Житомирський апеляційний суд
Справа №295/4289/25 Головуючий у 1-й інст. Болейко А. П.
Номер провадження №33/4805/1062/25
Категорія ч.1ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
24 грудня 2025 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника - Гайдащука Олександра Сергійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Гайдащука Олександра Сергійовича, в інтересах ОСОБА_1 на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 28 липня 2025 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Богунського районного суду м. Житомира від 28 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 21 березня 2025 року о 14-20 год., у м. Житомирі по Проспекту Миру, 22-А, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння. Медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі у лікаря нарколога та підтверджується висновком медичного закладу №123 від 21.03.2025. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом зупинки в дозволеному місці.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Гайдащук О.С., в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, поліціянт не повідомив керманичу ознак наркотичного сп'яніння, останньому не роз'яснили права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, а відеозаписи «IMG 2503» та «IMG 2506» не є належними та допустимими доказами по справі.
На думку адвоката, у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина - недоведена.
Належним чином повідомлені про місце і час судового засідання ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Гайдащук О.С. у судове засідання до суду апеляційної інстанції повторно не з'явилися, останній надав заяву про відкладення розгляду справи, посилаючись на зайнятість у іншому процесі в Романівському районному суді Житомирської області. При цьому, адвокат Гайдащук О.С. вже звертався із заявою про відкладення попереднього судового засідання за аналогічних обставин. При цьому ОСОБА_1 будь-яких заяв щодо відкладення розгляду справи не подавав, як і не повідомив причини неявки до суду.
За таких обставин, з метою недопущення затягування і відкладення судового розгляду на строк, який перевищує строк розгляду справи встановлений законом, враховуючи практику Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004, «Пономарьов проти України» від 03.04.2008), зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи за відсутності особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення та у відповідності до положень ч. 6 ст. 294 КУпАП, оскільки причини неявки учасників справи, яка призначається повторно, зважаючи на різний час розгляду справ та можливість дистанційного розгляду, не можна вважати поважними, апеляційний суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які беруть участь в апеляційному провадженні справи.
Також, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»).
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є в тому числі своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані, висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за керування, в порушення п. 2.9 а) Правил дорожнього руху, транспортними засобами у стані наркотичного сп'яніння - є правильним, а зміст постанови судді відповідає вимогам, передбаченими ст. ст. 283, 284 КУпАП.
Так, з протоколу по адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №277733 від 21.03.2025 убачається, що 21.03.2025 о 14-20 год., у м. Житомирі по Проспекту Миру, 22-А, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння. Медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі у лікаря нарколога та підтверджується висновком медичного закладу №123 від 21.03.2025 чим порушив п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом зупинки в дозволеному місці (а.с. 1).
Відповідно до п. 6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі-Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
При цьому, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я (п. 12 розділу ІІ Інструкції).
За таких обставин, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується наявними по справі доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 277733 від 21.03.2025. Слід зазначити, що ОСОБА_1 ознайомлений зі змістом протоколу особисто під підпис;
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №123 від 21.03.2025, про те, що під час огляду в ОСОБА_1 виявлено наркотичне сп'яніння;
- рапортом поліцейського взводу №2 роти №4 батальйону УПП в Житомирській області ДПП капрала поліції В.Яремчука;
- долученими до протоколу відеозаписами, на яких зафіксований факт огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що ОСОБА_1 не керував ТЗ не є слушними, оскільки спростовується належними та допустимими доказами, яким суд дав вірну оцінку, зокрема, відеозаписам обставин події, на яких зафіксовано рух автомобіля та його зупинку. В подальшому, поліціянт підійшов до транспортного засобу, за кермом знаходився ОСОБА_1 . Крім того, відеозапис періоду руху транспортного засобу до його зупинки та відкриття дверей є безперервним.
Твердження захисника щодо не повідомлення поліціянтом керманичу ознак наркотичного сп'яніння спростовуються відеозаписом, на якому поліціянт виявив у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння, а саме звуженні зіниці очей, які не реагують на світло та тремтіння пальців рук. Тобто, у працівників поліції була обґрунтована підозра вважати, що особа знаходиться у стані наркотичного сп'яніння, зважаючи на ознаки висловлені особі.
Так, відповідно до п. 2, 4 Розділу І Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного сп'яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Таким чином, тільки наявність у водія ознак наркотичного сп'яніння надає право працівнику поліції запропонувати йому пройти огляд на стан сп'яніння, про що і вноситься запис у направлення на огляд. При цьому, зазначені уповноваженими особами ознаки наркотичного сп'яніння не повинні підтверджуватися або доводитися матеріалами справи, оскільки огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких саме у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, іншими доказами або спеціальними прийомами (методами) підтверджувати ці ознаки не потрібно.
Разом з тим, захисником не надано беззаперечних доказів того, що ОСОБА_1 не роз'яснено права за ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України з наступних підстав.
Так, відповідно до вимог ст. 256 КУпАП при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Аналогічні вимоги закріплені у розділі ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України 07.11.2015 № 1395.
Протокол серії ЕПР1 № 277733 від 21.03.2025 містить відмітку, зокрема, особистий підпис ОСОБА_1 в графі 13 «підпис особи, якій роз'яснено права та обов'язки передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи».
Щодо доводів апеляційної скарги про неналежність як доказу відеозапису події, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, статтею 251 КУпАП наведено джерела доказів у справах про адміністративні правопорушення. При цьому, вказаною нормою закону не встановлено вичерпний перелік документів чи інших джерел інформації, які можуть бути доказами.
Право поліцейського на фото та відеофіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію» (статті 31, 40) та Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за № 28/32999.
З відеозапису вбачається, що його здійснено працівниками поліції, які складали протокол про адміністративне правопорушення, із застосуванням відеореєстратора, встановленого на службовому транспортному засобі та портативних відеореєстраторів (бодікамер), що прямо передбачено Інструкцією.
Крім того, у графі 10 протоколу про адміністративне правопорушення «технічний засіб відеозапису» зазначено: ПВ (портативний відеореєстратор) МОТОРОЛА 475563, 475695, відеореєстратор 70МАІ, що узгоджується із доданим до протоколу відеозаписом.
Таким чином, відеозапис, що міститься в матеріалах справи містить фактичні дані щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку, сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, не містить ознак фальсифікації є належним доказом у справі про адміністративне правопорушення, як це передбачено статтею 251 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність прийнятого місцевим судом рішення.
Досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою, є належними та допустимими, та такими, якими в повній мірі підтверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.
З огляду на зазначене, оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою, а отже підстави для задоволення поданої апеляційної скарги відсутні.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу адвоката Гайдащука Олександра Сергійовича, в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Богунського районного суду м. Житомира від 28 липня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь