25 грудня 2025 року м. Київ
Справа № 379/351/25
Провадження № 22-ц/824/14986/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
сторони: позивачі Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»
відповідачі ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Федоркіним Андрієм Володимировичем, на рішенням Таращанського районного суду Київської області від 02 липня 2025 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -
У березні 2025 року ТОВ «Коллект-центр» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором та просив стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 3419100 від 16.09.2021 року в розмірі 51078,00, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 13 000,00грн.
Позов мотивований тим, що 16.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3419100 в електронній формі в особистому кабінеті позичальника згідно умов якого позичальнику надано суму кредиту у розмірі 8000,00 грн, строком на 30 днів, із процентами у розмірі 3600,00 грн за ставкою 1,5 % річних від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, процентна ставка за користування кредитом 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, комісія за надання кредиту 1600,00 грн, а відповідач у свою чергу зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Однак відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує. 13.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу на підставі якого ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит №3419100 від 16.09.2021 року.
У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальника ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору про відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року в тому числі щодо вказаного кредитного договору №3419100 від 16.09.2021 року. Внаслідок чого у позивача виникло право звернутися до суду із позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі51078,00 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 7600,00 грн; заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги 41878,00 грн та заборгованості з комісії у розмірі 1600,00 грн.
Ухвалою суду від 05 березня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та призначено судове засідання у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 02 липня 2025 року позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користьТОВ «Коллект Центр» суму заборгованості за кредитним договором № 3419100 від 16.09.2021 року у розмірі 35 118,00 грн, яка складається із: 7 600,00 грн - сума заборгованості за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 25 918,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 1 600,00 грн- сума заборгованості за комісіями.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користьТОВ відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 665,48 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що позивач вправі був нараховувати договірні відсотки лише у період дії строку кредиту за договором № 3419100 з урахуванням строку пролонгації з 16 вересня 2021 року по 22 грудня 2021 року. Отже, за договором кредиту від 16 вересня 2021 року, позивач, як і попередній кредитор, не вправі був нараховувати договірні відсотки починаючи з 22 грудня 2021 року, а надалі відносини між сторонами трансформуються з договірних в охоронні, де застосовуються положення ст.625 ЦК України.
З огляду на вищевикладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути відсотки за договором кредиту № 3419100 в розмірі 25918,00 грн нараховані за період з 16 вересня 2021 року по 22 грудня 2021 року.
Отже, нарахування відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування, у даному випадку після 22 грудня 2021 року, є безпідставним.
Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_1 адвокат Федоркін А.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити в частині стягнення комісії у розмірі 1 600, грн та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволені позову у вказаній частині відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що рішення суду в цій частині є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неправильній оцінці доказів, наявних у матеріалах справи і як наслідок неправильних висновків суду, що в сукупності призвело до неправильного застосування норм матеріального права при порушенні норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд безпідставно стягнув комісію за надання кредиту.
Оскільки, апеляційна скарга подана до суду в частині скасування стягнення у комісії у розмірі 1 600,00 грн, суд переглядає судове рішення лише у вказаній частині в інших частинах апеляційний суд рішення суду першої інстанції не переглядає.
22 серпня 2025 року листом Київського апеляційного суду витребувано матеріали справи № 379/351/25 з Таращанського районного суду Київської області.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Федоркіним А.В., на рішенням Таращанського районного суду Київської області від 02 липня 2025 року в справі за позовом ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи до Київського апеляційного суду не надходив.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року справу призначено до розгляду.
Згідно з частиною тринадцятою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, урахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Встановлено, що 16.09.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3419100, згідно п. 1.1. якого кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором (а.с. 18-22).
Відповідно до п. 1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 8000,00 грн.
Згідно п. 1.3. договору кредит надається строком на 30 днів з 16.09.2021 р.
Відповідно до п. 1.4. договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 16.10.2021 р.
Відповідно до п. 1.5.2. договору проценти за користування кредитом: 3600.00 грн, які нараховуються за ставкою 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно п. 1.6. договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Наявні у справі докази свідчать про те, що відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення вказаного вище договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) грошових коштів на сайті позикодавця, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору S81200, (а.с. 30).
Перерахування кредитних коштів в сумі 8000,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 банк картки отримувача: Monobank підтверджено копією довідки від 12.12.2024 р наданої ТОВ «ФК «Елаєнс» (а.с.30 на звороті).
Кредитодавець належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти 8000,00 грн шляхом переказу на картковий рахунок, проте позичальник не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
13.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 13-01/2022-79, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит № 3419100 (а.с. 35-37).
У подальшому ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, в тому числі за договором про споживчий кредит №3419100 від 16.09.2021 року (а.с. 41-44).
Згідно з розрахунком наданого позивачем, у відповідача наявна заборгованість станом на 14.02.2025 року за кредитним договором №3419100 від 16.09.2021 року в розмірі 51078,00 грн, яка складається із: 7600,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 41878,00 грн - заборгованість за процентами, 1600,00 грн. - заборгованість по комісії (а.с. 34).
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
10 травня 2007 року Правління НБУ прийняло постанову, якою затвердило Правила № 168, що набрали чинності 5 червня 2007 року. Згідно з пунктом 3.6 цих Правил банки не мали права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо). Ці Правила втратили чинність 10 червня 2017 року.
16 жовтня 2011 року набрав чинності Закон № 3795-VI. Згідно з абзацом дев'ятим пункту 8 розділу І цього Закону частину четверту статті 11 Закону № 1023-XII було доповнено новим абзацом третім такого змісту: «Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною». Наведені приписи у такій редакції діяли до 10 червня 2017 року, коли набрав чинності Закон № 1734-VIII. Згідно з останнім текст статті 11 Закону № 1023-XII виклали у новій редакції, що не передбачала нікчемності зазначених умов договору, а звужувала дію Закону № 1023-XII до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734-VIII.
Закон № 1734-VIII у редакції, чинній до 19 жовтня 2019 року (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року), до загальних витрат за споживчим кредитом відносив витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цей же пункт з 19 жовтня 2019 року визначив, що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідні висновки виклала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).
Наведені вище приписи Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору, прямо не вказували на недійсність умови кредитного договору про встановлення плати за надання кредитних коштів. Станом на час укладення кредитного договору частина Закону України «Про споживче кредитування» передбачав можливість встановлення комісії за отримання, та за управління кредиту.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісії, у тому числі за надання кредитних коштів.
Верховний Суд у своїй практиці також прирівнює комісію до плати за конкретні додаткові та супутні послуги кредитодавця, у даному випадку комісія за надання кредиту означає надання послуги кредитування в цілому.
Відтак комісія за надання кредиту не суперечить ні вимогам закону, що був чинний на момент укладення договору, ні сучасній судовій практиці Верховного суду.
Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин дає колегії суддів підстави для висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Доводи апеляційної скарги в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, які були предметом дослідження й оцінки судом. Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка.
Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення а рішення Таращанського районного суду Київської області від 02 липня 2025 року - без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Федоркіним Андрієм Володимировичем -залишити без задоволення.
Рішення Таращанського районного суду Київської області від 02 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої .
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна