26 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 161/11620/24
провадження № 61-15971ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ковальчук Дмитро Володимирович, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2025 року та постанову Волинського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту,
У червні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1
про встановлення земельного сервітуту.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня
2025 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду
від 09 грудня 2025 року, позов ОСОБА_2 задоволено.
Встановлено безстроковий безоплатний сервітут на земельній ділянці, кадастровий номер 0722883700:07:001:5633, площею 0,25 га, за адресою:
с. Сирники Луцький район Волинська область, що належить ОСОБА_1
для забезпечення доступу для проходу та проїзду до земельної ділянки, кадастровий номер 0722883700:07:001:5634, площею 0,1473 га, за адресою:
с. Сирники Луцький район Волинська область, що належить ОСОБА_2 у спосіб, що запропонований судовою земельно-технічною експертизою від 05 серпня
2025 року № 12/2025, виконаною ТзОВ «Волинь-експерт», у відповідності
до запропонованого планумеж земельного сервітуту, розробленого сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_3 , розмір (площа) земельної ділянки, яка необхідна для проходу та проїзду - 230 кв. м, поворотні точки: 1-2 - 3,50 м;2-3 - 65,73 м; 3-4 - 3,50 м, 4-1 - 65,73 м. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
18 грудня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ковальчук Д. В., через підсистему «Електронний суд», звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 22 жовтня 2025 року та постанову Волинського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року у цій справі, в якій представник заявниці, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2025 року та постанову Волинського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року і ухвалити нове рішення
про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Підставою касаційного оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2025 року та постанови Волинського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої
діє адвокат Ковальчук Д. В., вказує пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанову Верховного Суду
від 26 березня 2020 року у справі № 347/828/23, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
З огляду на зазначене касаційний суд доходить висновку про відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів справи.
Крім того, у касаційній скарзі заявлено клопотання про зупинення виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2025 року та постанови Волинського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Клопотання мотивоване тим, що виконання постанови Волинського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року передбачає вчинення дій, наслідки яких є практично незворотними, а саме: знесення частини паркану, встановлення нового паркану, зрізання 14 плодових дерев, які відповідач доглядає більше 7 років. У разі фактичного виконання зазначеного судового рішення та подальшого повного або часткового його скасування судом касаційної інстанції, поворот виконання рішення буде практично неможливим, оскільки відновлення зрізаних дерев та відновлення розібраного паркану в первісному стані є фактично неможливим та потребуватиме значних матеріальних витрат. При цьому зупинення виконання судового рішення до завершення касаційного розгляду не порушує прав та законних інтересів іншої сторони спору, оскільки має тимчасовий характер, не позбавляє її права
на виконання судового рішення у разі залишення його в силі та не створює для неї негативних наслідків, співмірних тим, які можуть настати для відповідача у разі негайного виконання постанови апеляційного суду.
Відповідно до частини першої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції
за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Вивчивши зміст оскаржуваного судового рішення, касаційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви з огляду на таке.
Верховний Суд виходить з того, що клопотання (заява) про зупинення виконання (дії) судового рішення має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені доказами.
Вирішуючи питання про зупинення виконання (дії) судових рішень, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судових рішень, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки.
Факт оскарження судових рішень у касаційному порядку без надання представником заявниці доказів відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій не є безумовною підставою для зупинення їх виконання судом касаційної інстанції.
Враховуючи наведене, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ковальчук Д. В., про зупинення виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2025 року та постанови Волинського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відкрити касаційне провадження у цій справі.
Витребувати із Луцького міськрайонного суду Волинської області справу
№ 161/11620/24.
Відмовити ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ковальчук Дмитро Володимирович, у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2025 року та постанови Волинського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Роз'яснити учасникам справи право подати до суду касаційної інстанції
з додержанням вимог статті 395 ЦПК України відзив на касаційну скаргу
в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття касаційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська