18 грудня 2025року м. Київ
Справа № 752/13037/23
Провадження: № 22-ц/824/14338/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,
секретар Лаврук Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Стужук Наталії Василівни в інтересах ОСОБА_1
на додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Мазура Ю. Ю.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕпроСкул», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шарков Олександр Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
В червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 15 квітня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епро Скул», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шарков Олександр Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем, зареєстрований в реєстрі за № 640 від 13.01.2022 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Епро Скул» (код ЄДРПОУ: 41901709, місцезнаходження: м. Київ, вул. Волинська, 42, офіс 4) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
28 травня 2025 року від позивачки надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій вона просила суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на її користь витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн, а також судовий збір за подання заяви про застосування заходів забезпечення позову у розмірі 536 грн 80 коп.
Додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 09 червня 2025 рокустягнуто з ТОВ «ЕпроСкул» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 536 грн 80 коп.
У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Стужук Н. В. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процессуального права просила додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким її вимоги задовольнити в повному обсязі.
На обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що позивачкою документально підтверджені всі понесені нею витрати, а відтак, суд неправомірно відмовив у стягненні витрат на правничу допомогу. Посилається на те, що законодавством не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала з викладених у ній підстав.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 червня 2025 року оскаржується лише в частині відмови в стягненні витрат на правничу допомогу, а тому в іншій частині не переглядається.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як убачається з матеріалів справи, в позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що планує понести відповідні витрати на правничу допомогу (а. с. 4).
У заяві про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн (а. с. 88 - 89).
На підтвердження витрат понесених на правничу допомогу ОСОБА_1 надала: договір про надання правничої допомоги від 09.06.2023; протокол погодження гонорару на суму 5 000 грн; акт приймання - передачі наданих послуг №4; квитанцію про сплату юридичних послуг (а. с. 12 - 15).
Відмовляючи в задоволенні вимог заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що заявницею не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт сплати позивачкою коштів у розмірі 5 000 грн, зокрема, не подано квитанції, платіжного доручення або іншого розрахункового документа, оформленого та зареєстрованого відповідно до вимог чинного законодавства, що унеможливлює задоволення заявлених вимог.
Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів ураховує наступне.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з положеннями частин першої-п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин першої-четвертої, восьмої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності) та розумності розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України»).
Згідно позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Подібні висновки також викладені й Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18.
Як зазначено вище, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 подано до суду договір про надання правничої допомоги від 09 червня 2023 року, протокол погодження гонорару, відповідно до якого вартість правничої допомоги становить 5 000 грн, акт приймання-передачі наданих послуг, а також квитанцію про сплату юридичних послуг, які у своїй сукупності підтверджують обсяг наданих адвокатом послуг, їх вартість та безпосередній зв'язок із розглядом цієї справи.
З аналізу зазначених доказів у їх сукупності убачається, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу адвоката є реальними, необхідними та співмірними, відповідають складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт і значенню справи для позивачки, а також безпосередньо пов'язані з розглядом даної справи.
Посилання суду першої інстанції на відсутність належного підтвердження фактичної сплати коштів як підставу для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу не відповідає вимогам процесуального закону та усталеній судовій практиці.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зокрема, викладеної у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, а також у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи були вони фактично сплачені стороною, чи лише підлягають сплаті відповідно до умов договору про надання правничої допомоги.
За таких обставин, відсутність підпису на квитанції або зауваження щодо її формального оформлення не має самостійного правового значення для вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу, оскільки вирішальним є не форма розрахункового документа, а наявність договору, погодженого розміру гонорару, підтвердженого обсягу наданих послуг та їх безпосередній зв'язок із розглядом справи.
Водночас, суд першої інстанції наведеного вище не врахував та, зосередившись на формальних зауваженнях до підтвердження оплати, безпідставно відмовив у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
Разом з тим, колегія суддів відмічає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постанові Верховного суду від 26.07.2022 року у справі № 910/1209/21, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц. у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 у постанові Верховного суду від 28.06.2023 року у справі № 463/2001/19.
Тобто, у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
З вищенаведеного убачається, що суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі №275/150/22.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, ТОВ «ЕпроСкул» не скористалося наданим процесуальним правом та не подало до суду відповідних заперечень щодо заявленого позивачкою розміру витрат на професійну правничу допомогу, незважаючи на те, що примірники відповідної заяви були належним чином направлені всім учасникам справи.
За наведених вище обставин колегія суддів доходить висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений ОСОБА_1 у суді першої інстанції, є розумним, обґрунтованим та співмірним, оскільки відповідає складності справи, обсягу виконаних адвокатом процесуальних дій, характеру наданих правничих послуг, а також часу, витраченого на участь у даній справі.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн є такою, що підлягає стягненню з відповідача, а відтак додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 червня 2025 року в частині вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає скасуванню, з ухваленням у цій частині нового судового рішення про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Стужук Наталії Василівни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 червня 2025 року в частині вирішення питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення наступного змісту.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕпроСкул» (код ЄДРПОУ: 41901709, місцезнаходження: м. Київ, вул. Волинська, 42, офіс 4) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 26 грудня 2025 року.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А. Нежура