22 грудня 2025 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 08.09.2025,
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 08.09.2025 ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.369, ч.3 ст.27 ч.1 ст.14 п.п. 8, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України, продовжено строк тримання під вартою до 06.11.2025 включно з можливістю внесення застави.
Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, продовжують існувати, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину і для уникнення покарання він може переховуватися від суду. Ризик незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого підтверджується тим, що під час вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України, він діяв спільно в інтересах та на замовлення невстановлених на цей час осіб, з якими він, перебуваючи на волі, зможе вільно спілкуватися та координувати їхні дії щодо приховування слідів вчинення кримінального правопорушення, чинити тиск шляхом підкупу. Також існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений може здійснити спробу надати неправомірну вигоду службовим особам правоохоронних органів з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_7 подав в інтересах ОСОБА_6 апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, або визначити розмір застави в межах, передбачених п.3 ч.5 ст.182 КПК України.
В обґрунтування своїх вимог, захисник зазначає, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою. Вважає, що досудове розслідування кримінального провадження здійснювалося СБУ незаконно. Вказує, що клопотання містить посилання на докази, які нібито підтверджують обставини вчинення інкримінованих злочинів, але зміст їх доказового значення перекручено. Стверджує про відсутність будь-яких ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Звертає увагу, що ОСОБА_6 раніше не судимий, має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні дружину та двох малолітніх дітей, мати похилого віку. Наголошує, що стан здоров'я ОСОБА_6 продовжує погіршуватись. Зауважує, що визначений судом розмір застави є явно непомірним для ОСОБА_6 , при цьому іншим обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні визначено заставу у набагато меншому розмірі.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 заявив клопотання про здійснення судового розгляду за участі ОСОБА_6 шляхом проведення відеоконференції.
Відповідно до повідомлення ДУ «Київський слідчий ізолятор» ОСОБА_6 звільнений з-під варти, однак у судове засідання апеляційного суду не з'явилася, про причини неявки не повідомив.
Прокурор у судовому засіданні не заперечував, а сторона захисту наполягала про здійснення судового розгляду без участі ОСОБА_6 .
За таких обставин, з метою дотримання вимог закону щодо розумності строків апеляційного розгляду, а також з урахуванням строку дії запобіжного заходу відповідно до оскаржуваної ухвали суду, колегією суддів було прийнято рішення про розгляд апеляційної скарги за відсутності обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
Розглядаючи питання щодо продовження строку тримання під вартою, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Також судом першої інстанції враховано дані про особу ОСОБА_6 , тяжкість пред'явленого обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України належать до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, обставини вчинення правопорушень.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Отже, на думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо необхідності зменшення розміру застави, апеляційний суд приймає до уваги положення ч. 4 ст. 182 КПК України, згідно якої розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Визначаючи розмір застави, суд першої інстанції врахував дані про особу обвинуваченого і тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , які відносяться до тяжких злочинів.
Рішення суду першої інстанції про визначення розміру застави відповідає вимогам ч. 4 ст. 182 КПК України,підстав для зменшення розміру застави колегії суддів не вбачає.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її зміни або скасування немає.
Керуючись ст.ст. 177-178, 199, 331,404, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 08.09.2025, якою ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 06.11.2025 включно з можливістю внесення застави, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3