25 грудня 2025 року м. Київ
Справа № 752/2231/25
Провадження № 22-ц/824/15534/25
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А. М.,
суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
сторони: позивач Комунальне підприємство «Керуюча компанія з
обслуговування житлового фонду Голосіївського району
м. Києва
відповідачі ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2
розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Котар Світланою Володимирівною, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2025 року у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території (квартплати) з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, -
У січні 2025 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території (квартплати) з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.
Позов мотивований тим, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» з 01.05.2015 надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території в будинку АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_2 , в якій вони також зареєстровані.
Відповідачі є споживачами послуг, а тому зобов'язані забезпечити їх своєчасну оплату.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачами своїх зобов'язань станом на 01.12.2024 утворилася заборгованість, яка складається з основного боргу в сумі 36392,34 грн., інфляційні втрати в розмірі 14046, 56 грн. та 3% річних в сумі 4662,76 грн., що загалом становить 55101,66 грн.
Просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за надані послуги та судові витрати на розрахунковий рахунок.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 31 січня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2025 року позовні вимоги КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2018 по 30.11.2024 в сумі 18196 (вісімнадцять тисяч сто дев'яносто шість) грн. 17 коп, 3% річних в сумі 1588 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят вісім) 43 коп., інфляційні втрати в сумі 4386 (чотири тисячі триста вісімдесят шість) грн. 94 коп., судові витрати в сумі 1322 (одна тисяча триста двадцять дві) грн. 78 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2018 по 30.11.2024 в сумі 18196 (вісімнадцять тисяч сто дев'яносто шість) грн. 17 коп, 3% річних в сумі 1588 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят вісім) 43 коп., інфляційні втрати в сумі 4386 (чотири тисячі триста вісімдесят шість) грн. 94 коп., судові витрати в сумі 1322 (одна тисяча триста двадцять дві) грн. 78 коп.
Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідачі є споживачами житлово-комунальних послуг у спірному періоді, тому з них, підлягають стягненню заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період січня 2018 року по листопад 2024 року в розмірі 36392,34 грн.
11 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Котар С.В. звернулася до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2025 року в якій просить рішення суду скасувати в частині стягнення з апелянта заборгованості, строк позовної давності яких минув за період з 2018 року по 20 січня 2022 року, а також відповідних інфляційних втрат та витрат та відмовити у задоволені позову в цій частині, посилається на те, що рішення суду в цій частині є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неправильній оцінці доказів, наявних у матеріалах справи і як наслідок неправильних висновків суду, що в сукупності призвело до неправильного застосування норм матеріального права при порушенні норм процесуального права.
Вказує, що позивачем було пропущено строк позовної давності по вимогам з 2018 року по 20 січня 2022 року, оскільки термінпозовної давності сплив, тому, що його відлік було розпочато до ковіду та військового стану, а тому його поновлення є необґрунтованим.
Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 серпня 2025 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу Стрижеус А.М.
Листом Київського апеляційного суду від 14 серпня 2025 року матеріали справи №752/2231/25 витребувано з Голосіївського районного суду м. Києва.
Відповідно до супровідного листа матеріали справи № 752/2231/25 надійшли до Київського апеляційного суду 22 жовтня 2025 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Котар С.В., на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2025 року у цивільній справі за позовом КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території (квартплати) з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.
Ухвалою Київського апеляційного суд від 22 грудня 2025 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
25 серпня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача в якій він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Встановлено, що Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майне та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 26.07.2024 №388393421 власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_2 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майне та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 26.07.2024 №388393421 власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 2.2 Статуту КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» предметом діяльності підприємства є для надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території та інших житлово-комунальних послуг.
На виконання зазначених послуг позивачем укладені договори з суб'єктами господарювання щодо закупівлі електричної енергії, надання послуг з дератизації та дезінсекції, обслуговування вентиляційних каналів, телекомунікаційного обладнання, технічного обслуговування ліфтів тощо.
Відповідно до розрахунку заборгованості за адресою: АДРЕСА_4 , станом на 01.12.2024 заборгованість за спожиті комунальні послуги складає 36392,34 грн., нараховані 3% річних за період з січня 2018 року по листопад 2024 року в розмірі 4662,76 грн. та інфляційна складова за період з січня 2018 року по листопад 2024 року в розмірі 14046,56 грн.
За цей період відповідачі надані послуги оплачували не в повному обсязі.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, представник ОСОБА_1 - адвокат Котар С.В. просила застосувати позовну давність.
У пункті 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 755/13805/16-ц (провадження № 14-208цс21) вказано, що «суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (див., зокрема, постанови від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 05 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 07 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц (пункт 28), від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 129).
Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки оплата комунальних послуг носить характер періодичних платежів, то позовна давність застосовується до кожного платежу.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 1, 5статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
У частині 1 статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважаться, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України).
З огляду на те, що Закон України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, - набув чинності 12 березня 2020 року, а від так заява відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності підлягає частковому задоволенню судом з урахуванням положень вищенаведеного законодавства, та заборгованість слід рахувати з березня 2020.
Відповідно до п. 15 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
На території України з 12 березня 2020 року запроваджено карантин, на період дії якого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку що строки позовної давності були перервані у березні 2020 року а тому саме від березня 2020 року відраховується строк позовної давності в три роки, а тому у позивача була наявна можливість звернутись до суду з порушеними правами позивача з березня 2017 року.
Проте, позивачем було заявлено позовні вимоги з 2018 року тобто в межах строку позовної давності а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку відмовивши у задоволені клопотання про застосування строку позовної давності.
Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин дає колегії суддів підстави для висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку.
Доводи апеляційної скарги в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, які були предметом дослідження й оцінки судом. Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка.
Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2025 року - без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Котар Світланою Володимирівною - залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2025 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої .
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна