08 жовтня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/1065/25
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання І.С. Степановій
за участю представників:
від позивача - Глуховецький О.С.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в загальній сумі 199785,48 грн.,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в загальній сумі 199785,48 грн., у т.ч. заборгованості за тілом кредиту в сумі 46000,00 грн., заборгованості за процентами в сумі 146885,48 грн. та заборгованості за комісією в сумі 6900,00 грн., посилаючись на наступне.
09 жовтня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 477466-КС-001 в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Відповідно до п. 1 кредитного договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 46 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям. Строк кредиту: 24 тижнів. Стандартна процентна ставка: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,15072827, фіксована. Комісія за надання кредиту: 6900,00 грн. Термін дії договору до 25.03.2024 року.
За ствердженнями позивача, ТОВ "Бізнес Позика" свої зобов'язання відповідно умов кредитного договору виконало в повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 46000,00 грн., що підтверджується довідками та квитанціями ТОВ "ФК «Елаєнс».
В той же час, як вказує позивач, відповідач всупереч умовам кредитного договору та норм статей 525, 526, 530, 536, 610, 612 Цивільного кодексу України свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, жодних платежів на погашення своїх зобов'язань за кредитним договором не здійснював. Відтак, за ствердженнями позивача, станом на день подання цієї позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем складає 199785,48 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 46000,00 грн.; заборгованість за процентами - 146885,48 грн.; заборгованість за комісією - 6900,00 грн. Наразі позивач зауважує, що проценти нараховувалися по 25.03.2024 року включно, жодних штрафних санкцій за неналежне виконання умов кредитного договору відповідачу не нараховувалося. Так, позивач додає, що розділом 5 Правил визначено порядок нарахування процентів, комісії, черговість погашення вимог та повернення кредиту.
Також позивач зазначає, що 27.05.2025 року здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. Разом з тим, як зауважує позивач, договір про надання кредиту № 477466-КС-001 від 09.10.2023 року укладено між юридичною особою та фізичною особою-підприємцем. За ствердженнями позивача, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, є всі підстави вважати, що даний спір належить до господарської юрисдикції. Аналогічні висновки, як вказує позивач, містяться в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 по справі № 127/23144/18 та в п. 73 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 по справі № 338/180/17.
Також позивачем у прохальній частині позову було заявлено клопотання щодо участі у всіх судових засіданнях з розгляду даної справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".
Крім того, в позовній заяві позивачем було заявлено клопотання про витребування у АТ КБ "Приватбанк" інформації, що містить банківську таємницю, а саме: інформації про те, чи випускалась банківська картка № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), та інформації про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 09.10.2023 року по 10.10.2023 року включно. Позивач вказує, що приналежність банківської картки відповідачу підтверджується зазначенням відповідного номеру банківської картки в анкеті клієнта та кредитному договорі, а саме в реквізитах сторін кредитного договору, а також скріншотом з системи PRIVAT24. Однак, позивач вважає, що для належного встановлення та підтвердження фактичних обставин справи щодо надання кредитних коштів відповідачу є необхідність в отриманні (витребуванні) вказаної вище інформації, яку ні сам позивач (юридична особа), ні його представник (адвокат) за ст. 24 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" не мають права отримувати, оскільки така інформація становить банківську таємницю згідно зі ст. 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Щодо заявлення позову до ОСОБА_1 як фізичної особи суд зазначає, що згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 13.02.2019 р. у справі № 910/8729/18, за змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
З урахуванням викладеного, господарський суд зазначає, що даний спір належить до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.07.2025 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1065/25, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 13.08.2025 р. о 09:20 (з урахуванням виправлень, внесених ухвалою суду від 29.07.2025 р.). Також у вказаній ухвалі суду відповідачу встановлено 15-денний строк на подачу відзиву.
Крім того, вказаною ухвалою суду від 14.07.2025 р. задоволено клопотання позивача про участь представника у розгляді справи № 915/1065/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.08.2025 р. у справі № 915/1065/25 розгляд справи відкладено на 10.09.2025 р. о 13:00 з огляду на нявку відповідача. Також вказаною ухвалою суду від 13.08.2025 р. витребувано у АТ КБ «Приватбанк» інформацію стосовно того, чи випускалася банківська картка № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) та інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 09.10.2023 року по 10.10.2023 року включно.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.09.2025 у справі № 915/1065/25 розгляд справи відкладено на 08 жовтня 2025 року о 10:30 з огляду на необхідність отримання витребуваної інформації.
06.10.2025 від Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» го господарського суду надійшла заява (вх. №14099/25), відповідно до якої Банком надано відповідь на запитувану інформацію щодо руху коштів по банківській картці НОМЕР_1 за період з 09.10.2023 року по 10.10.2023 року.
В судове засідання, призначене на 08.10.2025 р., представник відповідача не з'явився. Під час розгляду справи в судовому засіданні 08.10.2025 р. позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином за адресою місця реєстрації як фізичної особи та як ФОП, що вказані в Єдиному державному демографічному реєстрі та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також на адресу, вказану відповідачем в кредитному договорі. Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 14.07.2025 та ухвала про внесення виправлень від 29.07.2025 були отримані відповідачем 19.07.2025 та 02.08.2025 відповідно, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Надіслані судом копії інших ухвал про відкладення розгляду справи від 13.08.2025 та від 10.09.2025 були повернуті до суду без вручення з відміткою Укрпошти за закінченням терміну зберігання та з огляду на відсутність адресата за вказаною адресою.
На запит суду щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) Денисюк Андрія Дмитровича судом отримано відповідь № 1565617 від 11.07.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру, згідно якої адреса відповідача співпадає з адресою, вказаною у позовній заяві.
Відповідно до п. 3, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 29.03.2021 р. у справі № 910/1487/20).
Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Разом з тим, з урахуванням положень ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті.
З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.Щодо строку розгляду справи суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Разом з цим, на підставі Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальших Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022 на території України діє режим воєнного стану.
За змістом статей 10, 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
При цьому у Рекомендаціях, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов'язків є суттєво ускладеною. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії».
За приписами статті 8 Конституції України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Окрім того, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» зазначив, що [..] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі «Штеґмюллер проти Авторії»).
У справі «Bellet v. France» Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що «при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом» (див. рішення у справі «Walchli v. France», заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; «ТОВ «Фріда» проти України», заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).
Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Великої Британії»).
При цьому суд зауважує, що в м. Миколаєві періодично оголошуються повітряні тривоги, під час яких судді та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров'ю.
На підставі вищевикладеного, враховуючи наявність загрози у зв'язку зі збройною агресією збоку РФ, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, територіальне розташування міста Миколаєва відносно зони бойових дій, постійні повітряні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, з метою всебічного, повного, об'єктивного розгляду справи, задля забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист, приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля ефективної реалізації сторонами своїх процесуальних прав, необхідності забезпечення реалізації процесуальних прав та обов'язків учасників справи, їх належного та безпечного доступу до правосуддя, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, наскільки це було можливим за вказаних умов, в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заслухавши пояснення позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
09.10.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (кредитодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про надання кредиту № 477466-КС-001 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», шляхом підписання його з боку ФОП ОСОБА_1 електронним підписом за одноразовим ідентифікатором UA-2020.
Відповідно до п. 1 договору року кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 46000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (надалі- кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Сторонами у п. 1 також погоджено наступне: тип кредиту - кредит; строк кредиту - 24 тижні; процентна ставка - в день 2,00000000 (фіксована); знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,15072827, фіксована; комісія за надання кредиту - 6900,00 грн.; загальний розмір наданого кредиту - 46000,00 грн.; термін дії договору - до 25.03.2024; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 119640,00 грн.
Цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом.
Відповідно до п. 2 договору протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом), нараховуються за ставкою, вказаною у п. 1 договору, на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3 договору, і розраховується в порядку, описаному нижче.
Пунктом 2.1 договору визначено, що у разі якщо погашення кредиту здійснюється згідно погодженого сторонам графіку платежів, що наведений у п. 3 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в п. 1 договору.
У п. 2.2 договору визначено, що сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3 договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), унаслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 1 договору. При цьому нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3. до договору, та до закінчення терміну дії договору.
У випадку неповернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, при чому проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту. Всі нараховані проценти за користування кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, при цьому сторони погодили, що кредитодавець надає позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в особистому кабінеті позичальника. Скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою та початок нарахування процентів за стандартною процентною ставкою на умовах, викладених в цьому договорі не є зміною істотних умов цього договору.
В п. 3 договору сторони встановили графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка.
Графік платежів містить наступні відомості: дату першого платежу по кредиту - 23.10.2023 і кінцевий строк повернення коштів - 25.03.2024; періоди платежів і залишок по основній сумі кредиту на відповідну дату; проценти за користування кредитом за відповідний період, що дорівнюють 66740,00 грн; частковий платіж основної суми; комісію за надання кредиту; загальний платіж.
Згідно з п. 4 договору у разі прострочення позичальником дати сплати чергового платежу, визначеного графіком платежів, кредитодавець має право нараховувати штраф за кожен випадок такого порушення позичальником у розмірі 10 процентів від загальної суми простроченої заборгованості в порядку, визначеному розділом 5 Правил.
У відповідності до п. 5 договору позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір.
Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до укладання договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену частиною другою ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п. 8 договору).
Згідно з п. 9 договору останній може бути змінений та/або припинений за взаємною згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, договором та Правилами.
Відповідно до п. 14 договору інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною договору. Усі неврегульовані договором правовідносини сторін регулюються законодавством України.
В п. 16 "Юридична адреса та реквізити сторін" щодо відомостей про позичальника ФОП ОСОБА_1 зазначено про його підписання 09.10.2023 о 17:11:18 електронним підписом одноразовим ідентифікатором "UA-2020".
Також на підтвердження укладення договору у відповідності до Закону України "Про електронну комерцію" позивачем надано Візуальну форму послідовності дій клієнта - ФОП ОСОБА_1 (із зазначенням РНОКПП НОМЕР_2 , номеру телефона НОМЕР_3 , електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) при укладанні електронного договору про надання кредиту № 477466-КС-001 від 09.10.2023, які відображають певну послідовність дій клієнта і Товариства та їх опис, в т.ч. вхід в особистий кабінет, формування шаблону оферти, запит на відправку шаблону акцепту, підписання договору/додаткових угод та інше. Зокрема, з вказаної інформації вбачається, що 09.10.2023 сторонами були вчинені такі послідовні дії:
- 09.10.2023 о 16:51:41 - клієнт ФОП ОСОБА_1, використовуючи номер телефону, ідентифікувався в ІТС та зайшов в особистий кабінет;
- 09.10.2023 о 16:51:41 - ТОВ "Бізнес Позика» здійснило перевірку теперішнього статусу клієнта;
- 09.10.2023 о 17:10:29 - клієнт надав всю необхідну інформацію для формування Товариством належної пропозиції клієнту;
- 09.10.2023 о 17:10:31 - клієнту на номер телефону відправлено смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором UA-4550 для підписання інформаційного повідомлення, про отримання згоди від третіх осіб на передачу та обробку їх персональних даних;
- 09.10.2023 о 17:10:44 - клієнт підписав одноразовим ідентифікатором UA-4550 інформаційне повідомлення про отримання згоди від третіх осіб на передачу та обробку їх персональних даних;
- 09.10.2023 о 17:10:50 - Товариство направило (розмістило) клієнту в ІТС індивідуальну оферту (з відповідними активними посиланнями), яка містить істотні умови договору;
- 09.10.2023 о 17:10:58 - відправлення в смс-повідомленні на номер телефону клієнта одноразового ідентифікатора UA-2020;
- 09.10.2023 о 17:11:04 - клієнт ознайомився з офертою Товариства та приймає її умови;
- 09.10.2023 о 17:11:18 - акцептування клієнтом умов клієнтом умов оферти, шляхом надсилання Товариству акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором UA-2020 (дані в електронній формі у вигляді алфавітно цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти договір, та надсилаються іншій стороні цього договору);
- 09.10.2023 о 17:11:19 - підписання договору кваліфікованим електронним підписом відповідальної особи Товариства. Електронний Договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»;
- 09.10.2023 о 17:11:27 - після укладення договору, Товариство направило(розмістило) клієнту в ІТС підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа;
- 09.10.2023 о 17:11:29 - договір, додатки до нього та Правила кредитування відправлені клієнту на електронну пошту, вказану як електронний засіб зв'язку з Позичальником;
- 09.10.2023 о 17:11:32 - розміщення в особистому кабінеті клієнта підписаного договору та додатків до нього, Правил кредитування в цілодобовому онлайн доступі.
Поряд з цим в матеріалах справи наявна анкета клієнта ФОП ОСОБА_1 (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://my.tpozyka.com), в якій вказано дані позичальника - клієнта ФОП ОСОБА_1, зокрема: РНОКПП НОМЕР_2 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ; паспорт ID № НОМЕР_4 , виданий 4827; вид і опис підприємницької діяльності - продаж/купівля техніки в інтернеті; місце здійснення підприємницької діяльності - смт. Казанка, вул. Українська, 147; прибуток за останній місяць - 45000,00 грн; фінансовий номер телефону - НОМЕР_5 ; електронна адреса - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; номер банківського рахунку / банківської картки для перерахунку коштів - НОМЕР_1 .
Крім того, позивачем надано Правила про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям ТОВ «Бізнес Позика», затверджені наказом директора ТОВ «Бізнес Позика» від 27.06.2022 №13-ОД, якими визначені загальні положення (розділ 1), зазначено про інформаційне забезпечення договору та дії, що передують його укладенню (розділ 2), визначено порядок укладання договору (розділ 3), права та обов'язки сторін договору (розділ 4), порядок нарахування процентів, комісії, черговість погашення вимог та повернення кредиту (розділ 5), реструктуризація (продовження) договору та програма лояльності (розділ 6), відповідальність сторін (розділ 7), порядок внесення змін до договору (розділ 8), порядок вирішення спорів (розділ 9), порядок доступу до договорів та іншої інформації (розділ 10), захист персональних даних (розділ 11), взаємодія із заявниками/позичальниками та іншими особами при врегулюванні заборгованості (розділ 12), заключні положення (розділ 13).
Так, відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
За умовами ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені в Законі України "Про електронну комерцію".
Відповідно до п. п. 1, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію" № 675-VIII від 03.09.2015р. електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
За змістом статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті
(ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
За правилом ч. 8 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Отже із змісту названих положень Закону випливає, що електронний договір може бути підписаний стороною за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання якого є неможливим без прийняття особою пропозиції укласти електронний договір.
Відповідно до п. 3.1.1. Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», що затверджені наказом директора Товариства від 27.06.2022 № 13-ОД, після отримання заявником від кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту в особистому кабінеті заявника розміщається оферта, яка є пропозицією в розумінні ч. 4 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" та, відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", включає умови, викладені у цих Правилах, які є невід'ємною частиною договору. Після отримання оферти заявнику надсилається одноразовий ідентифікатор.
У випадку відмови від укладення заявником договору чи не підписання його шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, оферта вважається не акцептованою заявником і втрачає силу. При цьому заявник не позбавляється права знову подати заявку на отримання кредиту (п. 3.1.3 Правил).
Пунктами 3.1.5., 3.1.6. Правил передбачено, що позичальник отримує підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа у момент укладення договору. Договір про надання кредиту (додаткова угода) укладений в порядку, визначеному Законом України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору (додаткової угоди), укладеного у письмовій формі.
Як випливає з матеріалів справи, 09.10.2023 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 прийняла (акцептувала) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 477466-КС-001 про надання кредиту на умовах, визначених офертою, шляхом надсилання позивачу акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором UA-2020, направленим позичальнику у формі електронного CMC-повідомлення.
Відтак, з огляду на викладене, суд доходить висновку, що між ТОВ "Бізнес Позика" та ФОП ОСОБА_1 у електронній формі було укладено договір про надання кредиту № 477466-КС-001 від 09.10.2023, який було підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами вказаного договору. При цьому суд зауважує, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 по справі № 127/33824/19, від 12.06.2023 по справі № 263/3470/20.
Вищенаведене є підставою для виникнення у сторін відповідних зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174 ГК України (ст. 11, 202, 509 ЦК України).
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
При цьому суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір про надання кредиту № 477466-КС-001 від 09.10.2023 як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Отже, в даному випадку має місце презумпція правомірності правочину, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, створені обов'язки підлягають виконанню.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Вимогами ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору позивачем перераховано грошові кошти у розмірі 46000,00 грн. на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , реквізити якої визначено ФОП ОСОБА_1 при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті. На підтвердження факту перерахування грошових коштів на банківську картку № НОМЕР_1 , належну ФОП ОСОБА_1, позивачем було надано суду квитанції платіжної системи Fondy № 663498813 від 09.10.2023 на суму 21000,00 грн., № 66343498674 від 09.10.2023 на суму 25000,00 грн., в призначенні платежу яких зазначено: "Перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 зг. до кредитного дог. № 477466-КС-001 від 09.10.2023 без ПДВ".
Також позивачем на підтвердження факту успішного проведення платежів за вказаним квитанціями надано довідки від 25.01.2025, видані ТОВ «ФК Елаєнс» позивачу, якими засвідчено проведення операції з переказу коштів 09.10.2023 року із наступним призначеннями:
- перерахування коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 згідно до кредитного договору № 477466-КС-001 від 09.10.2023 без ПДВ, сума платежу: 21000,00 грн., валюта платежу: UAН, номер карти: НОМЕР_1 ;
- перерахування коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 згідно до кредитного договору № 477466-КС-001 від 09.10.2023 без ПДВ, сума платежу: 25000,00 грн., валюта платежу: UAН, номер карти: НОМЕР_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Елаєнс» (фінансова компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (організація) укладено договір № 41084239_14/12/17 про надання послугу з переказу грошових коштів (переказ на карту) від 14.12.2017 р., відповідно до п. 1.1 якого фінансова компанія бере на себе зобов'язання надавати організації послугу "Переказ на картку", що включає в себе приймання від організації на поточний рахунок фінансової компаній грошових коштів, обробку розпоряджень організації відповідно до правил грошових переказів міжнародних платіжних систем "VISA" та "MASTERCARD", переказ грошових коштів, прийнятих фінансовою установою від організації, на користь банка-еквайра для подальшого зарахування на карткові рахунки клієнтів відповідно до правил МПС. Види платіжних карток, на якій можливо здійснити переказ, а також розмір винагороди фінансової компанії за надання послуги "Переказ на картку" визначається додатком № 1.
Пунктом 2.2 договору від 14.12.2017 року передбачено, що фінансова компанія зобов'язується, зокрема: ТОВ «ФК «Елаєнс» зобов'язується за допомогою програмно-технічного комплексу цілодобово, в режимі реального часу приймати до виконання розпорядження ТОВ «Бізнес Позика» та своєчасно здійснювати операції переказів на картки відповідно до чинного законодавства України та правил МПС (п.п. 2.2.1); на підставі електронних розпоряджень, отриманих від ТОВ «Бізнес Позика», переказувати отриманні від ТОВ «Бізнес Позика» грошові кошти на користь клієнтів у строки, визначені договорами з учасниками міжнародної платіжної системи та з урахуванням встановлених законодавством строків для здійснення міжбанківських переказів (п.п. 2.2.4).
Відтак, наявність правовідносин між позивачем та ТОВ «ФК «Елаєнс» щодо надання послуги з переказу грошових коштів підтверджується договором про надання послуг з переказу грошових коштів № 41084239_14/12/17, укладеним між ТОВ «Бізнес Позика» та ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс».
Крім того, належність банківської картки НОМЕР_1 відповідачу підтверджується інформацією АТ КБ «Приватбанк», наданою на виконання ухвали суду від 13.08.2025, згідно з якою банківська картка НОМЕР_1 дійсно емітована на ім'я ОСОБА_1. Крім того, з наданої АТ КБ «Приватбанк» виписки по рахунку № НОМЕР_1 за період з 09.10.2023 по 10.10.2023 вбачається надходження на рахунок відповідача IBAN НОМЕР_6 09.10.2023 коштів за двома платежами на суму 21000,00 грн. та 25000,00 грн.
Згідно з п. 4.4.4. Правил, укладаючи договір (додаткову угоду, позичальник підтверджує таке, зокрема, що вказаний позичальником (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок, а також інший поточний (картковий) рахунок, який у разі потреби, зазначеної в пункту 4.3.1.2 Правил, буде надано позичальником кредитодавцю, належать саме йому і треті особи не мають до нього доступу.
За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
В свою чергу, як зазначено у пункті 4.2.2.2 Правил, позичальник зобов'язаний повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором про надання кредиту до закінчення терміну дії договору.
Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
При цьому в п. 3 договору про надання кредиту № 477466-КС-001 від 09.10.2023 наведено Графік платежів, за яким відповідач повинен був оплачувати кредит, проценти і комісію щомісячними платежами у строк до 25.03.2024 року. Так, загальна сума платежів по кредиту складає 119640,00 грн., у т.ч. 46000,00 грн. - по кредиту, 66740,00 грн. - по відсоткам, 6900,00 грн. - по комісії.
Наразі слід зазначити, що згідно з відомостями в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 з 27.05.2025 припинила підприємницьку діяльність.
Водночас, як вище зазначалось судом, за змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 Господарського кодексу України, ч. 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
За ствердженнями позивача, ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором не виконала взагалі, жодного платежу за спірним договором відповідач не здійснила, що не спростовано відповідачем.
Так, згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, відповідач не повернув кредитні кошти в сумі 46000,00 грн., у зв'язку з чим у відповідача існує заборгованість по кредиту в сумі 46000,00 грн. Доказів повернення відповідачем кредиту у повному обсязі в сумі 46000,00 грн. у відповідності з умовами договору матеріали справи не містять, наявність спірної заборгованості відповідачем не спростовано.
Неповерненням позивачу отриманих кредитних коштів у встановлений вищевказаним договором строк відповідач порушив умови цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. В свою чергу вказані обставини є підставою для стягнення спірної суми заборгованості у судовому порядку.
Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості по кредиту за спірним договором № 477466-КС-001 від 09.10.2023 р. в розмірі 46000,00 грн.
Також з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 25.03.2024 р. (кінцевий строк повернення кредиту) ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за спірним договором в розмірі 146885,48 грн. по відсоткам, нарахованим на суму кредиту, та 6900,00 грн. по комісії.
Положеннями п. 5.1. Правил визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається договором (додатковою угодою).
Відповідно до п. 5.2. Правил обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов Договору (Додаткової угоди). Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику протягом всього строку кредитування.
Нарахування комісії здійснюється в момент укладання договору. Порядок та розмір оплат комісії визначено Графіком платежів (п. 5.3. Правил).
Пунктом 5.5. Правил встановлено, що заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок кредитодавця у строк відповідно до графіку платежів, встановлений договором про надання кредиту. Датою повернення (погашення) кредиту так само як і датою сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених умовами договору про надання кредиту при безготівкових розрахунках вважається - дата зарахування коштів на рахунок кредитодавця.
Пунктом 5.7. Правил встановлено, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором про надання кредиту у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості: 1) у першу чергу - відшкодовуються витрати кредитодавця, пов'язані з поверненням виданого кредиту (судові витрати, витрати на державного/приватного виконавця, нотаріуса тощо); 2) у другу чергу - нараховані кредитодавцем неустойка (штраф), інші платежі відповідно до договору про надання кредиту - у разі їх нарахування; 3) у третю чергу - прострочені проценти за користування кредитом та прострочена сума кредиту; 4) у четверту чергу - проценти за користування кредитом; 5) у п'яту чергу - сума кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За положеннями ст. 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути не тільки кредит, а й сплатити проценти за користування кредитними коштами.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 198 ГК України встановлено, що відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.
З наведеного в п. 3 договору про надання кредиту № 477466-КС-001 від 09.10.2023 р. Графіку платежів вбачається, що, починаючи з 23.10.2023, відповідач мав сплачувати нараховані проценти за користування кредитом, а також комісію за надання кредиту. При цьому загальна суму комісії в розмірі 6900,00 грн. відповідач мав сплатити трьома платежами: 23.10.2023 - в сумі 2029,90 грн., 06.11.2023 - в сумі 2559,24 грн., 20.11.2023 - в сумі 2310,86 грн.
Як випливає з матеріалів справи, всупереч умов договору відповідач не здійснив сплату нарахованих процентів за користування кредитом у вставленому розмірі відповідно до графіку платежів, а також не здійснив жодного платежу щодо сплати комісії. Так, згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, сума заборгованості відповідача по відсоткам на день повернення кредиту складає 146885,48 грн., а сума заборгованості по комісії складає 6900,00 грн. При цьому суд зауважує, що стандартна процентна ставка за день по договору складає 2,0000% день, а знижена процентна ставка в день - 1,15072827%.
Наразі слід зауважити, що за умовами п. 2.2 договору у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3 договору (за виключенням дострокового повернення кредиту), унаслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 1 договору.
В даному випадку кредит видавався відповідачу з 09.10.2023 до 25.03.2024, отже, враховуючи те, що відповідач не здійснив жодного платежу згідно визначеного сторонами графіку платежів за відповідний період користування кредитом з 23.10.2023, суд вважає, що позивач цілком правомірно здійснив нарахування процентів на всю суму кредиту за період з 09.10.2023 по 30.10.2023 (22 дн.) із застосуванням зниженої процентної ставки 1,15072827% в день, що складають 11645,48 грн. (46000,00 грн. х 1,15072827% х 22 дн.), а з 31.10.2023 по 25.03.2024 (147 дн.) із застосуванням стандартної процентної ставки 2,0000% в день, що складають 135240,00 грн. (46000,00 грн. х 2,0000% х 147 дн.). Так, оскільки 23.10.2023 відповідач не здійснив платіж за графіком і прострочення платежу становило більше 7 днів, відповідно з 31.10.2023, тобто з 8-го календарного дня від простроченого платежу, позивачем здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою до закінчення терміну дії договору.
Таким чином, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу по відсоткам в розмірі 146885,48 грн., а також сума боргу по комісії в розмірі 6900,00 грн.
Разом з тим слід зазначити, що заявлену позивачем до стягнення суму заборгованості відповідач не спростував, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Разом з тим у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов'язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов'язку відповідача щодо виконання договору.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов'язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов'язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов'язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також відсутність в матеріалах справи доказів виконання відповідачем в повному обсязі зобов'язань за договором про надання кредиту № № 477466-КС-001 від 09.10.2023 р. згідно з приписами ст. 74, 76-77 ГПК України, господарський суд дійшов висновку про доведеність ТОВ "Бізнес Позика" факту порушення відповідачем зобов'язання з повернення грошових коштів по тілу кредиту у повному обсязі - 46000,00 грн., а також прострочених платежів по процентам в сумі 146885,48 грн. і комісії у розмірі 6900,00 грн. Тому суд вважає, що стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 199785,48 грн. за спірним договором про надання кредиту цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача як примусове виконання обов'язку в натурі.
Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог ТОВ "Бізнес Позика" про стягнення з відповідача заявленої суми заборгованості.
У зв'язку з тим, що рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача у розмірі 2422,40 грн.
Щодо заяви позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9780,00 грн. суд зазначає наступне.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
З матеріалів справи вбачається, що в описовій частині позову заявником наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми cудових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи. У вказаному розрахунку вказано, що попередньо зазначені судові витрати будуть складатися із: витрат на судовий збір за подання позову 2422,40 грн. та витрат на отримання професійної правничої допомоги 9780,00 грн.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
В ч.ч. 4-7 ст. 129 ГПК України передбачено інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно положень ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Наразі на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.10.2024 р., акту № Р-00000231-07-07/25 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 07.07.2025 р., рахунку-фактури № Р-00000231 від 07.07.2025 р., платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 4631 від 07.07.2025 р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ТР № 000217 від 31.08.2017 р.
Як вбачається зі змісту договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.10.2024 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Правовий баланс» (адвокатське об'єднання або виконавець), в особі керуючого партнера - адвоката Глуховецького Олександра Степановича, відповідно до умов п. 1.1 якого предметом даного договору є надання правової (правничої) допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з п. 1.2 договору від 01.10.2024 р. адвокатське об'єднання зобов'язується здійснювати захист, без обмежень здійснювати представництво інтересів клієнта та надавати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншим чинним законодавством, а клієнт зобов'язується оплатити виконавцю гонорар (винагороду) за надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору (на умовах окремих правочинів до цього договору).
В п. 2.1 договору від 01.10.2024 р. визначено, що адвокатське об'єднання на підставі звернення (в тому числі за його окремим усним або письмовим замовленням (дорученням)) клієнта, приймає на себе зобов'язання з надання наступної правової допомоги:
- без обмежень здійснювати захист та представництво інтересів клієнта, що полягають в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів під час здійснення цивільного, адміністративного, господарського судочинства, кримінального провадження, виконання рішень судів, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п. 2.1.1);
- без обмежень вести справи (представляти інтереси) в усіх судах, які входять до системи судоустрою України, та користуватися всіма процесуальними правами клієнта як сторони (учасника) справи (провадження) відповідно до положень процесуального законодавства України, в тому числі, але не виключно: ознайомлюватися з матеріалами справи, в яких стороною (учасником) є/був клієнт (у тому числі з такими, по яких припинено, закінчено провадження), робити з них витяги, копії/фотокопії, одержувати копії судових рішень; брати участь в судових засіданнях, підписувати та подавати заяви по суті справи, скарги, клопотання, пояснення, заперечення, інші документи, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, подавати заяви, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших учасників судового процесу, знайомитись з технічним записом та журналом судового засідання, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; змінювати підставу або предмет позову, збільшувати розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, визнати позов повністю або частково, закінчити справу мировою угодою, оскаржувати судові рішення, постанови, ухвали (підписувати апеляційні, касаційні скарги, заяви про перегляд рішень, ухвал, постанов за нововиявленими та винятковими обставинами тощо), отримувати виконавчі документи, подавати/пред'являти виконавчі документи до примусового виконання/стягнення, подавати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку виконавчого документу до виконання (п. 2.1.1.1);
- надавати інші види правової допомоги щодо надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, адвокатських запитів, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Вести листування (в т.ч. надавати відповіді на запити третіх осіб) від імені та/або в інтересах клієнта (за його усним або письмовим замовленням) (п. 2.1.1.2);
- надавати інші послуги, що надаються адвокатами, та передбачені чинним законодавством України (п. 2.1.1.3).
Відповідно до п.п. 4.4, 4.5, 4.6 договору від 01.10.2024 р. за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об'єднанням правової допомоги і її вартість (ціна) - гонорар (винагорода). Акт про надання правової допомоги вважається підписаним, а сума гонорару (винагороди) - узгодженою, якщо акт про надання правової допомоги підписаний обома сторонами. В акті, який підписаний сторонами, сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість (ціну) правової допомоги - гонорару (винагороди). В цьому випадку Сторони керуються умовами акта.
Відповідно до п. 7.1 договору від 01.10.2024 р. останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2027 року.
Із матеріалів справи вбачається, що Адвокатським об'єднанням "Правовий баланс" виставлений Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" рахунок-фактура № Р-00000231 від 07.07.2025 р. на суму 9780,00 грн. Вказаний рахунок оплачений ТОВ "Бізнес Позика", про що свідчить платіжна інструкція кредитового переказу коштів № 4631 від 07.07.2025 р.
Крім того, в матеріалах справи наявний акт № Р-00000231-07-07/25 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 07.07.2025 р., із якого вбачається, що виконавцем проведені наступні роботи (надані наступні послуги), а замовником прийняті в повному обсязі: надання правової допомоги згідно розділу 2 договору про надання правової допомоги від 01.10.2024, а саме за підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 - 9780,00 грн.
Між тим в ч. 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Так, відповідачем не заявлялись клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Наразі при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Разом з тим слід зазначити, що наявні в матеріалах справи копії договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.10.2024 р., акту № Р-00000231-07-07/25 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 07.07.2025 р., рахунку-фактури № Р-00000231 від 07.07.2025 р., платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 4631 від 07.07.2025 р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ТР № 000217 від 31.08.2017 р. підтверджують понесення позивачем витрат на послуги адвоката у розмірі 9780,00 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову, з огляду на що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411; код ЄДРПОУ 41084239) до фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості в загальній сумі 199785,48 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411; код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за кредитним договором від 09.10.2023 р. № 477466-КС-004 в загальній сумі 199785/сто дев'яносто дев'ять тисяч сімсот вісімдесят п'ять/грн. 48 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту в сумі 46000/сорок шість тисяч/грн. 00 коп., заборгованість за процентами в сумі 146885/сто сорок шість тисяч вісімсот вісімдесят п'ять/грн. 48 коп., заборгованість за комісією в сумі 6900/шість тисяч дев'ятсот/грн. 00 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн. 40 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 9780/дев'ять тисяч сімсот вісімдесят/грн. 00 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 25.12.2025 року, з урахуванням умов воєнного стану та навантаженості.
Суддя Л.М. Ільєва