24 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 175/14434/24
провадження № 61-15338ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідачка), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянувши касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
Обставини справи
1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області із позовом до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява обґрунтована тим, що з 01 березня 2017 року по 22 липня 2024 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах зі Службою автомобільних доріг у Донецькій області та займала посаду провідного юрисконсульта юридичного відділу. Наказом «Про призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією проти України» № 32-к/тр від 31 березня 2022 року дію трудового договору Позивача було призупинено з 01 квітня 2022 року.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2024 у справі
№ 932/2934/23 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору та поновлення дії трудового договору. Наказ Служби автомобільних доріг у Донецькій області
№32-к/тр від 31 березня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією проти України», яким призупинено з 01 квітня
2022 року дію трудового договору з провідним юрисконсультом юридичного відділу ОСОБА_1 визнано протиправним. Дію трудового договору з провідним юрисконсультом юридичного відділу ОСОБА_1 поновлено з 01 квітня
2022 року.
З урахуванням наведеного позивач просила стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 квітня 2022 року по 04 червня 2024 року у розмірі 756 928,16 грн з подальшим утриманням податків та загальнообов'язкових платежів.
2. Рішенням від 19 травня 2025 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області позовні вимоги ОСОБА_1 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнив частково. Стягнув з Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 727 610,52 грн (за вирахуванням всіх необхідних податків та платежів). Вирішив питання розподілу судових витрат.
3. Дніпровський апеляційний суд постановою від 05 листопада 2025 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Шубенок О. М. та Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій - задовольнив частково.
Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2025 року у частині розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню та судового збору - змінив.
Стягнув з Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі
408 516,63 грн (за вирахуванням всіх необхідних податків та платежів) та витрати на професійну правничу допомогу надану адвокатом при апеляційному перегляді рішення суду в сумі 3 000,00 грн.
Компенсував Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, частину сплаченого судового збору за розгляд справи судом першої та апеляційної інстанцій в сумі 909,12 грн.
У іншій частині рішення суду залишив без змін.
Узагальнені доводи касаційної скарги
4. 05 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року, просила скасувати оскаржувані рішення у частині зменшення середнього заробітку та у частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути витрати на правничу допомогу, що понесені позивачкою при розгляді судами першої та апеляційної інстанцій.
5. Як на підставу касаційного оскарження, ОСОБА_1 посилається, що судами не враховано висновків щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, викладених у постановах Верховного Суду від 20 червня
2018 року у справі № 826/808/16, від 22 травня 2019 року у справі № 572/2429/15-ц, від 29 жовтня 2020 року у справі № 826/676/16, від 21 січня 2021 року у справі
№ 2а-3490/10/1870, від 21 жовтня 2021 року у справі № 826/2778/14, від 20 вересня 2023 року у справі № 757/8304/22, від 12 квітня 2024 року у справі № 580/3955/22 , від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21, від 21 червня 2023 року в справі
№ 757/42885/19-ц, від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20, від 12 червня 2024 року в справі № 756/11081/20, від 27 червня 2019 року у справі
№ 826/16141/16, від 13 грудня 2018 року у справі № 211/2214/16-ц.
6. Також судами не враховано висновків щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, викладених у постановах Верховного Суду від 19 лютого
2020 року в справі № 755/9215/15-ц, від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19, у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 10 січня 2024 року у справі № 501/1672/22, від 17 січня 2024 року у справі № 441/1159/21.
Позиція Верховного Суду
7. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
8. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
9. Верховний Суд як суд касаційної інстанції з перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів.
10. Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, слугувати суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права.
11. Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один з «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбаченим за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК України також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
12. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята
статті 19 ЦПК України).
13. Предметом позову є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 756 928,16 грн.
14. Тож ціна позову у цій справі в загальному розмірі становить 756 928,16 грн, яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн * 250 = 757 000,00 грн).
15. Отже ця справа, виходячи з ціни позову, за загальним правилом належить до категорії справ, рішення у яких відповідно до пункту 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню.
16. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України.
17. Касаційна скарга містить посилання на підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу). Відповідно, Суд повинен оцінити такі доводи ОСОБА_1 щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.
18. Так, ОСОБА_1 наголосила, що справа має значний суспільний інтерес для невизначеного кола осіб у сфері виконання обов'язків роботодавця щодо виплат працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу у разі звільнення працівника без законної підстави, та нарахування податків і зборів із цієї суми. Також заявниця наголосила, що Суд апеляційної інстанції ухваливши незаконне судове рішення, безпідставно зменшив розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягав стягненню майже вдвічі і, як наслідок, майже вдвічі зменшив розмір військового збору, що в умовах воєнного стану є неприпустим.
19. Суспільний інтерес охоплює широкий спектр цінностей і принципів, пов'язаних із суспільним благом, що відповідає найкращим інтересам суспільства. Суспільний інтерес має бути реальним і змістовним.
20. Верховний Суд в ухвалі від 05 квітня 2021 року в справі № 420/8512/20 зазначив, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб.
21. ОСОБА_1 не довела змістовності та реальності суспільного інтересу у цій справі, оскільки вона стосується індивідуальних трудових прав, а наслідки її розгляду безпосередньо впливають тільки на права та обов'язки учасників такої справи.
22. Посилання заявниці на зменшення надходжень військового збору через зменшення судом апеляційної інстанції стягнення середнього заробітку за вимушений прогул не може саме по собі надавати справі ознак суспільного значення, оскільки не має масового впливу.
23. Також ОСОБА_1 зазначила, що виняткове значення цієї справи полягає у тому, що у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають своєрідність, особливості, характерні виключно для заявниці.
24. Щодо доводів про те, що справа має для заявника виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування.
25. Касаційна скарга не містить переконливих доводів про те, що справа має виняткове значення для заявниці. Посилання у скарзі на те, що у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягнуть за собою наслідки, які мають характерні особливості виключно для заявниці, не можуть бути оцінені судом як виняткові обставини, оскільки будь-яка судова справа має такі особливості.
26. Саме по собі незадоволення сторони результатом розгляду справи або незгода з правовою позицією судів попередніх інстанцій не створює винятковості та не може бути підставою для відкриття касаційного провадження.
27. Тож заявниця не навела переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення, а сама по собі вказівка на це у касаційній скарзі не дає підстав для відкриття касаційного провадження у справі, з ціною позову, що не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
28. Обставин, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.
29. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
30. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
31. Відмова у відкритті касаційного провадження у справі, яка не підлягає касаційному оскарженню, відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
32. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
33. Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
34. З урахуванням наведеного, оскільки заявниця подала касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у цій справі.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19,
пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак О. М. Осіян Н. Ю. Сакара