Головуючий 1 інстанції Лівочка Л.І.
Справа № 1263 ас, 2006р. Доповідач Курило В.П.
Категорія 38
УХВАЛА Іменем України
11 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Курило В.П. суддів Санікової О.С., Шамрило Л.Г. при секретарі Білявській І.Є.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ворошиловського районного суду міста Донецька від 3 травня 2006 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними,
До апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на постанову Ворошиловського районного суду міста Донецька від 3 травня 2006 року, якою в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що постанова суду суперечить нормам матеріального і процесуального права. Суд зробив необгрунтований висновок про недоведеність ним факту вручення відповідачеві його запиту про надання певної інформації. Суд проігнорував надані ним докази і зокрема підтвердження поштового відділення зв"язку про вручення ОСОБА_2 рекомендованого листа. Просив постанову суду скасувати і ухвалити нову, якою задовольнити його позовні вимоги.
В суді апеляційної інстанції позивач доводи скарги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача просив скаргу відхилити, постанову суду залишити без змін, наполягає на тому, що відповідач не отримував від позивача будь якого запиту.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що позивач ОСОБА_1 є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1, виданого Донецькою обласною КДКА.
Позивач стверджував в суді, що 27 вересня 2004 року на ім"я ОСОБА_2 -голови КДКА він надіслав рекомендованого листа, в якому просив надати інформацію про тих громадян, яким Донецька обласна кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури видала свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю в період з 2 січня 1993 року по дату його звернення. Але відповіді не отримав. Між тим, суд проаналізувавши надані сторонами докази зробив висновок про те, що факт надходження звернення позивача від 27 вересня 2004 року до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії не доведений. Тому підстав для задоволення позовних вимог і визнання дій відповідача неправомірними не має.
Заслухавши доповідь судці апеляційного суду, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Звертаючись в суд з вказаним позовом, позивач посилався на те, що факт його звернення до відповідача з запитом від 27 вересня 2004 року підтверджується листом Донецького міського поштамту про вручення кореспонденції «юристу ОСОБА_2".
Дослідивши книгу для запису рекомендованих відправлень і повідомлень поштового відділення, суд встановив, що цей підпис від імені «юрист ОСОБА_2" зроблений не ОСОБА_2, а іншою особою. За даними журналу вхідної кореспонденції КДКА в Донецькій області надходження цього листа позивача зареєстрованим не значиться.
Як встановлено судом, вихідна кореспонденція адвоката ОСОБА_1, реєструється у журналі вихідної кореспонденції. Але його запит від 27 вересня 2004 року зареєстрованим не значиться.
За таких умов суд дійшов правильного висновку про те, що доводи позивача про направлення ним запиту до голови КДКА ОСОБА_2 від 27 вересня 2004 року є не переконливими.
Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З матеріалів справи видно, що Калінінський районний суд міста Донецька розглядав справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про усунення перешкод у реалізації конституційного права про надання інформації, захист честі і гідності, відшкодування моральної шкоди. Рішенням цього суду від ЗО листопада 2005 року в задоволені позовних вимог відмовлено. При цьому суд виходив з того, що факт отримання ОСОБА_2 запиту ОСОБА_1 від 27 вересня 2004 року не доведений.
Таким чином, обставини, пов"язані з отриманням відповідачем запиту ОСОБА_1 від 27 вересня 2004 року вже були предметом дослідження суду першої інстанції, судом зроблені певні висновки про недоведеність доводів позивача. Тому у відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України ці ж самі обставини не повинні доводитися позивачем знову у іншій справі.
За таких умов у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального законів, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Постанова суду є законною.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 198, 200, 206 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відхилити. Постанову Ворошиловського районного суду міста Донецька від 3 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня проголошення ухвали суду апеляційної інстанції.