Справа № 624/147/25
№ провадження 2/624/148/25
25 грудня 2025 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Богачової Т.В., з участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в селищі Кегичівці, Берестинського району, Харківської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Євроінс Україна» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 матеріальні збитки в розмірі 404909,95 грн та 50000 грн моральної шкоди, а всього 454909,95 грн. Також стягнути з відповідача ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 7077,09 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що 19 грудня 2024 року о 14 год 58 хв ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки Fiat Fiorino, д.н.з. НОМЕР_1 , по автодорозі вул. Захисників України, селище Кегичівка, Берестинського району, Харківської області, у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у медичному закладі у лікаря нарколога, зі згоди водія, у встановленому законом порядку. Не вибрав безпечну швидкість та на перехресті вулиць Енергетиків та Захисників України, допустив виїзд свого автомобіля на смугу зустрічного руху, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем КІА Sportage, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керування ОСОБА_1 . Автомобілі отримали механічні пошкодження. При цьому водій, ОСОБА_2 , порушив п.12.1. Правил дорожнього руху. Згідно постанови судді Кегичівського районного суду Харківської області Богачової Т.В. від 06 січня 2025 року, справа №624/1160/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130, ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль позивача марки КІА Sportage, д.н.з. НОМЕР_2 , а саме пошкоджено: деформовані задні ліві двері, заднє ліве крило, бампер, лівий ліхтар, задня балка, диск лівого колеса, і пошкоджено вісі лівої частини автомобіля. Своїми діями відповідач наніс мені матеріальну шкоду. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, згідно висновку експерта №13301 від 20 січня 2025 року за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження за заявою ОСОБА_1 , йому було завдано матеріальні збитки, в розмірі 366956,04 грн. За складання калькуляції позивач сплатив 5452,42 грн. Крім того, комісія з оплати вищезазначеного платежу складає 54,52 грн. За надані послуги ТОВ «Нова пошта» при отриманні висновку експерта №13301 від 20 січня 2025 року за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження позивачем було сплачено 65 грн. Крім того, за повідомлення на адресу відповідача щодо проведення експертизи сплачено 100 грн. За повідомлення на адресу Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Євроінс Україна», щодо проведення експертизи сплачено 100 грн. Для вирішення питання щодо проведення транспортно-товарознавчого дослідження (з ціллю визначення вартості ремонтно-відновлювальних робіт), позивач неодноразово звертався до Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Заслуж. проф. М.С. Бокаріуса» м. Харків. Для проїзду до м. Харкова (ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Заслуж. проф. М.С. Бокаріуса») та зворотно до селища Кегичівки (за місцем проживання) позивач користувався послугами авто перевізника. Відповідно позивачем було витрачено на проїзд: 1) 170 грн на проїзд Кегичівка-Харків, 06 год 00 хв, згідно з квитком на автобус №756410 від 07 січня 2025 року; 2) 170 грн на проїзд Кегичівка-Харків, 06 год 00 хв, згідно з квитком, на автобус №756411 від 07 січня 2025 року; 3) 170 грн на проїзд Харків-Кегичівка, 16 год 30 хв, згідно з квитком на автобус №756408 від 07 січня 2025 року; 4) 170 грн на проїзд Харків-Кегичівка, 16 год 30 хв, згідно з квитком на автобус №756409 від 07 січня 2025 року. Для проведення транспортно-товарознавчого дослідження за заявою позивача йому довелося транспортувати свій технічно несправний автомобіль КІА Sportage, д.н.з. НОМЕР_2 , з вул. Комарова, №41 селища Кегичівки Берестинського району Харківської області до м. Харкова, в зв'язку з чим, позивач вимушений був скористатися послугами евакуатора. За транспортування автомобіля до м. Харкова та назад до с-ща Кегичівки вартість послуг склала по 7000 грн в одному напрямку, крім того комісія з оплати вищезазначених платежів склала двічі по 70 грн. До того ж, за час проведення транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля позивача, йому було проведено нарахування за простій евакуатора 2 години в розмірі 1400 грн. При проведенні транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля на станції технічного обслуговування КІА потребувалося проведення демонтажні та монтажних робіт, а саме: зняття та установка бамперу заднього та колеса; підбір запчастин та складання ремонтно-відновлювальної калькуляції. Відповідно до Замовлення-наряду №2 від 07 січня 2025 року вартість робіт складала 2500 грн. Також в результаті дорожньо-транспортної пригоди, позивач отримав тілесні ушкодження середнього ступня. За проведення судово-медичної експертизи на визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, позивачем було сплачено 480,97 грн, крім того комісія з оплати цього платежу складає 15 грн. Після, отримання тілесних ушкоджень позивач 19 грудня 2024 року звернувся за медичною допомогою до КНП «Кегичівська ЦРЛ». В подальшому, після огляду лікарями, позивачу було призначено амбулаторне медичне лікування (із застосуванням медичних препаратів) та направлено на консультацію МСКТ. За призначенням позивачем було придбано ліки: 1) 24 грудня 2024 року, згідно квитанції №0000035677 на суму 1592 грн; 2) 25 грудня 2024 року, згідно квитанції №0000035695 на суму 1775 грн; 3) 03 січня 2025 року, згідно квитанції №00000035882 на суму 2329,50 грн; 4) 04 січня 2025 року, згідно квитанції №0000035884 на суму 1829,50 грн. 27 грудня 2024 року, в МДЦ Сучасні медичні технології, позивач проходив обстеження МСКТ головного мозку, шиї, грудної клітки, черевної порожнини і тазу. За проходження обстеження було сплачено 4800 грн. Для вирішення питання щодо проведення медичного обстеження, позивач звертався до в МДЦ Сучасні медичні технології м. Харків. Для проїзду до м. Харкова (МДЦ Сучасні медичні Технології) та назад до селища Кегичівка позивач користувався послугами авто перевізника. На проїзд було витрачено: 1) 170 грн на проїзд Кегичівка-Харків, 06 год 00 хв, згідно з квитком на автобус №756402 від 27 грудня 2024 року; 2) 170 грн на проїзд Харків-Кегичівка, 16 год 30 хв, згідно з квитком на автобус №756403 від 27 грудня 2024 року. Крім того, порушенням ОСОБА_2 Правил дорожнього руху, яке призвело до фізичного пошкодження мого транспортного засобу, завдало позивачу ще й моральну шкоду, яка полягає у фізичному болі та душевних стражданнях. До цього часу позивач відчуває сильні душевні страждання у зв'язку з пережитим. Ця обставина непоправно відзначилося на здоров'ї та душевному стані позивача, його благополуччі, повсякденному житті. У позивача порушився сон, виникли стурбованість, переживання за сім'ю, яка через позивача опинилася в скрутному становищі. Позивач тривалий час не може користуватися автомобілем, порушився звичний стан життя у зв'язку із відсутністю автомобіля на протязі його ремонту, психічні переживання, які позивач відчуває у зв'язку з вирішенням спору у судовому порядку, порушений спокій позивача. Внаслідок ушкодження автомобіля, позивач змушений тривалий час наймати транспорт та оплачувати ці послуги. Позивач вважає, що розмір компенсації завданої йому моральної шкоди у зв'язку із спричинення майнової шкоди щонайменше повинен становити 50000 грн.
Сума матеріальних збитків визначається сумою із суми спричинених матеріальних збитків 366956,04 грн. та сумою вищезазначених витрат на проведення експертного авто- товарознавчого дослідження, витрати на оплату поштових відправлень, витрати на проїзд, витрати на транспортування автомобіля, витрат на проведення демонтажних та монтажних робіт, витрат на проведення судово-медичної експертизи, витрат на придбання ліків, витрат на обстеження в МДЦ Сучасні медичні Технології та становить разом 404909,95 грн. Всього відповідач повинен сплатити 404909,95 грн матеріальних збитків та 50000 грн моральної шкоди.
Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 13 лютого 2025 року у цій справі було відкрито провадження та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, з призначенням підготовчого засіданні.
20 березня 2025 року на адресу суду від позивача надійшла уточнена позовна заява в якій просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 матеріальні збитки в розмірі 404909,95 грн та 50000 грн моральної шкоди, а всього 454909,95 грн. Також стягнути з відповідача ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 7077,09 грн.
Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 20 березня 2025 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору залучено Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна».
Не погоджуючись із позовною заявою представником відповідача - адвокатом Каніщевою В.С., подано відзив на уточнену позовну заяву в якому просила відмовити позивачу в задоволені позовних вимог у повному обсязі з таких підстав. Зазначила, що за чинним законодавством у винної особи, яка застрахувала свою відповідальність, виникає обов'язок по відшкодуванню шкоди лише, якщо розмір шкоди не покривається страховим полісом- страховим відшкодуванням (згідно ст. 1194 ЦК України). Відповідно до полісу ЗСА /0461023 ПА «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» з невідомих підстав не сплатила страхову виплату, визначення суми страхової виплати позивач в уточнюючій позовній заяві не зазначає. Згідно поданого Висновку експерта 313301 від 20.01.2025 завдані збитки позивачу складає 366 956,04 грн., але позивач прохає суд стягнути на свою користь 454 909,95грн. Тобто 404 909,95 грн. становлять матеріальні збитки та 50 000 грн. моральна шкода. Оскільки страхова компанія не сплатила позивачу страхове відшкодування в будь-якому розмірі, питання, щодо відшкодування витрат не може бути подано до суду, адже не зрозуміло яка саме сума буде сплачена страховою компанією. Крім цього, матеріальні збитки в сумі 404 909,95 грн. є незаконними та надмірно завищеними, так як докази подані позивачем, а саме квитки на проїзд з с. Кегичівки Харківської області до м. Харкова 07 січня 2025 було витрачено кошти на 4 квитки, тобто позивач зазначає, що «ним було витрачено на проїзд», але натомість долучає по два квитки до м. Харкова та в зворотному напрямку до с. Кегичівка, ціль поїздки вирішення питання щодо проведення транспортно товарознавчої дослідження (з ціллю визначення вартості ремонтно-відновлювальних робіт). Дані витрати є особистим бажанням проїзду до м. Харкова і в зворотному напрямку та не можуть бути матеріальними витратами, адже подорожі та квитки не можуть бути включені до матеріальних витрат. Адже, позивач не зазначає конкретне спілкування з експертами ННЦ «Інституту судових експертиз ім. Заслуж. проф. М.С.Бакаріуса», характер спілкування, мету, адже дані дії можуть розцінюватися відповідачем як порушення Закону України «Про судову експертизу», та «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», що є недопустимо. Також матеріали справи мають копію договору №13301 від 20 січня 2025 укладеного між позивачем та ННЦ «Інституту судових експертиз ім. Заслуж. проф. М.С Бакаріуса» тобто дата договору не співпадає з 7 січням 2025 та долученими квитками до матеріалів справи. Уточнююча позовна заява містить інформацію, що по заяві позивача ОСОБА_3 було здійснено перевезення автомобіля KIA Sportage з вул. Комарова №41 с. Кегичівка Харківської області до м. Харкова, але даної вимоги експерта до суду не надано, отже це було самостійне бажання позивача використовувати послуги евакуатору, тому відповідачем не може бути сплачено особисті витрати на послуги евакуатора в сумі 7000,00грн. в тому числі комісію в сумі 70 грн. Також, в подальшому тексті позивач «зазначає, що був простій евакуатора 2 години в сумі 1400,00ргн., що було здійснено не з вини відповідача та є некоректною вимогою, адже позивач користувався евакуатором з власних бажань на власний розсуд і тому ризики пов'язані з даним видом послуг не можуть покладатися на відповідача. Крім цього, 7 січня 2025 року автомобіль KIA Sportage з державним номерним знаком НОМЕР_2 перебував на станції технічного обслуговування та проводився демонтаж та монтаж робіт та здійснювався підбір запчастини та складання ремонтно- відновлювальної калькуляції - що становить згідно квитанції №409- 2 500,00грн. Дані вимоги вважають такими, що не є матеріальними збитками. Щодо придбаних ліків позивачем 24 грудня 2024 року на суму 1592 грн. та 25.12.2024 - на суму -1775,00 грн, 03.01.2025 - на сумі 2329,50 грн. та 04.01.2025 на суму 1829,50 грн згідно наданих копій квитанцій, що не мають назв ліків які були призначені лікарем Кегичівської ЦРЛ та дані квитанції мають лише суми коштів, що не можуть бути належним доказом того, що позивач придбав ліки саме ті які були призначені при призначенні лікування після ДТП, що було скоєно 19.12.2024 об 14-58 год. Тому суд не може взяти дані докази як такі, що є належними та допустимими, а отже не підлягають відшкодуванні відповідачем. Зазначення позивачем, щодо обстежень 27.12.2024 в МДЦ Сучасні медичні технології були проведені за власним бажанням особистого здоров'я позивача, тому квитанції в сумі 4800,00 грн та 300,00 грн, а також проїзд до м. Харкова в сумі 170,00 грн та 170 грн не можуть бути задоволені судом та стягнуті на користь позивача. Адже, кожна людина самостійно планую та вирішує своє лікування та на власний розсуд обирає періодичність та з урахуванням власного здоров'я визначає медичні дослідження та обирає буд-яку медичну установу з урахуванням власних потреб, тому відповідач ОСОБА_4 не зобов'язаний сплачувати усі дослідження, лікування, проїзд автотранспортом, витрати на конверти, послуги Укрпошти чи послуги Нової Пошти, тощо. Також зазначила, що з урахуванням того, що цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією автомобіля марки KIA Sportage, була застрахована тому, майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком (франшиза, втрата товарної вартості, страховий ліміт). Таким чином, уточнююча позовна заява до відповідача Коробки не може бути задоволена та відшкодування заподіяних внаслідок ДТП збитків, так як страхова компанія не відшкодувала шкоду, непокрита страховою виплатою шкода в розмірі що є не відомою, а тому має бути відшкодована відповідачем лише різниця з урахуванням вищенаведеного, і тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволено. Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди зазначила, що уточнююча позовна заява не має конкретної інформації та достатніх доказів того фату, що відповідачем було здійснено моральну шкоду, а отже не може бути задоволено судом в повному обсязі.
25 квітня 2025 року відповідачем на адресу суду подано клопотання про доручення до матеріалів справи письмових пояснень в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підстав. Зазначив, що 19.12.2024 трапилося ДТП та його було визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП. Матеріальні збитки в сумі 404 909,95 грн. є незаконними та надмірно завищеними, страхові відшкодування не виплачені, а тому не підлягають задоволенню. Інші матеріальні збитки, а саме: подані позивачем квитки на проїзд з с. Кегичівки Харківської області до м. Харкова 07 січня 2025 було є особистим бажанням проїзду до м. Харкова і в зворотному напрямку та не можуть бути матеріальними витратами, адже подорожі та квитки не можуть бути включені до матеріальних витрат. Здійснення перевезення автомобіля KIA Sportage з вул. Комарова №41 с. Кегичівка Харківської області до м. Харкова за допомогою евакуатору є також особистими витратами, адже позивач користувався евакуатором з власних бажань на власний розсуд і тому ризики пов'язані з даним видом послуг не можуть покладатися на відповідача. Крім цього, 7 січня 2025 року автомобіль KIA Sportage з державним номерним знаком НОМЕР_2 перебував на станції технічного обслуговування та проводився демонтаж та монтаж робіт та здійснювався підбір запчастини та складання ремонтно- відновлювальної калькуляції - що становить згідно квитанції №409- 2 500,00грн. Дані вимоги вважають такими, що не є матеріальними збитками. Щодо придбаних ліків позивачем 24 грудня 2024 року на суму 1592 грн. та 25.12.2024 - на суму -1775,00 грн, 03.01.2025 - на сумі 2329,50 грн. та 04.01.2025 на суму 1829,50 грн згідно наданих копій квитанцій, що не мають назв ліків які були призначені лікарем Кегичівської ЦРЛ та дані квитанції мають лише суми коштів, що не можуть бути належним доказом того, що позивач придбав ліки саме ті які були призначені при призначенні лікування після ДТП, що було скоєно 19.12.2024 об 14-58 год. Тому суд не може взяти дані докази як такі, що є належними та допустимими, а отже не підлягають відшкодуванні відповідачем. Зазначення позивачем, щодо обстежень 27.12.2024 в МДЦ Сучасні медичні технології були проведені за власним бажанням особистого здоров'я позивача, тому квитанції в сумі 4800,00 грн та 300,00 грн, а також проїзд до м. Харкова в сумі 170,00 грн та 170 грн не можуть бути задоволені судом та стягнуті на користь позивача. Адже, кожна людина самостійно планую та вирішує своє лікування та на власний розсуд обирає періодичність та з урахуванням власного здоров'я визначає медичні дослідження та обирає буд-яку медичну установу з урахуванням власних потреб. Щодо моральної шкоди зазначив, що позивачем не доведено нанесення моральної шкоди та не здійснено сум розрахунку, тому дана вимога також не підлягає задоволенню.
Позивач 09.05.2025 подав заяву про зменшення розміру позовних вимог до 248109,95 грн матеріальних збитків та 50000 грн моральної шкоди, а всього 298109,95 грн. Заява обґрунтована тим, що 30.04.2025 ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» провела відшкодування позивачу оціненої шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 156800 грн. В іншій частині уточнені позовні вимоги залишилися без змін.
30 травня 2025 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву про зменшення розміру позовних вимог від 09.05.2025 з підстав викладених у відзиві на уточнену позовну заяву.
Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 12 червня 2025 року прийнята заява про зменшення розміру позовних вимог та закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 07 липня 2025 року.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пославшись на доводи та факти викладені в уточненій позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог. Додатково повідомив, що під час дорожньо-транспортної пригоди відповідач взагалі не гальмував, тому він спочатку подумав, що йому стало зле, але потім виявилось, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння. З приводу стягнення моральної шкоди зазначив, що його родина на даний час перебуває без транспортного засобу, а без транспорту дуже важко. Також після дорожньо-транспортної пригоди отримана травма до теперішнього часу турбує, а тому вважає, що визначена в позовній заяві моральна шкода у розмірі 50000 гривень є замалою та в повному обсязі не покриває його моральних страждань.
Представник позивача - адвокат Лавров В.В. підтримав пояснення позивача, уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пославшись на доводи та факти викладені в уточненій позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог. Також зазначив, що він залишає за собою право звернутись до суду після ухвалення рішення з заявою про стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог визнав частково, а саме вважає, що заявлені матеріальні збитки та моральна шкода надто завищені, він є інвалідом, отримує пенсію по інвалідності у розмірі 8500 гривень, а тому не має можливості сплачувати зазначену шкоду позивачу. Також, повідомив, що з його вини сталася дорожньо-транспортна пригода 19.12.2024, він перебував в стані алкогольного сп'яніння під час пригоди. З цього приводу він поніс покарання, оскільки був притягнутий до адміністративної відповідальності. Зазначив, що визнає 14000,00 матеріальних збитків, понесених позивачем для транспортування автомобіля до Харкова та в зворотному напрямку для проведення експертизи, всі інші витрати не визнає та вважає їх необґрунтованими та завищеними, а тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача - адвокат Каніщева В.С. позовні вимоги не визнала з підстав, зазначених у відзиві на уточнену позовну заяву та заяву про зменшення позовних вимог. Додатково вказала, що позовні вимоги не доведені, завищені та такі, що не підлягають задоволенню. Також зазначила, що позивачем не доведено спричинення моральної шкоди, оскільки неможливість користування транспортним засобом в невеличкому селищі не є тяжким тягарем для позивача та його родини. Крім цього, зауважила, що позивач після отримання тілесних ушкоджень не перебував на лікуванні, ходив на роботу, отримував заробітну плату. В зв'язку з чим просила відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник третьої особи ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Судом з'ясовані обставини, на які учасники справи посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, досліджені в порядку, визначеному в підготовчому засіданні по справі, докази, якими вони обґрунтовуються, оцінивши їх належність, допустимість, достатність, взаємозв'язок у сукупності, надано сторонам можливість для надання додаткових пояснень та забезпечено право на промову у судових дебатах.
16.12.2025 судом у судовому засіданні на підставі ст. 244 ЦПК України оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, відклавши його ухвалення та проголошення на 14 год 00 хв 25.12.2025.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти (частина друга статті 11 ЦК України).
В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що позивачу ОСОБА_1 належить автомобіль марки KIA Sportage, номерний знак НОМЕР_2 , згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 .
Постановою Кегичівського районного суду Харківської області від 06.01.2025 по справі № 624/1160/24, що набрала законної сили 17.01.2025, ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як встановлено судом під час розгляду справи № 624/1160/24 про адміністративне правопорушення, 19.12.2024 о 14:50 на вул. Захисників України в с-щі Кегичівка, Берестинського району, Харківської області трапилась ДТП за участю автомобіля «Fiat Fiorino», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 , який перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння не вибрав безпечну швидкість та на перехресті вулиць Енергетиків та Захисників України, допустив виїзд свого автомобіля на смугу зустрічного руху, внаслідок чого сталося зіткнення із транспортним засобом KIA Sportage, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_1 . Автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 82 ЦПК України).
Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи справу, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
Отже наявність вини у діях відповідача у настанні дорожньо-транспортної пригоди у даному випадку встановлена і не підлягає доказуванню. Крім того і сам факт дорожньо-транспортної пригоди не оспорювався відповідачем.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.
Таким чином суд, проаналізувавши вищевикладені докази в їх сукупності, вважає, що позивачем доведено наявність шкоди, причинний зв'язок між діями відповідача та заподіяною шкодою внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася, а також вину відповідача.
В судовому засіданні позивач та представник позивача зазначали, що в правоохоронні органи після дорожньо-транспортної пригоди із заявами про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 чи інших осіб вони не звертались.
Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ст. 22 ЦК України).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (до ч. 1 ст. 1166 ЦК України).
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням) (ст. 1194 ЦК України).
Страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (ст. 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Згідно ст. ст. 6, 11 Закону № 3720-IX на території України при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана укладати договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що складається із публічної частини договору страхування, якою є загальні умови страхового продукту, та індивідуальної частини договору страхування - страхового поліса (поліса).
Частиною 1 ст. 27 Закону № 3720-IX передбачено, що страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов'язаних із: (1) відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3 цієї статті; (2) евакуацією (доставкою) транспортного засобу в межах 150 кілометрів (якщо інша відстань не погоджена між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою) від місця ДТП на території України до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки на території України, або до місця здійснення відновлювального ремонту на території України, а також від місця проживання потерпілої особи або місця стоянки на території України до місця здійснення відновлювального ремонту на території України; (3) оплатою послуг стоянки, якщо транспортний засіб з поважних причин необхідно перемістити на стоянку, але не більше ніж до дати отримання страхової виплати.
Витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання ДТП, та визначається відповідно до ч. 3 ст.27 Закону № 3720-IX (ч.2 ст.27 Закону № 3720-IX).
Так, судом встановлено, що на дату настання ДТП чинний договір обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів щодо транспортного засобу «Fiat Fiorino», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , був укладений з ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» згідно Полісу № СА/0461023 від 09.12.2024. Строк дії Полісу з 09 грудня 2024 року по 08 грудня 2025 року.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно з пунктами 1, 3 частини 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Частиною 3 ст. 11 ЦК України також передбачено, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Слід зазначити, що у випадку завдання шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, виникають два види правовідносин, і відповідно, зобов'язань: деліктні правовідносини (зобов'язання), де кредитором виступає потерпіла особа, а боржником особа, яка завдала шкоди; договірні правовідносини (зобов'язання), які випливають з укладеного договору на користь третьої особи (договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності), де кредитором виступає особа на користь якої повинно бути здійснене страхове відшкодування (полягає у покритті частини чи усіх збитків завданих внаслідок настання страхової події спричиненої шкоди з вини страхувальника), а боржником страховик за цим договором.
У даному випадку зобов'язання Страховика випливають з договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а не безпосередньо з самого факту завдання шкоди.
Згідно із ч. 1 ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату, а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за наявності договору обов'язкового страхування суб'єктивний склад та межі відповідальності за спричинення шкоди третій особі визначаються нормативно правовими актами, які регламентують страхові відшкодування.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.04 р. № 1961-ІV (надалі Закон).
Цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.
Згідно ч. 2.1. ст. 2 Закону, якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Таким чином, Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП транспортним засобом, власник якого застрахував свою цивільно-правову відповідальність, на умовах визначених Законом.
Згідно із ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно ч. 18 ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Згідно із ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
Статтею 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (п.36.2 ст.36 Закону).
Відповідно до ст. 36.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до ст. 9 вказаного закону, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
При цьому, пунктами 35.1 та 35.2 визначено вимоги до оформлення вказаної заяви та перелік документів, що необхідно надати до страховій компанії для надання можливості у відповідності до встановленого Законом порядку прийняти рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхового відшкодування.
Так, відповідно до ст. 35 Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Виходячи з пояснень сторін, в досудовому порядку, позивач звертався до ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» із повідомленням про ДТП, що трапилась 19.12.2024, та з заявою про виплату страхового відшкодування.
На замовлення позивача ОСОБА_1 від 27.12.2024 Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» був складений висновок експерта № 13301 від 20.01.2025 про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу KIA Sportage, номерний знак НОМЕР_2 , належного позивачу, пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулася 19.12.2024 становить 366956,04 гривень.
ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» прийнятий наказ про відшкодування ОСОБА_3 156800,00 грн шкоди, заподіяної застрахованим транспортним засобом в результаті ДТП. ОСОБА_1 отримав виплату від ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» в сумі 156800,00 грн, що не заперечувалося сторонами.
За змістом статті 1166 ЦК України за загальним правилом шкода підлягає відшкодуванню: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.
Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17.
З матеріалів справи вбачається, що страхове відшкодування позивачу виплачено страховиком у розмірі ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи в розмірі 156800, 00 грн.
Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В уточненому позові зазначено, що при визначені ціни позову, позивач вважає за необхідне керуватися висновком експерта, згідно якого вартість відновлювального ремонту (366956,04 грн).
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Від сторони відповідача не надійшло клопотань, заяв про призначення повторної чи додаткової експертизи пошкодженого транспортного засобу за результатами дослідження під час розгляду справи висновку експерта, наданого стороною позивача.
Судом не встановлено підстав для призначення додаткової або повторної експертизи.
З урахуванням цього, різниця між вартістю відновлювального ремонту (366956,04 грн) та розміром отриманої позивачем регламентної виплати (156800,00 грн) становить 210156,04 грн підлягає стягненню з відповідача, а тому суд приходить до висновку про задоволення уточнених позовних вимог в цій частині.
Щодо позовних вимог про стягнення збитків, понесених позивачем суд виходить з наступного.
У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Так, позивачем для проведення експертизи були понесені наступні витрати: 5452,42 грн за складання Висновку № 13301 від 20.01.2025, що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.4112373584.1 від 07 січня 2025 року; комісія з оплати платежу у розмірі 54,52 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.4112373584.2 від 07 січня 2025 року; витрати за послуги ТОВ «Нова пошта» за отриманні висновку експерта №13301 від 20.01.2025 у розмірі 65,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 000652489 від 23.01.2025; направлення повідомлень на адресу відповідача та третьої особи щодо проведення експертизи у розмірі 200 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3926293475 від 27.12.2024; витрати на проїзд 07.01.2025 послуг автоперевізника: 2 квитка № 756410 та № 756411 вартістю 170 грн кожний сполученням Кегичівка-Харків та 2 квитка № 756408 та № 756409 вартістю 170 грн кожний сполученням Харків-Кегичівка; витрати при проведенні транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля на станції технічного обслуговування КІА щодо проведення демонтажних та монтажних робіт у розмірі 2500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 409 від 07.01.2025; вартість послуг за транспортування автомобіля KIA Sportage, номерний знак НОМЕР_2 з селища Кегичівка Берестинського району Харківської області до міста Харкова у розмірі 7000 грн, що підтверджується Актом приймання-здачі виконаних робіт від 07.01.2025, платіжною інструкцією № 0.0.4112375788.1 від 07.01.2025 та платіжною інструкцією № 0.0.4112375788.2 від 07.01.2025 щодо сплати комісії з оплати вищевказаної квитанції у розмірі 70,00 грн; вартість послуг за транспортування автомобіля KIA Sportage, номерний знак НОМЕР_2 з міста Харкова до селища Кегичівка Берестинського району Харківської області у розмірі 7000 грн, що підтверджується Актом приймання-здачі виконаних робіт від 07.01.2025, платіжною інструкцією № 0.0.4144643782.1 від 07.01.2025 та платіжною інструкцією № 0.0. 4144643782.2 від 07.01.2025 щодо сплати комісії з оплати вищевказаної квитанції у розмірі 70,00 грн; вартість простою евакуатора у кількості 2 годин в розмірі 1400,00 грн, що підтверджується Актом приймання-здачі виконаних робіт від 07.01.2025 та квитанцією № 3670406123 від 08.01.2025.
З урахуванням цього, понесені позивачем витрати з оплати вартості експертизи та збитків, понесених для проведення експертизи у розмірі 24491,94 грн підлягають стягненню з відповідача.
Щодо понесених матеріальних збитків, понесених позивачем за проведення лікування, суд зазначає наступне.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 19.12.2024 позивач ОСОБА_1 отримав легкі тілесні ушкодження у виді садни чола, що підтверджується висновком фахівця з питань судово-медичної експертизи № 42-КР/24 від 24.12.2024. Забій шийного відділу хребта встановлений при зверненні ОСОБА_1 до лікувального закладу не оцінювався в зв'язку з тим, що встановлений на підставі суб'єктивних факторів та не підтверджується об'єктивними судово-медичними документами.
За проведення судово-медичної експертизи позивачем були понесені витрати у розмірі 480,97 грн, які останнім були сплачені, що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.4091368270.1 від 24.12.2024 та комісія з плати вищевказаної квитанції у розмірі 15,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.4091368270.2 від 24.12.2024.
Документами для вирішення питання з приводу обґрунтованості понесених витрат на лікування потерпілої особи є: копія довідки, виданої КНП КСР «Кегичівська центральна районна лікарня» від 23.12.2024, з якої вбачається, що ОСОБА_3 дійсно звертався 19.12.2024 о 16-05 в приймальне відділення з приводу ЗЧМТ та огляду на стан алкогольного сп'яніння; копій виписок із медичної карти амбулаторного хворого щодо звернення позивача до лікарів травматолога та невропатолога; довідкою № 975 від 16.12.2025, виданою КНП КСР «Кегичівська ЦРЛ» з якої вбачається, що ОСОБА_1 в період з 19.12.2024 по 12.01.2025 знаходився на амбулаторному лікуванні у лікаря-невропатолога з діагнозом: вертиброгенна радикулопатія на фоні забою шийного відділу хребта. Садна чола. Розповсюджений остеохондроз шийного відділу хребта. Ротаційний підвивих С1. Цервікоцефалгічний синдром та отримав наступне лікування: кваніл 500 мг по 1 табл. 3 рази в день; тіонекс 2,0 в/м 1 раз в день № 10; олфен 2,0 в/м 1 раз в день № 10; нейрорубін в/м НОМЕР_4 раз в день № 10; діакарб 250 мг 1 табл. 1 раз в день; довідкою № 907 від 14.11.2025, виданою КНП КСР «Кегичівська ЦРЛ» з якої вбачається, що ОСОБА_1 в період з 19.12.2024 по 12.01.2025 знаходився на амбулаторному лікуванні у лікаря-травматолога з діагнозом: забій шийного відділу хребта. Садна чола. Розповсюджений остеохондроз шийного відділу хребта. Ротаційний підвивих С1. та отримав наступне лікування: воротник Шанса 3 тижні; наклофен 3,0 в/м 1 раз в день № 5; нейрорубін 3,0 в/м 1 раз в день № 15; німід-форте 1 таб. на ніч 10 днів; фламідез по 1 табл. 10 днів; фаніган гель місцево 3 рази в день.
З діагностичного обстеження, яке було проведено 27.12.2024 в МДЦ Сучасні медичні технології МСКТ головного мозку, шиї, грудної клітки, черевної порожнини і тазу, вбачається, що згідно висновку встановлено: КТ-ознаки розповсюдженого остеохондрозу, спонділоартрозу. Ротаційний підвивих С1 хребця. Грижі м/х дисків у вказаних сегментах. Вартість проведення обстеження складає 4800,00 грн, яка була сплачена позивачем згідно квитанції №0000004273 від 27.12.2024 та 300,00 грн вартість порівняння з минулим дослідженням, яка була сплачена позивачем згідно квитанції № 0000004274 від 27.12.2024. Крім цього, для проходження обстеження позивачем були понесені витрати на оплату послуг автоперевізника квиток № 756402 від 27.12.2024 вартістю 170 грн сполученням Кегичівка-Харків та квиток № 756403 від 27.12.2024 вартістю 170 грн сполученням Харків-Кегичівка.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Так, обґрунтованими можна вважати наступні понесені витрати на лікування: вартість витрат за проведення судово-медичної експертизи у розмірі 480,97 грн, які останнім були сплачені, що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.4091368270.1 від 24.12.2024 та комісія з плати вищевказаної квитанції у розмірі 15,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.4091368270.2 від 24.12.2024; протизапальні та знеболюючі препарати на суму 7526,00 грн. (фіскальний чек № 0000035677 від 24.12.2024 та копія фіскального чеку ПФ «Меліса» № 0000035677 від 24.12.2024 на суму 1592,00 грн.; фіскальний чек № 0000035695 від 25.12.2024 та копія фіскального чеку ПФ «Меліса» № 0000035695 від 25.12.2024 на суму 1775,00 грн.; фіскальний чек № 0000035862 від 03.01.2025 та копія фіскального чеку ПФ «Меліса» № 0000035862 від 03.01.2025 на суму 2329,00 грн.; фіскальний чек № 0000035884 від 04.01.2025 та копія фіскального чеку ПФ «Меліса» № 0000035884 від 04.01.2025 на суму 1829,50 грн).
Вищевказані витрати підтверджуються доказами, а саме: наданими суду чеками про купівлю ліків, наданими підтвердженнями призначення курсу лікування пов'язаних саме з травмуванням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, обґрунтованими можуть бути визнані вимоги позивача щодо відшкодування витрат на лікування на загальну суму 8021,97 грн.
В той же час, не можуть бути відшкодовані витрати за проведення діагностичного обстеження на загальну суму 5440,00 грн., оскільки вони стосуються лікування його хронічних захворювань, які не є наслідками отриманих травм в результаті настання ДТП.
Позивачем на підтвердження доказів, а саме: наданих суду чеків про проходження обстеження, не надано підтвердження саме видачі направлення для проходження даного обстеження пов'язаного саме з його травмуванням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Тому, суд вважає, що ці витрати позивачем не підтверджені належним та допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню.
Що стосується позову в частині стягнення моральної шкоди, то суд звертає увагу на наступне.
Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 7 ст. 23 ЦК України).
У постанові КЦС Верховного Суду від 27.01.2021 року у справі № 263/16183/18 суд зазначив, що при визначенні розміру стягнення на відшкодування моральної шкоди судова колегія приймає до уваги розмір завданої моральної шкоди та її тривалість. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди є обґрунтованою.
Разом з тим, суд вважає, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає встановленим обставинам справи, а також принципам розумності та справедливості.
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, а розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Таких висновків дійшов КЦС ВС у постанові від 02 квітня 2025 року у справі № 753/4289/23.
Судом встановлено наявність спричинення відповідачем моральної шкоди позивачу, в тому числі наявний причинний зв'язок між шкодою і протиправним діями заподіювача. Позивачем зазначено, в чому саме полягає ця шкода і зазначено з яких міркувань він виходив, визначаючи її розмір.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість одна з основних засад права є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.
Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України).
Позивач оцінює моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.
Розмір моральної шкоди не є конкретно визначеною сумою, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №752/17832/14ц зроблено висновок про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
При визначенні суми відшкодування моральної шкоди суд бере до уваги визнання відповідачем ОСОБА_2 своєї вини. Також суд враховує моральний стан позивача, душевні страждання, отримані ним в результаті ДТП, бере до уваги, те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу були заподіяні тілесні ушкодження, внаслідок чого позивач отримав амбулаторне лікування, проходив курс лікування. Водночас лікування позивача у часі не було довготривалим. Також, суд враховує, що позивачу завдана моральна шкода у звязку із пошкодження його майна. Пошкодження автомобіля полягає у складності його відновлення до первісного стану та суттєвістю витрат необхідних для цього. Пошкодження автомобіля викликало суттєві зміни в повсякденному житті позивача. Зазначені обставини суттєво змінили його звичний спосіб життя у негативну сторону. Вказані негативні зміни є триваючими та будуть існувати до моменту приведення пошкодженого автомобіля в належний придатний до безпечної експлуатації стан.
У справі, що є предметом розгляду, позивачем не надано доказів на підтвердження наявності моральної шкоди у визначеному розмірі. Сам по собі факт визнання відповідача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, не свідчить про наявність заподіяння позивачу моральної шкоди у визначеному ним розмірі, за умови ненадання належних та допустимих доказів та/ або обґрунтування розрахунку на підтвердження визначеного ним розміру.
У цьому конкретному випадку суд вважає, що позивачем не доведено, що пережиті ним негативні емоції досягли такого рівня моральних страждань та хвилювань тощо, що можуть бути підставою для стягнення моральної шкоди в сумі 50000 грн, яка на думку суду є завищеною.
Оцінивши обставини справи в сукупності, а також враховуючи принципи розумності, справедливості та добросовісності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 7000,00 грн., що на думку суду, є співмірним із характером та обсягом заподіяних моральних страждань.
Відшкодування моральної шкоди саме у такому розмірі, на думку суду, відповідатиме принципам розумності, справедливості та співмірності, він не є більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої і не призведе до її безпідставного збагачення.
Отже, виходячи із вищевикладеного, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 7000,00 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17 (провадження № 6-1489цс17) та постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 643/11742/16-ц (провадження № 61-26879св18).
Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З метою безумовного дотримання цього конституційного принципу статті 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України також гарантують те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Міжнародні стандарти у сфері судочинства приділяють значну увагу питанням дотримання принципу змагальності судового процесу.
Так, у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю. Зв'язок принципів змагальності та рівності акцентовано також у деяких рішеннях Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Салов проти України» (заява №65518/01, п. 87) Суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу («Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateosv. Spain), заява №12952/87, п. 63).
У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід'ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbataniv. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. theUnitedKingdom), заява №24724/94, п. 83-89).
Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» (заява №4241/03, п. 50), в аспекті змагальності, наголошується на тому, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору оцінку фактів, яку їм було надано в межах національного провадження, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд; стаття 6 Конвенції, в той же час, не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами. Аналогічна позиція також міститься у рішенні в справі «Олюджіч проти Хорватії» (OlujicvCroatia), №22330/05, п. 77).
Так, стороною відповідача, належними та допустимими доказами не спростовані вимоги позивача, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Інші доводи сторін, які наведені у позові в межах наданих позивачем та відповідачем доказів, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Що стосується розподілу судових витрат.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволений частково на 83,75 % від 298109,95 грн (248109,95 грн матеріальної шкоди + 50000 грн моральної шкоди), з відповідача на користь позивача на підставі ч. 1 ст.141 ЦПК України слід стягнути 5927,07 грн (83,75 % від 7077,10 грн) судового збору, сплаченого за подання позову до суду.
Щодо заявлених у позові попередніх витрат позивача на професійну правничу допомогу, згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76, 78, 81, 95, 141, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Євроінс Україна» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки, завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 242669,95 (двісті сорок дві тисячі шістсот шістдесят дев'ять) гривень 95 копійок, моральну шкоду у розмірі 7000,00 (сім тисяч) гривень та 5927,07 (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять сім) гривень 07 копійок судового збору.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 25 грудня 2025 року.
Повне найменування (ім'я) сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Кегичівка, Кегичівського району, Харківської області, громадянин України, паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Кегичівським РВ УМВС України в Харківській області 02.04.2004, ІПН НОМЕР_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник позивача - адвокат Лавров Володимир Віталійович, ордер серії АХ №1236731, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1087 від 21.10.2011, місце знаходження за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Красне, Кегичівського району, Харківської області, ІПН НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Представник відповідача - адвокат Каніщева Віта Сергіївна, ордер серії ВІ №1294511, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2656 від 26.03.2019, місцезнаходження за адресою: вул. Калинова, 1/1, с-ще Кегичівка, Берестинського району, Харківська область, 64003.
Суддя Т.В. Богачова