іменем України
23 грудня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 738/2980/24
Головуючий у першій інстанції - Савченко О. А.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1723/25
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої-судді: Мамонової О.Є.,
суддів - Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,
із секретарем: Герасименко Ю.О.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Менський санаторій «Остреч», Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Менське ТРІО»,-
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 28 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні водопостачанням, -
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив зобов'язати останню усунути йому перешкоди у водопостачанні до його квартири за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом підключення труби для водопостачання у первісний стан, як було до 26.11.2024, поверху з квартири АДРЕСА_2 до квартири АДРЕСА_3 та квартири АДРЕСА_4 .
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є власником 1/4 квартири, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , в якій він проживає. Водопостачання до квартири здійснюється з санаторію «Остреч» на підставі договору №15 від 01.03.2015 про надання послуг з водопостачання, водовідведення та вивозу сміття. Водопровід проходить послідовно від третьої квартири до другої та першої квартири.
Зазначав, що 26.11.2024 власниця квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , зробивши ремонт водопроводу в своїй квартирі, повністю самовільно відрізала його квартиру та квартиру АДРЕСА_5 від водопостачання.
Указував, що внаслідок дій відповідачки він змушений самостійно носити відрами воду до квартири.
Наголошував, що є особою з інвалідністю третьої групи з дитинства з ураженням опорно-рухового апарату і йому дуже важко щодня носити воду, оскільки це суттєво відображається на здоров'ї.
Уважав, що діями відповідачки порушені його права на питну воду та водопостачання.
Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 28.07.2025 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні водопостачанням - задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні водопостачанням квартири АДРЕСА_6 шляхом підключення труб для водопостачання первісним способом, який існував до 26.11.2024 з квартири АДРЕСА_2 до квартири АДРЕСА_3 та квартири АДРЕСА_4 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 211,20 грн судового збору та 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Менського районного суду Чернігівської області від 25.07.2025 скасувати, змінити рішення, виключивши із резолютивної частини слова «шляхом підключення труб для водопостачання первісним способом, який існував до 26.11.2024», виклавши її у наступній редакції: «Зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні водопостачанням шляхом відновлення водопостачання до квартири позивача», посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд зобов'язав відновити водопостачання "первісним способом", проте не встановив жодних технічних характеристик цього способу. У матеріалах справи відсутні: схеми трубопроводів станом на 26.11.2024, технічні креслення інженерних мереж, паспорти або акти приймання-передачі комунікацій, будь-які документи, що описують конфігурацію водопостачання.
Указує, що резолютивна частина рішення не містить чіткого опису дій, які має вчинити відповідачка. Формулювання "підключити труби первісним способом" є невизначеним, оскільки: не вказано діаметр, матеріал та тип труб, не визначено точки підключення та трасування, не встановлено технічні параметри системи.
Уважає, що спір стосується не факту порушення права на водопостачання, а способу його відновлення, що потребувало технічної експертизи для визначення оптимального рішення.
Зазначає, що суд допустив грубе порушення процесуального законодавства, не з'ясувавши питання правосуб'єктності сторін та необхідності процесуальної співучасті. Так, ОСОБА_1 є власником лише 1/4 частини квартири АДРЕСА_3 , а відповідач ОСОБА_2 володіє лише 1/3 частиною квартири АДРЕСА_2 . Рішення суду торкається майнових прав та інтересів осіб, які не брали участі у справі, що робить його нечинним у частині, що стосується їхніх прав.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Зазначає, що ні ОСОБА_2 , ні чоловік, який робив ремонт, не мали відповідних дозволів та ліцензій на здійснення робіт із заміни труб, лічильників та перепланування водопроводу.
Наголошує, що ні відмова власників інших квартир, ні заперечення керівництва постачальника води Менського санаторію «Остреч», ні рішення, що було винесене на зборах ОСББ «Менське ТРІО» щодо відмови у самостійному переплануванні водоводу не вплинули на відповідача. Вона самовільно відрізала від водопостачання інші дві квартири.
Указує, що з листопада 2024 року він з дружиною та сусіди з квартири АДРЕСА_5 вимушені купувати та носити воду у відрах з найближчого колодязя та озера, набирати дощову воду, маючи у квартирі водопровід та належно сплачуючи відповідні комунальні платежі. Відповідачка своїми умисними діями допустила знущання над ними, оскільки позбавила доступу до води, що призвело до значного погіршення умов проживання.
Посилається на те, що відсутність схеми трубопроводів не може бути підставою для їх самовільного переобладнання та перекриття доступу інших користувачів до послуг з водопостачання.
Уважає безпідставним посилання відповідачки на те, що суд мав встановити чи відповідала «первісна схема» чинним будівельним санітарним та технічним нормам, оскільки ці обставини не стосуються розгляду справи, предметом в якій є усунення перешкод у користуванні водопостачанням у багатоквартирному будинку та відновлення водопостачання.
Звертає увагу суду на те, що він не оспорює відповідність переобладнання трубопроводу у квартирі відповідачки санітарним та технічним нормам, натомість оскаржує її дії щодо умисного від'єднання його квартири від загального трубопроводу з постачання води.
11.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив закрити апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою адвокатом Шевченком В.І., на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 28.07.2025.
Заяву обґрунтовує тим, що ордер на надання правничої допомоги серії АА №1629219 від 30.09.2025 не підтверджує повноважень представника Шевченка В.І. на подачу та підпис апеляційної скарги, оскільки він виданий на підставі договору про надання правничої допомоги від 27.08.2026. Отже зазначена у вказаному ордері дата договору про надання правничої допомоги (27.08.2026) та дата видачі ордеру (30.09.2025) свідчать про те, що ордер виданий раніше, ніж сторонами укладено договір про надання правничої допомоги, або про те, що він є не укладеним взагалі.
Уважає, що такий ордер не можна визнати документом, який посвідчує повноваження адвоката Шевченка В.І. на надання правової допомоги ОСОБА_2 у Чернігівському апеляційному суді, а тому апеляційне провадження має бути закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 362 ЦПК України.
18.11.2025 через систему «Електронний суд» ОСОБА_2 подано заяву, в якій вона просить у задоволенні заяви позивача про закриття апеляційного провадження відмовити.
Зазначає, що технічка описка в ордері не впливає на дійсність повноважень. Ордер серії АА №1629219 відповідає типовій формі, встановленій Радою адвокатів України, усі його реквізити заповнені, що свідчить про його належність.
Наголошує, що помилка в даті реквізиту ордеру не може бути підставою для висновку про відсутність повноважень на підписання апеляційної скарги.
На підтвердження добросовісності та фактичного існування повноважень стороною відповідача додано виправлений ордер серії АА № 1629219 із зазначенням коректної дати договору (27.08.2025).
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються, зокрема, ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Типова форма ордеру затверджена у Положенні про ордер на надання правничої допомоги (нова редакція), затвердженому рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41, із змінами, внесеними рішенням Ради адвокатів України від 20.09.2024 № 50.
Відповідно до п. 12 Положення ордер містить наступні реквізити:
- серію, порядковий номер ордера;
- прізвище, ім'я, по батькові або найменування особи, якій надається правнича допомога;
- посилання на договір про надання правничої допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правничої допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа;
- назву органу, у якому надається правнича допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо);
- прізвище, ім'я, по батькові адвоката, який надає правничу допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане;
- ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням (повне найменування адвокатського бюро/адвокатського об'єднання та його місцезнаходження);
- адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро/адвокатського об'єднання, яке видає ордер;
- обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої допомоги;
- дату видачі ордера;
- підпис адвоката (власноручний або електронний) який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»);
- підпис адвоката (власноручний або електронний) який надає правничу допомогу, якщо ордер, виданий адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням (у графі «Адвокат»);
- підпис (власноручний або електронний) керівника адвокатського бюро/адвокатського об'єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об'єднання (за наявності) у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об'єднанням.
Під час дії воєнного стану на території України, реквізити, передбачені цим підпунктом можуть оформлятись у відповідності до п. 10 цього Положення;
- двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ;
- реквізити 12.1, 12.5 (крім номера посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане), 12.6, 12.7, 12.8 генеруються автоматично, всі інші реквізити ордера заповнюються адвокатом самостійно з метою збереження адвокатської таємниці;
- ордер вважається підписаним адвокатом (керівником адвокатського бюро/адвокатського об'єднання), якщо у графі «Адвокат» міститься або власноручний (фізичний) підпис; або ордер засвідчено електронним підписом; або електронним підписом засвідчено документ, додатком до якого є ордер.
Вищевказаним вимогам, ордер серії АА №1629219 від 30.09.2025 відповідає. Зазначення у ордері неправильної дати договору про надання правової допомоги є очевидною опискою, яка не впливає на дійсність повноважень адвоката.
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постановах від 30.07.2020 у справі №299/1523/16-ц та від 21.12.2023 по справі № 203/806/21 неправильне зазначення адвокатом в ордері дати договору про надання правової допомоги не може бути підставою для закриття касаційного провадження, оскільки такий факт не впливає на дійсність ордера і не позбавляє адвоката права підписувати касаційну скаргу.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що до заяви від 18.11.2025 ОСОБА_2 надано виправлений ордер серії АА № 1629219 від 30.09.2025, в якому зазначена правильна дата договору про надання правової допомоги - 27.08.2025.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що підстави для закриття провадження у справі відсутні, а тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 про закриття апеляційного провадження необхідно відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та доводи відзиву на неї, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що здійснивши переобладнання системи водопостачання відповідач порушила права позивача обмеживши його в користуванні даною системою, позивач не має самостійного доступу до комунікацій, оскільки вона знаходиться в квартирі відповідачки. Суд констатував, що поведінка ОСОБА_2 є протиправною та такою, що перешкоджає ОСОБА_1 у користуванні водопостачанням.
З таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд погоджується.
Судом у справі встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 29.01.2001 ОСОБА_1 є власником 1/4 квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5).
01.03.2015 між Менським санаторієм «Остреч» та ОСОБА_3 укладено договір №15 про надання послуг з водопостачання, водовідведення та вивозу сміття, згідно з яким Менський санаторій «Остреч» здійснює послуги з забезпечення холодного та гарячого водопостачання, водовідведення та вивозу сміття у кв. АДРЕСА_6 (а.с. 7-8).
Згідно з свідоцтвом про право власності на житло від 30.01.2001 ОСОБА_2 належить на праві приватної, спільної власності 1/4 частина квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 (а.с. 36).
Відповідно до договору №16 про надання послуг з водопостачання, водовідведення та вивозу сміття від 01.03.2015, укладеного між Менським санаторієм «Остреч» та ОСОБА_2 , Менський санаторій «Остреч» здійснює послуги з забезпечення холодного та гарячого водопостачання, водовідведення та вивозу сміття у кв. АДРЕСА_7 (а.с. 31-32).
Із довідки про результати перевірки інформації викладеної у ЄО № 6164 від 26.11.2024, затвердженої т.в.о. начальника відділення поліції № 1 Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області 15.12.2024, вбачається, що 26.11.2024 надійшла письмова заява від ОСОБА_1 про проведення перевірки стосовно незаконних дій особи, яка проживає в кв. 3 багатоквартирного будинку, а саме самовільно здійснила перекриття водопостачання, у зв'язку з чим відсутній доступ до питної води в кв. АДРЕСА_8 . Дільничим офіцером поліції сектору превенції відділення поліції № 1 Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області старшим лейтенантом поліції Лабурцем Д.С. було встановлено наступне.
26.11.2024 разом із заявою надійшло письмове пояснення від ОСОБА_1 , в якому зазначено наступне, а саме: що останній проживає в жилому 3-х квартирному будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Водопостачання будинку здійснюється від санаторію «Остреч». Водопровід проходить послідовно від 3-ї до 1-ї квартири. Власниця 3-ї квартири, зробивши ремонт водопроводу у своїй квартирі, повністю відрізала від водопостачання квартири АДРЕСА_5 та АДРЕСА_3 , порушивши Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирних будинках».
Власниця квартири АДРЕСА_2 повідомила, зокрема, що приходила до своїх сусідів, щоб повідомити про ремонтні роботи, і те, що півдня буде відключено водопостачання. Остання змінила старі металеві труби на нові, у зв'язку з втратою їх функціональних можливостей. Також приводила спеціаліста до сусіда ОСОБА_1 , але останній повідомив, що спеціалісту потрібно покинути його квартиру. В подальшому сталася конфліктна ситуація між всіма мешканцями будинку. Додатково повідомила, що на даний час є можливість підключення води по низу квартири.
Голова ОСББ житлового будинку в АДРЕСА_2 повідомила, що 25.11.2024 не стало води в будинку через ремонтні роботи сусідки з кв. АДРЕСА_2 . Повідомила, що питна вода відсутня. Додатково повідомила, що відбулася словесна сварка між сусідами (а.с. 11-12).
Згідно із відповіддю т.в.о. начальника відділення поліції № 1 Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області від 14.12.2024 №16003/124/44.1-2024 відділенням поліції № 1 Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області було розглянуто заяву ОСОБА_1 від 26.11.2024 стосовно самовільного перекриття водопроводу. Під час перевірки встановлено, що в даній ситуації присутні ознаки цивільно-правових відносин, які перебувають у компетенції органів судової влади. Роз'яснено право ОСОБА_1 звернутися до суду за місцем проживання за захистом своїх прав, які було порушено в процесі життєдіяльності (а.с. 10).
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За положеннями частини першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
За змістом пунктів 5, 10 частини 1 статі 7 указаного Закону співвласники зобов'язані виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів та прийняття відповідних рішень здійснюються згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.
Відповідно до статті 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.
Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Відповідно до статті 10 цього Закону до виключної компетенції загальних зборів співвласників, зокрема, відноситься питання про використання спільного майна, визначення обмежень на користування спільним майном.
Як Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (частина четверта статті 14), так і Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (частина друга статті 6) визначено, що здійснення (реалізація) співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.
При цьому, частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. Отже, встановлення саме зазначених обставин входить до предмета доказування у справах за такими позовами (постанова Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 926/2189/17).
У справі, що переглядається, судом встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником кв. АДРЕСА_6 , а ОСОБА_2 співвласницею кв. АДРЕСА_2 у цьому ж будинку.
26.11.2024 відповідачка без отримання згоди співвласників багатоквартирного житлового будинку здійснила переобладнання системи водопостачання у належній їй квартирі та відрізала від водопостачання позивача. Дані обставини сторонами не заперечуються.
Такими діями відповідачка без погодження із співвласниками створила іншим співвласникам, зокрема відповідачу, перешкоди у користуванні водопостачанням.
Районний суд правильно виснував, що відповідачка порушила вимоги Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», де визначено, що здійснення (реалізація) співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.
З огляду на приписи згаданих законів переобладнання системи водопостачання має проводитися тільки за згодою співвласників і за умови, що воно не призведе до порушень прав інших співвласників у багатоквартирному житловому будинку.
Ураховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 порушила права ОСОБА_1 обмеживши його право на користування системою водопостачання у його квартирі, у зв'язку із чим зобов'язав відповідачку усунути перешкоди позивачу у водопостачанні до його квартири.
Проте, зобов'язавши ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні водопостачанням в його квартирі шляхом підключення труб для водопостачання первісним способом, який існував до 26.11.2024 з квартири АДРЕСА_2 до квартири АДРЕСА_3 та квартири АДРЕСА_4 , районний суд не врахував, що у матеріалах справи відсутня будь-яка технічна документація або висновки спеціалістів та експертів, які б містили план мережі водопостачання будинку АДРЕСА_2 станом на 26.11.2024, до його переобладнання відповідачкою. У заяві від 30.04.2025 Менський санаторій «Остреч» повідомив, що у нього відсутній план мережі водопостачання та водовідведення багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 .
Таким чином, обраний позивачем та зазначений у рішенні суду спосіб усунення перешкод шляхом підключення труб для водопостачання первісним способом, який існував до 26.11.2024, призведе до ситуації невиконуваності судового рішення.
З огляду на викладене, є слушними посиланням апеляційної скарги на те, що формулювання "підключити труби первісним способом" є невизначеним.
Крім того, оскаржуваним рішенням не врегульовано питання, за чий рахунок має бути здійснено підключення труб для водопостачання з квартири АДРЕСА_2 до квартири АДРЕСА_3 , що також впливатиме на його виконуваність.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів уважає що позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а абзаці перший та другий резолютивної частини рішення суду необхідно викласти в наступний редакції:
«Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні водопостачанням - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 за власний рахунок усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні водопостачанням квартири АДРЕСА_6 шляхом підключення труби водопостачання з квартири АДРЕСА_2 до квартири АДРЕСА_6 ».
Не заслуговують на увагу посилання заявниці на те, що рішення суду стосується майнових прав та інтересів осіб, які не брали участі у справі, що робить його нечинним у частині, що стосується їхніх прав, оскільки нею не зазначено яких саме осіб воно стосується, які майнові права порушує та в якій саме частині, на її думку, рішення є нечинним. У цій справі спір існує між позивачем та відповідачем.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення Менського районного суду Чернігівської області від 28.07.2025 - зміні, шляхом викладення абзаців першого та другого резолютивної частини у новій редакції. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін
Керуючись ст. 367, 374, п. 3 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 28 липня 2025 року - змінити, виклавши абзаці перший та другий резолютивної частини в наступній редакції:
«Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні водопостачанням - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 за власний рахунок усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні водопостачанням квартири АДРЕСА_6 шляхом підключення труби водопостачання з квартири АДРЕСА_2 до квартири АДРЕСА_6 ».
В іншій частині рішення Менського районного суду Чернігівської області від 28 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 грудня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 .
Головуюча О.Є. Мамонова
Судді: Н.В. Висоцька
Н.В. Шитченко