іменем України
29 грудня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 748/2252/24
Головуючий у першій інстанції - Кухта В. О.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/548/25
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді: Скрипки А.А.
суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л.
секретар: Мальцева І.В.
сторони:
позивач: Акціонерне товариство »Оператор газорозподільної
системи »Чернігівгаз»
відповідачі: ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області у складі судді Кухти В.О. від 18 листопада 2024 року, місце ухвалення рішення м. Чернігів, у справі за позовом Акціонерного товариства »Оператор газорозподільної системи »Чернігівгаз» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу,
У травні 2024 року Акціонерне товариство »Оператор газорозподільної системи »Чернігівгаз» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу, в якому просило cтягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 борг за адресою: АДРЕСА_1 , на користь АТ »Оператор газорозподільної системи »Чернігівгаз» за послугу розподілу природного газу за період з 01.02.2022 року по 30.11.2023 року в розмірі 8 391 грн. 73 коп. Позивач також ставив питання про стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ »Оператор газорозподільної системи »Чернігівгаз», в дольовому порядку, суму сплаченого судового збору в розмірі 3 028 грн. В обґрунтування вимог заявленого позову позивач вказував, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є споживачами послуг з розподілу природного газу, які надаються АТ »ОГС »Чернігівгаз», із відкритим абонентським рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 3 гл. 3 Розділу VI Кодексу, договір укладається з урахуванням статей: 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору розподілу природного газу, що розміщений на офіційному веб-сайті НКРЕКП та Оператора ГРМ (АТ »Чернігівгаз») і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. Позивач зазначав, що у випадку із побутовими споживачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , фактом приєднання до умов договору розподілу природного газу (акцептуванням договору) є: надання підписаної споживачем заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутових споживачів) та споживання природного газу, документально підтверджене витягом з електронного реєстру платежів. Відповідачі, являючись споживачами, у розумінні Закону України »Про житлово-комунальні послуги», Кодексу газорозподільних систем, своїх обов'язків по оплаті за розподілений їм природний газ не виконують, у зв'язку з чим, у них станом на 30.11.2023 року виникла заборгованість у розмірі 8 391 грн. 73 коп. За доводами позивача, дана заборгованість утворилась у зв'язку із відсутністю оплати зі сторони відповідачів за послуги з розподілу природного газу за період з 01.02.2022 року по 30.11.2023 року. У грудні 2023 року АТ »Чернігівгаз» вже зверталося до суду із заявою про видачу судового наказу про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ »Чернігівгаз» заборгованості за послуги з розподілу природного газу. 11.12.2023 року Чернігівським районним судом Чернігівської області було видано судовий наказ, який ухвалою суду від 05.01.2024 року було скасовано за заявою боржника. Оскільки заборгованість відповідачів перед позивачем не погашена, АТ »Оператор газорозподільної системи »Чернігівгаз» звернулось до суду з даним позовом про стягнення боргу за послугу розподілу природного газу із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку.
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18.12.2024 року позов Акціонерного товариства »Оператор газорозподільної системи »Чернігівгаз» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу, задоволено. Судом стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства »Оператор газорозподільної системи »Чернігівгаз» заборгованість за послугу розподілу природного газу за період з 01.02.2022 року по 30.11.2023 року у розмірі 8 391 грн. 73 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства »Оператор газорозподільної системи »Чернігівгаз» частину сплаченого судового збору у розмірі 1 514 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства »Оператор газорозподільної системи »Чернігівгаз» частину сплаченого судового збору у розмірі 1 514 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить: скасувати рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18.11.2024 року у справі № 748/2252/24; зобов'язати АТ »ОГС »Чернігівгаз» надати всі правоустановчі документи для підтвердження законної діяльності АТ »ОГС »Чернігівгаз» із надання послуг з розподілу природного газу; заблокувати всі рахунки АТ »ОГС »Чернігівгаз» та накласти арешт на майно позивача, до моменту надання АТ »ОГС »Чернігівгаз» належних документів для підтвердження законної діяльності з надання послуг з розподілу природного газу. При цьому апелянт зазначає, що стягувати з неї судовий збір неможливо, оскільки ОСОБА_1 вважає вимоги АТ »ОГС »Чернігівгаз» щодо неї незаконними і протиправними, такими, що порушують права споживача та основні права і свободи, гарантовані Конституцією України, та у зв'язку із відсутністю договірних відносин між ОСОБА_1 та АТ »ОГС »Чернігівгаз». Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 вказують, що рішення суду першої інстанції від 18.11.2024 року є необ'єктивним, необґрунтованим та ухваленим судом без з'ясування обставин, що мають значення для справи, із грубим порушенням матеріального та процесуального законодавства. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до мотивів, викладених нею у відзиві на позовну заяву та у запереченнях, поданих до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стверджують, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у даній справі. Апелянт вказує, що позивачем не надано суду доказів наявності договірних відносин із АТ »ОГС »Чернігівгаз», при цьому, правонаступництво від ПАТ »Чернігівгаз» до АТ »ОГС »Чернігівгаз» позивачем не доведено, документів, які підтверджують законне володіння та користування газовими мережами, АТ »ОГС »Чернігівгаз» не надано. Апелянт звертає увагу на відсутність ліцензії в АТ »ОГС »Чернігівгаз», тобто, позивач не підтвердив своє право на провадження господарської діяльності із розподілу природного газу, і за даних обставин, позивач не мав права подавати позовну заяву. Апелянт вказує, що позивач здійснює економічну діяльність із розподілу газоподібного палива, а із відповідача вимагає сплату за розподіл природного газу, що є різними товарними одиницями. За доводами апеляційної скарги, надані позивачем »Витяг з електронного реєстру платежів Приватбанк» та »Розрахунок за наявність заборгованості за розподіл (доставку) природного газу» не відповідають вимогам до офіційних документів, і тому, не можуть бути достовірними та допустимими доказами. Апелянт стверджує, що судом першої інстанції проігноровано вимоги законодавства щодо заборони здійснювати будь-які дії щодо примусу побутового споживача до оплати заборгованості (у тому числі, включати заборгованість у рахунок на оплату, подавати судові позови, проводити стягнення заборгованості у примусовому порядку, вчиняти заходи з припинення газопостачання у зв'язку із наявністю заборгованості). Апелянт зазначає, що як вбачається із приписів Закону України »Про місцеве самоврядування в Україні», комунальні послуги вже сплачені із державного бюджету України. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що на підставі Закону України »Про захист прав споживачів», вона звільнена від сплати судового збору.
Відповідно до приписів ч.1 статті 367 ЦПК України, яка регламентує межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_2 рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18.12.2024 року у даній цивільній справі не оскаржує, рішення суду першої інстанції від 18.12.2024 року апеляційний суд переглядає в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 .
У відзиві на подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу, Акціонерне товариство »Оператор газорозподільної системи »Чернігівгаз» просить залишити її без задоволення, у зв'язку із безпідставністю, та залишити без змін обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 18.11.2024 року.
Згідно приписів ч.1 статті 369 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18.11.2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства »Оператор газорозподільної системи »Чернігівгаз» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Як вбачається із матеріалів справи, сторони даного спору обізнані про наявність ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що згідно відповіді на запит від 20.05.2024 року, наданої Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Чернігівській області, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.15). Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки № 379302300 від 20.05.2024 року, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_1 (а.с.18).
Як вбачається із відповіді на запит від 20.05.2024 року, наданої Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Чернігівській області, відповідач ОСОБА_2 з 28.08.2018 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.16). Вказана обставина також підтверджується довідкою № 988 від 21.11.2018 року, виданою Анисівською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області, згідно якої, ОСОБА_2 зареєстрований і проживає в АДРЕСА_1 . Разом з ним, за вищевказаною адресою, не зареєстровані, але фактично проживають: ОСОБА_1 - дружина, ОСОБА_3 - син (а.с.7).
Відповідно до заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача) від 04.05.2018 року, особовий рахунок № НОМЕР_1 , ознайомившись із умовами Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2498 на офіційному сайті НКРЕКП, сайті Оператора ГРМ в мережі Інтернет та в друкованому виданні, що публікується в межах території ліцензованої діяльності: газета »Деснянська правда» від 31.12.2015 року № 52, ОСОБА_1 приєдналась до умов договору розподілу природного газу, внаслідок чого їй було присвоєно ЕІС-код № 56XM41A69388344P на приватний будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_1 посвідчила вищезазначений договір власним особистим підписом (а.с.5).
Відповідно до витягу із електронного реєстру платежів від 21.03.2023 року, особовий рахунок № НОМЕР_1 , за період 2 (лютий), період 2023 р., ОСОБА_1 сплатила 20.03.2023 року за послугу розподілу природного газу кошти у розмірі 1 661 грн. 28 коп. (а.с.6)
Згідно із розрахунком щодо наявності заборгованості за розподіл (доставку) природного газу за період з 01.02.2022 року по 30.11.2023 року, особовий рахунок № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , виникла заборгованість за послуги розподілу природного газу у осіб, які проживають за даною адресою, а саме у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у розмірі 8 391 грн. 73 коп. З 01.01.2022 року ціна за 1 куб. м. становить 2,112 грн., відповідно до Постанови НКРЕКП № 2777 від 22.12.2021 року (а.с.4).
Вимогою на суму 7 318 грн. 68 коп. від 26.09.2023 року, особовий рахунок № НОМЕР_1 , АТ »Оператор газорозподільної системи »Чернігівгаз» повідомляло ОСОБА_1 про наявність у неї заборгованості за послугу розподілу природного газу перед АТ »Оператор газорозподільної системи »Чернігівгаз», що підтверджується накладною № 1402104364599 від 26.09.2023 року, в якій відправником зазначена юридична особа АТ »Чернігівгаз» (місцезнаходження: вул. Любецька, буд. 68, м. Чернігів, 14021), а одержувачем є фізична особа: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ) (а.с.8,9).
Задовольняючи позовні вимоги АТ »Оператор газорозподільної системи »Чернігівгаз» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу в солідарному порядку, суд першої інстанції керувався приписами ЦК України, Закону України »Про житлово-комунальні послуги», а також нормами Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494, із наступними змінами. Проаналізувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи сторін спору, а також наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог заявленого АТ »Оператор газорозподільної системи »Чернігівгаз» позову. При цьому, суд першої інстанції відхилив доводи відповідача ОСОБА_1 відносно того, що відповідач ОСОБА_2 не є належним відповідачем, оскільки на момент підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутових споживачів) за адресою: АДРЕСА_1 від 04.05.2018 року, були зареєстровані: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у зв'язку з чим, вони є належними відповідачами по даній справі, на підставі положень ч.3 статті 9 Розділу III Закону України »Про житлово-комунальні послуги». З огляду на наявність у матеріалах даної справи заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутових споживачів) від 04.05.2018 року, яку ОСОБА_1 засвідчила власним підписом, судом першої інстанції відхилено доводи ОСОБА_1 про відсутність відповідних документів, які б підтверджували факт існування договірних відносин між АТ »Чернігівгаз» та ОСОБА_1 . Доводи ОСОБА_1 щодо відсутності ліцензії на проведення діяльності щодо розподілу природного газу позивачем, суд першої інстанції визнав необґрунтованими, оскільки Постановою комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 19.06.2017 року №807, із змінами, внесеними Постановою від 04.06.2019 року №942, АТ »Чернігівгаз» було видано ліцензію на право провадження господарською діяльністю із розподілу природного газу в межах території Чернігівської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні та експлуатації »Чернігівгаз», що водночас оприлюднено на сайті Регулятора за відповідним посиланням. Суд першої інстанції визнав безпідставними твердження відповідача ОСОБА_1 про незаконність присвоєння їй ЕІС-коду, оскільки п. 2 Гл. 4 Розділу VI Кодексу ГРМ, встановлено, що визначення персоніфікованого ЕІС-коду для кожного суб'єкта ринку природного газу, у тому числі, для споживачів, підключених до газорозподільних систем, здійснюється у порядку, встановленому Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2493 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за № 1378/27823, а також тим, що ЕІС-код був зазначений у заяві-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутових споживачів) від 04.05.2018 року для ознайомлення, яку ОСОБА_1 засвідчила власним підписом, а отже, погодилася з умовами, викладеними у вищевказаній заяві, і як наслідок, не була проти присвоєння їй ЕІС-коду. Відхиляючи доводи ОСОБА_1 щодо відсутності правонаступництва від ПАТ »Чернігівгаз» до АТ »ОГС »Чернігівгаз», суд першої інстанції звернув увагу на постанову НКРЕКП від 04.06.2019 року №942 »Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 19.06.2017 року №807», якою були внесені наступні зміни: ...»1) у назві абревіатуру »ПАТ» замінити абревіатурою »АТ»; 2) у тексті постанови слова »Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації» у всіх відмінках замінити словами »Акціонерне товариство »Оператор газорозподільної системи» у відповідних відмінках.» За даних обставин, суд першої інстанції визнав заперечення відповідача ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що жодним чином не спростовують заявлені позивачем вимоги. При цьому, суд першої інстанції вказав, що заперечення відповідача ОСОБА_1 містять в собі лише припущення та аргументи, які не стосуються предмету спору. Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд першої інстанції, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції врахував, що 11.12.2023 року Чернігівським районним судом Чернігівської області було видано судовий наказ про солідарне стягнення заборгованості із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за послугу розподілу природного газу. Ухвалою суду від 05.01.2024 року судовий наказ було скасовано за заявою боржника. За подання заяви про видачу судового наказу АТ »Чернігівгаз» було сплачено судовий збір в розмірі 268 грн. 40 коп., а за подання позовної заяви до суду - 2 759 грн. 60 коп. За даних обставин, на підставі положень ч.2 статті 164, ч.1 статті 141 ЦПК України, судом першої інстанції стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору, в рівних частинах, а саме по 1 514 грн., із кожного.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стверджують, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у даній справі. Апелянт вказує, що позивачем не надано суду доказів наявності договірних відносин із АТ »ОГС »Чернігівгаз», при цьому, правонаступництво від ПАТ »Чернігівгаз» до АТ »ОГС »Чернігівгаз» позивачем не доведено, документів, які підтверджують законне володіння та користування газовими мережами, АТ »ОГС »Чернігівгаз» не надано. Апелянт звертає увагу на відсутність ліцензії в АТ »ОГС »Чернігівгаз», тобто, позивач не підтвердив своє право на провадження господарської діяльності із розподілу природного газу, і за даних обставин, позивач не мав права подавати позовну заяву. Апелянт вказує, що позивач здійснює економічну діяльність із розподілу газоподібного палива, а із відповідача вимагає сплату за розподіл природного газу, що є різними товарними одиницями. За доводами апеляційної скарги, надані позивачем »Витяг з електронного реєстру платежів Приватбанк» та »Розрахунок за наявність заборгованості за розподіл (доставку) природного газу» не відповідають вимогам до офіційних документів, і тому, не можуть бути достовірними та допустимими доказами. Апелянт стверджує, що судом першої інстанції проігноровано вимоги законодавства щодо заборони здійснювати будь-які дії щодо примусу побутового споживача до оплати заборгованості (у тому числі, включати заборгованість у рахунок на оплату, подавати судові позови, проводити стягнення заборгованості у примусовому порядку, вчиняти заходи з припинення газопостачання у зв'язку із наявністю заборгованості). Апелянт зазначає, що як вбачається із приписів Закону України »Про місцеве самоврядування в Україні», комунальні послуги вже сплачені із державного бюджету України. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що на підставі Закону України »Про захист прав споживачів», вона звільнена від сплати судового збору.
З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до приписів п.5 ч.1 статті 5 Закону України »Про житлово-комунальні послуги'', комунальні послуги - це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Так, у відповідності до п.2 ч.1 статті 5 Закону України »Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Пунктом 1 ч.1 статті 7 Закону України »Про житлового-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги, згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Водночас, відповідно до п. 5 ч. 2 статті 7 вказаного вище Закону, такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати належні житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановленими відповідними договорами. Отже, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про їх надання, не може бути підставою для звільнення від оплати.
У відповідності до ч.1 статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно приписів ч.1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Правові норми статті 525 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння заміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ч.1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією, врегульовано Законом України »Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2494, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2498 »Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».
Статтею 1 Закону України »Про ринок природного газу» передбачено, що ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), послуг установки LNG. Регулятором ринку природного газу є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
За приписами ч.2 статті 37 Закону України »Про ринок природного газу», оператор газорозподільної системи проводить діяльність з розподілу природного газу на підставі ліценції, що видається регулятором.
Відповідно до Закону України »Про ліцензування видів господарської діяльності», »Про ринок природного газу» та »Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», постановою НКРЕКП від 19.06.2017 року №807 видано Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації »Чернігівгаз» ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території Чернігівської області.
Відповідно до постанови НКРЕКП від 04.06.2019 року № 942 »Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 19.06.2017 року № 807'', внесено наступні зміни: 1) у назві абревіатуру »ПАТ» замінити абревіатурою »АТ»; 2) у тексті постанови слова »Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації» у всіх відмінках замінити словами »Акціонерне товариство »Оператор газорозподільної системи» у відповідних відмінках.
Так, відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 19.06.2017 року № 807, зі змінами, внесеними Постановою від 04.06.2019 року №942, АТ »Чернігівгаз» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території Чернігівської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації АТ »Чернігівгаз» та оприлюднено на сайті Регулятора за відповідним посиланням (а.с.48,49).
Враховуючи викладене вище, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта ОСОБА_1 про відсутність у АТ »ОГС »Чернігівгаз» права подавати позовну заяву, у зв'язку із відсутністю ліцензії, тобто, права на провадження господарської діяльності із розподілу природного газу. При цьому, судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні від 18.11.2024 року, було мотивовано відхилено доводи відповідача ОСОБА_1 щодо відсутності правонаступництва від ПАТ »Чернігівгаз» до АТ »ОГС »Чернігівгаз».
Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 року № 1080 »Про забезпечення проведення розрахунків за послуги розподілу природного газу», встановлено, що оператори газорозподільних систем та їх структурні підрозділи відкривають в уповноважених банках поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять, як плата за послуги розподілу природного газу від споживачів, у порядку, визначеному Національним банком. Опала послуг розподілу природного газу здійснюється споживачами шляхом перерахування коштів виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті операторами газорозподільних систем та їх структурними підрозділами в уповноважених банках для зарахування коштів, що надходять, як плата за послуги розподілу природного газу.
Пунктом 7 Глави 3 Розділу VI Кодексу ГРМ та п. 1.3. договору розподілу природного газу передбачено, що фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептуванням договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема: надання підписаної споживачем заяви-приєднання; та/або сплата рахунку Оператора ГРМ; та або документальне підтвердження споживання природного газу.
Відповідно до п.2.1. Типового договору, Оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу із розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Згідно положень пунктів: 6.1, 6.2 розділу VI договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги оператора ГРМ, що сплачується, як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф, встановлений згідно з п. 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.
Відповідно до абз. 11 п. 5 Гл. 3 Розділу VI Кодексу ГРМ, у разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу, споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письму заяву про припинення розподілу природного газу на його об'єкт.
Згідно п. 9 Гл. 6 Розділу VI Кодексу ГРМ, припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об'єкта споживача. У цих випадках оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП, згідно з вимогами Розділу VII цього Кодексу.
Пунктом 2 Гл. 4 Розділу VI Кодексу ГРМ встановлено, що визначення персоніфікованого ЕІС-коду для кожного суб'єкта ринку природного газу, у тому числі, для споживачів, підключених до газорозподільних систем, здійснюється у порядку, встановленому Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НРКЕКП від 30.09.2015 року №2493 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за № 1378/27823.
Згідно положень п.5 Гл.1 Розділу I Кодексу ГТС, ЕІС-код - код енергетичної, ідентифікації суб'єкта ринку природного газу та/або точки комерційного обліку, визначений за правилами Європейської мережі операторів газотранспортних систем (ENTSOG), з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб'єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об'єктах газової інфраструктури, у тому числі, для участі у регіональних (міжнародних) газових ринках, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу.
Як вбачається із матеріалів справи, звертаючись до суду з даним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу, Акціонерне товариство »Оператор газорозподільної системи »Чернігівгаз» посилалось на ті обставини, що відповідачі є споживачами послуг із розподілу природного газу, які надаються АТ »ОГС »Чернігівгаз», з відкритим абонентським рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вказував, що відповідачі, являючись споживачами, у розумінні Закону України »Про житлово-комунальні послуги», Кодексу газорозподільних систем, своїх обов'язків по оплаті за розподілений їм природний газ не виконують, у зв'язку з чим, враховуючи відсутність проведення ними оплати за надані послуги з розподілу природного газу за період з 01.02.2022 року по 30.11.2023 року, у відповідачів, станом на 30.11.2023 року, виникла заборгованість за послугу розподілу природного газу у розмірі 8 391 грн. 73 коп.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За правилами доказування, визначеними статтями: 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що згідно відповіді на запит від 20.05.2024 року, наданої Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Чернігівській області, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.15). Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки № 379302300 від 20.05.2024 року, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_1 (а.с.18).
При цьому, як вбачається із відповіді на запит від 20.05.2024 року, наданої Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Чернігівській області, відповідач ОСОБА_2 з 28.08.2018 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16). Вказана обставина також підтверджується довідкою № 988 від 21.11.2018 року, виданою Анисівською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області, згідно якої, ОСОБА_2 зареєстрований і проживає в АДРЕСА_1 . Разом з ним, за вищевказаною адресою, не зареєстровані, але фактично проживають: ОСОБА_1 - дружина, ОСОБА_3 - син (а.с.7).
Відповідно до заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача) від 04.05.2018 року, особовий рахунок № НОМЕР_1 , ознайомившись із умовами Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2498 на офіційному сайті НКРЕКП, сайті Оператора ГРМ в мережі Інтернет та в друкованому виданні, що публікується в межах території ліцензованої діяльності: газета »Деснянська правда» від 31.12.2015 року № 52, ОСОБА_1 приєдналась до умов договору розподілу природного газу, внаслідок чого їй було присвоєно ЕІС-код № 56XM41A69388344P на приватний будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_1 посвідчила вищезазначений договір власним особистим підписом (а.с.5).
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача ОСОБА_1 відносно того, що відповідач ОСОБА_2 не є належним відповідачем у справі, оскільки на момент підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутових споживачів), а саме, 04.05.2018 року, за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у зв'язку з чим, вони є належними відповідачами у даній справі, на підставі ч.3 статті 9 Розділу III Закону України »Про житлово-комунальні послуги». При цьому, з огляду на наявність у матеріалах справи заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутових споживачів) від 04.05.2018 року, яку ОСОБА_1 засвідчила власним підписом, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи ОСОБА_1 про відсутність відповідних документів, які б підтверджували факт існування договірних відносин між АТ »Чернігівгаз» та ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують вірного по суті висновку суду першої інстанції щодо безпідставності тверджень ОСОБА_1 про незаконність присвоєння їй ЕІС-коду, з огляду на приписи п. 2 Гл. 4 Розділу VI Кодексу ГРМ, п. 5 Гл. 1 Розділу I Кодексу ГТС.
Відповідно до витягу із електронного реєстру платежів від 21.03.2023 року, особовий рахунок № НОМЕР_1 , за період 2 (лютий), період 2023 р., ОСОБА_1 сплатила 20.03.2023 року за послугу розподілу природного газу кошти у розмірі 1 661 грн. 28 коп. (а.с.6).
Згідно із розрахунком щодо наявності заборгованості за розподіл (доставку) природного газу за період з 01.02.2022 року по 30.11.2023 року, особовий рахунок № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , виникла заборгованість за послуги розподілу природного газу у осіб, які проживають за даною адресою, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у розмірі 8 391 грн. 73 коп. З 01.01.2022 року ціна за 1 куб. м. становить 2,112 грн., відповідно до Постанови НКРЕКП № 2777 від 22.12.2021 року (а.с.4).
Вимогою на суму 7 318 грн. 68 коп. від 26.09.2023 року, особовий рахунок № НОМЕР_1 , АТ »Оператор газорозподільної системи »Чернігівгаз» повідомляло ОСОБА_1 про наявність у неї заборгованості за послугу розподілу природного газу перед АТ »Оператор газорозподільної системи »Чернігівгаз», що підтверджується накладною № 1402104364599 від 26.09.2023 року, де відправником зазначена юридична особа АТ »Чернігівгаз» (місцезнаходження: вул. Любецька, буд. 68, м. Чернігів, 14021), а одержувачем є фізична особа - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ) (а.с.8,9).
В ході судового розгляду даної справи відповідачами не надано на спростування вимог заявленого позивачем позову власних розрахунків заборгованості, а також належних та достатніх, у розумінні приписів статей: 77, 80 ЦПК України, доказів, які спростовують факт наявності вказаної вище заборгованості за послуги з розподілу природного газу перед позивачем. Доказів, які спростовують правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості, матеріали даної цивільної справи в собі не містять.
За даних обставин, задовольняючи позовні вимоги АТ »Оператор газорозподільної системи »Чернігівгаз» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу в солідарному порядку, суд першої інстанції мотивовано визнав заперечення відповідача ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не містять в собі жодних доказів на спростування вимог заявленого Акціонерним товариством »Оператор газорозподільної системи »Чернігівгаз» позову, а містять в собі лише припущення та аргументи, які не стосуються предмету спору. Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом у їх сукупності, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення вимог заявленого Акціонерним товариством »Оператор газорозподільної системи »Чернігівгаз» позову.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 вказаних вище висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки дані висновки суду першої інстанції узгоджуються із фактичними обставинами справи, які є документально підтвердженими, та нормами Закону, які регламентують спірні правовідносини.
Щодо розподілу судових витрат у даній справі, суд першої інстанції врахував, що 11.12.2023 року Чернігівським районним судом Чернігівської області було видано судовий наказ про солідарне стягнення заборгованості із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за послугу розподілу природного газу. Ухвалою суду від 05.01.2024 року даний судовий наказ було скасовано за заявою боржника. За подання заяви про видачу судового наказу АТ »Чернігівгаз» було сплачено судовий збір в розмірі 268 грн. 40 коп., а за подання позовної заяви до суду - 2 759 грн. 60 коп. За даних обставин, на підставі положень ч. 2 статті 164, ч. 1 статті 141 ЦПК України, судом першої інстанції стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача відшкодування судових витрат зі сплати судового збору в рівних частинах, а саме, по 1 514 грн., з кожного із відповідачів.
В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що на підставі Закону України »Про захист прав споживачів», вона звільнена від сплати судового збору.
З даного приводу необхідно зазначити, що відповідно до приписів ч.3 статті 22 Закону України »Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Апелянт ОСОБА_1 не є позивачем у даній справі, і позову про порушення своїх прав, як споживача, ОСОБА_1 у даній справі не заявляла, і за даних обставин, на апелянта ОСОБА_1 не поширюються положення ч.3 статті 22 Закону України »Про захист прав споживачів» щодо звільнення від сплати судового збору.
Враховуючи наведене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування рішення суду першої інстанції від 18.11.2024 року, у оскаржуваній частині, ухваленого на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з'ясованих фактичних обставин, документально підтверджених тими доказами, які були досліджені в ході судового розгляду даної справи, і на які учасники справи посилались, як на підставу своїх доводів та заперечень.
Приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_2 рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18.12.2024 року у даній цивільній справі №748/2252/24, не оскаржує, то відповідно до положень ч.1 статті 367 ЦПК України, яка регулює межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, дане рішення суду першої інстанції апеляційний суд переглядає в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 .
За даних обставин, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18.11.2024 року, у оскаржуваній апелянтом ОСОБА_1 частині, залишити без змін.
Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 листопада 2024 року, у оскаржуваній частині, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Дата складення повної постанови - 29.12.2025 року.
Головуючий: Судді: