24 грудня 2025 року (11 год. 28 хв.)Справа № 280/10800/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Конишевої О.В.,
за участю секретаря судового засідання Власов В.В.,
представників сторін:
позивача - Ліненко Н.М.,
відповідача-Сівакова О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (69006, м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, буд. 10, код ЄДРПОУ 35036926)
про визнання протиправною та скасування постанови,
05.12.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною і скасувати Постанови старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 03.12.2025 та 04.12.2025 про арешт на грошові кошти та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи Позивача;
на час розгляду справи прошу зупинити виконання Постанов старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 03.12.2025 та 04.12.2025 про арешт на грошові кошти та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи позивача.
Позивач зазначає, що Постановою від 04.12.2025 про звернення стягнення на заробітну плату підлягає стягненню та ж саме сума, яка визначена Постановою від 21.01.2020 про звернення стягнення на пенсію. Оскільки Постанова від 21.01.2020 не скасована і продовжує виконуватися, це призведе до подвійного стягнення однієї і тієї ж суми штрафу і виконавчого збору. Крім того, звертає увагу, що порушення за яке притягнуто до адміністративної відповідальності позивача було скасоване судом. А постанова про арешт є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Просить позов задовольнити.
Відповідач зазначив, що на підставі того, що з УПФУ було тимчасово зупинено відрахування заборгованості з пенсії боржника ОСОБА_1 та відсутності коштів на її рахунках, державним виконавцем була винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію ті інші доходи боржника на залишок суми боргу у розмірі 25029,83 грн. у розмірі 20% щомісячно та направлена на виконання до бухгалтерії з одного з підприємств, де боржник отримує дохід, а саме TOB «Технохімреагент».У разі поновлення УПФУ стягнень за відповідним виконавчим документом з пенсії боржника, постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію ті інші доходи боржника від 04.12.2025 буде відкликана з бухгалтерії підприємства. Якщо залишок суми боргу з підприємства, буде стягнутий у повному розмірі або частково, до УПФУ буде направлено повідомлення, щодо коригованої суми, яка буде підлягати стягненню у подальшому або взагалі відзив постанови постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію ті інші доходи боржника від 21.01.2020 у зв'язку з повним фактичним виконання. Просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 10.12.2025 відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено засідання на 22.12.2025.
У судовому засідання 22.12.2025 було вирішено клопотання від TOB «Технохімреагент» про залучення в якості третьої особи на стороні позивача, в якому судом було відмовлено. Також вирішувалося клопотання про вихід за межі позовних вимог (клопотання було підтримано позивачем,) в якому було відмовлено та обґрунтовано тим, що це право суду і сторони таке клопотання заявляти не мають право. Було відкладено судове засідання на 24.12.2025.
Ухвалою суду від 23.12.2024 відмовлено в забезпеченні позову.
У судовому засідання 24.12.2025 відмовлено у допуску в судове засідання представника позивача, який не є адвокатом, у зв'язку з відсутністю у нього належних документів які підтверджують його повноваження представляти інтереси фізичної особи (позивача), а саме нотаріально засвідченої довіреності від позивача та за результатами розгляду справи у цьому судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
На виконанні у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження АСВП з примусового виконання постанови Запорізької митниці ДФС № 0151/11200/190 виданої 26.11.2019 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу на користь держави у розмірі 41607,96 грн.
Постановою Запорізької митниці ДФС від 26.11.2019 у справі про порушення митних правил №0151/11200/19 на позивача наклали штраф в розмірі 41607 грн.
Позивач звернулась до Ленінського районного суду м. Запоріжжя із позовом, в якому просила суд визнати не чинною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил №0151/11200/19 від 26.11.2019 року.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2020 року по справі №334/8470/19 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Запорізької митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови від 26.11.2019 у справі про порушення митних правил №0151/11200/19 - відмовлено. Підставою відмови скасування постанови у справі про порушення митних правил №0151/11200/19 від 26.11.2019 року зазначено, що позивач подала митниці декларацію, в якій не вірно зазначено код товару 3402901000 замість 3808941000.
Пізніше Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року по справі №280/6230/19 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» до Дніпровської митниці Держмитслужби задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення про визначення коду товару від 16 жовтня 2019 року №КТ- UA112080-0110-2019. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби по справі №280/6230/19 повернуто скаржнику. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року набрало законної сили 09 вересня 2021 року.
Як зазначає позивач, відомості про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого 485 Митного кодексу України, викладені у протоколі №0151/11200/19 від 23.10.2019 року спростовані рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року по справі №280/6230/19.
При цьому судом встановлено, що постанова Запорізької митниці ДФС № 0151/11200/190 від 26.11.2019 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу на користь держави у розмірі 41607,96 грн, не була скасована (справа №334/8470/19).
В подальшому саме на підставі цієї постанови було відкрито виконавче провадження від 11.01.2020 №60954217.
11.01.2020 державним виконавцем винесено постанову стягнення виконавчого збору у розмірі 4160, 80 грн.
Згідно ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
У зв'язку з тим, що боржником у добровільному порядку сума боргу за виконавчим провадженням не сплачувалась, 21.01.2020 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та направлено на виконання до Управління пенсійного фонду.
У період з 21.05.2020 по 26.05.2022 з пенсії боржника було стягнуто 13759,69 грн.
У зв'язку з введення воєнного стану в Україні, Закон України «Про виконавче провадження» розділ XIII доповнено пунктом 10-2 згідно із Законом № 2129-ІХ від 15.03.2022; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2455-ІХ від 27.07.2022, № 2456-ІХ від 27.07.2022, № 2468-ІХ від 28.07.2022; в редакції Закону № 3048-ІХ від 11.04.2023}, а саме згідно п.3- Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ: припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).
Тобто з 01.06.2022 було припинено відрахування заборгованості з пенсії боржника ОСОБА_1 .
З цього часу боржником у добровільному порядку залишок боргу не сплачувався.
Платіжними інструкціями з розрахункових рахунків боржника було примусово списано 02.01.2024 - 5704, 96 грн, 22.02.2024-1526, 71 грн, 07.06.2024-19,27 грн.
03.12.2025 державним виконавцем була винесена постанова про арешт коштів боржника на суму залишку боргу за відповідним виконавчим документом 25029,83 грн. У постанові зазначено, що арешт накладено на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт (…)
На підставі того, що з УПФУ було тимчасово зупинено відрахування заборгованості з пенсії боржника ОСОБА_1 та відсутності коштів на її рахунках, державним виконавцем була винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію ті інші доходи боржника на залишок суми боргу у розмірі 25029,83 грн., у розмірі 20% щомісячно та направлена на виконання до бухгалтерії з одного з підприємств, де боржник отримує дохід, а саме TOB «Технохімреагент».
04.12.2025 старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено Постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи позивача, які позивач отримує в ТОВ "ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ" у розмірі 4556 гривня.
Так як позивач вважає, що відповідно до Постанови від 04.12.2025 підлягає стягненню та ж сама сума, яка визначена Постановою від 21.01.2020 та оскільки Постанова від 21.01.2020 не скасована і продовжує виконуватися, це призведе до подвійного стягнення однієї і тієї ж суми штрафу і виконавчого збору, а арешт коштів є безпідставним так як блокує повністю життєві можливості позивача, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи оцінку спіним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Частиною 1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
При цьому пунктами 3, 14, 21 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
Отже, зі змісту вищевказаних норм вбачається, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Аналіз вище зазначених норм дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з'ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкрити після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.
При цьому законом забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац 2 частини 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відтак, частиною 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти які не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19.
Відповідно до ч.4,5 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.
Відповідно до чч.1-3 статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плата як особливий об'єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об'єктів для стягнення, видами боргових зобов'язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.
При цьому у відповідності до пунктів 3-10 розділу X Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі- Інструкція) про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів. Копія зазначеної постанови залишається у виконавчому провадженні на контролі.
Постанова повинна містити: повне найменування та місцезнаходження підприємства, установи, організації, прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи чи фізичної особи - підприємця, якій надсилається постанова, та її місце проживання; порядок стягнення суми боргу; розмір відрахувань; реквізити рахунку органу державної виконавчої служби, рахунку приватного виконавця, на який необхідно перераховувати стягнуті кошти; вимогу щодо направлення звітів про здійснені відрахування та виплати із зазначенням періодичності подання звітів та адреси, на яку необхідно направляти звіти; роз'яснення про відповідальність за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог Закону ( у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника). Постанова підписується виконавцем (п.3).
Контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою, в тому числі за заявою стягувача шляхом перевірки правильності та своєчасності відрахувань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами та фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, про що складається відповідний акт (п.4).
Якщо боржник працює на роботах з періодичним нарахуванням заробітної плати (сезонні роботи в сільському господарстві, на риболовецьких та рибопереробних підприємствах тощо), відрахування проводяться в міру нарахування заробітної плати(п.5).
Якщо боржник працює за сумісництвом на кількох підприємствах, відрахування проводяться із заробітку за кожним місцем роботи на підставі окремо винесених виконавцем постанов (п.6).
Якщо боржник працює у фізичної особи або фізичної особи - підприємця, у якого немає бухгалтера та рахунку в банку, утримані кошти із заробітку боржника перераховуються на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця безпосередньо цими особами (п.7).
За кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою (додаток 9) (п.8).
Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження (п.9).
Після надходження до виконавця звіту про здійснення відрахування та виплати у зв'язку зі звільненням боржника виконавець не пізніше наступного робочого дня вносить інформацію про стягнення коштів до виконавчого документа шляхом проставляння відповідної відмітки та до автоматизованої системи виконавчого провадження.
В інформації, яка вноситься до виконавчого документа, зазначаються розмір стягненої (відрахованої) суми, суми заборгованості (за її наявності), а при стягненні періодичних платежів - дата, до якої проведено стягнення, та повне найменування і місцезнаходження юридичної особи, яка здійснювала відрахування, наприклад аліменти стягнено до 01 жовтня 2016 року за місцем роботи боржника ТОВ "Калина", м. Київ, вул. Гончара, 15, заборгованість - 300 (триста) грн.
Інформація про розмір стягненої (відрахованої) суми, суми заборгованості (за її наявності) та повне найменування і місцезнаходження юридичної особи, яка здійснювала відрахування при виконанні рішень, за якими видано виконавчий документ у формі електронного документа, вноситься до автоматизованої системи виконавчого провадження (п.10).
Таким чином, законодавство покладає зобов'язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов'язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.
Відрахування, зокрема із заробітної плати, насамперед здійснюють підприємства установи та організації тощо, які й здійснюють нарахування цих виплат і відповідно частини першої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Частинами 2 та 3 статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.04.2022 у справі №756/8815/20 зазначила, що встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь-яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань (п. 65). Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя (п. 66). Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується (п. 67). Залишення арешту на кошти, які складають заробітну плату боржника, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання особою будь-яких коштів заробітної плати, як єдиного джерела та порушує його право на отримання винагороди за працю (п. 103).
Суд вважає, що вказані висновки Великої Палати Верховного Суду необхідно враховувати при розгляді цієї справи, оскільки чітко визначають, що арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника не накладється, якщо вже здійснено утримання із заробітної плати за виконавчими документами, та не може бути накладений арешт на усі кошти заробітної плати боржника, а лише в межах дозволених законом.
Водночас згідно із статтею 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Відповідно до матеріалів справи, у постанові від 03.12.2025 арешт накладений на всю суму залишку заборгованості 25 029,83 грн, при цьому відповідачем встановлено, що позивач працює на TOB «Технохімреагент», де і отримує заробітну плату, що дозволяє та не ускладнює відповідачу контролювати стягнення.
Крім того, суд враховує, що арешт накладений на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань, в свою чергу унеможливлює отримання особою будь-яких коштів заробітної плати, так як всі рахунку є арештованими, це порушує його право на отримання винагороди за працю. При цьому, як вже зазначалося вище, на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується, однак постанова не виокремлює такі рахунки та не зазначає про них відповідач. Тому суд вважає, що позовна вимога в частині визнання протиправною та скасування постанови про арешт від 03.12.2025 підлягає задоволенню.
Стосовно подвійного стягнення суд зазначає, що в позовній заяві позивач пов'язує порушення своїх прав з тим, що відповідно до Постанови про звернення стягнення від 04.12.2025 підлягає стягненню та ж сама сума, яка визначена Постановою від 21.01.2020. З цього приводу, суд зазначає наступне.
Постановою від 21.01.2020 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на пенсію та направлено на виконання до Управління пенсійного фонду. Так як відрахування з пенсії боржника ОСОБА_1 були тимчасово припинені та відсутні кошти на її рахунках, державним виконавцем була винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, на залишок суми боргу у розмірі 25029,83 грн. у розмірі 20% щомісячно та направлена на виконання до бухгалтерії одного з підприємств, де боржник отримує дохід, а саме TOB «Технохімреагент».
З аналізу норм розділу X Інструкції суд зазначає, що якщо боржник може працювати за сумісництвом на кількох підприємствах, працювати на роботах з періодичним нарахуванням заробітної плати (сезонні роботи в сільському господарстві, на риболовецьких та рибопереробних підприємствах тощо), однак відрахування проводяться із заробітку за кожним місцем роботи на підставі окремо винесених виконавцем постанов.
Тобто законодавством чітко визначено право виконавця виносити постанови про звернення стягнення на заробітну плату за кожним місцем роботи.
Таким чином, подвійного стягнення не відбувається, зокрема стягнення відбувається у межах суми яка визначена у постанові виконавця, а у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження (ст.40 Закону України «Про виконавче провадження»).
Слід зазначити, що якщо державним виконавцем буде стягнута вся сума заборгованості, яка чітко визначена, проводити стягнення за іншим місцем роботи або з пенсії заборонено законом, зокрема відповідно до Інструкції, після кожного стягнення до виконавчого документа вноситься інформація про розмір стягненої (відрахованої) суми, суми заборгованості (за її наявності), а при стягненні періодичних платежів - дата, до якої проведено стягнення, та повне найменування і місцезнаходження юридичної особи, яка здійснювала відрахування.
Враховуючи те, що постанова Запорізької митниці ДФС № 0151/11200/190 від 26.11.2019 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу на користь держави у розмірі 41607,96 грн не скасована, залишок суми боргу складає 25029,83 грн, Постанова про звернення стягнення на заробітну плату від 04.12.2025 прийнята з дотримання норм закону та в межах дозволених утримань із заробітної плати 20% щомісячно, а права відповідача виносити окремо постанови за кожним місцем роботи або отриманням пенсію, стипендію та інших доходів боржника визначено законодавче, суд доходить висновку, що позовна вимога щодо скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату від 04.12.2025 не підлягає задоволенню.
Стосовно застосування Закону "Про адміністративну процедуру" до даних правовідносин суд зазначає, що згідно п. ч.2 ст.1 Закону дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час: конституційного провадження, кримінального провадження, судового провадження, виконавчого провадження (крім виконання адміністративних актів), оперативно-розшукової діяльності, розвідувальної діяльності, контррозвідувальної діяльності, вчинення нотаріальних дій, виконання покарань, застосування законодавства про національну безпеку і оборону, громадянство, надання притулку в Україні, захист економічної конкуренції.
Тому твердження позивача про поширення Закону "Про адміністративну процедуру" на відносини, що виникають під час виконавчого провадження є хибним та таким, що суперечить нормам закону.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом ч.1 та 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
Розподіл судових витрат не здійснюється, у зв'язку зі звільненням позивача від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (69006, м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, буд. 10, код ЄДРПОУ 35036926)- задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) ВП №60954217 від 03.12.2025 про арешт коштів боржника.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 26.12.2025.
Суддя О.В. Конишева