вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
22.12.2025м. ДніпроСправа № 904/5487/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, Київська область, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815)
в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; ідентифікаційний код 40081237)
до відповідача Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Криворіжсталі (Орджонікідзе), будинок 1; ідентифікаційний код 24432974)
про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 4 959,38 грн
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг", будучи зобов'язаним за договором від 30.06.2020 №8116733 своєчасно оплачувати надані Акціонерним товариством "Українська залізниця" послуги, допустило прострочення грошового зобов'язання, що підтверджено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2025 по справі №904/5562/24. Сума вказаного грошового зобов'язання за договором сплачена відповідачем лише 21.04.2025, тобто після ухвалення зазначеного судового рішення та з порушенням строків виконання зобов'язання. У зв'язку з цим, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, Акціонерне товариство "Українська залізниця" просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" 748,28 грн 3% річних та 4211,10 грн інфляційних втрат.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Договором та правилами перевезення вантажів не визначено строк виконання відповідачем обов'язку з оплати послуг у разі не підписання ним таких документів або наявності спору щодо наданих послуг. Обов'язок з оплати спірних сум виник у відповідача з дня набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2025 у справі № 904/5562/24, та враховуючи сплату заборгованості в повному обсязі 21.04.2025 - відсутні періоди для нарахування 3% річних.
Також відповідач зазначає, що вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних у заявлений період є безпідставними, оскільки в цей період прострочення відповідача було відсутнє.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
29.09.2025 до господарського суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) надійшла позовна заява до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 4 959,38 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2025 справу №904/5487/25 передано на розгляд судді Івановій Т.В.
03.10.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
14.10.2025 до господарського суду від представника відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив (вх. суду №45073/25 від 14.10.2025) на позовну заяву.
03.11.2025 ухвалою господарського суду позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 4 959,38 грн залишено без руху.
07.11.2025 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №49015/25 від 07.11.2025) про усунення недоліків.
10.11.2025 ухвалою господарського суду позовну заяву продовжено розгляд справи №904/5487/25 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 4 959,38 грн за правилами спрощеного позовного провадження.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у справі виник у зв'язку із наявністю боргу у вигляді 748,28 грн 3% річних та 4211,10 грн інфляційних втрат, у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання за договором від 30.06.2020 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, що підтверджено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2025 по справі №904/5562/24. Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України зазначені факти мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доказуванню у цій справі.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
(1) Факт ухвалення та зміст рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2025 по справі №904/5562/24, його преюдиційне значення.
(2) Правомірність розрахунку заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
1. Факт ухвалення та зміст рішення Господарського суду Дніпропетровської від 07.04.2025 по справі №904/5562/24.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2025 по справі №904/5562/24 (а.с. 129-141) задоволено позов повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами в сумі 41 828, 28 грн, збір за зберігання вантажу в розмірі 1 710, 00 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Під час ухвалення рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2025 по справі №904/5562/24 були встановлені, зокрема, такі обставини:
- 13.11.2017 укладено договір між позивачем та відповідачем № ПР/М-17-2/1-651/НЮдч "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг-головний, Кривий Ріг, Новоблочна регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця";
- - у вересні 2024 залізницею було прийнято до перевезення на адресу одержувача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" порожні власні вагони;
- на шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999р. № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції країни 15.03.1999р. за № 165/3458, спірні вагони було затримано за наказом № 201 від 12.09.2024 через зайнятість колій на станції призначення Кривий Ріг-Головний з вини одержувача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг";
- наказ про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення було видано через наявність на коліях станції призначення неприйнятих Відповідачем вагонів, що надійшли на його адресу, та які заважали залізниці виконувати технологічні операції з вантажами;
- за фактом затримки станцією Кривий Ріг - Сортувальний у порядку, передбаченому пунктами 9.10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а №44 від 12.09.2024, № 43 від 12.09.2024; акт загальної форм ТУ-23 №15194 від 12.09.2024;
- на станції Кривий Ріг-Головний, у відповідності з п.4 Правил користування вагонами, вантажоодержувача було повідомлено про прибуття вагонів на станцію призначення та готовність їх подавання під навантаження, про що зроблено відповідні записи в Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2. Окрім цього, повідомлення одержувача про прибуття вантажу підтверджується відмітками у графі 49 накладних внутрішнього сполучення та графі 35 накладних міжнародного сполучення (Е-повідомлення);
- після повідомлення залізницею вантажовласника про готовність подавання вагонів під навантаження, вагони своєчасно не забиралися одержувачем на під'їзну колію, про що було складено акти загальної форми ГУ-23 №6118 від 12.09.2024, 6126 від 12:09.2024, №6129 від 12.09.2024, №6131 від 12.09.2024, №6136 від 12.09.2024, №6138 від 12.09.2024, №6146 від 12.09.2024, №6154 від 12.09.2024, №6161 від 12.09.2024, №6181 від 12.09.2024, №6170 від 12.09.2024, №6192 від 13.09.2024, №6206 від 13.09.2024, №6364 від 16.09.2024, №6365 від 16.09.2024, №6374 від 17.09.2024, №6375 від 17.09.2024, №6383 від 17.09.2024, №6414 від 17.09.2024, №6418 від 17.09.2024, №6425 від 18.09.2024, №6426 від 18.09.2024, №6451 від 18.09.2024, №6453 від 18.09.2024, №6460 від 19.09.2024, №6469 від 19.09.2024;
- за весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування за відомостями ф. ГУ-46 №№15099155, 16099156, 16099157, 16099158, 10099159, 16099160, 16099161, 16099162, 16099163, 17099164, 17099165, 17099166, 17099167, 17099168, 17099169, 18099170, 18099171, 18099176, 18099177, 19099180, 20099181, 20099182, 20099183, 20099184, 20699185, 22099190, 22099191, 22099192, 22099193, 22099195, 17099098, 17099099, 17099100, 17699101, 17099102, 17099103, 17099104, 17099107, 22099114, 22099115, 23099118, 23099120, 23099121 та збір за зберігання вантажу за накопичувальною карткою ф. ФДУ-92 № 22099003 в загальній сумі 43538,28 грн. (з ПДВ);
- відомості плати за користування вагонами та накопичувальну картку працівниками ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" було підписано із запереченням, згідно якого відповідач не визнає своєї вини в затримці та посилається при цьому на п.6.1 Договору про надання послуг, однак це порушує вимоги ст.46 Статуту залізниць України;
- залізницею було оформлено відповідні акти форми ГУ-23а, ГУ-23, на підставі яких розраховано плату за користування спірними вагонами в сумі 41828,28 грн. та збір за зберігання вантажу в розмірі 1710,00 грн, що підлягає стягненню з Комбінату. Документи, додані до позовної заяви, повністю доводять вину Відповідача в затримці вагонів, правомірність нарахування плати за користування та безпідставність викладеного у відомостях ф. ГУ-46 та накопичувальній картці заперечення.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлені цим рішенням факти (наявність і правомірність нарахувань, вина відповідача у затримці, обов'язок сплатити 41 828,28 грн - плати за користування вагонами та 1710,00 грн - збору за зберігання вантажу) мають преюдиційне значення для цієї справи та не підлягають повторному доказуванню.
2. Правомірність розрахунку заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат
Як зазначає позивач, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2025 по справі №904/5562/24, виконано відповідачем добровільно 21.04.2025, що підтверджується Витягом з реєстру документів зі спеціальним режимом використання за 21.04.2025 (а.с. 21), згідно якого відповідач сплатив борг у загальному розмірі 43 538,28 грн.
Позивач зазначає, зі змісту рішення по справі №904/5562/24 слідує, що відповідач, не маючи належних підстав, поставив заперечення у відомостях ф. ГУ-46 №№ 15099155, 16099156, 16099157, 16099158, 10099159, 16099160, 16099161, 16099162, 16099163, 17099164, 17099165, 17099166, 17099167, 17099168, 17099169, 18099170, 18099171, 18099176, 18099177, 19099180, 20099181, 20099182, 20099183, 20099184, 20699185, 22099190, 22099191, 22099192, 22099193, 22099195, 17099098, 17099099, 17099100, 17699101, 17099102, 17099103, 17099104, 17099107, 22099114, 22099115, 23099118, 23099120, 23099121 та накопичувальній картці ф. ФДУ-92 № 22099003, чим у свою чергу унеможливив списання залізницею належних їй коштів (400356,24 грн) у строк, визначений договором (не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг (складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами)).
Отже, з урахуванням викладеного, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 748,28 грн (а.с. 13-19) та інфляційних втрат у сумі 4 211,10 грн (а.с. 9-13). Вказане і є причиною спору.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанови Верховного Суду від 03.08.2021 у справі №904/2425/20, від 27.07.2021 у справі №910/6161/20, від 27.07.2021 у справі №910/4436/19, від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16, від 18.06.2021 у справі №910/16898/19 та ін.).
Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 §1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".
Згідно частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України договір є підставою для виникнення зобов'язань, які згідно зі статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок: "З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".
Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.
2. Оцінка судом доказів та позицій сторін
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Відповідно до повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 8116733 від 30.06.2020 (а.с. 128) Акціонерне товариство "Укрзалізниця" засвідчило прийняття від Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та повідомило останньому про присвоєні йому коди: 1) відправника/одержувача 7932; 2) платника 8116733 та відкриття особового рахунку з ідентичним номером.
За таких обставин 30.06.2020 між Акціонерним товариством "Українська залізниця", як перевізником, та Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг", як замовником, шляхом приєднання останнього укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі договір, а.с. 106-127).
Згідно пункту 1.1. договору встановлено, що предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
Надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами (пункт 1.4 договору).
Відповідно до пункту 2.1.4 договору передбачено обов'язок замовника сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника.
Пунктом 2.1.7 договору передбачено обов'язок замовника у строки, встановлені розділом 4 Договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу фор-ми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника - підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги.
Пунктом 4.4 договору обумовлено, що по мірі виконання перевезень та надання послуг, перевізником відображається в особовому рахунку використання Замовником коштів за добу для оплати:
- провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних;
- суми додаткових зборів та додаткових послуг за вільними тарифами;
- плати за використання власних вагонів перевізника за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях;
- штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень, тощо;
- неустойки, нарахованої, згідно з додатками до Договору та відображеної в інформаційному повідомленні;
- пені.
Відповідно до пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.
У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.
Згідно з пунктом 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).
Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
Беручи до уваги обставини, встановлені рішенням суду по справі №904/5562/24, які не підлягають доказуванню в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України, відомості плати за користування вагонами ф. ГУ-46 №№15099155, 16099156, 16099157, 16099158, 10099159, 16099160, 16099161, 16099162, 16099163, 17099164, 17099165, 17099166, 17099167, 17099168, 17099169, 18099170, 18099171, 18099176, 18099177, 19099180, 20099181, 20099182, 20099183, 20099184, 20699185, 22099190, 22099191, 22099192, 22099193, 22099195, 17099098, 17099099, 17099100, 17699101, 17099102, 17099103, 17099104, 17099107, 22099114, 22099115, 23099118, 23099120, 23099121 та збір за зберігання вантажу за накопичувальною карткою ф. ФДУ-92 № 22099003 в загальній сумі 43538,28 грн. (з ПДВ) були підписані Відповідачем із запереченнями.
Зазначені обставини унеможливлювали списання залізницею плати за користування вагонами за вказаними відомостями. При цьому, з огляду на умови пункту 2.1.7 Договору обов'язок підписати означені відомості плати у відповідача виник після двох робочих днів від дня надання послуг, що підтверджується одним із документів передбачених пунктом 1.4 Договору.
Оплата послуг перевізника здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати на підставі підписаних без заперечень накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами. Тобто, отримання залізницею коштів поставлене в залежність від виконання відповідачем певних дій, зокрема, підписання накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами без заперечень.
Згідно з пунктом 1.4 договору від 30.06.2020 надання послуг може підтверджуватись, зокрема, накопичувальною карткою та відомістю плати за користування вагонами, які з боку відповідача повинні підписуватись не пізніше двох робочих днів від дня їх складення.
Ненадання відповідачем згоди на списання його коштів унеможливлює отримання залізницею належних їй платежів у строк, визначений договором від 30.06.2020, - не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг (складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами).
Таким чином прострочення платежів починається після двох робочих днів від дня складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами.
Тому суд вважає помилковим посилання відповідача на відсутність строку для оплати наданих послуг. Це спростовується умовами укладеного між сторонами договору від 30.06.2020.
Оскільки оплата за надані залізницею послуги здійснюється негайно в день підписання (оформлення) накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами, відомості плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню з дня, наступного за днем оформлення відомості плати за користування вагонами та накопичувальної картки.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Припис частини другої статті 625 Цивільного кодексу України застосовується судом за наявності порушення боржником будь-якого грошового зобов'язання. Грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати
Отже, обов'язок зі сплати 3% річних та інфляційних втрат виникає безпосередньо з Цивільного кодексу України.
Позивачем на підставі частини другої статті 625 Цивільного Кодексу України нараховано 4211,10 грн - інфляційних втрат за період жовтень 2024 року - березень 2025 року та 748,28 грн - 3 % річних за період з 18.09.2024 по 20.04.2025.
Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат та встановлено, що розрахунок здійснено арифметично правильно.
Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення 3% та інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
V. Висновки Суду
Суди зобов'язані належно мотивувати свої рішення для забезпечення права сторін на справедливий розгляд та суспільного контролю за правосуддям. При цьому не вимагається відповідати на кожен аргумент сторін: достатньо викласти мотиви у межах конкретних обставин справи, з урахуванням характеру рішення.
На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.
З викладеного, з огляду на наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю та стягнення з відповідача на користь позивача 4211,10 грн - інфляційних втрат за період жовтень 2024 року - березень 2025 року та 748,28 грн - 3 % річних за період з 18.09.2024 по 20.04.2025.
VІ. Судові витрати
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 4 959,38 грн - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Криворіжсталі (Орджонікідзе), будинок 1; ідентифікаційний код 24432974) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, Київська область, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; ідентифікаційний код 40081237) 4211,10 грн (чотири тисячі двісті одинадцять гривень десять копійок) інфляційних втрат, 748,28 грн (сімсот сорок вісім гривень двадцять вісім копійок) 3% річних та 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) судових витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 26.12.2025
Суддя Т.В. Іванова