Іменем України
29 грудня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/2100/25
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Єфімік Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 28 жовтня 2025 року надійшов адміністративний позов адвоката Єфімік Олени Олександрівни (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Миколаївській області) з такими позовними вимогами:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 24 квітня 2025 року № 123250002767 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком;
зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 15 квітня 2025 року, зарахувавши до його загального страхового стажу періоди: роботи у колгоспі з 01.04.1988 по 31.07.1996; отримання допомоги по безробіттю з 14.08.2003 по 09.02.2004; зарахувавши до загального страхового стажу та пільгового по списку № 1 період роботи з 05.08.1996 по 30.07.2000.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 15 квітня 2025 року звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії з 09 січня 2022 року.
Рішенням ГУПФУ в Миколаївській області від 24 квітня 2025 року № 123250002767 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. До страхового стажу заявника не зараховано спірні періоди роботи.
Представник позивача вважає рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки спірні періоди підтверджені записами у трудовій книжці позивача, обов'язок правильності заповнення якої, в тому числі щодо внесення записів про перейменування/реорганізацію юридичних осіб-працедавців, покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника.
З посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, представник позивача вказує, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Підставою для призначення громадянинові пенсії є встановлення наявності відповідного стажу роботи.
Також зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Надані позивачем разом із заявою про призначення пенсії документи у повній мірі підтверджують пільговий характер роботи позивача у період з 05.08.1996 року по 30.07.2000 року, а тому відповідач, при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії, повинен був повністю зарахувати вказаний період до пільгового стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1.
Вважаючи порушеним право позивача на призначення пенсії, представник позивача звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою від 03 листопада 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву; витребувано докази, яких не вистачає для розгляду справи.
Від ГУПФУ в Миколаївській області 12 листопада 2025 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.
Позивач 15 квітня 2025 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
ГУПФУ в Миколаївській області прийнято рішення від 24 квітня 2025 року № 123250002767 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
За наслідками розгляду заяви позивача про призначення пенсії та доданих до неї документів, до загального страхового стажу не враховано періоди роботи:
- в колгоспі з 01.04.1988 по 31.07.1996 рік в колгоспі «Червоний прапор» - наявний запис про реорганізацію колгоспу «Червоний прапор» в КСП «Червоний прапор» з 30.01.1993. Запис про звільнення засвідчено печаткою СТОВ «Прапор». Запис про реорганізацію/перейменування КСП «Червоний прапор» в СТОВ «Прапор» відсутній. Крім того, за період роботи в колгоспі протягом квітня 1988 року - січня 1993 року відсутні записи про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів);
- не прийняті до уваги дані довідок, виданих установою ЛНР, яка розташована на тимчасово окупованій території Луганської області, які вважаються не дійсними і не створюють правових наслідків: від 08.07.2024 № 695, № 696, щодо періоду роботи протягом липня 1988 року - липня 1996 року та кількості відпрацьованих вихододнів протягом 1988 - 1993 років; від 08.07.2024 № 697, щодо перейменування/реорганізації підприємства; від 08.07.2024 № 693, № 694, щодо нарахування заробітної плати за періоди протягом липня 1988 року - грудня 1992 року та січня 1993 року - липня 1996 року;
- матеріальної допомоги по безробіттю з 14.08.2003 по 09.02.2004, оскільки не підтверджено, що виплата матеріальної допомоги по безробіттю здійснювалась у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;
- роботи з 05.08.1996 по 30.07.2000, згідно з копією довідки від 10.03.2025 № 10, яка видана установою ЛНР, яка розташована на тимчасово окупованій території Луганської області, тому вважається не дійсною і не створює правових наслідків;
- страховий стаж за періоди роботи після лютого 2004 року обчислено за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків.
Страховий стаж позивача склав 16 років 0 місяців 16 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону Закон № 1058-IV.
Таким чином, рішення Головного управління від 24 квітня 2025 року № 123250002767 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком за заявою від 15.04.2025, є правомірними та законними, прийнятими в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства.
Відповідач зауважує, що зміст норм, якими врегульовано спірні відносини, свідчить, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема, про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
До заяви про призначення пенсії від 15.04.2025 позивачем додано довідки видані установою ЛНР, яка розташована на тимчасово окупованій території Луганської області. Проте статтею 9 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий органом та/або особами, що здійснює свою діяльність на непідконтрольній території, вважається недійсним і не створює правових наслідків. Тому правові підстави для прийняття до уваги даних довідок у Головного управління відсутні.
Відповідач вважає, що правові підстави для зарахування спірного періоду роботи позивача до страхового стажу відсутні.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи в електронній формі та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою від 15 квітня 2025 року про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії розглянуто ГУПФУ в Миколаївській області та прийнято рішення від 24 квітня 2025 року № 123250002767 про відмову в призначенні пенсії, мотивоване відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», - 31 рік.
У рішенні вказано, що необхідний вік становить 60 років; вік заявника 60 років 09 місяців; необхідний страховий стаж становить 31 рік; страховий стаж заявника становить - 16 років 0 місяців 16 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до позовної заяви, до страхового стажу не враховані періоди згідно з трудовою книжкою від 24.03.1982 серії НОМЕР_2 :
- роботи з 01.04.1988 по 31.07.1996 рік в колгоспі «Червоний прапор». Заявника прийнято на роботу в колгосп «Червоний прапор». Наявний запис про реорганізацію колгоспу «Червоний прапор» в КСП «Червоний прапор» з 30.01.1993. Запис про звільнення засвідчено печаткою СТОВ «Прапор». Запис про реорганізацію/перейменування КСП «Червоний прапор» в СТОВ «Прапор» відсутній. Крім того, за період роботи в колгоспі протягом квітня 1988 року - січня 1993 року відсутні записи про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів);
- не прийняті до уваги дані довідок, виданих установою ЛНР, яка розташована на тимчасово окупованій території Луганської області, які вважаються не дійсними і не створюють правових наслідків: від 08.07.2024 № 695, № 696 щодо періоду роботи протягом липня 1988 року - липня 1996 року та кількості відпрацьованих вихододнів протягом 1988 - 1993 років; від 08.07.2024 № 697 щодо перейменування/реорганізації підприємства; від 08.07.2024 № 693, № 694 щодо нарахування заробітної плати за періоди протягом липня 1988 року - грудня 1992 року та січня 1993 року - липня 1996 року;
- матеріальної допомоги по безробіттю з 14.08.2003 по 09.02.2004, оскільки не підтверджено, що виплата матеріальної допомоги по безробіттю здійснювалась у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;
- роботи з 05.08.1996 по 30.07.2000, згідно з копією довідки від 10.03.2025 № 10, яка видана установою ЛНР, яка розташована на тимчасово окупованій території Луганської області, тому вважається не дійсною і не створює правових наслідків;
- страховий стаж за періоди роботи після лютого 2004 року обчислено за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків.
Згідно з розрахунком страхового стажу форми РС-право за заявою від 15 квітня 2025 року до страхового стажу позивача зараховано такі періоди: з 01.09.1979 по 02.03.1983 Навчання у вищих/ середн.НЗ (3 роки 6 місяців 2 дні), з 12.07.1984 по 15.02.1988 (3 роки 7 місяців 4 дні), з 12.08.2002 по 06.08.2003 Безробіття (0 років 11 місяців 25 днів), з 06.10.2006 по 30.09.2007 Безробіття (0 років 11 місяців 26 днів), з 01.11.2007 по 17.11.2007 (0 років 0 місяців 23 дні), з 01.11.2007 по 17.11.2007 (0 років 0 місяців 23 дні), з 13.04.2008 по 30.04.2008 (0 років 0 місяців 20 днів), з 13.04.2008 по 30.04.2008 (0 років 0 місяців 20 днів), з 15.05.2008 по 07.06.2008 (0 років 1 місяць 3 дні), з 15.05.2008 по 07.06.2008 (0 років 1 місяць 3 дні), з 23.09.2008 по 31.10.2008 (0 років 1 місяць 8 днів), з 23.09.2008 по 31.10.2008 (0 років 1 місяць 8 днів), з 10.11.2008 по 10.12.2008 (0 років 1 місяць 6 днів), з 10.11.2008 по 10.12.2008 (0 років 1 місяць 6 днів), з 23.03.2009 по 30.04.2009 (0 років 1 місяць 10 днів), з 23.03.2009 по 30.04.2009 (0 років 1 місяць 10 днів), з 20.11.2009 по 14.11.2010 Безробіття (0 років 11 місяців 25 днів), з 01.02.2011 по 28.02.2011 (0 років 1 місяць 0 днів), з 01.02.2011 по 28.02.2011 (0 років 1 місяць 0 днів), з 13.04.2011 по 31.10.2011 (0 років 6 місяців 18 днів), з 13.04.2011 по 31.10.2011 (0 років 6 місяців 18 днів), з 05.12.2011 по 28.11.2012 Безробіття (0 років 11 місяців 25 днів), з 06.12.2012 по 04.04.2013 (0 років 3 місяці 29 днів), з 06.12.2012 по 04.04.2013 (0 років 3 місяці 29 днів), з 07.06.2018 по 05.11.2019 (1 рік 5 місяців 23 дні), з 15.11.2019 по 10.08.2020 Безробіття (0 років 9 місяців 23 дні), з 18.08.2020 по 05.03.2021 (0 років 7 місяців 12 днів), з 23.11.2021 по 19.08.2022 Безробіття (0 років 8 місяців 27 днів), всього - 16 років 0 місяців 16 днів.
Дослідженням трудової книжки від 24.03.1982 серії НОМЕР_2 встановлено наявність у ній таких записів про спірний період роботи позивача:
запис № 8 від 01.04.1988 - колгосп «Червоний прапор». Прийнятий на роботи за договором різноробом (наказ від 01.04.1988 № 9);
запис № 9 від 30.01.1993 - колгосп «Червоний прапор» реорганізовано в КСП «Червоний прапор» (наказ від 30.01.1993 № 1);
запис № 10 від 01.02.1993 - переведений кочегаром центральної котельної (наказ від 01.02.1993 № 2);
запис № 11 від 05.01.1994 - переведений слюсарем (наказ від 06.01.1994 № 1);
запис № 12 від 31.07.1996 - договір розірваний (наказ від 08.08.1996 № 23);
запис № 13 - запис № 12 вважати недійсним;
запис № 14 від 31.07.1996 - звільнений за спливом строку договору (наказ від 08.08.1996 № 23);
запис № 17 від 14.08.2003 - Станично-Луганським районним центром зайнятості розпочато виплату матеріальної допомоги згідно з пунктом 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (наказ від 02.09.2003 № 173);
запис № 18 від 09.02.2004 - закінчено виплату матеріальної допомоги згідно з підпунктом 12 пункту 1 статті 31 (наказ від 02.09.2003 № 173).
Інші періоди роботи позивача не є спірними, тому судом не досліджуються.
Разом із заявою про призначення пенсії позивачем також надано довідки від 08.07.2024 № № 693-697, видані установою так званої «ЛНР», дослідженням яких установлено, що:
довідки №№ 693-694 містять інформацію про отриману позивачем у колгоспі «Червоний прапор» (КСП «Червоний прапор») заробітну плату з квітня 1988 року по грудень 1992 року та з січня 1993 року по липень 1996 року;
довідка № 695 містить інформацію про кількість відпрацьованих ОСОБА_1 днів у колгоспі «Червоний прапор» за 1988-1993 роки, а також інформацію, що колгосп «Червоний прапор» реорганізований у КСП «Червоний прапор» в 1993 році (протокол від 30.01.1993 № 3);
довідка № 696 містить інформацію, що ОСОБА_1 за книгами обліку розрахунків по оплаті праці працівників КСП «Червоний прапор» значиться в період з липня 1988 року по липень 1996 року;
довідка № 697 містить інформацію, що колгосп «Червоний прапор» в 1993 році перетворений у КСП «Червоний прапор» (протокол від 30.01.1993 № 3), яке у 2000 році реорганізоване у СТОВ «Прапор» (протокол від 09.02.2000 № 3). Постановою господарського суду Луганської області від 25.09.2006 у справі № 12/306 СТОВ «Прапор» ліквідовано.
Також позивачем разом із заявою про призначення пенсії надано довідку від 10.03.2025 № 101, видану установою так званої «ЛНР», згідно з якою ОСОБА_1 дійсно працював у Сьомому воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби Міністерства вугільної промисловості України (далі - 7 ВГРЗ) з 05.08.1996 згідно з наказом від 05.08.1996 № 12/к рятувальником 2 взводу. Згідно з наказом командира 7 ВГРЗ від 30.07.2000 № 38/к ОСОБА_1 звільнений за згодою сторін 30.07.2000. Вказано підстави для видачі цієї довідки: накази командира загону, особові рахунки, особова картка форми Т-2 (фактичне місцезнаходження документів у м. Краснодон).
Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (довідка форми ОК-5 від 15.04.2025) до листопада 2007 року відомості про роботу позивача відсутні. Проте наявні відомості по БСВ, страхувальник Станично-Луганський районний центр зайнятості, код страхувальника 20188477, код підстави БСВ ЗПЗ056А3 (Згідно з додатком 3 «Довідник кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства» до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного соціального внеску органам Пенсійного фонду України - Період одержання допомоги по безробіттю) зокрема за 2002 рік - 4 місяці 22 дні, за 2003 рік - 11 місяців 24 дні, 2004 рік - 1 місяць 9 днів.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 1 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV, тут і надалі положення нормативно-правових актів наведені в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Абзацом третім частини першої статті 24 Закону № 1058-IV період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно із абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року (абзаци другий, дев'ятий частини першої статті 26 Закону № 1058-IV).
Згідно із частиною четвертою статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Згідно з абзацом першим частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Згідно з пунктом «а» статті 3 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом:
особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, гіг-спеціалісти, які залучені резидентами Дія Сіті за гіг-контрактами відповідно до Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до частин першої, другої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно з пунктом «а» частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Загальні положення про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників врегульовані постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 «Про трудові книжки колгоспників», якою, зокрема, передбачено, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу (пункт 1). Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту прийняття їх в члени колгоспу (пункт 2). В трудову книжку колгоспника вносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство у колгоспі: прийом у члени колгоспу, припинення членства; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум трудової участі в суспільному господарстві, його виконання (пункт 5). Всі записи у трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою (пункт 6).
В період з 20 червня 1974 року по 17 серпня 1993 року порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначала Інструкція, затверджена постановою Держкомпраці від 20.06.1974 № 162 (Далі - Інструкція № 162), та яка втратила чинність у зв'язку із набранням чинності Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців.
Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття па роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дату народження, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, па які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно із пунктом 2.5 Інструкції № 162 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведенні на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші виправлення здійснюються адміністрацією того підприємства, де був внесений відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу чи розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або їх невідповідності фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не вказаних у трудовій книжці (пункт 2.8 Інструкції № 162).
Згідно із пунктом 4.1 Інструкції № 162 при звільненні працівника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства чи спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства чи печаткою відділу кадрів.
Пунктом 1.1 Інструкції № 58 визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства (пункт 1.5 Інструкції № 58).
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Згідно з абзацами першим та третім пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 4.1 Інструкції № 58 визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Абзацами першим та другим пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У абзацах першому-другому, сьомому пункту 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Згідно із абзацами першим, другим пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (пункт 1.7 розділу І Порядку № 22-1).
Відповідно до абзаців першого, другого, четвертого пункту 1.8 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Згідно з пунктом 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Відповідно до абзацу чотирнадцятого пункту 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно із абзацами другим, третім, четвертим пункту 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Згідно з пунктом 4.7 розділу IV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Відповідно до абзацу першого пункту 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
З вищеописаних матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою від 15 квітня 2025 року про призначення пенсії за віком.
Для розгляду заяви позивачки відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 за принципом екстериторіальності визначено ГУПФУ в Миколаївській області, рішенням якого від 24 квітня 2025 року № 123250002767 відмовлено позивачу в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу.
З вищенаведених правових норм слідує, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV за умови досягнення 60 років та за наявності страхового стажу не менше 31 року.
За даними паспорта громадянина України позивач досяг 60-річного віку, на день звернення із заявою про призначення пенсії його вік становив 60 років 09 місяців. Тобто позивач досяг віку, необхідного для призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV.
Що стосується наявності у позивача необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу, суд зазначає таке.
За розрахунком стажу для визначення права позивача на призначення пенсії за віком, здійсненим відповідачем, його страховий стаж складає 16 років 16 днів.
При цьому, як слідує з рішення ГУПФУ в Миколаївській області від 24 квітня 2025 року № 123250002767, до страхового стажу позивача не зараховані: робота у колгоспі з 01.04.1988 по 31.07.1996; отримання допомоги по безробіттю з 14.08.2003 по 09.02.2004; робота з 05.08.1996 по 30.07.2000.
Щодо наведених ГУПФУ в Миколаївській області у рішенні від 24 квітня 2025 року № 123250002767 мотивів незарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи у колгоспі «Червоний прапор» (КСП «Червоний прапор») з 01.04.1988 по 31.07.1996, суд зазначає таке.
Так відповідачем у рішенні зазначено, що цей період роботи позивача не підлягає зарахуванню до його страхового стажу, оскільки у трудовій книжці відсутній запис про реорганізацію КСП «Червоний прапор» у СТОВ «Прапор», печаткою якого засвідчено запис про звільнення. Крім того, за період роботи в колгоспі протягом квітня 1988 року - січня 1993 року відсутні записи про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів).
З вище вказаних правових норм слідує, що страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01 січня 2004 року) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01 січня 2004 року) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
При цьому, значення трудової книжки, як основного документа, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній.
Дослідженням записів у трудовій книжці позивача від 24.03.1982 серії НОМЕР_2 установлено, що у ній наявні записи про роботу позивача в період з 01.04.1988 по 31.07.1996 у колгоспі «Червоний прапор», яке у 1993 році реорганізоване у КСП «Червоний прапор» на підставі протоколу від 30.01.1993 № 1. Запис про звільнення позивача засвідчений печаткою СТОВ «Прапор». Відомості про реорганізацію КСП «Червоний прапор» у СТОВ «Прапор» у трудовій книжці дійсно відсутні. Також у трудовій книжці позивача відсутня кількість відпрацьованих позивачем трудоднів у колгоспі «Червоний прапор» за період з квітня 1988 року по січень 1993 року.
Отже твердження представника відповідача, що записи у трудовій книжці позивача за період з 01 квітня 1988 року по 31 липня 1996 року не містять всіх необхідних відомостей знайшли своє підтвердження при розгляді справи.
Проте з метою доповнення вказаної у трудовій книжці інформації позивачем разом із заявою про призначення пенсії надано уточнюючі довідки від 08.07.2024 №№ 693-697, видані установою так званої «ЛНР», які відповідач відмовляється враховувати, як такі, що вважаються не дійсними і не створюють правових наслідків.
Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, зважаючи на таке.
У 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй у документі Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів.
Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді Європейського суду з прав людини, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать.
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.
Таким чином суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач мав враховувати інформацію, вказану в уточнюючих довідках, виданих підприємствами так званої «ЛНР».
Тим більше, що вказана у цих довідках інформація узгоджується із записами трудовій книжці позивача від 24.03.1982 серії НОМЕР_2 .
Окремі недоліки, допущені при внесенні записів до трудової книжки позивача, не можуть позбавляти останнього права на призначення пенсії, оскільки відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. Тому неправильне оформлення трудової книжки, неповнота та відсутність деяких записів у ній, не може ставитись в провину власнику трудової книжки. Окремі недоліки та неточності, наявні в трудовій книжці позивачки, не залежали та не залежать від її волевиявлення.
Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2018 року в справі № 677/277/17 висловлено правову позицію, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Суд також ураховує, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року в справі № 754/14898/15-а.
Записи у трудовій книжці позивача сукупно з довідками від 08.07.2024 №№ 693-697 містять всю необхідну інформацію про факт роботи, виконувану ним роботу, період його зайнятості, виконаний ним трудовий норматив.
Достовірність записів у трудовій книжці підтверджена підписом уповноваженої особи, якою їх внесено, скріпленим печаткою підприємства.
Отже, за встановлених обставин, суд дійшов висновку, що ГУПФУ в Миколаївській області безпідставно відмовлено в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його роботи з 01 квітня 1988 року по 31 липня 1996 року.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду отримання ним допомоги по безробіттю з 14.08.2003 по 09.02.2004, то судом установлено таке.
Так, факт отримання позивачем допомоги по безробіттю у вказаному періоді підтверджений записами у трудовій книжці позивача, а також індивідуальними відомостями про застраховану особу позивача з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (довідка форми ОК-5).
Як вказано у рішенні про відмову в призначенні пенсії, цей період не зарахований ГУПФУ в Миколаївській області до страхового стажу позивача, оскільки не підтверджено, що виплата матеріальної допомоги по безробіттю здійснювалась у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.
Однак такі твердження відповідача суперечать положенням пункту «а» частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII та абзацу третього частини першої статті 24 Закону № 1058-IV, положеннями яких визначено, що період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю, включається до страхового стажу.
Також суд зауважує, що у частинах першої, другої статті 21 Закону України від 02.03.2000 № 1533-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції, чинній на час виплати позивачу матеріальної допомоги) визначено, що страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.
Період, протягом якого застрахована особа була звільнена відповідно до цього Закону від сплати страхових внесків або отримувала виплати за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів, включається до страхового стажу.
Отже, наведені нормативно-правові акти, які є спеціальними у спірних правовідносинах, не містять такої додаткової умови для зарахування періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю до страхового стажу особи, як отримання її в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.
За таких обставин суд дійшов висновку, що ГУПФУ в Миколаївській області безпідставно відмовлено в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду отримання позивачем допомоги по безробіттю з 14.08.2003 по 09.02.2004.
Щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 05.08.1996 по 30.07.2000, підтвердженого уточнюючою довідкою від 10.03.2025 № 101, виданою установою так званої «ЛНР», то суд вважає таку відмову правомірною, оскільки достовірність вказаної у довідці інформації викликає у суду обґрунтовані сумніви.
Так робота позивача з 05.08.1996 по 30.07.2000 у 7 ВГРЗ підтверджуєть виключно даними цієї довідки. Разом з цією довідкою не надано копій жодних первинних документів, на підставі яких її складено (наказів про прийняття на роботу, звільнення з роботи, картку форми Т-2 тощо). Також відсутні дані про сплату страхових внесків у вказаному періоді.
Більш того, як стверджує представник позивача цей період роботи має бути врахований також у пільговий страховий стаж за Списком № 1.
Відповідно, з огляду на положення пункту 20 Порядку № 637, уточнююча довідка про періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, має містити інформацію не тільки про період зайнятості особи, а й про характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи.
Однак надана позивачем довідка такої інформації не містить.
Зважаючи, що вказана довідка видана установою так званої «ЛНР», ГУПФУ в Миколаївській області також позбавлений можливості здійснити перевірку вказаної у ній інформації.
Отже, суд погоджується з твердженнями відповідача, що надані позивачем документи не дають підстав для врахування до загального та спеціального страхового стажу періоду роботи позивача з 05.08.1996 по 30.07.2000 у 7 ВГРЗ.
Підсумовуючи встановлені обставини, зважаючи, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення безпідставно не враховано до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.04.1988 по 31.07.1996, отримання допомоги по безробіттю з 14.08.2003 по 09.02.2004, суд дійшов висновку, що рішення ГУПФУ в Миколаївській області від 24 квітня 2025 року № 123250002767 не відповідає критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Як наслідок задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 24 квітня 2025 року № 123250002767, суд вважає за необхідне частково задовольнити похідну вимогу позивача щодо зобов'язання ГУПФУ в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача від 15.04.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу позивача періоду його роботи з 01.04.1988 по 31.07.1996 та отримання допомоги по безробіттю з 14.08.2003 по 09.02.2004.
У задоволенні вимоги про зобов'язання відповідача врахувати до загального та спеціального страхового стажу періоду роботи позивача з 05.08.1996 по 30.07.2000 суд відмовляє як безпідставної.
Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, за встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частин першої, третьої, восьмої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн (як за одну вимогу немайнового характеру), що підтверджено квитанцією від 27.10.2025 № 2845-4287-4121-0625.
Оскільки позовні вимоги в основній вимозі позивача підлягають задоволенню, а також, що цей спір виник внаслідок протиправний дій відповідача, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 968,96 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ в Миколаївській області.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Єфімік Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (місцезнаходження: 54008, місто Миколаїв, вулиця Морехідна, будинок 1, код ЄДРПОУ 13844159) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 24 квітня 2025 року № 123250002767 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 квітня 2025 року про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.04.1988 по 31.07.1996 та отримання допомоги по безробіттю з 14.08.2003 по 09.02.2004.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова