24 грудня2025 року
м. Київ
справа № 359/5064/22
провадження № 61-8705 св 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Ступак О. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури м. Києва,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2025 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури м. Києва, про стягнення коштів.
Позовна заява обґрунтована тим, що 31 жовтня 2018 року між ним та адвокатом ОСОБА_2 був укладений договір про надання правової допомоги, за яким адвокат мала представляти його інтереси у справі про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди. Відповідно до пункту 4.2 вказаного договору оплата роботи та порядок розрахунків здійснюється за домовленістю сторін.
Стверджував, що відповідно до усної домовленості з відповідачкою була погоджена оплата її послуг у розмірі 1 000 грн за одне судове засідання за умови, що воно відбулося.
Вказував, що 22 січня 2019 року особисто передав відповідачці на оплату адвокатських послуг 1 000 грн, у березні та квітні 2019 року через близьких осіб - ще 500 грн та 100 дол. США і 1 000 грн.
Фактично відповідачка взяла участь в одному судовому засіданні 23 вересня 2019 року та в подальшому ухилялась від виконання зобов'язань за договором про надання правової допомоги, не з'являлась у судові засідання з невідомих причин, не складала та не подавала до суду необхідні адвокатські запити та клопотання, у зв'язку з чим 16 березня 2020 року він розірвав договір з відповідачкою в односторонньому порядку.
Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 23 вересня 2021 року за його скаргою адвоката ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю та строк три місяці. Вказане рішення було залишено без змін рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 01 грудня 2021 року.
Вважав, що оскільки після розірвання з відповідачкою договору про надання правової допомоги відпала правова підстава утримання нею грошових коштів у розмірі 1 500 грн та 100 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України є еквівалентом 3 656 грн, сплачених ним в рамках цього договору, то вказані кошти підлягають поверненню на його користь.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти у розмірі 5 156 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2022 року у складі судді Семенюти О. Ю. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4 157 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що адвокат ОСОБА_2 на підставі укладеного з ОСОБА_1 договору про надання правової допомоги від 31 жовтня 2018 року взяла участь у двох судових засіданнях, а саме: 26 квітня 2019 року та 23 вересня 2019 року, отже її гонорар за виконані послуги складає 2 000 грн. Таким чином залишок коштів у розмірі 500 грн та 100 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на час розгляду справи є еквівалентом 3 657 грн, які були сплачені позивачем в рамках договору про надання правової допомоги від 31 жовтня 2018 року, мають бути повернуті відповідачкою на підставі положень статті 1212 ЦК України у зв'язку з розірванням цього договору через невиконання відповідачкою своїх договірних зобов'язань.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при вирішенні цієї має враховуватись як участь відповідачки ОСОБА_2 у судових засіданнях, що фактично були проведені в рамках справи № 359/10179/18, так і тих, що не відбулися з підстав, що від неї не залежали. При цьому суд посилався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у додатковій постанові від 18 січня 2024 року у справі № 9901/459/21 (провадження № 11-75заі23).
Відповідачка приймала участь у трьох судових засіданнях, а саме: 01 квітня 2019 року, 26 квітня 2019 року та 23 вересня 2019 року, а два судові засідання, призначені на 23 січня 2019 року та 20 лютого 2019 року, на які відповідачка з'явилася, не були проведені судом, тобто від незалежних від відповідачки причин. Отже ОСОБА_2 в рамках договору про надання правової допомоги від 31 жовтня 2018 року фактично було надано позивачу послуги на загальну суму 5 500 грн (3 000 грн вартості участі в судових засіданнях + 1 000 грн вартості явки в судові засідання, які не відбулися, + 1 500 грн вартості складання та подання до суду позовної заяви), тоді як позивачем на виконання вказаного договору сумарно передано 5 200, 26 грн (2 500 грн + 2 700, 26 грн, які є еквівалентом 100 дол. США на дату їх передачі відповідачці 24 лютого 2019 року).
Врахувавши вказані обставини, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Короткий зміст заяви про роз'яснення судового рішення
01 квітня 2025 року через підсистему Електронний суд ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду заяву про роз'яснення постанови Київського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року, у якій висловив свою незгоду з ухваленим судовим рішенням та просив роз'яснити, якими доказами підтверджено висновки суду по суті вирішення спору, який був предметом розгляду справи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 липня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Київського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення, апеляційний суд виходив з того, що роз'яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Фактично свою заяву заявник обґрунтовує не незрозумілістю викладеного в рішенні його змісту, а непогодженням із суттю ухваленого апеляційним судом за результатами розгляду апеляційної скарги судовим рішенням. Зазначені заявником підстави для роз'яснення судового рішення не підлягають вирішенню в порядку статті 271 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
07 серпня 2025 року через підсистему Електронний суд ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2025 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення про відмову у роз'ясненні судового рішення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 359/5064/22, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
15 серпня 2025 року справа № 359/5064/22 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що ухвала Київського апеляційного суду від 11 липня 2025 року про відмову у роз'ясненні судового рішення постановлена неповноважним складом суду, оскільки 16 травня 2025 року колегія суддів у складі суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П. задовольнила заяву про відвід колегії суддів від участі у справі № 359/5064/22, а тому не могла продовжувати брати участь у розгляді цієї справи.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури м. Києва, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 5 156 грн.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4 157 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
01 квітня 2025 року ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду заяву про роз'яснення постанови Київського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 липня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Київського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року відмовлено.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема ухвали суду апеляційної інстанції про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Звертаючись до апеляційного суду із заявою про роз'яснення постанови Київського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року, ОСОБА_1 просив роз'яснити, якими доказами підтверджено висновки апеляційного суду про присутність адвоката ОСОБА_2 у судовому засіданні 23 січня 2019 року у справі № 359/10179/18.
Відповідно до статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Згідно із положеннями частини третьої статті 271 ЦПК України суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлено до примусового виконання.
За змістом зазначеної статті незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. Отже, підставою для роз'яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання.
З наведеного вбачається, що необхідність роз'яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз'яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення.
До аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 06 жовтня 2020 року у справі№ 233/3676/19 (провадження №14-65цс20).
Разом із цим Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що відповідно до частини другої статті 271 ЦПК України подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Зі змісту цієї норми убачається, що роз'ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, зокрема, у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Судове рішення, яке просив роз'яснити ОСОБА_1 , є постановою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року, якою скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови, оскільки вказане судове рішення не підлягає примусовому виконанню, воно не допускає кілька варіантів тлумачення, у ньому викладені мотиви його ухвалення, наведено правовий висновок з посиланням на відповідні норми права, який не є незрозумілим, а доводи заяви фактично зводяться до незгоди з ухваленим апеляційним судом судовим рішенням.
Доводи касаційної скарги про те, що заяву про роз'яснення судового рішення розглянуто неповноважним складом апеляційного суду, є безпідставними. Так, згідно з протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 01 квітня 2025 року визначено склад колегії суддів: Журба С. О., Писана Т. О., Приходько К. П.
Із матеріалів справи встановлено, що ухвалою Київського апеляційного суду від 16 травня 2025 року задоволено заяву ОСОБА_1 про відвід; відведено суддів Журбу С. О., Писану Т. О., Приходько К. П. від розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року за нововиявленими обставинами у справі № 359/5064/22.
Таким чином, вказаних суддів було відведено від розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленим обставинами. Водночас доказів відведення суддів Журби С. О., Писаної Т. О., Приходько К. П. від розгляду заяви ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення матеріали справи не містять і з таким клопотанням заявник до суду не звертався, тому відсутні підстави вважати, що ухвала Київського апеляційного суду від 11 липня 2025 року про відмову у роз'ясненні судового рішення постановлена неповноважним складом суду.
Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18)).
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
О. В. Ступак
В. В. Шипович