25 грудня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/657/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 43995486; адреса: вул. В. Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006)
про визнання протиправним та скасування рішення.
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 20.01.2025 № 00004820704 про застосовування штрафних ( фінансових ) санкцій в розмірі 706000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 грудня 2024 Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці (стоматологічний кабінет), про що складено Акт фактичної перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, обігу підакцизних товарі та наявності ліцензій, патентів, свідоцтв. За результатами розгляду Акту Відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 20.01.2025 № 00004820704 згідно якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкцій в розмірі 706000,00 грн. Позивач вважає, що проведення фактичної перевірки здійснено без дотримання вимог п.п. 80.2.2 п. 80.2. статті 80 ПК України в частині наявності підстав для проведення перевірки, передбачених цією нормою, на які наявні посилання у наказі про проведення перевірки від 10.12.2024 року № 957-п, зазначає про незаконність перевірки, та, відповідно, відсутність правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії. Така компетенція не виникає в силу лише вчинення суб'єктом господарювання правопорушення, натомість для винесення акту індивідуальної дії контролюючому органу необхідно дотриматись певних умов - спочатку провести перевірку. У випадку ж незаконності перевірки, прийнятий за результатами такої перевірки акт індивідуальної дії автоматично підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Також вказує на те, що вимоги п.12 ст.3 Закону України №265 не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, отже, висновки акту перевірки є безпідставними, а податкове повідомлення - рішення від 20.01.2025 № 00004820704 таким, що підлягає скасуванню.
Проаналізувавши матеріали перевірки та оскаржуване Рішення вважаю його протиправним і таким, що підлягає скасуванню з наступних причин.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на правомірність та обґрунтованість дій та висновків Управління при здійсненні фактичної перевірки позивача.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
На виконання листа ДПС України від 05.12.2024 №33884/7/99-00-07-03-01-07 (вх. ГУ ДПС у Кіровоградській області від 09.12.2024 №3725/8) щодо протидії порушенням СГ вимог проведення розрахунків та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, працівниками підрозділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Кіровоградській області на підставі наказу від 10.12.2024 №957-п з додатком №38, з 19.12.2024 по 26.12.2024 проведено фактичну перевірку господарського об'єкту - стоматологічного кабінету за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (п.н. НОМЕР_1 ), відповідно до КВЕДу - 86.23 «Стоматологічна практика», проводячи хірургічну практику зі складанням Договору надання стоматологічних послуг із пацієнтами, з використанням при проведені розрахунків зареєстрованого належним чином у контролюючому органі РРО (ф.н. 3000870750).
Відповідно до направлень на перевірку від 17.12.2024 №№4335, 4334, після отримання копії наказу на перевірку та пред'явлення перевіряючими своїх службових посвідчень, фактичну перевірку стоматологічного кабінету розпочато 19.12.2024 о 15:25 год., із присутністю самого ОСОБА_1 .
Згідно проведеного в ході перевірки аналізу почекової інформації електронних копій фіскальних чеків, отриманих з бази даних СОД РРО по РРО (ф.н. 3000870750), за перевіряємий період з 01.07.2024 по 26.12.2024, перевіряючими встановлено факти реалізації товарів, що відносяться до товарів медичного призначення, а саме: Імпланти Inno, DIO, за ціною реалізації - 12 000,00 грн./одиницю.
На вимогу перевіряючих під час перевірки на господарському об'єкті - стоматологічному кабінеті, суб'єктом господарювання - ФОП ОСОБА_1 , не було надано до перевірки Форму ведення обліку товарних запасів, ведення якої у даному випадку передбачено наказом МФУ від 03.09.2021 №496 «Про затвердження Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. платників єдиного податку».
Для встановлення походження даного товару перевіряючим було надано лише видаткові накладні на придбання Імплантів Inno, DIO, покупцем яких виступає ФОП ОСОБА_2 (п.н. НОМЕР_2 ).
Згідно пояснення ФОП ОСОБА_1 , перед проведенням хірургічної операції із встановлення вищезазначених імплантів, пацієнт отримує Договір з паспортом-наклейкою імпланта, друга наклейка залишається у лікаря в Зошиті реєстрації пацієнтів, а третя - в оригінальній упаковці імпланта для гарантійних випадків. Оплата здійснюється після встановлення імпланта в день операції. Іншого обліку імплантів у стоматологічному кабінеті ФОП ОСОБА_1 (п.н. НОМЕР_1 ) не ведеться.
Таким чином, перевіркою встановлено реалізацію ФОП ОСОБА_1 з 01.07.2024 по 24.12.2024 у стоматологічному кабінеті товарів медичного призначення - імплантів Inno, DIO, без їхнього обліку в порядку, встановленому наказом МФУ від 03.09.2021 №496 «Про затвердження Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. платників єдиного податку», на загальну суму за цінами реалізації даного товару - 706 000,00 гривень.
За результатами проведеної перевірки, в останній день перевірки 26.12.2024, перевіряючими складено Акт фактичної перевірки від 26.12.2024 (реєстраційний №17813/11/28/РРО/ НОМЕР_1 від 26.12.2024) із зазначенням у висновках перевірки, зокрема, про порушення п.12, ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР із змінами та доповненнями.
26.12.2024 року перевіряючими складено акт відмови від отримання примірника акта (довідки) перевірки або неможливість його вручення.
У зв'язку з неможливістю вручення примірника акту фактичної перевірки від 26.12.2024 року, 26.12.2024 року його направлено поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення (трек №2500600383671) на адресу місцезнаходження ОСОБА_1 , згідно його реєстраційних даних: АДРЕСА_1 та вручено уповноваженій особі позивача - 31.12.2024 року.
Позивач вважає вищезазначене рішення протиправним, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Щодо доводів позивача про неправомірне призначення фактичної перевірки, суд зазначає наступне.
10.12.2024 року ГУ ДПС у Кіровоградській області винесено наказ №957-п «Про проведення фактичних перевірок»; підстави проведення перевірки, зокрема п. 75,1 ст. 75, пп.80.2.2, п.80.2.3, пп.80.2.7, п.80.2 ст. 80, п.69 під.10 розділ ХХ ПК України.
У відповідності до вимог п.75.1.3 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Таким чином, фактична перевірка здійснюється лише за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника; фактична перевірка здійснюється з питань наявності ліцензій.
Порядок проведення фактичної перевірки визначено статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п. 80.1 ПК України).
Згідно п.80.2.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція (п. 80.4 ПК України).
Згідно п. 80.5 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 ПК України.
Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (п. 80.7 ПК України),
Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 ПК України (п. 80.10 ПК України).
У відповідності до вимог п. 81.1 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Згідно п.81.2 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Пунктами 86.5 та 86.6 ПК України визначено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності). Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу. У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції. У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки. Відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові опера
Позивачем до матеріалів справи не надано доказів оскарження наказу про призначення перевірок у судовому порядку.
У матеріалах справи також відсутній акт про не допуск працівників відповідача до проведення фактичної перевірки.
Враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, підставою для визнання наказів контролюючого органу або наслідків його реалізації протиправними є не будь-які недоліки, а лише ті, які є істотними і суттєво вплинули на реалізацію прав платника податків. Відсутність детальної конкретизації підстав перевірки не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. Здійснюючи розгляд конкретної справи та оцінюючи обставини, підстави позову, суд не позбавлений можливості встановити та перевірити дійсну наявність або відсутність підстав для призначення фактичної перевірки згідно з наказом, у якому відображено мінімально допустимий обсяг інформації.
За вказаних обставин суд відхиляє доводи позивача про те, що у спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 08.09.2021 року у справі № 816/228/17, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
За вказаних обставин, не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, є підставою для скасування податкового повідомлення рішення, прийнятого за наслідками такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Щодо порушень, встановлених під час перевірки.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування, група платника - ІІ , не є платником ПДВ.
Відповідно до реєстру платників єдиного податку, ФОП здійснює діяльність за КВЕД 86.23 Стоматологічна практика, який включає: стоматологічні послуги загального та спеціального характеру, наприклад, зуболікарська практика, ендодонтика та педіатрія, патологія ротової порожнини; послуги ортодонта.
Згідно з актом перевірки від 26.12.2024 року Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області встановлено порушення п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", які полягають на думку перевіряючих в порушенні вимог податкового законодавства щодо ведення обліку товарних запасів. Висновки про необхідність ведення обліку товарних запасів та порушення порядку проведення розрахунків ДПС зробила у зв'язку з тим, що вважає, що позивач здійснює продаж (реалізацію) товарів медичного призначення.
Проте, доказів того, що позивач здійснює діяльність з реалізації товарів медичного призначення, зокрема імплантів Inno, DIO суду не надано.
Відтак, згідно з даними нормами фізичні особи-підприємці, у тому числі платники єдиного податку другої - третьої груп, не зобов'язані вести облік товарних запасів здійснюючи діяльність виключно з надання медичних послуг.
Так, при наданні медичних послуг та продажу лікарських засобів та/або виробів медичного призначення, окремо від надання медичних послуг, облік товарних запасів здійснюється фізичними особами-підприємцями, у тому числі платниками єдиного податку другої - третьої груп, відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496.
Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496, визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, які відповідно до Закону № 265 зобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такого підприємця.
Воднораз, постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 за №285 затверджено «Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики», котрі встановлюють організаційні, кадрові і технологічні вимоги до матеріально-технічної бази ліцензіата, обов'язкові для виконання під час провадження господарської діяльності з медичної практики, а також визначають вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики (надалі по тексту також Ліцензійні умови №285).
Дія цих Ліцензійних умов поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від їх організаційно-правової форми та фізичних осіб-підприємців, які провадять господарську діяльність з медичної практики (пункт 3 Ліцензійних умов №285).
За змістом пункту 9 вказаних Ліцензійних умов, медична практика ліцензіатом провадиться: за лікарськими спеціальностями та спеціальностями молодших спеціалістів з медичною освітою, фахівцями з реабілітації, перелік яких затверджений МОЗ, а також фармацевтичними спеціальностями у порядку, передбаченому цими Ліцензійними умовами; за видами медичної допомоги (екстрена, первинна, спеціалізована, паліативна, медична реабілітація); за місцем (місцями) її провадження, яке (які) зазначені у заяві про отримання ліцензії та в документах, що додавалися до неї (з урахуванням внесених до них змін, поданих ліцензіатом органові ліцензування).
Як встановлено пунктом 11 Ліцензійних умов №285, у медичній практиці ліцензіат застосовує тільки ті методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації, лікарські засоби, медичні вироби, вироби медичного призначення та дезінфекційні засоби, що не заборонені до застосування МОЗ.
Згідно з пунктом 22 Ліцензійних умов №285, суб'єкт господарювання повинен мати в наявності медичне обладнання, витратні матеріали та вироби медичного призначення, дозволені до використання в Україні і необхідні для виконання обсягу медичної допомоги, передбаченої уніфікованими клінічними протоколами, затвердженими МОЗ, за переліком спеціальностей, за якими провадиться медична практика.
Допускається використання суб'єктом господарювання для надання медичної допомоги на підставі укладених договорів приладів, обладнання, оснащення інших суб'єктів господарювання, які провадять медичну практику.
Окрім того, медичні вироби та вироби медичного призначення повинні застосовуватися ліцензіатом лише: у пристосованих приміщеннях, вимоги до яких визначені в інструкціях із застосування (паспорті) чи технічній документації; за функціональним призначенням та відповідно до вимог, визначених виробником в інструкції із застосування (паспорті) або технічній документації (пункт 35 Ліцензійних умов №285).
Поруч зі вказаним слід зазначити, що частиною 1 статті 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 за №2801-ХІІ визначено, що медичне обслуговування це діяльність закладів охорони здоров'я, реабілітаційних закладів, відділень, підрозділів та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію у встановленому законом порядку, у сфері охорони здоров'я, що не обов'язково обмежується медичною допомогою та/або реабілітаційною допомогою, але безпосередньо пов'язана з їх наданням.
В той же час, медична допомога діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику та лікування у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами, натомість послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) - послуга (у тому числі оцінювання повсякденного функціонування особи, реабілітаційна послуга), що надається пацієнту в закладі охорони здоров'я, реабілітаційному закладі або фізичною особою - підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт.
У свою чергу, відповідно до абзацу 36 статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 за №265/95-ВР, вироби медичного призначення (медичні вироби) будь-який інструмент, апарат, прилад, пристрій, програмне забезпечення, матеріал або інший виріб, призначені для діагностики, лікування, профілактики організму людини та (або) забезпечення таких процесів.
Як слідує із сукупного аналізу приписів Закону №2801-ХІІ, медична допомога є діяльністю професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику та лікування, разом із тим медичне обслуговування, здійснюване фізичним особами-підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію у встановленому законом порядку у сфері охорони здоров'я, до яких слід відносити й позивача, не обов'язково обмежується медичною допомогою, але безпосередньо пов'язана з її наданням.
В той же час, Ліцензійні умови №285 прямо передбачають, що медична практика включає не лише безпосереднє лікування, а й використання медичних виробів, витратних матеріалів, інструментів, необхідних для виконання обсягу медичної допомоги, передбаченої уніфікованими клінічними протоколами, затвердженими МОЗ, за переліком спеціальностей, за якими провадиться медична практика.
Проаналізувавши додаток до акту фактичної перевірки, суд встановив, що у ньому зазначені відомості про медичні вироби та матеріали, що використовувалися позивачем під час надання пацієнтам медичних послуг, і такі не підлягали реалізації у розкмінні Закону №265/95-ВР.
З урахуванням встановлених обставин суд виснував, що надання стоматологічної послуги об'єктивно передбачає здійснення цілісного комплексу медичних дій, у межах якого використання медичних виробів має комплексний характер, що передбачає не відокремлену реалізацію медичних виробів, а використання таких виробів у межах єдиного функціонального циклу. Застосування медичних виробів у процесі лікування здійснюється відповідно до вимог медико-технологічної документації, клінічних протоколів та інструкцій МОЗ, що передбачає попереднє планування обсягу дій, необхідних для досягнення результату лікування, і відповідно витрату медичних виробів та матеріалів. Відтак такий підхід виключає можливість самостійної реалізації цих засобів у розумінні товарної операції в межах господарської діяльності.
Відтак, суд вважає, що ФОП ОСОБА_1 як платник єдиного податку другої групи, який надавав виключно стоматологічні послуги з використанням лікарських засобів та/або виробів медичного призначення в єдиному циклі, не зобов'язаний вести облік товарних запасів, про які йдеться в акті перевірки.
Відповідно до абз.3 пункту 112.7 статті 112 ПК України, усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.
У справі № 2240/2900/18 від 01.02.2023 року Верховний Суд, зазначив, що відповідно частини другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення для його прийняття. У разі ж відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Відтак, суд вважає що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з вищенаведеного, суд доходить висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.
Судові витрати у справі (судовий збір в сумі 7060,00 грн.) належить розподілити відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, присудивши їх позивачеві з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 43995486; адреса: вул. В. Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 20.01.2025 № 00004820704 про застосовування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 706000,00 грн.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у сумі 7060,00 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 43995486).
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня його складення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК