Справа № 162/1176/24 Головуючий у 1 інстанції: Глинянчук В. Д.
Провадження № 22-ц/802/1426/25 Доповідач: Матвійчук Л. В.
18 грудня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Бовчалюк З. А., Федонюк С. Ю.,
з участю секретаря судового засідання - Губарик К. А.,
представника недієздатного ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції) - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Любешівської селищної ради, ОСОБА_1 , про визнання особи недієздатною та призначення опікуна за апеляційною скаргою заінтересованої особи ОСОБА_1 на рішення Любешівського районного суду Волинської області від 24 жовтня 2025 року
У грудні 2024 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеною заявою, обґрунтовуючи вимоги тим, що його син ОСОБА_1 визнаний особою з інвалідністю з дитинства другої групи внаслідок психічного розладу довічно. Йому встановлений діагноз, серед іншого, легка розумова відсталість, ускладнена поведінковими розладами по змішаному типу, протипоказана робота з психоемоційним перевантаженням. Він перебуває на обліку у психіатричному кабінеті КП «ЛБЛ» Любешівської селищної ради, за рівнем обмеження життєдіяльності обмежений у здатності до орієнтації, спілкування, контролювати свою поведінку та потребує постійного стороннього догляду. Внаслідок стійкого психічного розладу з дитинства ОСОБА_1 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому потребує постійного стороннього догляду і допомоги.
Заявник зазначав, що він та його дружина ОСОБА_3 є особами пенсійного віку, за станом здоров'я не в з змозі здійснювати постійний догляд за ОСОБА_1 , оскільки здійснюють такий догляд за двома іншими синами, які також є особами з інвалідністю внаслідок психічного захворювання. Натомість їх син ОСОБА_1 - заінтересована особа у справі, спроможний по віку та по стану здоров'я бути опікуном ОСОБА_4 та здійснювати постійний догляд за ним, який він здійснює і на даний час.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_3 просив суд визнати недієздатним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити над ним опіку та призначити його опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 24 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано недієздатним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя с. Гірки Камінь-Каширського р-ну Волинської обл. та встановлено над ним опіку.
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про призначення опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його рідного брата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовлено.
В частині визнання недієздатним ОСОБА_1 визначено строк дії рішення два роки з дня набрання ним законної сили.
Судові витрати віднесено на рахунок держави.
В апеляційній скарзі заінтересована особа ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції в частині відмови у призначенні його опікуном скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про призначення його опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні заяви в частині призначення його опікуном недієздатного брата ОСОБА_4 у цій справі. Суд не звернув уваги на те, що його батько ОСОБА_3 здійснює догляд за ОСОБА_3 , який має другу групу інвалідності, а мати ОСОБА_3 здійснює догляд за ОСОБА_5 , який також є особою з інвалідністю другої групи. Оскільки батьки мають поважний вік, перебувають у складному життєвому становищі та вже здійснюють постійний догляд за двома дітьми, які мають інвалідність, постала об'єктивна необхідність у залученні додаткової допомоги для забезпечення належного догляду за членами сім'ї. За однією адресою в одному будинку разом з батьками проживають троє дітей, які мають встановлену другу групу інвалідності. Така життєва ситуація створює надзвичайно складні побутові та морально-психологічні умови для всієї родини, адже батьки змушені постійно надавати догляд, підтримку та забезпечення особливих потреб кожної дитини. З огляду на постійне фізичне й емоційне навантаження, батьки перебувають у вкрай виснаженому стані, як морально, так і матеріально. Забезпечення трьох дітей з інвалідністю потребує значних зусиль, часу, фінансових ресурсів і щоденної присутності дорослої особи, здатної надати належну допомогу, організувати побут і контролювати виконання медичних рекомендацій. Скаржник зазначав, що він є єдиною особою, яка має можливість та бажання надавати реальну допомогу родині, а також здійснювати належний догляд і бути опікуном ОСОБА_4 . Протягом усього періоду спільного проживання між нами встановлені стабільні відносини, що забезпечує належну комунікацію. Незважаючи на те, що він проходить військову службу, вважає, що може належним чином поєднувати виконання службових обов'язків із здійсненням опіки над братом. Готовий організувати процес догляду таким чином, щоб забезпечити його безперервність, безпеку та стабільність. Його позиція ґрунтується на бажанні створити для брата належні умови життя, убезпечити його від можливих ризиків, пов'язаних із станом здоров'я. Крім того, він має стабільне джерело доходу, що дозволяє йому матеріально забезпечувати належний догляд за братом, створювати для нього комфортні побутові умови, сприяти проведенню необхідного лікування. В матеріалах справи наявний висновок органу опіки та піклування щодо можливості призначення його опікуном хворого брата, він може здійснювати над ним опіку та не відноситься до переліку осіб, які не можуть бути призначені опікуном. Суд також не врахував і того, що інші родичі хворого ОСОБА_1 не подали заяв про призначення їх опікунами.
Відзивів на апеляційну скаргу заявник та інші заінтересовані особи не подали.
Заявник ОСОБА_3 та заінтересована особа ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки апеляційний суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли. Представник Органу опіки та піклування Любешівської селищної ради в судове засідання також не з'явився, але 08 грудня 2025 року засобами електронної пошти подав до апеляційного суду заяву, в якій просив проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.
Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності вказаних учасників справи згідно з вимогами ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується заінтересованою особою ОСОБА_1 лише в частині відмови у призначенні його опікуном недієздатного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , то відповідно до ст. 367 ЦПК України апеляційним судом в решті рішення суду не переглядається та на предмет законності й обґрунтованості не перевіряється.
Заслухавши пояснення представника недієздатного ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є заявник ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 11 січня 1996 року.
Відповідно до виписки із довідки до акта огляду МСЕК, висновку медичної комісії медичного закладу ОСОБА_6 є інвалідом з дитинства внаслідок психічного розладу, обмежений у здатності до орієнтації та спілкування.
Висновком судово-психіатричного експерта від 03 липня 2025 року № 43 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявляє ознаки стійкого хронічного психічного розладу у вигляді помірної розумової відсталості зі значними поведінковими порушеннями. За своїм психічним станом ОСОБА_1 не здатен усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Судом також встановлено, що згідно з витягом про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб ОСОБА_7 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із батьками ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , братами ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Згідно з поданням опікунської ради, яке затверджене рішенням Виконавчого комітету Любешівської селищної ради № 9 від 23 вересня 2025 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне призначити опікуном ОСОБА_11 його рідного брата ОСОБА_12 . При цьому встановлено, що ОСОБА_7 по стану здоров'я може доглядати за своїм братом, має стабільний дохід та може забезпечити належний догляд хворому. Батько ОСОБА_3 здійснює догляд за сином ОСОБА_13 , який є особою з інвалідністю другої групи. Мати ОСОБА_3 здійснює догляд за іншим сином ОСОБА_14 , який є особою з інвалідністю другої групи.
Як вбачається з військового квитка серії НОМЕР_2 , ОСОБА_7 на даний час є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 Збройних Сил України.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_3 в частині призначення ОСОБА_12 опікуном недієздатного брата ОСОБА_4 , суд виходив з того, що при внесенні подання орган опіки та піклування мав врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка, однак у поданні не з'ясовано питання можливості призначення опікуном ОСОБА_12 у зв'язку з тим, що він на даний час проходить військову службу і бере безпосередню участь у війні проти російської федерації, що унеможливлює фактичне виконання ним обов'язків опікуна над недієздатним, який потребує стороннього догляду.
Відповідно до ст. 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Згідно зі ст. 55 ЦК України опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до ст. 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Частиною 1 ст. 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (ч.1 ст. 300 ЦПК України).
Системно проаналізувавши зміст ч. 1 ст. 60 ЦК України та ч. 1 ст. 300 ЦПК України можливо дійти висновку, що обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21), від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23), від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23 (провадження №61-6358св24), від 04 грудня 2024 року у справі № 634/1126/23 (провадження № 61-9837св24).
Відповідно до ст. 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
Положеннями ст. 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна
Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року №34/166/131/88.
Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який наступними Указами Президента України продовжено, зокрема, і станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення та перегляду справи в апеляційному суді.
Законодавством України не запроваджено особливого порядку для встановлення опіки під час воєнного стану та не встановлено імперативної заборони щодо призначення мобілізованого військовослужбовця чи військовозобов'язаного опікуном над недієздатною фізичною особою.
Разом з тим, саме орган опіки та піклування у разі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення її опікуном над недієздатною особою, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений ст. 65 Конституції України обов'язок щодо захисту Вітчизни, повинен з'ясувати необхідність призначення такої особи опікуном, уникаючи можливих зловживань з боку такої особи; належним чином мотивувати свій висновок про необхідність призначення такої особи опікуном.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що згідно з поданням опікунської ради, яке затверджене рішенням Виконавчого комітету Любешівської селищної ради № 9 від 23 вересня 2025 року, остання вважала за доцільне призначити ОСОБА_12 опікуном над рідним братом ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі визнання його недієздатним.
Із подання убачається, що ОСОБА_7 по стану здоров'я може доглядати за своїм братом, має стабільний дохід та може забезпечити належний догляд хворому. Батько ОСОБА_3 здійснює догляд за сином ОСОБА_13 , який є особою з інвалідністю другої групи. Водночас орган опіки та піклування при внесення подання не з'ясував необхідності призначення опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , саме його рідного брата ОСОБА_12 , який на даний час є військовослужбовцем, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 Збройних Сил України та бере безпосередню участь у війні проти російської федерації. Орган опіки та піклування належним чином не мотивував свого подання з приводу цієї обставини з урахуванням наявності у недієздатного ОСОБА_4 інших осіб, з якими він перебуває у сімейних, родинних відносинах, які здатні здійснювати за ним догляд, зокрема його батьків, та які можуть бути опікунами. Останні не зверталися до органу опіки та піклування із заявами з приводу неможливості за станом здоров'я чи з інших причин здійснювати за підопічним постійний догляд, хоча проживають разом з ним та фактично виконують обов'язки по його догляду.
Дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_3 не доведено належними та допустимими доказами фактичну можливість ОСОБА_12 виконувати обов'язки опікуна над недієздатним братом ОСОБА_15 , який потребує стороннього догляду. Доцільність призначення вказаної особи, з огляду на перебування на військовій службі, орган опіки та піклування не з'ясував, тому суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність достатніх підстав для призначення ОСОБА_12 опікуном недієздатного брата. Заявником також не доведено неможливості інших членів сім'ї здійснювати за підопічним постійний догляд.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду в частині відмови у призначенні опікуном недієздатного ОСОБА_4 його рідного брата ОСОБА_12 є законним та обґрунтованим.
Висновки суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка. Суд правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду та зводяться до переоцінки доказів у справі.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про законність та обґрунтованість ухваленого у цій справі рішення в оскаржуваній частині та відсутність підстав для його скасування.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування у цій частині відсутні.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу заінтересованої особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Любешівського районного суду Волинської області від 24 жовтня 2025 року у цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя
Судді: