, оскільки вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення ніяким чином не пов'язане з проходженням ним військової служби.
Отже, судом першої інстанції дотримані загальні засади призначення покарання, передбачені ст.65 КК України, і наведені ґрунтовні мотиви застосування ст.75 КК України, що спростовує доводи апеляційної скарги про протилежне.
Тому підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3